Понятие средних веков

Банківська операція – це комплекс взаємопов’язаних дій, що здійснюють банки, яким у законодавчому порядку надане право на їх здійснення.

Банківські операції визначають напрям банківської діяльності, мають переважно комерцій­ний характер, є джерелом прибутку банку, базуються на чітко визначеному стандарті та здійсню­ються за правилами і нормами, встановленими НБУ.

Основними принципами здійснення БО вітчизняними банками є:

1) правовий характер і законність операцій;

2) виконання операцій у межах наявних коштів;

3) максимально повне врахування інтересів і задоволення вимог клієнтів;

4) забезпечення клієнту права вибору банку для обслуговування;

5) забезпечення взаємовигідних умов як для банку, так і для клієнта;

6) врахування при здійсненні кредитування кредитоспроможності позичальника;

7) універсалізація операцій;

8) прискорення обігу коштів;

9) прозорість діяльності банків.

Відповідно до ЗУ «Про банки і банківську діяльність» до виключно БО, здійснювати які у сукупності дозволяється тільки банкам, які мають банківську ліцензію, належать такі:

1) Приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб.

2) Відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у т.ч. переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів.

3) Розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Ці банківські операції є основними (базовими), а їх виконання означає, що фінансово-кредитна установа є банком.

На підставі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій вітчизняні банки мають право здійснювати такі операції:

1) операції з валютними цінностями;

2) емісію власних цінних паперів;

3) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

4) операції на ринку цінних паперів від свого імені, включаючи андеррайтинг;

5) операції за грошовими вимогами, надання гарантій, поручительств за грошовими зобов’язаннями;

6) фінансування під відступлення права грошової вимоги (факторинг);

7) лізинг;

8) послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

9) випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

10) випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з їх використанням;

11) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

За умови отримання письмового дозволу НБУ банки мають право здійснювати такі операції:

1) інвестиції в статутні фонди та акції інших юридичних осіб;

2) випуск, обіг, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;

3) перевезення валютних цінностей та інкасація коштів;

4) операції за дорученням клієнтів або від свого імені (з інструментами грошового ринку; з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках; з ф’ючерсами та опціонами);

5) довірче управління коштами та ЦП за договорами з юридичними та фізичними особами;

6) депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Порядок надання банківської ліцензії, ліцензії на здійснення окремих БО та письмового дозволу на здійснення операцій встановлює НБУ. Згідно із законодавством України банк має право здійснювати інші угоди.

При виконанні банківських операцій та наданні послуг процентні ставки та комісійна винагорода банками встановлюється самостійно.

Діяльність банків у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам’ятних, ювілейних та інвестиційних монет) і страхування, крім виконання функцій страхового посередника, заборонена. Спеціалізованим банкам (за винятком ощадного) не дозволяється залучати вклади (депозити) від фізичних осіб в обсягах, що перевищують 5 % капіталу банку.

Понятие средних веков

 

«Средние века» – эпоха, которая началась после античности и закончилась наступлением Нового времени, то есть буржуазного порядка, капиталистической экономики. Продолжительность Средних веков около десяти столетий. Название дано мыслителями итальянского Возрождения, которые верили, что возрождают культуру античной Греции и Древнего Рима. Концом средневековья и одновременно началом Нового времени является серия буржуазных революций, начавшаяся восстанием в Нидерландах в конце XVI века и продолженная революциями в Англии (XVII век) и во Франции (XVIII век).

В последние века рассматриваемого периода в Западной Европе в сфере духовной жизни прошли важнейшие процессы: Возрождение (Ренессанс), результатами которого стали возникновение и становление европейского гуманизма и революционные преобразования художественной культуры; религиозная реформация, создавшая «дух капитализма»; в самом последнем, XVIII столетии, Просвещение, в значительной степени сформировавшее рационализм и подготовившее позитивизм. Все эти процессы происходят в Средние века, завершают эту эпоху; они готовят буржуазные революции. Однако, из-за их громадной значимости они будут рассмотрены отдельно.

Внутри Средних веков принято выделять по меньшей мере три периода. Это:

– раннее Средневековье, от начала эпохи до 900 или 1000 годов (до X – XI веков);

– Высокое (Классическое) Средневековье, от X-XI веков до примерно XIV века;

– Позднее Средневековье, XIV и XVI века.

Раннее Средневековье – время, когда в Европе тоже происходили бурные и очень важные процессы. Прежде всего, это – вторжения так называемых варваров (от латинского barba – борода), которые уже со второго века нашей эры постоянно нападали на Римскую империю и селились на землях её провинций. Это закончилось, как уже сказано, падением Рима.

При этом варвары принимали христианство, которое в Риме к концу его существования было государственной религией. Христианство в различных его формах вытесняло языческие верования и религии на всей территории Римской империи; после падения империи распространение христианства продолжалось. Это второй важнейший исторический процесс, определявший лицо раннего Средневековья в Западной Европе.

Третьим существенным процессом было формирование на территории бывшей Римской империи новых государственных образований, создававшихся теми же «варварами». На Рождество 800 года король франков Карл Великий был коронован в Риме католическим папой как император всего европейского Запада. Возникла Священная Римская Империя. Позднее (900 год) Священная Римская империя распалась на бесчисленное множество герцогств, графств, маркграфств, епископств, аббатств и прочих уделов. Однако процессы формирования государственных образований продолжались и в последующие периоды.

Характерной особенностью жизни в раннее Средневековье были постоянные грабежи и опустошения, которым подвергались поселения европейцев. С севера постоянно совершали пиратские набеги скандинавские викинги. С юга совершали набеги и захваты мусульмане. С востока налетали мадьяры – венгры, которые сравнительно недавно поселились в Восточной Европе, на Дунае, и тоже начинали медленно строить свое государство. Раздробленная на мелкие уделы Европа жила в постоянном напряжении и страхе, угроза грабежей и разбоев существенно замедляла экономическое развитие.

В период классического, или высокого, Средневековья Западная Европа начала преодолевать эти затруднения и возрождаться. С X века сотрудничество по законам феодализма позволило создать более крупные государственные структуры и собирать достаточно сильные армии. Благодаря этому удалось остановить вторжения. Многочисленные миссионеры принесли христианство в королевства Скандинавии, Польши, Богемии, Венгрии, так что эти государство вошли в орбиту западной культуры.

Наступившая относительная стабильность обеспечила возможность быстрого подъема городов и общеевропейской экономики. Жизнь в Западной Европе сильно изменилась, общество быстро утрачивало черты варварства, в городах расцветала духовная жизнь. В целом европейское общество стало намного более богатым и цивилизованным, чем во времена античной Римской империи. Выдающуюся роль в этом играла христианская церковь, которая тоже развивалась, совершенствовала свое учение и организацию. На базе художественных традиций древнего Рима и прежних варварских племен возникло романское, а затем блестящее готическое искусство, причем наряду с архитектурой и литературой развивались все другие его виды – театр, музыка, скульптура, живопись, литература. Именно в эту эпоху были созданы, например, такие шедевры литературы, как «Песнь о Роланде» и «Роман о Розе».

Позднее Средневековье продолжило процессы формирования европейской культуры, начавшиеся в период классики. Так, крестьяне Западной Европы добились для себя большей свободы и более высокого уровня жизни. Прежняя феодальная знать, аристократы, стали вместо замков строить для себя великолепные дворцы как в своих поместьях, так и в городах. Новые богачи из «низких» сословий подражали им в этом, создавая бытовой комфорт и соответствующий стиль жизни. Возникли условия для нового подъема духовной жизни, науки, философии, искусства, особенно в Северной Италии. Это неизбежно привело к так называемому Возрождению, или Ренессансу. Наряду с этим специфическое положение христианской церкви в средневековом обществе сделало неминуемыми и перемены в самой христианской религии и церкви. Все это готовило конец Средних веков, переход к Новому времени в Европе как неизбежному итогу развития средневековой культуры.