Церковно-християнська термінологія

1. Акафіст – при богослужінні хвальна відправа з читанням і співами, яку можна слухати лише стоячи.

2. Анафема – відлучення від церкви, прокляття.

3. Апокриф – стародавній релігійно-легендарний твір, зміст якого не цілком відповідав офіційному віровченню і який не визнавався священним церквою.

4. Апокрифи (від грец. «таємничий», «прихований») – твори християнського фольклору і літератури, які не визнавалися церквою канонічними і заборонялися нею. Тематично поділяються на старозавітні, новозавітні та есхатологічні. Існували у рукописному вигляді. Заборонені й переслідувані ортодоксальною церквою через невідповідність основам і рисам християнського віровчення.

5. Апостол (від. грец. «посол, посланець») – у ранньому християнстві – бродячі проповідники християнства. Згідно з євангельськими переказами кожний із 12 учнів Христа, який проповідував його вчення. Окремі учні й послідовники названих учнів Христа. Вищий духовний сан у деяких новітніх релігійних конфесіях.

6. Аскетизм – спосіб життя, якому властиві добровільна відмова від життєвих благ та задоволень, крайнє обмеження життєвих потреб. Релігійне подвижництво, що полягає у зреченні радощів життя, відлюдництві для досягнення моральної і духовної досконалості.

7. Баптизм – один з різновидів протестантизму, прихильники якого обстоюють хрещення в дорослому віці, відкидають традиційну обрядовість богослужінь католицької й православної церков. В Україні набув значного поширення з останніх десятиліть ХІХ ст.

8. Берестейська унія 1596 р. – об’єднання православної церкви на території Речі Посполитої з католицькою. Православна церква України і Білорусії визнавала своїм главою римського папу, але зберігала богослужіння слов’янською мово і православну обрядовість.

9. Біблія (Святе Письмо) – канонічна збірка творів, які вважаються священними в юдаїзмі (Старий Заповіт) та християнстві (Новий Заповіт).

10. Благовіщення – християнське свято, яке відзначають православні 7 квітня. Свято пов’язане з культом Богородиці, яка в цей день нібито одержала радісну звістку, що у неї буде син Ісус.

11. Бог (Господь, Всевишній, Вседержитель), за уявленнями віруючих – надприродна всемогутня істота, головний об’єкт віри.

12. Богослов’я – сукупність учень про Бога і релігію.

13. Божники (божниця), кіот – спеціальна паличка для ікон на Лівобережжі.

14. Дяк – служитель православної церкви, що допомагає священику під час богослужіння.

15. Євангеліє – головна частина Нового завіту, який є складовою частиною Біблії. Євангеліє – основа християнської релігії, містить основні положення християнського віровчення та розповіді про земне життя Ісуса Христа.

16. Єзуїти – члени католицького чернечого ордену «Товариство Ісуса». Заснував у 1534 р. І. Лойола з метою боротьби проти реформації. Єзуїтські школи діяли у Львові, Луцьку, Києві (1690 р.).

17. Єпархія – церковно-адміністративний округ.

18. Єпископ – вищий духовний сан у християнській церкві, очолює єпархію, архієрей.

19. Єретик – людина, що відступилась від догм панівної релігії.

20. Ієрарх – глава православної церкви.

21. Ієрархія – послідовність розміщення церковних посад, звань – від нижчих до вищих; також – назва верхівки православної і католицької церкви.

22. Ікона – живописне, мозаїчне або рельєфне зображення Бога або святого.

23. Іконостас – у православній церкві – стіна з іконами, яка відокремлює вівтар від центральної частини.

24. Канон – правило, догмат у питаннях віри, усталена норма, тверде правило; пісня на честь святого або релігійного свята.

25. Каплиця – будиночок для молитов і відправ, без вівтаря але з іконостасом, прямокутної форми з двосхилим або чотирисхилим дахом і входом з причілкової сторони.

26. Катехізис – церковно-навчальний посібник, що у формі запитань і відповідей викладає основні догмати православної, католицької чи протестантської церкви.

27. Католицизм – один з головних напрямків у християнстві. Сформувався внаслідок поділу християнської церкви на східну та західну (1054). У ХІІІ-ХVІІ ст. активно проникав до України, використовувався польськими феодалами для поневолення українського народу. Нині має центр у Ватикані на чолі з Римським папою. В Україні існують римо-католицькі громади і греко-католицькі (уніатські), об’єднані в українську греко-католицьку церкву (УГКЦ).

28. Костьол (костел) – римсько-католицький храм.

29. Куна – спеціальна залізна скоба, вмурована у притворі церкви, у яку вкладали руку жінки, яка порушила звичаєві правила пристойності.

30. Купіль – посудина для освяченої води, в якій проводять обряд хрещення.

31. Лавра – великий православний чоловічий монастир.

32. Ладан – ароматична смола для куріння в релігійних обрядах.

33. Ладанка – маленький мішечок з ладаном чи іншим зіллям, який у старовину українці носили на грудях як оберіг.

34. Легенди апокрифічні – короткі оповідання, в яких пародійно трактуються Біблійні та Євангельські теми.

35. Літія – різновид короткого богослужіння.

36. Літургія – обідня, вид богослужіння, що супроводжується співом та інструментальною музикою у православній церкві (у католицькій церкві – меса).

37. Меса – католицька обідня (літургія); багатоголосий циклічний хоровий твір на текст літургії (із супроводом органа чи оркестру).

38. Митра – головний убір вищого духівництва православної церкви, розшитий позолотою.

39. Митрополит – другий після патріарха сан у православній церкві, вище звання православних і католицьких епіскопів.

40. Митрополія – церковно-адміністративна одиниця, підпорядкована митрополиту – другій після патріарха людині в православній церкві.

41. Мінея – книга з текстами церковних служб на кожний день місяця.

42. Молитва (моління) – слова, текст, з якими звертається віруючий до Бога.

43. Монах – спершу пустельник, згодом чернець, член чернечого братства; українські ченці зробили величезний внесок в українське літописання, розвиток мови, книгодрукування, народної медицини тощо.

44. Парафія – адміністративна церковна одиниця, що об’єднує віруючих, які обслуговуються одним храмом.

45. Паремія – уривок із Старого Завіту повчального або пророчого змісту, що читається під час церковної відправи.

46. Патристика – християнська філософія, викладена у творах «отців церкви» (Тертуліана, Августина та ін.).

47. Патріарх – у православній церкві – найвища духовна особа.

48. Піст – на переконання віруючих – це акт спокути, який полягає у тимчасовому обмеженні в задоволенні різних життєвих потреб. Розрізняють: Великий піст, Петрівський піст, Успенський або Спасівський піст, Різдвяний піст.

49. Православ’я – один з трьох головних відгалужень християнства. Сформувався після поділу християнства (1054) на греко-православну і римо-католицьку церкви. Не має єдиного світового релігійного центру.

50. Приход – адміністративно-церковна одиниця, парафія.

51. Причет – служителі культу при окремій православній церкві.

52. Прочани – богомольці, паломники, які йдуть на прощу.

53. Проща – богомілля, паломництво, відпущення гріхів; прохання благословення у батьків дітьми перед весіллям на Гуцульщині.

54. Псалми – релігійні пісні, молитви, що входять у книгу Псалмів – одну з Біблійних книг Старого Завіту – Псалтир.

55. Рай (едем), за Біблією – країна вічного щастя.

56. Реліквія – останки святого чи пов’язані з ним предмети, які є предметами культу, поклоніння; щось цінне, унікальне, шановане, пам’ятне.

57. Різдво – християнське свято народження Христа, відзначається православними 25 грудня (7 січня за новим стилем).

58. Святилище – первісно-язичницьке капище, пізніше – храм.

59. Святитель – урочиста назва вищої особи духовної ієрархії; також – той, хто провів життя в служінні Богу й після смерті визнаний святим.

60. Святки – святкова пора від Різдва до Водохреща.

61. Святці – церковна книга, в якій подано списки святих та церковних свят у календарному порядку.

62. Священне Писання – Біблія – книги, які вважаються написаними Духом Божим через освячених від Бога людей, яких називали пророками і апостолами. Книги, які були написані до Різдва Христового, об’єднані у Старий завіт, після Різдва Христового – у Новий завіт (VIII ст. до н.е. – II ст. н.е.). Святе письмо перекладено слов’янською мовою в IX ст. У 1581 р. І. Федоров видав повне видання Святого Письма церковнослов’янською мовою («Острозька Біблія»). Сучасною українською мовою Святе Письмо переклали П. Куліш, І. Нечуй-Левицький, фізик І. Пулюй на рубежі XIX і XX ст.

63. Скит – у православних монастирях – невелике житло ченців-самітників, розташоване віддалік від основних монастирських будівель.

64. Схима – найвищий чернечий ступінь у православ’ї, вимагає від схимника суворішого аскетизму, ніж від звичайного ченця.

65. Теологія – богословське вчення.

66. Требник – богослужбова книга, що містить молитви для треб – хрестин, вінчання, панахиди тощо.

67. Тропар – молитовний вірш для співу на честь свята бо святого (у православ’ї).

68. Українська автокефальна православна церква – проголошена в 1920 р. Перший єпископ УАПЦ – Василь Липківський. Під тиском влади була саморозпущена в 1930 р. Відновлена в 1991 р.

69. Українська греко-католицька церква – християнська церква, утворилася після Берестейської унії 1596 р. Визнавала верховенство Папи римського при збереженні східного обряду і мови. Унію скасовано на Лівобережжі в середині XVII ст., в Правобережній Україні – в 1939 р., в Західній Україні – в 1946 р. Відроджується з 1991 р.

70. Уніат – прихильник і послідовник унії – об’єднання православної і католицької церков.

71. Храм – щорічне громадське і релігійне свято, день вшанування святого на честь якого названо місцеву церкву або день її освячення.

72. Хрест – спершу – орнаментальний мотив і символічний знак, відомий у більшості культур, після страти Ісуса Христа став символом християнської віри і предметом релігійного культу.

73. Хрещення – релігійний обряд над новонародженим на знак прилучення його до церкви.

74. Християнство – найбільша монотеїстична релігія, суть якої – віра в Ісуса Христа, який здійснив справу спасіння людини і світу; християнство має близько 2 млрд. прихильників – 30% населення світу.

75. Церква – релігійна організація, головний осередок відправлень, громадського спілкування та святкового дозвілля.

76. Часослов (Часословець) – богослужбова книга з текстами релігійних пісень та мотивом для щоденних церковних відправ.

77. Чернець – член релігійної громади, який прийняв постриг і дав обітницю вести аскетичне життя; монах.

78. Чудотворець (чудотвор, чудодій) – той, хто творить чудеса, чарівник; також – дивак; також – той, хто захоплює своїм мистецтвом, працею.