Територіальна громада - первинний суб'єкт місцевого самоврядування. Членство в територіальній громаді

Конституція України визначила суб'єктом права місцевого са­моврядування територіальну громаду - жителів села чи добровіль­ного об'єднання - в сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста. Закріплення в Конституції України первинним суб'єктом місцевого самоврядування територіальної громади відповідає не тільки сформованій міжнародній практиці, але й історичним тра­диціям українського народу. Правовий статус територіальних гро­мад (колективів) в інших країнах досить детально розглядався вче­ними суспільствознавчих наук. В Україні лише недавно з'явилися дослідження із цієї тематики, однак дотепер залишається ще бага­то дискусійних питань. Дефініція територіальної громади, що міс­титься в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» практично повторює конституційне формулювання, за винятком хіба що акценту на постійне проживання жителів у межах певної адміністративно-територіальної одиниці: «Територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, сели­ща, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр».

У науковій літературі можна зустріти різні визначення «тери­торіальної громади», наприклад:

- територіальна громада - первинний суб'єкт місцевого са­моврядування, територіальна спільнота, що складається з фізич­них осіб - жителів, які постійно живуть, працюють на території села (або добровільного об'єднання в спільну громаду кількох сіл), селища або міста, безпосередньо або через сформовані ними муніципальні структури вирішують питання місцевого значення.

мають спільну комунальну власність, володіють на цій території нерухомим майном, сплачують комунальні податки та об'єднані територіально-особистими зв'язками системного характеру¹;

⁸⁰ територіальна громада - це сукупність громадян України, котрі спільно проживають у міському чи сільському поселенні, мають колективні інтереси й визначений законом правовий ста­тус²;

• територіальний колектив (громада, точніше — комуна, з ог­ляду на режим комунальної власності в Україні і світовий досвід)

⁸¹ це соціальна основа самоврядних територій, що складається (на відміну від населення територіальних одиниць) з осіб - громадян, іноземців, осіб без громадянства, які постійно мешкають або пра­цюють на даній території (або мають на території нерухоме майно, або є платниками комунальних податків)³.

Застосування в Конституції України в ході визначення понят­тя місцевого самоврядування терміна «жителі» дало підстави для домінування в науковій літературі⁴ позиції, згідно з якою членами територіальної громади вважаються громадяни держави, іноземні громадяни, апатриди, біженці, які перебувають на території Ук­раїни на законних підставах. Включення до складу територіальної громади не лише громадян України, а й іноземців, осіб без гро­мадянства, біженців уявляється суперечливим і теоретично не­обгрунтованим. Вирішення цього питання можливе шляхом здій­

^[1] Батанов О. В. Конституційно-правовий статус територіальних громад в Ук­раїні [Текст]: [монографія] / Олександр Батанов; за заг. ред. В. Ф. Погорілка.

- К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. - С. 77.

¹ Кравченко В. І. Місцеві фінанси України [Текст]: навч. посіб. / В. І. Крав­ченко. - К.: Т-во «Знання», КОО, 1999. - С. 77.

^[1] Орзіх М. П. Концепція правового статусу самоврядних територій і органів місцевого самоврядування / М. П. Орзіх // Місцеве та регіональне самоврядуван­ня України. - 1995 - №1 - С. 67.

^[1] Муніципальне право України [Текст]: [підручник] / [В. Ф. Погорілко, О. Ф. Фрицький, М. О. Баймуратов та ін.]; за ред. В. Ф. Погорілка, О. Ф. Фри- цького. — К.: Юрінком Інтер, 2001. - С. 138; Боброва 1.1. Концептуальні підхо­ди визначення поняття територіальної громади / 1.1. Бодрова // Державне будів­ництво та місцеве самоврядування: зб. наук. пр. - X.: Право, 2004. - Вип. 7. -С. 64.

снення системного аналіз) конституційних норм. Загальновідомо, що джерелом влади в Укріїні є Український народ. Саме від наро­ду органи державної влади і місцевого самоврядування отримують владу, яка характеризується як публічна. Отримувач влади (орга­ни і посадові особи) не може мати її більше, н іж першоджерело - Український народ. При цьому основоположну категорію «Ук­раїнський народ» Конституція України розуміє не як національ­но-етнічну або іншу спільність, а як сукупність громадян України всіх національностей. Виходячи з цього, необхідно зазначити, що саме громадяни України є джерелом влади, а іноземці, особи без громадянства, біженці не можуть бути джерелом влади в Україні. А звідси, на наш погляд, е хибним і твердження, що не громадяни України входять до територіальної громади, яка є джерелом пуб­лічної влади на відповідній території.

Більше того, якщо провести аналіз чинного законодавства Ук­раїни щодо прав іноземних громадян, осіб без громадянства, бі­женців у сфері місцевого самоврядування, то бачимо, що реальної можливості брати участь у вирішенні питань місцевого значення вони не мають. їх права обмежуються лише участю в громадських слуханнях, можливістю ініціювати розгляд у раді будь-якого пи­тання, віднесеного до відання місцевого самоврядування (місцеві ініціативи), якщо інше не передбачено статутом територіальної громади, направляти індивідуальні чи колективні звернення. На­звані особи не мають права брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, обирати й бути обраними до органів місцевого самоврядування, не користу­ються правом доступу до служби в органах місцевого самовряду­вання, а також брати участь у загальних зборах громадян за місцем проживання.

Місцеве самоврядування, згідно зі ст. 140 Конституції України є правом територіальної громади самостійно розв'язувати питання місцевого значення, як безпосередньо, так і через органи місце­вого самоврядування. Єдиною формою безпосереднього вирішен­ня територіальною громадою питань місцевого значення шляхом прямого волевиявлення є місцевий референдум та місцеві вибори. Відсутність у названих осіб права брати участь у референдумі, у формуванні органів місцевого самоврядування дає підстави ствер-

докувати, що іноземні громадяни, особи без громадянства, біженці не є членами територіальної громади. Вони можуть мати на праві власності нерухоме майно, бути платниками податків, а також мати інші права, але цього недостатньо для визначення їх членами територіальної громади.

Територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах є суб'єктами права комунальної власності. Вони мають право во­лодіти, доцільно, економно, ефективно користуватися й розпо­ряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їм як безпосередньо, так і через органи місцевого самовряду­вання. У Конституції України закріплено, що кожен (грома­дяни, іноземці, особи без громадянства) має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49), на освіту (ст. 53). Однак, лише громадяни України мають право на безоплатну медичну допомогу в державних та комунальних за­кладах охорони здоров'я і право безоплатно здобути, на конкур­сній основі, вищу освіту в державних та комунальних навчаль­них закладах. Якщо ж погодитися з тим, що іноземці й особи без громадянства є членами територіальної громади, то видається необгрунтованим вищевказане обмеження їх права безоплатно отримувати в комунальних закладах медичну допомогу й на конкурсній основі вищу освіту. Проведений аналіз ст. 49 і ст. 53 Конституції України підтверджує правильність висновку про те, що іноземці й особи без громадянства не є членами територіаль­ної громади.

Включення до складу територіальних громад іноземців і осіб без громадянства можливе лише за умови надання їм права участі в місцевому референдумі та участі у формуванні органів місцевого самоврядування. Подібна практика існує в інших країнах. В Іспанії на основі взаємності у випадках, передбачених договорами чи за­конами, активне та пасивне право голосу надається іноземцям (ч. 2 ст. ІЗ)¹. Згідно із ч. З ст. 9 Конституції Великого Герцогства Люк­сембург здійснення політичних прав не люксембуржцям може бути

^[1] Конституция Испании от 06.12.78 г. // Конституции государств Европейс­кого Союза / [под общ. редакцией Л. А. Окунькова]. - М.: Изд. группа НОРМА -ИНФРАМ, 1999.-С. 373.

даровано законом¹. Відповідно до ст. 130 Конституції Королівс­тва Нідерланди право брати участь у виборах муніципальних рад та бути обраним до їх складу може надаватися Актом парламенту особам - не громадянам Нідерландів, які постійно проживають у муніципалітетах, якщо вони відповідають тим самим виборчим цензам, що й громадяни Нідерландів². У Португалії іноземці, які проживають на її території, за умови взаємності з боку відповідної іноземної держави, можуть наділятися законом виборчою правоз­датністю на виборах в органи місцевого самоврядування³.

Іноземці, особи без громадянства, які постійно мешкають на те­риторії України на законних підставах, на місцевому рівні мають, як правило, такі ж обов'язки, як і громадяни, більшість із них беруть ак­тивну участь у житті територіальних громад і сприяють підвищенню їхнього добробуту, тому актуальною є проблема посилення їхньої інтеграції в місцеві громади, особливо шляхом розширення для них можливостей брати участь у суспільних справах місцевого значення.

В Україні кожному, хто на законних підставах перебуває на її території, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання. Людина, обираючи місце свого проживання, водно­час вирішує питання членства в територіальній громаді. Окремі автори стверджують, що членом територіальної громади індивід може стати тоді, коли він народився або став мешкати в тому або іншому населеному пункті. При цьому він повинен мати певне не­рухоме майно в межах цієї адміністративно-територіальної оди­ниці й бути платником комунальних податків⁴. Із таким підходом

' Конституция Великого Герцогства Люксембург от 17.10.1868 г. // Консти­туции государств Европейского Союза / [под общ. редакцией Л. А. Окунькова]. - М.: Изд. группа НОРМА - ИНФРА М, 1999. - С. 458.

^[1] Конституция Королевства Нидерландов от 17.02.1983 г. // Конституции государств Европейского Союза / [под общ. редакцией Л. А. Окунькова]. - М.: Изд. группа НОРМА - ИНФРА М, 1999. - С. 497.

^[1] Конституция Португальской Республики от 02.04.1976г. // Конституции го­сударств Европейского Союза / [под общ. редакцией Л. А. Окунькова]. - М.: Изд. группа НОРМА - ИНФРА М, 1999. - С. 524.

^[1] Муніципальне право України [Текст]: [підручник] / [В. Ф. Погорілко, О. Ф. Фрицький, М. О. Баймуратов та ін.]; за ред. В. Ф. Погорілка, О. Ф. Фриць- кого. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - С. 138.

важко погодитися, адже не всі жителі, які постійно проживають у населеному пункті, мають нерухоме майно і не всі є платника­ми податків і зборів. Чинне законодавство України не встановлює обов'язкових вимог щодо порядку формування територіальних громад, їх реєстрації, фіксованого членства й забороняє будь-які обмеження права громадян України на участь у місцевому са­моврядуванні залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території, за мовними чи іншими ознаками.

Підсумовуючи аналіз різних підходів, можна виділити такі ос­новні /внаки {територіальної громади:

⁸² територіальна - проживання жителів у просторових межах певних адміністративно-територіальних одиниць - село, селище, місто;

⁸³ інтегративна - територіальна громада виникає з момен­ту створення адміністративно-територіальної одиниці на основі об'єднання жителів, які мешкають на відповідній території;

⁸⁴ інтелектуальна - в основі конституювання територіальної громади лежать спільні інтереси жителів, які мають специфічний характер і виявляються у вигляді широкого спектра системних ін­дивідуально-територіальних зв'язків (основний об'єкт діяльності територіальної громади - питання місцевого значення);

⁸⁵ номінаційна - територіальна громада обирає органи місце­вого самоврядування (депутатів, сільського, селищного, міського голову);

⁸⁶ майнова - територіальна громада є суб'єктом права кому­нальної власності (їй належать рухоме й нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси);

⁸⁷ фіскальна - до бюджету територіальної громади сплачуються податки і збори згідно з Конституцією (ст. 67) і законів України.

В Україні існують чотири види територіальних громад: а) тери­торіальна громада села чи добровільного об'єднання в сільську гро­маду жителів кількох сіл; б) територіальна громада селища; в) тери­торіальна громада міста; г) територіальна громада району в місті.

Функції територіальних громад визначають, як основні напря­ми та види муніципальної діяльності цих спільнот щодо реалізації

права громадян научасть у місцевому самоврядуванні, які виража­ють волю та інтереси місцевих жителів і забезпечують здійснення ними взаємовідносин із державою, її органами, суб'єктами місце­вого самоврядування в межах Конституції та законів України¹.

І. В. Видрін відносить до функцій територіальних громад такі:

⁸⁸ інтегративну, яка полягає в зміцненні міжособистісних зв'язків, об'єднанні зусиль людей в інтересах усіх і кожного;

⁸⁹ соціального контролю за діяльністю і поведінкою членів ко­лективу, що, проте, не має цілком регламентувати поведінку кон­кретної особистості;

⁹⁰ виробничу, що служить цілям задоволення повсякденних пот­реб і потреб членів територіального колективу;

⁹¹ виховну — пов'язану з формуванням політичної свідомості й активності членів колективу;

⁹² політичну — покликану, з одного боку, представляти різні ін­тереси населення за місцем проживання, а з другого, — забезпечу­вати реалізацію громадянами конституційного права брати участь в управлінні державними і громадськими справами². У деяких за­рубіжних країнах виділяють такі основні функції суб'єктів місце­вого самоврядування:. 1) забезпечення діяльності інфраструктури (будинки, вулиці, водопостачання); /2) побутове обслуговування (громадський транспорт, культура, спорт); 3) соціальна злагода (соціальний захист, інтеграція меншинств); Сформування жит­тєвого середовища та перспективне планування (розвиток міста, екологія, розвиток культури); 5) громадський порядок (поліція, пожежна служба, служба зв'язку); ^ стабілізація системи (со­ціальний буфер між людиною і державою, соціалізація громадян, адміністративні функції)³.

' Батанов О. В. Функції територіальних громад як суб'єктів місцевого само­врядування: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 «Конституційне право» / О. В. Батанов. - К., 2000. - С. 7.

^[1] Выдрин И. В. Территориальный коллектив как субъект местного самоуп­равления (государственно-правовые аспекты) / И. В. Выдрин // Правоведение. Известия высших учебных заведений. - 1992.- № 4. - С. 89-90.

^[1] Гизевиус В. Политика местного самоуправления в ФРГ [Текст] / Вольфганг Гизевиус; [пер. с нем. Борис Воронов]. - [Бонн]: Фонд Фридриха Эберта, 1995. - С. 27.

Класифікація функцій територіальних громад пов'язана з пред­метною характеристикою їхньої діяльності, тобто з тим, на які групи суспільних відносин вона впливає, тому слід розрізняти об'єктні функції територіальних громад - економічні, політичні, соціальні, культурно-освітні, екологічні.

\ Економічні функції територіальних громад полягають у роз­гляді й вирішенні економічних питань місцевого значення, у вико­нанні програм економічного розвитку сіл, селищ, міст.

Політичні функції територіальних громад виявляються в забез­печенні реалізації громадянами права брати участь в управлінні державними й громадськими справами, обирати представницькі органи місцевого самоврядування.

Соціальні функції територіальних громад виявляються у вста­новленні додаткових гарантій соціального захисту населення, по­дання адресної допомоги особам, які її потребують.

Культурно-освітні функції територіальних громад полягають у створенні умов для розвитку культури, збереження і відтворення національно-культурних традицій, виховання дітей і молоді, здо­буття повної загальної середньої освіти.

Екологічні функції територіальних громад проявляються в забезпе­ченні реалізації громадянами права на безпечне для житгя і здоров'я довкілля. Ці функції мають переважно внутрішній характер, їх реалі­зація відповідає насамперед інтересам певної територіальної громади. Але локалізація функцій має досить умовний характер, територіальні громади постійно контактують між собою; з державою, в особі де­ржавних органів; з аналогічними інституціями іноземних держав.

О. В. Батанов пропонує зовнішні функції територіальних гро­мад класифікувати за певними критеріями, зокрема: ф за об'єктами зовнішньої діяльності, тобто за певними галузями і сферами життя (наприклад, зовнішньополітична, зовнішньоекономічна, зовніш­ня соціально-культурна, зовнішньоекологічна); (б) за рівнями уп­равління (наприклад, стосунки між територіальними громадами, зв'язки між громадами та державою та її органами; міжнародні зв'язки територіальних громад)¹. Зовнішній характер функцій

' Батанов О. В. Основні напрями і види діяльності територіальних громад: проблеми класифікації / О. В. Батанов // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 1998. - № 4. - С. 22.

зумовлений діяльністю територіальних громад поза межами ад­міністративно-територіальних одиниць. Зовнішні функції характе­ризують входження локальних колективів у навколишнє співтова­риство, відображають їх особливе становище в системі місцевого самоврядування та розкривають роль цих спільнот у здійсненні регіональної та загальнодержавної політики. Однак поділ функ­цій територіальних громад на внутрішні і зовнішні не позбавляє їх взаємного зв'язку. Зовнішні функції територіальних громад є похідними від внутрішніх потреб і завдань, вирішити які прагне місцеве самоврядування¹.

Науковці пропонують також виділяти функції територіальних громад відповіднодо статусу адміністративно-територіальних оди­ниць, у межах яких здійснюється місцеве самоврядування: а) фун­кції територіальних громад сіл і селищ; б) функції територіальних громад міст (районного значення); в) функції територіальних гро­мад районів у містах; г) функції територіальних громад міст об­ласного підпорядкування, міст Києва та Севастополя². Такий поділ функцій може стати на перешкоді втручанню різних суб'єктів міс­цевого самоврядування у справи один одного і сприятиме цивілі­зованому співробітництву територіальних громад.

За формам» можна виділити нормотворчу, /правозастосовну, установчую контрольну функції територіальної громади. Реалізація нормотворчоїта правозастосовної функцій може здійснюватися те­риторіальною громадою безпосередньо шляхом прийняття рішень на місцевому референдумі або через органи місцевого самовряду­вання. У межах установчої функції територіальна громада обирає депутатів місцевих рад і сільських, селищних, міських голів. Ор­гани та посадові особи місцевого самоврядування є підзвітними, підконтрольними й відповідальними перед територіальними гро­мадами, саме цей напрямок їх діяльності становить контрольну функцію. Органи та посадові особи місцевого самоврядування пе­

^[1] Муніципальне право України [Текст]: [підручник] / [В. Ф. Погорілко, О. Ф. Фрицький, М. О. Баймуратов та ін.]; за ред. В. Ф. Погорілка, О. Ф. Фриць- кого. -К.: Юрінком Інтер, 2001. -С. 133.

^[1] Баймуратов М. О. Деякі теоретичні аспекти становлення функцій тери­торіальних громад в Україні / М. О. Баймуратов, О. В. Батанов // Вісник Одесь­кого інституту внутрішніх справ. - 1999. - № 1. - С. 31-36.

ріодично, але не менш як два рази на рік інформують населення про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, місцевого бюджету, з інших питань місцевого значення, звітують перед територіальними громадами про свою діяльність. Реальність контрольної функції підтверджується правом тери­торіальної громади в будь-який час достроково припинити пов­новаження органів та посадових осіб місцевого самоврядування, якщо вони порушують Конституцію або закони України, обмежу­ють права і свободи громадян, не забезпечують здійснення нада­них їм законом повноважень.

Аналіз функцій територіальних громад дозволяє зробити вис­новок, що всі вони утворюють систему, елементи якої спрямовані на вирішення питань місцевого значення, цим і пояснюється їх ба­гатогранність та різноплановість.

Компетенція територіальних громад як категорія муніципаль­ного права означується і конкретизується з прийняттям 1996 року Конституції України, а згодом отримує подальший розвиток у За­коні «Про місцеве самоврядування в Україні», що суттєво змінює акценти в регулюванні компетенції місцевого самоврядування. Головним і первинним суб'єктом у системі місцевого самовряду­вання стала територіальна громада. Чинне законодавство Украї­ни не містить понятгя «питання місцевого значення», не вказано критерії, які мають бути покладені в основу розмежування питань місцевого, регіонального і державного значення.

Аналіз чинного законодавства України свідчить, що питаннями місцевого значення, які належать до відання територіальної грома­ди є: а) здійснення права комунальної власності; б) комплексний соціально-економічний та культурний розвиток територій; в) фор­мування, затвердження і виконання бюджету; встановлення і ска­сування місцевих податків та зборів; г) підприємництво, створення і ліквідація комунальних підприємств, організацій, установ, конт­роль за їх діяльністю; (ґ}будівництво, утримання і використання житлового фонду, нежилих помешкань; д) організація транспор­тного обслуговування населення; _че) утримання доріг, вулиць, за­лізничних переїздів і 'є) благоустрій, озеленення, збір та переробка побутових відходів; ж) охорона навколишнього природного сере­довища; з) правопорядок і безпека, створення та утримання міліції;

и) інші питання місцевого значення, не виключені з їх відання і не віднесені до відання інших органів самоврядування й органів де­ржавної влади.

А. А. Коваленко стверджує, що територіальна громада висту­пає як центральний суб'єкт місцевого самоврядування, який має природне право на самостійне розв'язання питань місцевого житгя в межах Конституції і законів. Юридична природа територіальної громади двоєдина: громада має природні права і водночас пози­тивні права та несе юридичну відповідальність за їх реалізацію¹. Діяльність усіх інших суб'єктів повинна бути спрямована на реалі­зацію принципу самоврядування, тобто вирішення безпосередньо територіальною громадою чи опосередковано під відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування питань місце­вого значення, які становлять сферу так званої власної компетен­ції. С. Злобін і А. Гель пропонують зробити межі повноважень те­риторіальних громад похідними від прав і свобод громадян, яким у правовій державі дозволено робити все, що не заборонено зако­ном².

Територіальна громада має загальну (універсальну) компетен­цію, саме її Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» називає основним носієм функцій і повноважень місцевого самов­рядування. До виключної компетенції територіальної громади на­лежить вирішення питання про об'єднання територіальних громад сусідніх сіл в одну територіальну громаду і про вихід зі складу сільської громади, дострокове припинення повноважень сільської, селищної, міської, районної в місті ради, сільського, селищного, міського голови. У містах із районним поділом територіальні гро­мади районів у містах діють як суб'єкти права власності.

Формою вирішення) територіальною громадою питань місце­вого значення шляхом прямого волевиявлення є місцевий рефе­

^[1] Коваленко А. А. Конституційно-правове регулювання місцевого самовря­дування в Україні: питання теорії та практики [Текст] / А. А. Коваленко. - К.: Довіра, 1997,-С. 83.

^[1] Злобін С. Місце Статуту територіальної громади в системі нормативно- правових актів України / С. Злобін, А. Гель // Статут територіальної громади: проблеми розробки, прийняття та впровадження в практику місцевого самовря­дування: навч. посіб. -К.: Книга-почтой, 1999. -С. 72.

рендум. Предметом місцевого референдуму може бути будь-яке питання, віднесене Конституцією та іншими законами України до відання місцевого самоврядування. На місцевий референдум не мо­жуть бути винесені питання, віднесені законом до відання органів державної влади. Рішення, прийняті місцевим референдумом, є обов'язковими для виконання на відповідній території '. Між тим, норма, передбачена ч. З ст. 6 Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», згідно з якою на місцеві референдуми_не виносяться питання про скасування законних рішень органів міс­цевого самоврядування, зводить нанівець права територіальних громад у вирішенні ключових питань місцевого значення. Адже рішення відповідної ради може бути формально законним і водно­час суперечити інтересам територіальних громад. Тому доцільно було б передбачити правило, за яким остаточне вирішення питань місцевого значення має належати територіальним громадам як первинним суб'єктам місцевого самоврядування. Особливу роль вони повинні відігравати також і в розв'язанні можливих конфлік­тів між представницькими органами місцевого самоврядування, з одного боку, та їх виконавчими органами і сільськими, селищни­ми, міськими головами - з другого ².

До компетенції територіальної громади також належить форму­вання органів місцевого самоврядування і дострокове припинення їх повноважень.¹ Громадяни України, які проживають на території відповідних сіл, селищ, міст, районів у містах і яким виповнилось 18 років мають право голосу на місцевих виборах, де формуються представницькі органи місцевого самоврядування та обирається сільський, селищний, міський голова. Повноваження сільсько­го, селищного, міського голови та сільської, селищної, міської, районної в місті ради за наявності підстав, передбачених Законом «Про місцеве самоврядування в Україні», можуть бути припинені достроково за рішенням місцевого референдуму. Питання про дострокове припинення повноважень цих суб'єктів за рішенням

^[1] Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.97 р. // Ві- дом. Верхов. Ради України. - 1997. - № 24. - Ст. 170.

^[1] Борденюк В. Конституційні засади місцевого самоврядування в Україні / В. Борденюк // Вісник Української академії державного управління. - 1997. -№3.-С. 120.

місцевого референдуму може порушуватися на вимогу не менш як однієї десятої частини громадян, що проживають на відповідній території та мають право голосу.