Операции над числами с плавающей запьятой

1) Макроангіопатії характеризуються прискореним розвитком атеросклерозу у хворих цукровим діабетом. Найчастіше ушкоджуються вінцеві артерії серця, артерії головного мозку і нижніх кінцівок, що є причиною розвитку таких ускладнень, як інфаркт міокарда, інсульт, гангрена пальців ніг і всієї стопи.

2) Мікроангіопатії - ушкодження судин мікроциркуляторного русла (артеріол, капілярів). Сутність цих ушкоджень полягає у значному потовщенні базальної мембрани мікросудин, що затруднює процеси обміну речовин між кров’ю і тканинами.

Найчастіше ушкоджуються судини нирок (діабетична нефропатія) і сітківки очей (діабетична ретинопатія). Як наслідок, може розвиватися хронічна ниркова недостатність, відшарування сітківки.

3) Нейропаті ї - специфічні ушкодження нервових провідників у хворих цукровим діабетом, які проявляються розладами чутливості, вегетативних і рухових функцій, нервової трофіки.

Патологічні зміни в обміні ліпідів можуть виникати на різних його етапах і пов‘язуюься із порушеннями:

1) процесів перетравлення і всмоктування жирів;

2) транспорту ліпідів і переходу їх у тканини;

3) обміну ліпідів у жировій тканині (надлишкове або недостатнє їх утворення і відкладення).

4) окислювання ліпідів у тканинах;

5) проміжного ліпідного обміну;

Класи ліпопротеїдів: хіломікрони, ліпопротеїни дуже низької щільності (ЛПДНЩ) - пре-β-ліпопротеїнів, ліпопротеїни низької щільності (ЛПНЩ), ліпопротеїни високої щільності (ЛПВЩ) або α-ліпопротеїни. Атерогенні – ЛПНЩ і ЛПДНЩ, антиатерогенні – ЛПВЩ.

Гіперліпемією: 1) аліментарною, 2) транспортною і 3) ретенційною.

Атеросклероз - хронічне захворювання, яке характеризується відкладанням в інтимі артеріальних судин β-ліпопротеїнів (ЛПНЩ) з послідуючим розвитком сполучної тканини. Слово “аtheros” означає кашиця і вказує на формування в стінці судин кашоподібних відкладень, подальше їх склерозування (sclerosis) та ущільнення.

Тип І - початкові ушкодження, проявляються незначними змінами в ендотелії і наявністю окремих пінистих клітин макрофагального походження в інтимі.

Тип ІІ – ушкодження у вигляді ліпідних плям і смужок, які проявляються внутрішньоклітинним депонуванням ліпідів у скупченнях пінистих клітин макрофагального і гладком'язового генезу.

Тип III - перехідні ушкодження, подібні до типу II із деякою кількістю позаклітинних ліпідних депозитів.

Тип IV – ушкодження у вигляді атером, проявляються наявністю значного ядра позаклітинних ліпідів.

Тип V – ушкодження у вигляді фіброатером, проявляються розростанням сполучної тканини, яка утворює фіброзну «кришки» над ліпідним ядром, іноді з явищами кальцифікації.

Тип VI – ускладнені ушкодження, проявляються атероми та фіброатероми, ускладненими виразкуванням та тромбоутворенням.

Ожиріння:

Первинне ожиріння - конкретні порушення гормонального зв‘язку між жировою тканиною і гіпоталамусом.

Вторинне ожиріння – при ендокринних захворюваннях (цукровий діабет, гіпотиреоз, хвороба і синдром Іценко Кушинга).

Гарячка - це типовий патологічний процес, який виникає у вищих теплокровних тварин і людини при впливі на організм пірогенних подразників.

• Пірогени - речовини, які є причиною розвитку лихоманки.

Їх поділяють на: а) інфекційні і неінфекційні; б) природні і штучні; в) екзогенні і ендогенні; г) первинні і вторинні.

□ Екзогенні пірогени надходять або вводяться ззовні. При введенні екзогенного пірогену парентерально лихоманка виникає через 45-90 хв.

□ Ендогенні пірогени утворюються в самому організмі.

Нейрони регуляції температури температури:

1) Нейрони “термостату

2) Нейрони “заданого рівня температури

3) Центр теплопродукції.

4) Центр тепловіддачі розташовується в преоптичній зоні гіпоталамуса. При його подразненні зростає виділення теплоти організмом.

• В и д і л я ю т ь 3 стадії гарячки:

1) підвищення температури (st. incrementi);

2) збереження підви щеної температури (st. fastigii);

3) зниження температури (st. decrementi).

Типи лихоманки: а) постійна (febris continua) - добові коливання температури не перевищують 1°С (черевний і висипний тиф); б) ремітуюча або попускаюча (febris remittens) - коливання температури складають більше 1°С на добу, однак вона не повертається до норми (більшість вірусних і багато бактеріальних інфекцій); в) скачкоподібна (febris intermittens) - в межах доби відбувається тимчасове зниження температури до норми (гнійна інфекція, абсцеси, туберкульоз); г) виснажлива (febris recurrens) – приступи значного підвищення температури (3⁰С і більше) чергуються із періодами її нормалізації, яка триває декілька діб (поворотний тиф, малярія).

Варіанти зниження температури:

1) критичне зниження - різке зменшення температури протягом декількох годин; 2) літичне зниження – поступове.

Гіпертермія (гарячкоподібний стан - ГПС) – підвищення температури тіла без участі пірогенів. Відсутній вплив пірогенів.

Піротерапія - метод лікування штучного підвищення температури тіла відомий відносно давно, застосовується з метою прискорення репаративних процесів після травм, опіків, для розсмоктування патологічних рубців, спайок, при деяких захворюваннях нервової системи.

Порушення водно-електролітного балансу носить назву дисгідрія.

Види дисгідрії: 1) дегідратація (зневоднення, ексикоз), 2) гіпергідратація.

Дегідратація – зменшення об’єму позаклітинної рідини в організмі, коли втрата води переважає над поступленням і виникає негативний водний баланс. Види: 1) ізоосмолярна, 2) гіпоосмолярна, 3) гіперосмолярна.

Гіпергідратація – збільшення об’єму позаклітинної рідини в організмі: 1) ізоосмолярна, 2) гіпоосмолярна, 3) гіперосмолярна.

Набряк (oedema) – типовий патологічний процес, який характеризується надлишковим накопиченням рідини у позаклітинному просторі і серозних порожнинах.

Основні патогенетичні механізми розвитку набряків за Старлінгом: 1) підвищення гідростатичного тиску у артеріальній частині капіляра, що має місце при артеріальній гіперемії; 2) підвищення венозного тиску, що різко зменшує резорбцію рідини; 3) зниження колоїдно-осмотичного тиску плазми крові (колоїдний або онкотичний тиск обумовлений білками (альбумінами), а осмотичний тиск - вмістом натрію).

Ацидоз -зсув рН в кислу сторону. Види: газовий і негазовий, метаболічний, екзо- і ендогенний, видільний, компенсований і некомпенсований.

Алкалоз - зсув рН в лужну сторону. Види: газовий і негазовий, метаболічний, екзо- і ендогенний, видільний, компенсований і некомпенсований.

Операции над числами с плавающей запьятой

Операции над числами в формате с плавающей запятой (ПЗ) имеют существенные отличия от аналогичных операций целочисленной арифметики, поэтому их обычно реализуют с помощью самостоятельного операционного устройства. Как и целочисленное ОПУ, операционное устройство для чисел в формате ПЗ как минимум должно обеспечивать выполнение четырех арифметических действий: сложения, вычитания, умножения и деления.

После принятия стандарта IEEE 754 негласным требованием ко всем ВМ является обеспечение операций с числами, представленными в форматах, которые определены данным стандартом. Это требование не исключает использования в конкретной ВМ также иных форматов чисел с ПЗ, что обычно связано с сохранением совместимости с предыдущими моделями данной вычислительной машины.

Напомним основные положения записи чисел в стандарте IEEE 754. Мантиссы чисел М представляются в нормализованном виде, при этом действует прием скрытого разряда, когда старшая цифра мантиссы, всегда равная единице, в записи числа отсутствует, то есть в поле мантиссы старшей является вторая старшая цифра нормализованной мантиссы.

В отличие от общепринятого условия нормализации S - /М/ < 1, в стандарте IEEE 754 используется условие 1 - /М/ < 2.

Запись числа содержит смешенный порядок, то есть порядок, увеличенный на величину смешения, которое в стандарте IEEE 754 для одинарного формата равно 127, а для двойного - 1023.

С учетом перечисленных особенностей арифметическую операцию над числами в формате с плавающей запятой можно записать в виде:

- нормализованные мантиссы операндов и результата;

смещенные порядки операндов и результата;

0 — знак арифметической операции.

При всех различиях в выполнении разных арифметических операций подготовительный и заключительный этапы во всех случаях совпадают, в силу чего их имеет смысл рассмотреть отдельно.