Лаврентій Зизаній ТустановськийНа думку дослідника М. Ботвинника в Острозькій академії вчився відомий філософ, письменник та педагог Лаврентій Зизаній Тустановський, брат визначного культурно-освітнього діяча Стефана Зизанія. Слово "зизаній" грецькою мовою означає "кукіль" - шапка монаха. Те, що обидва брати вибрали собі таке прізвище свідчить про те, що вони були монахами. Прізвище Тустановський походить від містечка Тустановичі (біля Дрогобича), у якому, очевидно якийсь час перебували брати. У другій половині 1590-х років Л.З.Тустановський разом з братом жив у Вільно. У 1595 р. у Вільно Лаврентій Зизаній видав перший слов'яно-руський словник - " Лексик с толкованиєм словянских мов просто";,у якому старослов'янські слова були Л.З. Тустановський обґрунтовує думку, що сенс життя людини у активній творчій праці, що для спасіння не досить молитви "Не досить на самой вере, а добрьіх учинков потреба";.Життя людське коротке. Його короткочасність лише нагадує, що за короткий період можна зробити чимало добрих справ. У катехізисі Л.С. Тустановського яскраво прозвучала ідея самовластя людини. У той час, коли ортодоксальна церква стверджувала, що "падаєт человек самовластием, а встает властию и исправлением Божиим", Лаврентій Зизаній проголосив, що і добрі, і дурні вчинки людини залежать тільки від неї самої. "Самовластием человек обращается к добродетелям, яко и ко злобам";.Ця ідея перегукується з трактатом Піко делла Мірандолли "Про гідність людини". Однією з ідей "Катехізису" Лаврентія Зизанія Тустановського є ідея рівності всіх релігій. У різних народів Бог носить різні назви. У слов'ян слово Бог, на думку письменника, означає багатство, у греків "Теос" означає всебачення, у латинян "Деоз" означає страх, у німців "Гот" означає багатство, благість. Отже різні народи дають Богу різні назви. Імен Божих багато, але сам він один " в своем естестве и величестве, ни умом домьіслим, ниже словом изречен";.Тому, на думку Тустановського, немає вір гірших і кращих, істинних і неправдивих. Всі релігії рівні і кожна з них по-своєму веде до Бога. У свій "Катехізис" 1627 р. Л.З.Тустановський включив відомості "о кругах небесньїх, и о планитах и о зодиях, и о затмении солнца, и о громе, и молнии". Тустановський пояснював рух планет саморухом небесних кругів, визнавав кулеподібність землі і нескінченність всесвіту - "земля наша єдина точка посередку неба, а светила небеньїе бесконечную личбу мают". Очевидно, Тустановський був знайомий з трактатами Джордано Бруно, який проголосив нескінченність світів. Тема 4: Острозькі видання Івана Федорова 1.«Буквар» 1578 р. Однією з найцікавіших сторінок діяльності Острозької академії було співробітництво з вітчизняним першодрукарем Іваном Федоровим (Федоровичем), який здійснив її перші видання. На початку 1575 р. Іван Федоров приїхав у Дермань. Найстаріший відомий документ про нього на Волині свідчить про те, що 5 березня 1575 р. Іван Федоров був призначений князем К.-В. Острозьким на посаду управителя Дерманського монастиря. Цей монастир знаходився під патронатом Острозького, був одним з найбагатших православних монастирів України і уславився як великий культурно-пропагандистський центр, безпосередньо пов’язаний з Острогом. Монастир мав велику бібліотеку, яка ще в 1571 р. нараховувала крім релігійних 40 «посполитих» світських книжок. Тут Іван Федоров міг розраховувати на допомогу монахів-книжників. При своїх постійних зв'язках з різними православними осередками дерманські монахи могли допомогти і в пошуках на Балканах та Близькому Сході списків біблійних текстів, необхідних для видання Острозької «Біблії». На думку І.З. Мицька, друкарня могла початково функціонувати в дерманському монастирі. «Тут могли бути випущені якісь малоформатні видання, про котрі просто не збереглися відомості»[38]. Проте, коли в листопаді 1576 р. князь Острозький отримав від Стефанв Баторія грамоту, що підтверджувала його право володіти Острогом, і в нього вже не було сумнівів щодо заснування академії та друкарні в його домоначальному граді, Іван Федоров переїжджає до Острога, де зосереджуються наукові сили, будується та обладнується друкарня. Академію та друкарню було засновано князем одночасно як єдиний освітній комплекс. Академія готувала освічених діячів, які могли бути авторами, редакторами та коректорами книг, а друкарня мала видавати їх твори та посібники для навчання. Першим відомим виданням Острозької академії був вже вище згаданий «Буквар», що вийшли в світ 18 червня 1578 р. Книга складалася з трьох частин: 1. греко-старослов’янської читанки, 2. власне букваря 3.«Сказання о письменах» Чорноризця Храбра. Вони становили одне видання, надруковане під одним заголовком, але так, щоб його можна було випускати в різних варіантах. Перша частина Букваря займає 1–8 аркуш, включає титульний аркуш, таблиці церковнослов’янського та грецького алфавітів та молитви, надруковані цими мовами. Кириличний і грецький шрифти мають однакову висоту кегля, отже кириличний і грецький тексти друкувались двома паралельними шпальтами. Значить в Острозькій друкарні із самого початку планувався випуск двомовної літератури. На титульному аркуші розміщена коротка передмова з першою згадкою про академію: «Всесильною десницею Вышнего Бога, умышленіем и промышленіем благочестивого князя Константина Константиновича княжати Острозкаго, воеводы кіевскаго, маршалка земли волынское, старосты владимерскаго. ПовелЂвшу ему устроити домъ на дЂло книг печатныхъ. К тому же еще домъ и дЂтемъ къ наученію. Въ своемъ отчизном и славномъ градЂ Острозе, еже есть лєжащій въ земли волыньстей. И собравши мужей въ божественномъ писаніи искусныхъ, в грєческомъ языцЂ, в латиньскомъ, паче же и в руском. И приставі ихъ дЂтишному училищу. И сєя ради вины, напечатана сія книжка, по греческі альфа, вита, и по рускі азъ, буки. Перваго ради наученія дЂтскаго. Много грЂшнымъ Іоанномъ Фєодоровичємъ в лЂто от зъданіа миру ЗПS (7086), а от воплощеніа Господа нашего Ісуса Христа АФОИ (1578), мєсяца июня, ИІ (18) дня». У передмові книга названа Азбука, проте перші дослідники цього видання Х. Грасгофф та Дж. І.Г. Сіммонс слушно зауважили, що назва «Азбука» не відповідає її змісту. Тому назвали цю частину книги «Греко-руська церковнослов’янська книга для читання», або коротко «Читанка». Вона була призначена для дітей, які вміли читати грецькою мовою і по ній вдосконалювали свої навики. Друга частина книги – власне Буквар починається дереворитною заставкою і заголовком в’яззю «Начало оучєнія дЂтямъ», займає 9–47 аркуш, повторює текст львівського букваря 1574 року. Як і львівський, острозький Буквар започаткував сам зміст букварів: алфавіт, склади «2-письменні», «3-письменні», пунктуація, коротка хрестоматія. Третя частина книги (48–56 аркуші) містила вже згадуване нами «Сказание о письменах» болгарського письменника початку Х ст. Чорноризця Храбра про створення слов'янських букв та церковнослов'ягської мови св. Кириллом і Мефодієм у ІХ ст. На сьогодні відомо тільки два екземпляри Острозького Букваря. Тільки два аркуш: 31-й і 32-й цієї книги є в екземплярі Копенгагинської бібліотеки. Майже повний примірник з 56-ти ненумерованих аркушів зберігається у Дослідницькій (Земельній) бібліотеці м. Гота (Німеччина). Із запису на форзаці книги можна довідатись, що вона належала відомому вченому, гуманісту, сходознавцю Еліасу Хуттеру, якому можливо була подарована Іваном Федоровим. Потім примірник перейшов до професора І.Є. Герхарда, після смерті якого його бібліотека «Герхардина» була куплена Фридрихом І і привезена до замку Фриденштайн у м. Гота. У 1961 р. примірник був виявлений Х.Грасгоффом, з'явились перші публікації про нього, а у 1968 р. Х. Грасгофф і Дж. Сіммонс опублікували грунтовне дослідження цієї книги. Острозький «Буквар» 1578 р. був перевиданий в Острозі в 1598 р. під назвою «Книжка словенская рекомая граматика». Один повний її примірник зберігається в Бодлеянській бібліотеці Оксфорду, а інший неповний – у Софійській національній бібліотеці св. Кирила та Мефодія. Перевидання «Букваря» було свідченням намагання освітян продовжити й поширити шкільницькі традиції Острозького культурного осередку.
|
