XXII. НЕВИКОРИСТАНІ МОЖЛИВОСТІ

 

Для того, щоб мова нормально розвивалася, жодною мірою не можна штучно спрямовувати її розвиток у тому чи тому напрямі. Найприродніший розвиток мови спирається на живе народне мовлення, неспотворене жодними зовнішніми впливами. Нормальний розвиток української мови остаточно спинено в 30-х роках XX ст., коли цей розвиток було підпорядковано політичним цілям. Політичні цілі окупантів вимагали знівелювати самобутність української мови, "підправити" її відповідно до норм і законів мови російської. Таку практику обґрунтовувано потребою "інтернаціоналізації". Важко заперечити, що співжиття і культурний обмін між народами сприяє засвоєнню інтернаціональної лексики мовами різних народів. Уживання інтернаціоналізмів, коли у своїй мові нема чим їх заступити, цілком виправдано. А в УССР українцям накидувано інтернаціоналізми там, де ми мали свою самобутню лексику, у чому легко переконатися з наступних прикладів:

 

Запозичена форма	Українська форма
абориґен	тубілець
абсурд	безглуздя, нісенітниця
авантурист	пройдисвіт
вертикальний	прямовисний, простовисний
ґалерія /галерея/ (навколо будинку)	кружґанок
гармонія	злагода
горизонт	обрій, видноколо, виднокруг
горизонтальний	поземний
експлуатація	визиск
ембріон	заплідок, зародок
імідж	образ
клімат	підсоння
консенсус	згода, погодження
окупант	займанець
принцип	засада
пріоритетний	першорядний
результат	наслідок
циркуляр	обіжник

 

Цей списочок — лише мала частина запроваджених ув офіційний вжиток інтернаціоналізмів. Таке запровадження мало на меті русифікацію, бо ті іншомовні слова, що їх не вживано в російській мові, окупаційна влада безцеремонно вилучила з ужитку:

 

Засвоєна українцями форма	Накинута російська форма
арсен	миш'як
атрамент	чорнило
вакації	канікули
іньєкція	укол
конфітури	варення
оксид	окис
оксидація	окислення
флуор	фтор
цина	олово
цинамон	кориця

 

Знову таки — це лише мала частка вилученої лексики. "Інтернаціоналістам" ішлося не про інтернаціоналізацію мов, а про русифікацію

Крім "інтернаціоналізмів" українську мову в УССР засмічувано кальками-копіями з російської мови

Читаючи видання УССР, можна зустріти чимало "винаходів" з кухні Інституту мовознавства АН УССР, керованого академіком Бєлодєдом та його учнями

 

шаблековтач (1)

струмообертач

шлаконагромаджувач

 

Чи це живі слова? Чи хтось колись вживав їх, вживає, чи буде вживати? Це треба було б спитати у тих, хто засмітив такими "перлами" словники, підручники, наукову й технічну літературу.

Простежмо, як постало слово шаблековтач.

Немає жодного сумніву — це копія російського слова шпагоглотатель. Для росіянина слово шпагоглотатель звучить нормально з багатьох причин. Воно відповідає російським словотворчим моделям, де віддієслівна частина глотатель на другому місці, — це раз, воно має легку для вимови звукову структуру А-О-О-А-Е з жіночим наголосом — це два. Додам, що слово глотатель само по собі існує в російській мові, і отже, вся сполука цілком зрозуміла для вуха росіянина.

Щодо українського слова шаблековтач, то воно не відповідає українським словотворчим моделям, а слово ковтач само по собі в нашій мові не існує.

У творених українцями складних словах віддієслівна частина стоїть на першому місці.

 

варивода (2)

вернигора

вертихвіст

загнибіда

закрутиголова

котигорошок

паливода

пройдисвіт

перекотиполе

скализуб

хапокниш

 

Головна перевага форм (2) у тім, що вони мають один або й два додаткових півнаголоси /кот и гор о шок, приш и й-коб и лі-хв і ст/, що сприяє і вимові і засвоєнню слова.

Маючи модель (2) за зразок, поміркуймо, як належить по-українському назвати особу, що ковтає шаблі або шпаги /шпади/. Тут можливі кілька варіянтів.

 

ковтайшабля

лигайшабля

ковтаншпага

лигайшпага

ковтайшпада

лигайшпада

 

Кожен з цих варіянтів, як на мене, краще звучить від незграбного шаблековтача. Щоб надати українського забарвлення усій формі, варто у другій частині складного слова замість шаблі вжити шворінь:

ковтайшворінь

лигайшворінь

 

Отже, ми маємо аж вісім форм, з котрих треба вибрати найвлучнішу. Мені здається, що такою формою є форма лигайшворінь, але читач може сам вибрати, що, на його смак, найкраще вписується в українську мовну тональність, або й запропонувати свій варіянт до шаблековтача, форми неживої і неконкурентоздатної.

Наведений приклад наочно показує, що мова, яка "здирає" лексичні форми з усталених зразків інших мов, компромітує сама себе карикатурністю здертих форм, обертається на мову-жебрака, на блідий варіянт "досконалої та розвиненої" мови.

Очевидно й те, що для успішного словотворення треба глибше аналізувати наявні, випробувані часом зразки українського словотвору, які відкривають невичерпні можливості для мовної творчости.

Описаний словотвір дозволяє підшукати варіянти і до кальок (1):

 

Калька	Українська форма
струмообертач	верниструм або крутиструм
шлаконагромаджувач	збирайшлак або стягайшлак

 

Річ ясна, що можливі й інші розв'язки. Той, хто гадає, що українська мова має обмежені можливості словотвору і тому має вдаватися до калькування, очевидно, глибоко помиляється. У дальшому викладі буде розглянуто кілька "невикористаних можливостей" українського словотвору, ігнорованих в УССР через антиукраїнську політику комуністичного режиму.