Характеристика зон зараження при рзмЧто ты можешь сделать, чтобы усилить возможность появления позитивного риска. Например: вместо того, чтобы поехать с моими друзьями, я поеду один. Возможность познакомиться с новыми друзьями становится больше. На одну вещь тебе стоит обратить внимание, когда ты реагируешь на риск. Не думай, что ты знаешь какой подход тебе выбрать без рассмотрения других альтернатив. Может это путешествие на выходных не так уж и рискованно! Это возможность, к примеру, попробовать что-то новое. Может мне стоит все-таки купить страховку, и это не будет лишним.
И так что же мы рассказали тебе? Мы рассказали: ü что же такое риск ü какие есть подходы к риску ü как с ним справляться Мы надеемся, что эта информация была полезна для тебя.J И мы всегда рады получить Фитбек!! Спасибо! Характеристика зон зараження при рзм Місцевість заражається нерівномірно. Більш висока ступінь радіоактивного забруднення спостерігається на ближніх ділянках сліду і на його осі, а найменше - на зовнішніх кордонах. 9) Електромагнітний імпульс при ядерних вибухах виникає в навколишньому просторі і являє собою короткочасне електромагнітне випромінювання, яке викликає електричні струмені та напругу в проводах та кабелях повітряних та наземних ліній зв`язку, сигналізації, електропередачі, антенах радіостанцій і т.ін. Вплив ЕМІ може привести до згорання чутливих електронних та електричних елементів, до серйозних порушень в роботі електрорадіотехнічних систем, обчислювальної техніки і т.ін. Захист від ЕМІ: застосування засобів захисту (іскрових розрядників, автоматичних вимикаючих пристроїв, плавких вставок); екранування кабелів з допомогою мідних, алюмінієвих чи свинцевих оболонок; використання в системах зв`язку, управління та сигналізації симетричних двох провідних ліній, маючих однаково електричну ємність відносно землі; вірна експлуатація ліній, старанний контроль за справністю засобів захисту та організацією обслуговування. 10) Наземна радіаційна обстановка Радіаїцйна обстановка — це обстановка, яка склалася на території промислового підприємства (об'єкту), населеного пункту або території адміністративного району внаслідок застосування противником ядерної зброї або аварії на атомній електростанції з викидом радіоактивних речовин. Це може призвести до радіоактивного зараження місцевості і необхідності прийняття заходів захисту населення. Радіаційна обстановка характеризується рівнями радіації і розмірами зон радіоактивного зараження, які є основіптми показниками небезпеки для життя людей і роботи промислових підприємств (об'єктів). Оцінка радіаційної обстановки є обов'язковим елементом роботи начальників і штабів цивільної оборони. Проводиться вона для прийняття необхідних заходів по захисту населення, які забезпечують виключення або зменшення радіоактивного опромінюваїшя, а також для визначення найбільш доцільних дні населення і фомувань ЦО на зараженій місцевості. 11)Класифікація ядерних боєприпасів по потужності. За потужністю ядерні боєприпаси поділяють на п'ять піддиапазонів: надмалий - менш як 1 тис.т. малий - від 1 до 10 тис.т. середній - від 10 до 100 тис.т. великий - від 100 до 1000 тис.т. надвеликий - більше за 1 млн.т
12.Порядок виявлення наземної радіаційної обстановки Радіаційна обстановка може бути визначена двома методами: методом прогнозування і за даними радіаційної розвідки. Виявлення прогнозованою радіаційної обстановки полягає в попередньому (до початку РЗМ) визначенні розмірів зон зараження і відображенні найбільш ймовірного положення цих зон на карті. При оповіщенні населення про загрозу радіоактивного зараження необхідно враховувати можливі відхилення сліду від його положення, нанесеного на карту (план місцевості). Вихідними даними для виявлення прогнозованою радіаційної обстановки є координати центрів вибухів (аварій), потужність, вид і час вибуху (аварії), напрямок і швидкість середнього вітру (метеоумови). Нанесення прогнозованих зон зараження починають з того, що на карті позначають епіцентр вибуху (аварії), навколо нього проводять окружність. Близько кола роблять пояснює напис. В штабах з'єднань виявлення та оцінка радіаційної обстановки проводиться методом прогнозування, а потім, по мірі одержання необхідної інформації про рівні радіації, за даними радіаційної розвідки. Штаби частин користуються даними прогнозу, який зробив вищий штаб, або даними радіаційної розвідки. 13.Речовини,які використовуються в якості ядерного пального Ядерне паливо, речовина, яка використовується в ядерних реакторах для здійснення ядерній ланцюговій реакції ділення. Ядерне пальне ділиться на два види: природне ядерне пальне: ізотоп урану-235; вторинне ядерне пальне, штучно отримувані в ядерному реакторі ізотоп плутонію-239 і ізотоп урану-233. Природний уран складається з трьох ізотопів: 238U (99,282 %), 235U (0,712 %) і 234U (0,006 %) Вторинним пальним є ядра, що також не зустрічаються в природі, 233 U, що утворюються в результаті захвату нейтронів сировинними ядрами 232 Th Уранове ядерне паливо отримують переробкою руди. Процес відбувається у декілька етапів: Гідрометалургійна переробка — дроблення, вилуговування, сорбційне або екстракційне витягання урану з отриманням очищеного закису-окислу урану U3O8 або діураната натрію Na2U2O7 або діураната амонія. Перевод урану з оксиду в тетрафторид UF4, або з оксидів безпосередньо для отримання гексафторида UF6, який використовується для збагачення урану по ізотопу 235. Збагачення методами газової термодифузії або центрифугуванням (Розділення ізотопів) UF6, збагачений по 235 ізотопу переводять в двоокис UO2, з якого виготовляють «пігулки» ТВЕЛів або отримують інші сполуки урану з цією ж метою.
14.Принципи улаштування ядерних боєприпасів Ядерними боєприпасами називаються споряджені ядерними (термоядерними) зарядами бойові частини ракет, авіаційні бомби, артилерійські снаряди, торпеди та інженерні керовані міни (ядерні фугаси). Основними елементами ядерних боєприпасів (рис. 1) є: ядерний заряд (1), датчики підриву (2), система автоматики (3), джерело електричного живлення (4) і корпус (5). Корпус служить для компоновки всіх елементів боєприпасу, запобігання їх від механічних і теплових пошкоджень, надання боєприпасу необхідної балістичної форми, а також для підвищення коефіцієнта використання ядерного пального. Датчики підриву (взривательние пристрої) призначені для подачі сигналу на приведення в дію ядерного заряду. Вони можуть бути контактного та дистанційного (неконтактного) типів. Контактні датчики спрацьовують у момент зустрічі боєприпасу з перешкодою, а дистанційні - на заданій висоті (глибині) від поверхні землі (води). Дистанційні датчики залежно від типу і призначення ядерного боєприпасу можуть бути тимчасовими, інерційними, Барометричні, радіолокаційними, гідростатичними та ін. Система автоматики включає систему запобігання, блок автоматики і систему аварійного підриву. Система запобігання виключає можливість випадкового вибуху ядерного заряду при проведенні регламентних робіт, зберіганні боєприпасів і при польоті його на траєкторії. Блок автоматики спрацьовує по сигналам, що надходять від датчиків підриву і призначений для формування високовольтного електричного імпульсу на приведення в дію ядерного заряду. Система аварійного підриву служить для самознищення боєприпасу без ядерного вибуху в разі його відхилення від заданої траєкторії. Джерелом живлення всієї електричної системи боєприпасу є акумуляторні батареї різних типів, які володіють одноразовим дією і наводяться в робочий стан безпосередньо перед його бойовим застосуванням.
15..Графік залежності тиску по фронті повітряної ядерної хвилі ядерного вибуху від часу та відстані і їх аналізу Перед фронтом ударной волны давление в воздухе равно атмосферному Ро. С приходом фронта ударной волны в данную точку пространства давление резко (скачком) увеличивается и достигает максимального Рф = Ро + ∆Рф. Также резко в этой точке возрастает плотность, температура и скорость движения среды (воздуха).
После того как фронт ударной волны (ее передняя граница) проходит данную точку пространства, давление в ней постепенно снижается и через некоторый промежуток времени становится равным атмосферному. Образовавшийся слой сжатого воздуха называют фазой сжатия τ+. В этот период времени воздушная ударная волна обладает наибольшим разрушающим действием. С удалением от центра взрыва давление во фронте ударной волны уменьшается, а толщина слоя сжатия все время возрастает. Последнее происходит в результате вовлечения в движение новых масс воздуха.
В дальнейшем, продолжая уменьшаться, давление становится ниже атмосферного и воздух начинает двигаться в направлении, противоположном распространению ударной волны, т. е. к центру взрыва. Эта зона пониженного давления называется фазой разрежения τ_. В фазе разрежения ударная волна производит меньшие разрушения, чем в фазе сжатия, так как максимальное отрицательное давление значительно меньше максимального избыточного давления во фронте ударной волны.
16.Поняття тротилового еквіваленту Тротиловий евівалент — міра енерговиділення високоенергетичних подій, виражена в кількості тринітротолуолу (ТНТ), що вивільняє під час вибуху таку ж кількість енергії Тротиловий еквівалент умовний: по-перше, розподіл енергії ядерного вибуху по різних вражаючих факторах істотно залежить від типу боєприпасів й, у кожному разі, сильно відрізняється від хімічного вибуху. По-друге, просто неможливо домогтися повного згоряння відповідної кількості хімічної вибухової речовини. 1 грам тринітротолуолу виділяє 1000 термохімічних калорій, або 4,184 • 103 джоулів; 1 кілограм ТНТ = 4,184 • 106 Дж; 1 тонна ТНТ = 4,184 • 109 Дж; 1 кілотонна (кт) ТНТ = 4,184 • 1012 Дж; 1 мегатонна (Мт) ТНТ = 4,184 • 1015 Дж; 1 гігатонна (Гт) ТНТ = 4,184 • 1018 Дж.
17.Особливості вражаючої дії нейтронних боєприпасів. Нейтронні боєприпаси є різновидом ядерних боєприпасів. Їхню основу складають термоядерні заряди, в яких використовуються ядерні реакції поділу і синтезу. Вибух таких боєприпасів робить вражаючу дію насамперед на людей за рахунок могутнього потоку проникаючої радіації, в якому значна частина (до 40%) приходиться на так називані швидкі нейтрони. При вибуху нейтронних боєприпасів площа зони поразки проникаючою радіацією перевершує площу зони поразки ударною хвилею в кілька разів. У цій зоні техніка і споруди можуть залишатися непошкодженими, а люди одержують смертельні поразки. Для захисту від нейтронних боєприпасів використовуються ті ж засоби і способи, що і для захисту від звичайних ядерних боєприпасів. Крім того, при спорудженні сховищ і укриттів рекомендується ущільнювати і зволожувати ґрунт, що укладається над ними, збільшувати товщину перекриттів, влаштовувати додатковий захист входів і виходів. Захисні властивості техніки підвищуються застосуванням комбінованого захисту, що складається з водневмістовних речовин (наприклад, полиетилену) і матеріалів з високою щільністю (свинець).
18. Поглиаюча та еквівалентна дози радіації, визначення та одиниці вимірювання Поглинута доза випромінювання – фізична величина, що дорівнює відношенню енергії поглинутого випромінювання до маси опромінюючої речовини: Одиниця поглинутої дози випромінювання – грей (Гр.): 1Гр=1Дж/кг – доза випромінювання, при якій опромінюваній речовині масою 1кг передається енергія довільного іонізуючого випромінювання 1Дж.
Еквівалентна доза є мірою біологічного впливу випромінювання на конкретну людину, тобто індивідуальним критерієм небезпеки, зумовленим іонізуючим випромінюванням. За одиницю вимірювання еквівалентної дози прийнятий зіверт (Зв). Зіверт дорівнює поглинутій дозі в 1 Дж/кг (для рентгенівського та а, b випромінювань). Позасистемною одиницею служить бер (біологічний еквівалент рада). 1 бер = 0,01 Зв.
19.Порядок нанесення наземної радіаційної обстановки на карту(схему) Вихідними даними для визначення розмірів зон зараження й нанесення їх на карту (схему) є: вид і потужність ядерного вибуху, напрямок і швидкість середнього (висотного) вітру. Розміри зон зараження для деяких потужностей наземних ядерних вибухів і швидкостей середнього вітру. Ці дані – основа для нанесення меж факт. зон радіацій. зараження. Для цього на карті (схемі) відмічаються точки виміру рівнів радіації і біля кожної з них вказується величина рівня, приведена до 1год. після ядерного вибуху. Точки на карті з рівнями радіації, рівними або близькими до рівнів радіації на зовнішніх межах зо А, Б, В, Г через 1 годину після вибуху: 8, 80, 240, 800 р/г Відомо, що протягом часу, який минув після ядерного вибуху, рівні радіації на зараженій місцевості зменшуються за законом спаду радіації, а це значить, що оцінити ступінь зараженості різних ділянок і визначити межі зон радіоактивного зараження можна тільки шляхом порівняння рівнів радіації, проведених до одного часу.
20.Умови,необхідні для розвивання ланцюгової ядерної реакції Щоб ланцюгова реакція розвивалася, потрібно підтримувати незмінним потік нейтронів і створити умови для їх проникнення в ядра атомів Урану. З цією метою треба достатню масу Урану вміщувати в обмеженому просторі, створювати так звані критичні умови. Тоді нейтрони потраплятимуть в ядра, викликаючи подальший їх поділ. Мінімальну масу, за якої ланцюгова реакція відбувається самочинно, називають критичною. Для чистого Урану U, що має форму кулі, критична маса приблизно дорівнює 50 кг. Радіус такої кулі дорівнює приблизно 9см. Здійснення ланцюгової реакції поділу ядер атомів Урану — досить складний процес. Адже повільні нейтрони, що вивільняються в процесі ядерної реакції, можуть викликати поділ лише ядер 23592U; для поділу ядер 23892U потрібні швидкі нейтрони з енергією понад 1 МеВ. Оскільки природний Уран складається з двох нуклонів — 99,3 % Урану-238 і лише 0,7 % Урану-235, то для підтримання ланцюгової ядерної реакції необхідно задовольнити принаймні дві умови: досягти критичної маси і забезпечити достатнє число вивільнених нейтронів для підтримання реакції, яке б не зменшувалося з часом.
21.Фізичні основи ядерної зброї. Ядерна реакція ділення та умови її протікання Ядерний вибух здійснюється шляхом переводу заряду з докритичного стану в критичний, точніше в надкритичний. Ось один з варіантів схеми устрою атомного заряду. До момента вибуху загальний заряд в бомбі може бути розділений на дві чи більше частин; величина кожної частини менше критичної, що виключає передчасний вибух у кожній з них окремо. Щоб здійснити вибух, потрібно з'єднати всі частини заряду в одне ціле. Зближення частин повинно відбуватися дуже швидко, щоб за рахунок енергії, що виділяється на початку ядерної реакції, не встигли б розлетітися ще не прореаговані частини заряду. Від цього залежить кількість ядер, що розділилися в результаті ланцюгової ядерної реакції, а отже, і потужність вибуху. При зближенні мас ядерного заряду ланцюгова реакція починається не в момент їх зіткнення, а в момент, коли вони ще розділені невеликим проміжком. Механізм ядерної реакції поділу полягає у наступному. Ядерні сили через взаємодію обмінними віртуальними частинками мають нецентральний характер. Це означає, що нуклони не можуть взаємодіяти одночасно з усіма нуклонами у ядрі, особливо в багатонуклонних ядрах. При великій кількості нуклонів у ядрі це зумовлює асиметрію густини ядерних сил та подальшу асиметрію нуклонного зв'язку, а отже, й асиметрію енергії по об'єму ядра. Ядро набуває форми, яка суттєво відрізняється від кулястої. У такому разі електростатична взаємодія між протонами може за величиною енергії наближатися до сильної взаємодії. Таким чином, внаслідок асиметрії, енергетичний бар'єр поділу долається, і ядро розпадається на легші ядра, асиметричні за масою.
22. Ядерні реакції синтезу та умови їх протікання. Устрій ядерного заряду гарматного типу та принцип її дії. Ядерні реакції синтезу – взаємодія ядер атомів хімічних елементів з елементарними частинками, g-випромінюванням або з ядрами інших елементів. Реакції синтезу можуть відбуватися тільки тоді, коли ядра наближаються одне до одного на відстань, меншу за 10−13 см, на якій починають діяти ядерні сили. Зближенню ядер протидіють кулонівські сили відштовхування; тому, щоб ці сили подолати, ядра повинні мати достатню енергію Зазвичай реакції синтезу можливі тільки за умов, коли ядра мають велику кінетичну енергію, оскільки сили електростатичного відштовхування перешкоджають зближенню однаково заряджених ядер, створюючи так званий кулонівський бар'єр. Штучним шляхом цього вдається досягти за допомогою прискорювачів заряджених частинок, в яких іони, протони прискорюють електричним полем, або термоядерних реакторів, де іони речовини набувають кінетичної енергії за рахунок теплового руху. В останньому випадку мову ведуть про реакцію термоядерного синтезу. Такі реакції протікають при дуже високих температурах. У зарядах гарматного типу дві і більше частин делящегося речовини, маса кожної у тому числі менше критичної, швидко з'єднуються друг з одним в надкритическую масу у вибуху звичайного вибухової речовини (выстреливания частині до іншої). Під час створення зарядів за такою схемою важко забезпечити високу надкритичность, унаслідок чого його коефіцієнт корисної дії невеликий. Перевагою схеми гарматного типу є можливість створення зарядів малого діаметра і високої стійкості до дії механічних навантажень, що дозволяє використовувати їх в артилерійських снарядах і мінах. Перевагою також є простота конструкції, малі габарити і безліч. Атомні боєприпаси гарматного типу є дві півсфери, розділені між собою. За допомогою заряду звичайного вибухової речовини одне півкуля з делящегося матеріалу докритической маси выстреливается у інше. За умов їх різкому поєднанні двох півсфер починається ланцюгова реакція, що призводить до ядерного вибуху.
а – до взрыва; б – после взрыва ВВ; 1 – детонатор; 2 – заряд ВВ; 3 – отражатель нейтронов; 4 – ЯВВ; 5 – источник нейтронов; 6 – корпус ядерного заряда 23.Устрій та принципи дії ядерного заряду імплозитивного типу та термоядерного заряду. У зарядах имплозивного типу делящееся речовина, має при нормальної щільності масу менше критичної, перетворюється на надкритическое стан підвищенням його щільності внаслідок обжатия з допомогою вибуху звичайного вибухової речовини. У цих зарядах надають можливість отримати високу надкритичность і, отже, високий коефіцієнт корисної використання делящегося речовини. Перевагою атомних зарядів имплозивного типу є високий коефіцієнт використання ЯВВ, і навіть можливість у певних межах змінювати потужність ядерного вибуху з допомогою спеціального перемикача. Атомні боєприпаси имплозионного типу є порожнисту сферу з делящегося матеріалу, яке оточене шаром звичайного вибухової речовини. При детонації зовнішньої внутрішня сфера стискається до критичної є і відбувається ЯВ. а – до взрыва ВВ, плотность ЯВВ нормальная, масса его меньше критической; б – в момент взрыва ВВ, плотность ЯВВ выше нормальной, масса больше критической; 1 – детонатор; 2 – заряд ВВ; 3 – отражатель нейтронов; 4 – ЯВВ; 5 – источник нейтронов; 6 – корпус ядерного заряда
В термоядерних (двохфазних) боєприпасах основними елементами є атомний заряд — ініціатор реакції синтезу та термоядерне паливо. Спочатку відбувається вибух атомного заряду, в основі якого лежить реакція поділу. Він викликає нагрівання термоядерного палива і запускакає реакцію з’єднання ядер атомів дейтерію і тритію, що супроводжується виділенням величезної кількості енергії. В результаті цих перетворень утворюються ядра атому гелію і вільні нейтрони. Тобто в термоядерному заряді використана реакція типу “поділ-синтез”.
1 – ядерный детонатор (заряд действия); 2 – заряд для реакции синтеза (дейтерий лития); 3 – корпус термоядерного заряда
24. Вражаючі фактори ядерного вибуху. Основними вражаючими факторами ядерного вибуху є: • ударна хвиля; • світлове випромінювання; • проникаюча радіація; • радіоактивне зараження місцевості; • електромагнітний імпульс. 1.Ударна хвиля являє собою область сильного стиску повітря, що поширюється з великою швидкістю в усі сторони від центра вибуху. Швидкість поширення її залежить від тиску повітря у фронті ударної хвилі; поблизу центра вибуху вона в кілька разів перевищує швидкість звуку, але зі збільшенням відстані від місця вибуху різко падає. Вражаюче дія ударної хвилі на людей і дію, що руйнує, на бойову техніку, інженерні спорудження і матеріальні засоби насамперед визначаються надлишковим тиском і швидкістю руху повітря в її фронті. 2. Світлове випромінювання ядерного вибуху являє собою потік променистої енергії, що включає ультрафіолетове, видиме й інфрачервоне випромінювання. Шкірний покрив людини також поглинає енергію світлового випромінювання, за рахунок чого може нагріватися до високої температури й одержувати опіки. У першу чергу опіки виникають на відкритих ділянках тіла, звернених убік вибуху. Якщо дивитися убік вибуху незахищеними очима, то можлива поразка око, що приводить до повної втрати зору.
25.Визначення,призначення та особливості хімічної зброї Хімічна зброя-це вид зброї масового ураження вражаюча дія якого заснована на застосуванні токсичних властивостях хімічних речовин. Призначається для ураження,зараження особового складу,сковування та виснаження дій військ за рахунок зараження повітря,бойової техніки та місцевості. Бойовi якостi хiмiчної зброї визначають її специфiчнi особливостi: бiохiмiчний характер уражаючої дiї на живий органiзм; здiбнiсть вибiрково уражати живу силу без знищення матерiальних засобiв; об'ємнiсть уражаючої дiї, здiбнiсть заражати територiю i повiтряний простiр в районi її застосування; проникаюча дiя - здiбнiсть газiв, парiв, аерозолiв проникати з потоком повiтря в негерметичнi споруди; тривалiсть збереження уражаючої дiї на зараженiй територiї; рiзноманiтнiсть клiніки та динаміки розвитку отруєння, що ускладнює дiагностику уражень; здiбнiсть проникати в органiзм рiзними шляхами; труднощi своєчасного виявлення факту застосування ОР; необхiднiсть застосування спецiальних засобiв захисту; сильна морально-психологiчна дiя на особовий склад. Хiмiчна зброя може викликати тяжкi екологічнi та генетичнi наслiдки, для ліквідації яких потрібне залучення величезних матеріальних ресурсів протягом десятків років.
26.Класифікація БТХР За характером токсичної дії на організм: Нервово-паралітичної дії — зарин, зоман. Вони вражають нервову систему при дії на організм через органи дихання, при проникненні в пароподібному і краплинно-рідинному стані через шкіру, а також при потрапленні в шлунково-кишковий тракт разом з їжею і водою Шкірно-наривні -- іприт, Люїзит. Діють у краплиннорідкому, аерозольному й пароподібному стані. Загально-отруйної дії --синильнакислота, хлорціан. Уражують кров і нервову систему. При важкому отруєнні відчувається стиснення в грудях, почуття сильного страху, важкий подих, судоми, параліч подиху. Задушливої дії — Фосген; Дифосген. Проявляються через 4-6 годин у вигляді сильного кашлю й спазмів у бронхах. Ознаками поразки є солодкуватий, неприємний смак у роті, кашель, запаморочення, загальна слабкість. Психогенної дії — Бі-Зет, ЛСД. Викликають тимчасові психози за рахунок порушення хімічної регуляції в центральній нервовій системі. Подразнювальні — хлорацетонфенон, Дибензоксазепін, Хлорбензальмалондинітрил. Викликають хімічні опіки на слизуватих оболонках очей і верхніх дихальних шляхах. За летючістю: Стійкі ОР (Ві-Ікс, зоман, іприт) зберігають свою уражуючу дію від декількох годин до декількох днів і навіть тижнів після застосування. Нестійкі ОР (фосген, синильна кислота, хлорциан) діють від декількох хвилин до двох годин. За тактичним призначенням: смертельні (для смертельної поразки чи виводу з ладу людей на тривалий термін), що тимчасово виводять з ладу (діють на нервову систему і викликають психічні розлади). дратівні. навчальні. 27.ОР нервно-паралітичної дії: Нервово-паралітичні бойові отруйні речовин, також відомі, як нервово-паралітичні гази, хоча ці хімічні сполуки перебувають у рідкому стані при кімнатній температурі. Належать до класу фосфоровмісних органічних речовин (органофосфати), які порушують механізми, за допомогою яких нерви передають повідомлення до органів. Порушення викликається блокуванням ацетилхолінестерази. Ознаки ураження: 1.висока температура 2.нудота 3.судоми 4.параліч 5.сильне слиновиділення 6.звуження зіниць. Засоби захисту людини: Як засоби індивідуального захисту використовуються протигаз і захисний одяг. Для надання ураженому першої допомоги на нього надягають протигаз і вводять йому за допомогою шприц-тюбика чи шляхом прийому таблетки протиотруту. При влученні ОР нервово-паралітичної дії на шкіру чи одяг уражені місця обробляються рідиною з індивідуального протихімічного пакета (ІПП).
28. ОР загально-отруйної дії. Синильна кислота, хлороціан. Уражують кров і нервову систему. При важкому отруєнні відчувається стиснення в грудях, почуття сильного страху, важкий подих, судоми, параліч подиху. Синильна кислота (АС) — безколірна рідина із запахом гіркого мигдалю, необмежено розчиняється у воді, сильна швидкодіюча отрута. Незахищених людей і тварин пари синильної кислоти уражають через органи дихання, а також при надходженні в організм з їжею, кормами і водою. При концентрації понад 10 г/м уражує організм через шкіру. Ознаки ураження: гіркота і металевий присмак у роті, нудота, головний біль, задишка, судоми. Смерть настає від паралічу серця. Сучасний фільтруючий протигаз надійно захищає органи дихання людини від синильної кислоти, а шкіру — захисний костюм. У разі ураження людини необхідно застосувати антидот, наприклад, амілнітрит. Роздавленуампулу з антидотом швидко вводять під лицеву частину протигазу, за необхідності роблять штучне дихання.
29. ОР шкірно-наривної дії. До шкірнонаривних отруйних речовин належать іприт, люїзит, який може застосуватись як компонент тактичних сумішей. Для забруднення водних джерел можуть бути застосовані так звані азотисті іприти. Іприт — безколірна масляниста рідина, важча від води, погано розчиняється у воді й добре в органічних розчинниках, паливі та мастильних матеріалах, а також в інших ОР. Організм людини і тварини уражають пари, аерозолі й краплі через органи дихання, шкіру, слизові оболонки і шлунково-кишковий канал. ОР має прихований період і кумулятивний ефект. Резорбуючись зі шкіри, іприт розподіляється кров'ю по всіх органах, концентруючись переважно влегенях, печінці й частково в центральній нервовій системі. Перша допомога — видалення або розкладання іприту на шкірі тварини протягом перших 5—15 хв після отруєння — запобігає або значно знижує ступінь ураження. Дегазацію іприту на шкірітварини можна проводити хлорним вапном у вигляді кашки (1 частину хлорного вапна і 3 частини води) або хлорно-вапняним молоком (1 частина хлорного вапна і 9 частин води). Препарати хлорного вапна подразнююче діють на шкіру, тому після обробки їх потрібно добре змити водою. 30. ОР задушливої дії. Фосген; дифосген. Проявляються через 4-6 годин у вигляді сильного кашлю й спазмів у бронхах. Ознаками поразки є солодкуватий, неприємний смак у роті, кашель, запаморочення, загальна слабкість. Задушливі отруйні речовини мають високу леткість, під час вдихання їх специфічно уражується легенева тканина і виникає токсичний набряк легенів. Такі властивості має фосген (СЄ), дифосген (ОР), а також деякі сполуки, які містять фтор. Фосген уражує легені людини, спричиняючи набряк, подразнює очі й слизові оболонки. Має властивості кумулятивної дії. Основні симптоми ураження: подразнення очей, сльозотеча, запаморочення, загальна слабкість. Прихований період дії 4—5 год, за цей час розвиваєтьсяураження легеневої тканини. Потім з'являються кашель, посиніння губ, вух, кінчиків пальців ніг ірук, головний біль, задишка, температура підвищується до 39 °С. Смерть настає через дві доби від набряку легень. Токсичність, патогенез і клінічна картина отруєння фосгеном і дифосгеном аналогічні. Від фосгену органи дихання надійно захищає протигаз. Засоби захисту шкіри не потрібно.
31. ОР психо-хімічної дії. Психотропні речовини — це синтетичні або природні сполуки, які можуть спричинити у здорових людей аномалії або фізичну нездатність виконання завдань, поставлених перед ними. Психотропні речовини діють уражаюче на людей у надзвичайно малих дозах (міліграми-мікрограми на людину), які не виявляються звичайними методами індикації. Уражаючі концентрації психотропних речовин у 10 разів нижчі, ніж у зарину, і у 1000 разів нижчі, ніж у синильної кислоти. Ці ОР спричиняють розумові й психічні аномалії. Такі ураження інколи розглядають як хімічну шизофренію. Деякі психоотрути можуть спричинити порушення координації рухів, тимчасовусліпоту або глухоту, блювоту, різку зміну кров'яного тиску, апатію, млявість, зорові та слухові галюцинації. Представниками цієї групи є Бі-Зет (BZ), ЛСД (LCD), СН (SN).
32. ОР подразнювальної дії 1 До подразнюючих ОР відносяться такі хімічні речовини, які в мінімальних концентраціях вибірково діють на нервові закінчення слизових оболонок дихальних шляхів, очей і визивають почуття печіння, болю. Виділяють дві групи подразнюючих ОР: *Лакріматори – сльозоточиві ОР, які переважно подразнюють органи зору, визивають інтенсивну сльозотечу. *Стернити – переважно впливають на слизову оболонку дихальних шляхів, що визиває інтенсивне чхання і кашель. 2 Механізми призводять до збудження рецепторів, що викликає місцеві відчуття подразнення, а також рефлекторно виникаючі моторні, секреторні, вегетативні, соматичні реакції у віддалених ефекторних органах і системах.
3.Профілактика та основні принципи лікування Надійним засобом захисту від дії подразнюючих речовин є протигаз, інколи використовують також засоби захисту шкіри. Для зменшення подразнення слизові оболонки промивають водою, або 2% розчином гідрокарбонату натрію.
33 Фізико-хімічні та токсичні вл. БТХР До бойових токсичних хімічних речовин (БТХР) відносяться: отруйні речовини, токсини та фітотоксиканти (рис. 1.3). Отруйні речовини – токсичні хімічні сполуки, які завдяки певним фізико-хімічним властивостям і високій біологічній активності здатні уражати живу силу противника або знижувати її боєздатність у бойових умовах. Головними особливостями хімічної зброї (ХЗ) є: – висока токсичність отруйних речовин (ОР) і токсинів, які навіть у дуже малих дозах викликають тяжкі та смертельні ураження; – біохімічний механізм уражаючої дії БТХР на живий організм; – об’ємний характер дії ОР, який полягає у зараженні приземного шару повітря на великій площі; – властивість отруйних речовин і токсинів проникати в озброєння і військову техніку, будівлі, споруди і уражати незахищену живу силу, яка знаходиться в них; – тривалий термін дії внаслідок здатності БТХР зберігати певний час свої уражаючі властивості на місцевості та в атмосфері; – складність своєчасного виявлення факту застосування противником БТХР і встановлення його типу; – можливість керувати характером і ступенем ураження живої сили; – необхідність використання для захисту від ураження (зараження) і ліквідації наслідків застосування хімічної зброї різноманітного комплексу спеціальних засобів хімічної розвідки, індивідуального та колективного захисту, дегазації, санітарної обробки, антидотів тощо. Під бойовими якостями БТХР розуміють їх токсичність, що характеризується бойовими концентраціями та токсичними дозами, щільність та стійкість зараження, глибина розповсюдження зараженої хмари. Бойові якості ОР залежать від сукупності їх фізичних, фізико-хімічних, хімічних якостей та особливостей фізіологічної дії на організм. Бойовою концентрацією – називається концентрація ОР в повітрі, необхідна для досягнення певного бойового ефекту, (виведення живої сили з ладу чи зниження її боєздатності на певний термін). Це кількісна характеристика зараження повітря парами та аерозолями ОР в результаті – загибель організму, до концентрації за якої організм гине на протязі дуже короткого періоду часу (1 хвилина). Щільність зараження – кількісна характеристика ступеня зараження різних поверхонь в тому числі і не захищених шкіряних покровів (маса ОР, що припадає на одиницю площі зараженої поверхні). Стійкість зараження – по перше тривалість знаходження ОР на місцевості (в атмосфері) як реальних матеріальних засобів, по друге – час збереження ОР вражаючої дії. Глибина розповсюдження зараженої хмари – відстань від підвітряного краю ділянки застосування (зараження) до зовнішньої межі зараженої хмари. Токсичність – є найважливішою характеристикою ОР та інших отрут, яка визначає їх здатність викликати паталогічні зміни в організмі людини, що приводять до втрати боєздатності (працездатності) чи загибелі. Кількісно токсичність ОР оцінюють дозою. Доза речовини, яка викликає визначений токсичний ефект, називається токсичною дозою (D).
|
