Перечень документов, необходимых для открытия счета. Договор банковского обслуживания.Згідно з банківським законодавством основою банківської системи є Банк Англії. Як і центральні банки інших країн, Банк Англії є центром фінансових та економічних перетворень, обумовлених потребами адаптації до умов, що постійно змінюються. Це вимагає внесення принципових змін у його функції, організацію і технологію, а також радикально нового підходу до міжбанківської кооперації і міжнародного співробітництва. Відповідно до цього можна виділити такі основні функції Банку Англії: 1) Емісійний центр країни. Банк Англії здійснює монопольний випуск банкнот в розмірі, що обумовлюється казначейством і затверджується парламентом. Забезпеченням банкнот є державні облігації і казначейські векселі, а також векселі банків, що обліковуються центральним банком. Монети випускаються Королівським монетним двором від імені Казначейства, їх випуск не входить до компетенції Банку Англії. Весь прибуток від випуску монет надходить уряду. Банк Англії не тільки друкує банкноти, він випускає їх в обіг, постачаючи гроші через свої п'ять відділень комерційним банкам по всій країні, а також вилучає з обігу старі купюри. 2) Банк уряду. В межах даної функції Банк Англії обслуговує рахунки та щоденні потоки руху коштів між урядом і ринком. Через так званий рахунок Національного кредитного фонду Банк Англії має можливість здійснювати короткострокове пряме фінансування дефіциту бюджету. У разі короткострокового дефіциту зазначений вище фонд може покрити його, взявши кошти в Банку Англії, а зайві кошти розміщуються у Банку. При цьому Банк контролює новий борг уряду й існуючий обсяг боргу. Крім прямого фінансування, існують ще три форми урядових позик, що обслуговуються Банком Англії. Казначейські векселі – це короткострокові цінні папери, що випускаються Банком Англії щотижня (термін обігу від трьох до шести місяців). Їхньою головною метою є не фінансування витрат уряду, а вилучення готівки з системи для того, щоб сприяти проведенню монетарної політики. Кількість випущених векселів залежить від прогнозних грошових потоків у майбутньому. Векселі продаються за ціною, нижчою від їх вартості, а дисконт відображає відсоткову ставку (доходи покупців). Урядові цінні папери – це високонадійні довгострокові облігації (термін обігу від 5 до 40 років), що випускаються для фінансування дефіциту, який виникає внаслідок перевищення урядових витрат над його доходами. Доходи по облігаціях виплачуються кожні шість місяців. Основна мета - продати щороку достатню кількість таких цінних паперів, щоб задовольнити потребу державного сектора в коштах для покриття дефіциту, який включає в себе не тільки державний бюджет, але й місцеві бюджети і бюджети державних корпорацій. Учасниками ринку урядових облігацій є дилери, що безпосередньо контактують з Банком Англії. Останній може не продавати одразу весь пакет випущених облігацій, а реалізувати їх на ринку поступово, за вигідних умов. Валютні кредити бувають різноманітних форм, а їх величина залежить від того, чи хоче уряд створити валютні резерви. Валютні кредити надаються у формі облігацій, номінованих в інших валютах, і середньострокових кредитів Міжнародного валютного фонду. Значна частина кредитів номінована в євро у вигляді казначейських векселів з терміном обігу 1 місяць і казначейських білетів з терміном обігу три роки. 3) Банк банків. Як і всі центральні банки, Банк Англії є банком, що обслуговує поточні та резервні рахунки комерційних банків, здійснює платежі, приймає та зберігає поточні і строкові депозити, надає кредити банкам, здійснює нагляд за банківськими установами та в цілому за банківською системою. Функції нагляду Банк Англії реалізує через: – регулювання виходу банків на ринок банківських послуг. Створення банку регулюється банківським законодавством. Наприклад, мінімальний розмір статутного капіталу має становити не менше 5 млн ф. ст. для банків і не менше 1 млн ф. ст. для інших кредитних установ; – встановлення для банків економічних нормативів і норм діяльності та здійснення документарного нагляду за їх додержанням; – проведення інспекційних перевірок на місці (в Англії цей обов'язок покладається на зовнішніх аудиторів); – висування вимог до банків щодо усунення виявлених недоліків і контролю за їх виконанням банками в чітко визначений термін; – втручання за необхідності в діяльність банків. Нині банківський нагляд за операторами грошового ринку вже не є сферою відповідальності тільки Банку Англії. Сьогодні, згідно із законодавчими актами, прийнятими у 1997-98pp., більшість функцій з нагляду передано спеціальному органу - Управлінню фінансових послуг, що здійснює нагляд за всіма видами фінансових посередників, включаючи й банки. 4) Здійснення монетарної політики. Оскільки Банк Англії, на відміну від інших центральних банків, не може діяти незалежно від уряду, цю функцію покладено і на Банк, і на Казначейство. Прийнятий у 1946 році Акт Банку Англії дає Казначейству право надавати вказівки Банку Англії і, хоча Казначейство ніколи це право не використовувало, відносини між ними такі, що кінцеве рішення з приводу відсоткових ставок приймає міністр фінансів. Проте Банк Англії відіграє важливу роль в ухваленні рішення. Однією з першочергових цілей монетарної політики Банку Англії є підтримка цінності національної валюти. Для досягнення цінової стабільності англійської валюти використовуються такі основні інструменти. Процентна (облікова) політика. Виконуючи роль банку на внутрішньому грошовому ринку, він впливає на відсоткові ставки в короткостроковому періоді. Як банк уряду і банк банків, Банк Англії здатний досить точно передбачити характер потоків платежів з рахунку уряду на рахунки комерційних банків і навпаки. У випадку, коли потік платежів із рахунків банків на рахунок уряду перевищує зворотний потік, виникає ситуація, за якої банківські запаси ліквідних активів знижуються, з'являється брак коштів на грошовому ринку. У протилежному випадку - створюється надлишок готівки. Поява дефіциту усувається Банком Англії через встановлення такої відсоткової ставки, за якої кошти врівноважуються кожного дня. Рішення за відсотковими ставками приймаються Банківським комітетом з монетарної політики. Комітет збирається щомісячно відповідно до певного графіка. Він складається з чотирьох постійних членів і чотирьох експертів, що призначаються канцлером Казначейства (він же міністр фінансів). Голосування здійснюється за принципом: "одна людина - один голос". У зборах комітету можуть брати участь представники Казначейства, але вони не мають права голосу. Рішення щодо відсоткових ставок, прийняті комітетом, мають бути негайно опубліковані. Публікуються також і протоколи засідань Комітету. Валютний курс. Банк Англії може впливати на валютний курс, використовуючи золотовалютні запаси країни і управляючи ними від імені Казначейства. Резерви містяться на спеціальному рахунку, який називається Валютний вирівнюючий рахунок. Через валютні інтервенції, коли необхідно стримати падіння курсу, Банк Англії купує фунти стерлінги за іноземну валюту, або продає їх, намагаючись стримати зростання курсу. Будучи членом механізму валютних курсів з жовтня 1990 p., Великобританія була зобов'язана підтримувати курс національної валюти в певних межах відносно іноземних валют. Після виходу з цього механізму (ERM) з вересня 1992 р. Великобританія перейшла до плаваючого валютного курсу. Резервна політика. Заснована на зміні вимог центрального банку щодо обов'язкових (мінімальних) резервів комерційних банків та інших кредитних установ. У сучасних умовах мінімальні резерви мають лише забезпечувати постійний рівень ліквідності комерційних банків. Вони не є інструментом Банку Англії для регулювання грошової маси, вони є інструментом впливу безпосередньо на величину оборотних фондів комерційних банків і на їх кредитно-фінансовий потенціал. При збільшенні норми обов'язкового резервування зменшується розмір оборотних фондів банків і навпаки. При цьому норма обов'язкового резервування може визначатися банківським законодавством у відсотковому відношенні до відповідних статей або активів, або пасивів комерційних банків. Норма резервів може диференціюватися залежно від терміну діяльності, величини активів і пасивів банків, видів і розмірів залучених депозитів (до запитання, терміновий, ощадний, спеціальний та інші внески) у національній та іноземній валюті, громадянства вкладника (резидент, нерезидент), регіону діяльності банків та інших умов. Спосіб визначення резервних вимог відносно банківських пасивів є найбільш перевіреним (комерційні банки Великобританії зберігають 0,35% стерлінгових депозитів на рахунку в Банку Англії). Хоча у ХХст. при встановленні резервних вимог використовувались методи лімітування відносно банківських активів через кількісні обмеження кредитних вкладень в індивідуальному порядку для кожного банку. За порушення встановлених кредитних лімітів комерційні банки піддавалися з боку Банку Англії санкціям у вигляді сплати високого облікового відсотка або обов'язкового перерахування на безвідсоткові рахунки в Банк Англії суми, рівної перевищенню цих лімітів. Такі директивні параметри одержали назву кредитних обмежень (використовувались в Англії до 1971 року). Останнім Законом "Про Банк Англії" (у 1998р.) було внесено зміни у діяльність Банку Англії, і не лише у зв’язку з банківським наглядом. Банку Англії було надано операційну незалежність, тобто право самостійно визначати відсоткову політику (раніше рівень облікової ставки погоджувався з Казначейством) та розробляти монетарну політику. Хоча, закріпивши незалежність Банку Англії на законодавчому рівні, уряд залишив за собою право контролювати його діяльність.
8.3 Діяльність комерційних банків Великобританії Другий рівень банківської системи Англії становлять комерційні банки, які за специфікою діяльності можна поділити на декілька груп. 1) Депозитні банки. У даній групі виділяють банки, які призначені переважно для задоволення потреб громадян та невеликого бізнесу (прийняття-повернення вкладів, переказування грошей, надання позик). Головними банками у даному секторі є такі, що мають розгалужену мережу, яка налічує понад 12 тис. філій та характеризується високим ступенем концентрації та централізації. 2) Клірингові банки. Клірингові банки обслуговують великі, середні і дрібні підприємства та населення. Основні операції клірингових банків - прийняття вкладів і надання кредитів. Платіжний оборот між цими банками відбувається у межах клірингової угоди, що означає зарахування взаємних вимог і переказ сальдо. У клірингових банках спостерігається тенденція до універсалізації, вони пропонують все більше небанківських послуг: підготовку індивідуального будівництва, обслуговування фінансових операцій промисловості, підготовку і фінансування експорту, здавання в оренду підприємствам комп'ютерів, посередництво в страхуванні життя й організації подорожей. Усе це дає змогу охарактеризувати клірингові банки як фінансові конгломерати, у яких банківські операції стали лише частиною загальної діяльності. Частину банків-гігантів, що пов'язані з кліринговими зобов'язаннями, можна розглядати за специфікою діяльності як депозитні банки (таких банків 7 і на них припадає близько 70% обсягу операцій усіх депозитних банків і половина всіх стерлінгових вкладів у банках Великобританії). 3) Торговельні банки. Досить поширені в Англії, мають давні традиції, однак їх важко диференціювати і порівнювати, наприклад, з кліринговими банками, оскільки вони набагато менші останніх. Вони виникли на торговельних підприємствах та поступово освоїли банківські операції. Деякі сучасні торговельні банки поряд з банківськими операціями виконують ще й промислові та торговельні функції. Торговельні банки N.M.Rotshild and Sons, J.Genri Shreder Vagg & Co, Berring Brothers, S.G.Varburg & Co, Lasard Brothers & Co існують вже понад 100 років. Деякі найбільші клірингові банки або мають свої спеціалізовані торговельні банки, або беруть участь у традиційних торговельних банках. Відмінною рисою торговельних банків (і привілеєм) є те, що вони не зобов'язані (на відміну від клірингових) публікувати детальні відомості про фінансовий стан і про свої операції. Тому торговельні банки могли вільно розвиватися і займатися: - прийняттям вкладів і наданням позик у фунтах стерлінгах терміном від одного дня до шести місяців; - акцептно-кредитними операціями (акцептований вексель, як гарантія платежу торговельного банку, цінується значно вище, ніж будь-якого іншого банку; - управлінням цінними паперами (зберігання цінних паперів та контроль емітентів; акціонерних товариств промисловості і торгівлі, інвестиційних компаній, пенсійних фондів та ін.); - наданням консалтингових послуг. 4) Консорціумні банки. Це інститути, в яких беруть участь спеціалізовані банки принаймні двох країн, з яких жодна не має контрольного пакета. Оскільки такі банки створювалися на основі пайової участі банками провідних капіталістичних країн, вони можуть мобілізувати на євроринку величезні кошти і на досить тривалі терміни, що недосяжно жодному іншому типу банків капіталістичного світу. Виникнення консорціумних банків особливо добре свідчить про розвиток процесу інтернаціоналізації капіталу в умовах сучасного капіталізму. До найбільших консорціумних банків належать банки з британськими, канадськими, американськими та японськими партнерами. 5) Банківські холдинги. Це об'єднання банків з іншими фінансовими установами. Яскравим прикладом такого об’єднання стало утворення найбільшого у Великобританії банківського фінансового холдингу (Hong Kong Shanghai Banking Corporation holding NSBC), що посідає дев'яте місце у світі. До цього об'єднання увійшли міжнародні, переважно азіатського походження, капітали і два британські банки. Спектр послуг, що пропонує холдинг, практично не обмежений. Основними з них є: - розрахункові операції з обслуговування торгівлі; - роздрібне і корпоративне обслуговування; - індивідуальний та інвестиційний банківський сервіс; - управління пенсійними й інвестиційними фондами; - споживче й комерційне фінансування (фінансування купівлі у розстрочку); - страхування; - опікунський контроль над різноманітними формами власності за дорученням; - послуги на ринку капіталу; - послуги з безпеки й охорони. 6) Фінансові доми. Фінансові доми – це в основному спеціалізовані банки споживчого кредиту (депозитні банки тощо), які надають індивідуальні кредити майже без матеріального забезпечення. Однак можуть займатися іншими банківськими операціями, включаючи інвестиційні. Фінансові доми формують ресурси за рахунок кредитів банків, шляхом залучення депозитів великих промислових і торговельних компаній, через облік векселів тощо. Також в Англії функціонують фінансові доми, які є дочірніми компаніями найбільших банків або страхових компаній, що підтримують кредит цих банків своїми коштами. Найбільші фінансові доми намагаються максимально розширити коло банківських операцій, щоб мати можливість залучати ощадні вклади і перетворюватися в універсальні банки. До фінансових домів відносяться і спеціальні банківські пункти в торгових центрах (Money Shops). 7) Облікові доми. Це специфічний тип фінансових інститутів, які діяли як центри обміну ліквідними ресурсами між Банком Англії та іншими банками. Через них Банк Англії постачав у банківську систему фінансові ресурси та вилучав їх, коли це було необхідно. Облікові доми дуже активно обслуговували ринок вексельного обігу (через облік та переоблік векселів британських компаній), а також пропонували різні форми короткострокових вкладень у портфельні інвестиції. Діяльність облікових домів проходила і на вторинному ринку ЦП. Однак у процесі універсалізації банків облікові доми втратили свою актуальність та, проіснувавши до 1997р., припинили діяльність. 8) Міжнародні банки. Особливе значення в межах даної групи закордонних банків мають, так звані, банки співдружності. Це інститути, штаб-квартира яких розміщена в Лондоні, а філії - в основному у колишніх британських колоніях (таких філій за кордоном майже 3,5 тис.). 9) Іноземні банки. Це філії потужних банківських груп – представники інших країн. Тільки в Лондоні налічується понад три сотні іноземних філій із 63 країн. Тут сконцентровано вдвічі більше іноземних філій, ніж у Нью-Йорку. Перечень документов, необходимых для открытия счета. Договор банковского обслуживания.
Открытие банковских счетов юридическому лицу, индивидуальному предпринимателю, физическому лицу, занимающемуся в установленном законодательством Российской Федерации порядке частной практикой
Для открытия расчетного счета юридическому лицу, созданному в соответствии с законодательством Российской Федерации, в банк представляются: а) свидетельство о государственной регистрации юридического лица; б) учредительные документы юридического лица. Юридические лица, действующие на основе типового устава, утверждаемого Правительством Российской Федерации; действующие на основе типовых положений об организациях и учреждениях соответствующих типов и видов, утверждаемых Правительством Российской Федерации, и разрабатываемых на их основе уставов; действующие на основе типового положения и устава, представляют указанные документы. Органы государственной власти Российской Федерации, органы государственной власти субъектов Российской Федерации, органы местного самоуправления представляют законодательные и иные нормативные правовые акты, принимаемые в установленном законодательством Российской Федерации порядке решения об их создании и правовом статусе. в) лицензии (разрешения), выданные юридическому лицу в установленном законодательством Российской Федерации порядке на право осуществления деятельности, подлежащей лицензированию, в случае если данные лицензии (разрешения) имеют непосредственное отношение к правоспособности клиента заключать договор банковского счета соответствующего вида; г) карточка; д) документы, подтверждающие полномочия лиц, указанных в карточке, на распоряжение денежными средствами, находящимися на банковском счете, а в случае когда договором предусмотрено удостоверение прав распоряжения денежными средствами, находящимися на счете, с использованием аналога собственноручной подписи, документы, подтверждающие полномочия лиц, наделенных правом использовать аналог собственноручной подписи; е) документы, подтверждающие полномочия единоличного исполнительного органа юридического лица; ж) свидетельство о постановке на учет в налоговом органе, либо документ, выдаваемый налоговым органом в случаях, предусмотренных законодательством Российской Федерации, в целях открытия банковского счета.
Для открытия расчетного счета юридическому лицу (в том числе корреспондентского счета кредитной организации), созданному в соответствии с законодательством иностранного государства и имеющему местонахождение за пределами территории Российской Федерации, в банк представляются: а) документы, предусмотренные подпунктами "в", "д", "е" и "ж" пункта 4.1 настоящей Инструкции; б) документы, подтверждающие правовой статус юридического лица по законодательству страны, на территории которой создано это юридическое лицо, в частности, документы, подтверждающие его государственную регистрацию; в) карточка.
Для открытия корреспондентского счета кредитной организации, созданной в соответствии с законодательством иностранного государства и имеющей местонахождение за пределами территории Российской Федерации, банк вправе принять вместо карточки альбом. При этом не требуется установления личности указанных в альбоме лиц, уполномоченных распоряжаться денежными средствами, находящимися на корреспондентском счете, если иное не определено кредитной организацией в банковских правилах.
Для открытия расчетного счета индивидуальному предпринимателю или физическому лицу, занимающемуся в установленном законодательством Российской Федерации порядке частной практикой, в банк предоставляются: а) документ, удостоверяющий личность физического лица; б) карточка; в) документы, подтверждающие полномочия лиц, указанных в карточке, на распоряжение денежными средствами, находящимися на банковском счете (если такие полномочия передаются третьим лицам), а в случае когда договором предусмотрено удостоверение прав распоряжения денежными средствами, находящимися на счете, третьими лицами с использованием аналога собственноручной подписи, документы, подтверждающие полномочия лиц, наделенных правом использовать аналог собственноручной подписи; г) свидетельство о постановке на учет в налоговом органе; д) свидетельство о государственной регистрации в качестве индивидуального предпринимателя; е) лицензии (патенты), выданные индивидуальному предпринимателю или лицу, занимающемуся частной практикой, в установленном законодательством Российской Федерации порядке, на право осуществления деятельности, подлежащей лицензированию (регулированию путем выдачи патента).
Нотариус представляет документ, подтверждающий наделение его полномочиями (назначение на должность), выдаваемый органами юстиции субъектов Российской Федерации, в соответствии с законодательством Российской Федерации. Адвокат представляет документ, удостоверяющий регистрацию адвоката в реестре адвокатов, а также документ, подтверждающий учреждение адвокатского кабинета.
Для открытия бюджетного счетаюридическому лицу наряду с документами, предусмотренными подпунктами "а", "б", "г", "д", "е" и "ж" пункта 4.1 настоящей Инструкции, в установленных законодательством Российской Федерации случаях в банк представляется также документ, подтверждающий право юридического лица на обслуживание в банке.
Для открытия доверительному управляющему счетов для расчетов по деятельности, связанной с доверительным управлением (счетов доверительного управления), в банк представляются: а) документы, указанные в пунктах 4.1 или 4.7 настоящей Инструкции; б) договор, на основании которого осуществляется доверительное управление.
Для открытия специального банковского счета в банк представляются те же документы, что и для открытия расчетного счета, корреспондентского счета или текущего счета, с учетом требований законодательства Российской Федерации. При открытии специального банковского счета банковскому платежному агенту, банковскому платежному субагенту, платежному агенту, поставщику банк должен располагать сведениями соответственно о договоре о привлечении банковского платежного агента (банковского платежного субагента), о договоре об осуществлении деятельности по приему платежей физических лиц. Порядок фиксирования указанных сведений определяется банком самостоятельно в банковских правилах.
Открытие клиентам банковских счетов, счетов по вкладу (депозиту) производится банками при условии наличия у клиента правоспособности (дееспособности). Операции по банковским счетам, счетам по вкладу (депозиту) соответствующего вида (режим счета) регулируются законодательством Российской Федерации и производятся в установленном им порядке. Основанием открытия банковского счета, счета по вкладу (депозиту) является заключение договора банковского счета, договора банковского вклада (депозита) и представление всех документов, определенных законодательством Российской Федерации. Клиенту может быть открыто несколько банковских счетов, счетов по вкладу (депозиту) на основании одного договора, если это предусмотрено договором, заключенным между банком и клиентом. Открытие клиенту банковского счета, счета по вкладу (депозиту) производится только в том случае, если банком получены все предусмотренные настоящей Инструкцией документы, а также проведена идентификация клиента в соответствии с законодательством Российской Федерации. Перечень документов и сведений, необходимых для идентификации клиентов, устанавливается законодательством Российской Федерации. Клиенту может быть отказано в открытии банковского счета, счета по вкладу (депозиту), если не представлены документы, подтверждающие сведения, необходимые для идентификации клиента, либо представлены недостоверные сведения, а также в иных случаях, предусмотренных законодательством Российской Федерации.
Открытие банковского счета, счета по вкладу (депозиту) завершается, а банковский счет, счет по вкладу (депозиту) является открытым с внесением записи об открытии соответствующего лицевого счета в Книгу регистрации открытых счетов. Запись об открытии лицевого счета должна быть внесена в Книгу регистрации открытых счетов не позднее рабочего дня, следующего за днем заключения (вступления в силу) соответствующего договора банковского счета, договора банковского вклада (депозита). Указанная запись может быть внесена в Книгу регистрации открытых счетов одновременно с заключением соответствующего договора банковского счета, договора банковского вклада (депозита).
В случае открытия клиенту банковского счета, счета по вкладу (депозиту) в рамках одного договора, предусматривающего возможность открытия нескольких банковских счетов, счетов по вкладу (депозиту) на основании дополнительного обращения клиента об открытии банковского счета, счета по вкладу (депозиту), запись об открытии соответствующего лицевого счета должна быть внесена в Книгу регистрации открытых счетов не позднее рабочего дня, следующего за днем получения банком обращения клиента об открытии банковского счета, счета по вкладу (депозиту). В случае если обращение клиента об открытии банковского счета, счета по вкладу (депозиту) содержит указание на определенную дату открытия банковского счета, счета по вкладу (депозиту), запись об открытии соответствующего лицевого счета должна быть внесена в Книгу регистрации открытых счетов не позднее рабочего дня, следующего за такой датой, но не ранее дня получения банком обращения клиента об открытии банковского счета, счета по вкладу (депозиту). Банк обязан располагать документальным подтверждением получения обращения клиента об открытии банковского счета, счета по вкладу (депозиту), способы фиксирования которого определяются банком в банковских правилах и (или) договоре.
Из числа своих работников банк определяет должностных лиц, ответственных за работу с клиентами по открытию и закрытию счетов клиентам (далее - должностные лица банка), установив им соответствующие должностные права и обязанности, с которыми они должны быть ознакомлены под роспись.
|
