Студопедия — Музеи и Музейные экспозиции
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Музеи и Музейные экспозиции

про отримання копій обвинувального акта, цивільного позову та реєстру матеріалів досудового розслідування

 

Я, підозрюваний Бистрицький Р.В., відповідно до ст. 293 КПК України даю цю розписку слідчому Іванову І.І. в тому, що я отримав копії обвинувального акта у кримінальному провадженні, зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 100016 від 19 листопада 2012 року на _____ арк. в одному примірнику, цивільного позову на ___ арк. в одному примірнику, а також копію реєстру матеріалів досудового розслідування на _____ арк. в одному примірнику.

 

Підпис 16 грудня 2012 року

 


Інформація про авторів:

Алфьоров Сергій Миколайович – ректор Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, заслужений юрист України;

Гаркуша Аліна Григорівна – викладач кафедри кримінального процесу факультету з підготовки слідчих Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ;

Гриза Олександр Вікторович – начальник слідчого управління УМВС України в Дніпропетровській області;

Захарко Андрій Володимирович – доцент кафедри кримінального процесу факультету з підготовки слідчих Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, доцент, кандидат юридичних наук;

Литвинов Валерій Валентинович – старший викладач кафедри кримінального процесу факультету з підготовки слідчих Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук;

Міщенко Станіслав Миколайович – в.о. голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслужений юрист України;

Обушенко Олександр Миколайович – т.в.о. першого проректора з навчально-методичної та наукової роботи Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент;

Рогальська Вікторія Вікторівна – доцент кафедри кримінального процесу факультету з підготовки слідчих Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ;

Сліпченко Володимир Іванович – начальник кафедри кримінального процесу факультету з підготовки слідчих Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент;

Смирнов Євген Віталійович – адвокат, голова Асоціації правників України в Дніпропетровській області;

Солдатенко Олена Анатоліївна – професор кафедри кримінального процесу факультету з підготовки слідчих Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент;

Статіва Іван Ігорович – старший викладач кафедри кримінального процесу факультету з підготовки слідчих Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук;

Петелюк Ольга Миколаївна – начальник методичного сектору Інституту кримінально-виконавчої служби, кандидат юридичних наук;

Погорецький Микола Анатолійович – завідувач кафедри правосуддя Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор юридичних наук. професор, заслужений діяч науки і техніки України;

Примаченко Віталій Федорович – начальник кафедри кримінального права та кримінології Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук;

Татаров Олег Юрійович – заступник начальника Головного слідчого управління МВС України, кандидат юридичних наук, доцент;

Ткачук Олег Степанович – суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вчений секретар Науково-консультативної ради при ВССУ, кандидат юридичних наук, доцент;

Фаринник Василь Іванович – начальник Головного слідчого управління МВС України кандидата юридичних наук, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України;

Цуцкірідзе Максим Сергійович – начальник відділу Головного слідчого управління МВС України, кандидата юридичних наук;

Черняк Наталія Петрівна – доцент кафедри кримінального процесу факультету з підготовки слідчих Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук;

Шевчишен Артем Вікторович – заступник начальника слідчого відділу Броварського МВ ГУМВС України в Київській області, кандидат юридичних наук;

 


[1] Досудове розслідування – стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК)

[2] ЄРДР – це створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у п. 2.1 Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до ЄРДР.

[3] Зі змінами та доповненнями, внесеними наказом Генеральної прокуратури України від 14.11.2012 р. № 113.

[4] Із змінами і доповненнями внесеними на підставі Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України» № 4652-VI від 13 квітня 2012 року.

[5] Тут і далі термін «громадянин» буде вживатися в широкому розумінні, позначаючи одночасно три категорії осіб: громадян України, громадян (підданих) інших держав та осіб без громадянства.

[6] Поряд з кримінальною процесуальною процедурою реагування на заяви про кримінальні правопорушення, існують також інші процедури, зокрема, передбачена законом України «Про звернення громадян».

[7] Виходячи з того, що на момент підготовки цього видання ще не прийнято законодавство, яке б визначало перелік кримінальних проступків, категорії «кримінальне правопорушення» та «злочин» будуть використовуватися як фактично тотожні.

[8] Окрім слідчого та прокурора, право яких приймати заяви про кримінальні правопорушення прямо передбачене в ч. 4 ст. 214 КПК, ця норма передбачає таке право для «інших уповноважених осіб». Хто відноситься до таких осіб, КПК України не роз’яснює. Для підрозділів МВС України це питання врегульоване в Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України № 1050 від 19.11.2012. У п. 2.1 цієї інструкції вказано, що приймати заяви мають право: оперативний черговий або інша службова особа з числа членів основної чи додаткової слідчо-оперативної групи або інші службові особи, які додатково призначені керівником міськрайліноргану внутрішніх справ (оперативний черговий МВС, ГУБОЗ МВС, ГУМВС, УМВС, помічник начальника – оперативний черговий, помічник начальника чергової частини – оперативний черговий, старший оперуповноважений (оперуповноважений) – черговий, старший інспектор (інспектор) – черговий, помічник оперативного чергового міськрайліноргану внутрішніх справ та працівники інших структурних підрозділів, призначені підмінними черговими в установленому порядку).

[9] При роз’ясненні прав слід враховувати, що КПК України розрізняє поняття «заявник» та «потерпілий». Заявником є особа, яка заявила про кримінальне правопорушення, яким їй особисто не завдано шкоди (ст. 60 КПК України), а потерпілим (на момент прийняття заяви) вважається особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди (ст. 55 КПК України). При цьому відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину підлягають як заявник, так і потерпілий, але тільки у разі досягнення ними шістнадцятирічного віку.

[10] Перелік відомостей, які потрібно з’ясувати при отриманні заяви, залежить від особливостей конкретної життєвої ситуації. Для того, щоб визначитися з потрібним обсягом відомостей, посадова особа, яка приймає заяву, вже на початку її прийняття повинна висунути одну або декілька версій щодо можливої кваліфікації діяння та цілеспрямовано з’ясовувати у заявника ті відомості, які дозволяють настільки чітко визначитися з кваліфікацією діяння, наскільки це можливо на цьому етапі провадження.

[11] Клопотання потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання.

[12] Обов’язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

[13] Повноваження проводити допит потерпілого мають: (а) слідчий; (б) начальник органу досудового розслідування; (в) співробітник оперативного підрозділу (тільки за дорученням слідчого, прокурора); (г) співробітники інших підрозділів органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства (тільки у провадженні щодо кримінальних проступків).

[14] Законодавство не містить вичерпного переліку відомостей про потерпілого, котрі потрібно зазначати у протоколі. Тому наведений перелік є орієнтовним та може змінюватися залежно від обставин кримінального провадження.

[15] За наявності відповідних підстав до проведення допиту потерпілого можуть залучатися: (а) законний представник потерпілого (залучається обов’язково у випадках, коли потерпілим є неповнолітня особа або особа, визнана в установленому законом порядку визнаний недієздатною або обмежено дієздатною – ч. 1 ст. 59 КПК); (б) представник потерпілого (залучається за бажанням потерпілого); (в) педагог або психолог (залучається обов’язково для допиту малолітнього або неповнолітнього потерпілого); (г) лікар (для допиту малолітнього або неповнолітнього потерпілого залучається за наявності потреби); (ґ) перекладач або сурдоперекладач (залучається у випадках, якщо потерпілий не володіє мовою, на якій ведеться судочинство); (д) сторона захисту, якщо вона заявила клопотання про допит потерпілого (обов’язково за винятком випадків письмової відмови від участі або коли через специфіку допиту їх присутність неможлива); (е) поняті (за розсудом слідчого або для засвідчення факту відмови допитуваної особи підписати протокол); (є) спеціаліст.

[16] Відповідно до положень ч. 1 ст. 107 КПК, за клопотанням учасників кримінального провадження застосування технічних засобів фіксації слідчої (розшукової) дії (в тому числі й допиту потерпілого), є обов’язковим.

[17] Мається на увазі той спосіб, котрий пов'язаний з меншим обмеженням прав та свобод людини – у тому числі без проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

[18] Ця підстава є загальною, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 223 КПК, можливість отримання доказів або перевірку раніше отриманих доказів є метою проведення всіх слідчих (розшукових) дій.

[19] Під час складання цього процесуального документа та подальшого його зберігання в матеріалах кримінального провадження слід враховувати положення відомчих нормативно-правових актів, які будуть регламентувати порядок проведення негласних слідчих (розшукових) дій та зберігання отриманих результатів відповідно до режиму таємності.

[20] Такими випадками є: неможливість безпосередньої участі певних осіб у досудовому провадженні за станом здоров’я або з інших поважних причин; необхідність забезпечення безпеки осіб; проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого; необхідність ужиття таких заходів для забезпечення оперативності досудового розслідування; наявність інших підстав, визначених слідчим (прокурором або слідчим суддею) достатніми.

[21] КПК не містить вичерпного переліку відомостей про особу, яка впізнає, котрі потрібно зазначати у протоколі. Тому наведений перелік є орієнтовним та може змінюватися залежно від обставин кримінального провадження.

[22] З 01 січня 2013 року почнуть функціонувати центри з надання вторинної правової допомоги, котрі відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року 1363 “Про затвердження Порядку інформування центрів з надання безоплатної правової допомоги про випадки затримання осіб” зобов’язані забезпечити прибуття призначеного Центром адвоката протягом однієї години (а у виняткових випадках – не пізніше, ніж упродовж шести годин) з моменту отримання відповідного доручення.

[23] Відповідно до ч. 1 Прикінцевих положень КПК України, ч. 1 ст. 45 КПК України вводиться в дію через рік після створення Єдиного реєстру адвокатів України.

[24] Відповідно до абз. 5 ч. 1 Прикінцевих положень КПК, ч. 2 ст. 45 КПК вводиться в дію через рік після створення ЄРАУ, тобто через рік з дня повідомлення Радою адвокатів України на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України про початок функціонування ЄРАУ(ч 1 Прикінцевих положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року (далі-Закон)).

[25] Запобігання спробам підозрюваного: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, фахівця в цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється.

[26] Застосовуючи запобіжний захід (окрім тримання під вартою) слідчий суддя зобов’язує підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов’язків, а саме: прибувати до визначеної службової особи зі встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

[27] Відповідно до ст. 85 КПК, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (про предмет доказування див. ст. 91 КПК), та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

 

[28] Відповідно до ст. 85 КПК, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (про предмет доказування див. ст. 91 КПК), та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

 

[29] Про правила та спосіб проведення допиту підозрюваного див. коментар до протоколу допиту підозрюваного.

[30] Зазначаючи адресат, не слід вказувати анкетні дані слідчого судді, оскільки слідчий суддя визначається автоматизованою системою документообігу суду (в порядку, передбаченому ст. 35 КПК України).

[31] Чітке визначення предмета пошуку є додатковою гарантією дотримання конституційних прав особи, на що неодноразово звертав увагу Європейський суд з прав людини (див., зокрема, справу «Смірнов проти Росії» від 07.06.2007).

[32] Відповідно до ч. 4 ст. 223 КПК, проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного.

[33] Висновок про неможливість оскарження ухвал слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку або про відмову в наданні дозволу на його проведення випливає зі змісту ст. 309 КПК, котра надає вичерпний перелік рішень слідчого судді, які можуть бути оскаржені (у цьому переліку немає ухвал про дозвіл на проведення обшуку або про відмову в наданні такого дозволу).

[34] Необхідно точно зазначити місто, район, вулицю, номер будинку, номер корпусу, номер квартири. Допущення помилки в цих даних призведе до неможливості проведення обшуку, а тому необхідно приділити належну увагу до правильності внесення зазначених даних.

[35] Необхідно вказати прізвище, ім’я та по батькові такої особи, її дату народження. Це необхідно для запобігання непорозумінь у разі, якщо в квартирі проживають особи зі схожими прізвищами чи іменами.

[36] Речі, документи, або особи, які підлягають відшуканню, повинні бути чітко зазначені, що є додатковою гарантією дотримання конституційних прав особи. На це неодноразово звертав увагу Європейський Суд з прав людини (див., зокрема справу «Смірнов проти Росії» від 07.06.2007 р.).

[37] У протоколі обшуку повинні фіксуватися всі пошукові дії, які здійснює слідчий (прокурор), і в тій послідовності, у якій вони були здійснені. Необхідно вказувати, у яких приміщеннях, кімнатах проводився обшук, які предмети були вилучені з того чи іншого приміщення.

[38] Якщо речі чи документи знайдено під час обшуку, вони підлягають негайному огляду та опечатуванню із засвідченням підписами осіб, котрі брали участь у проведенні обшуку. У разі, якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов’язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються в такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд та опечатування.

[39] Частина 2 ст. 168 КПК України передбачає можливість тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду. Тимчасово вилучене майно, за ст. 167 КПК України, повинно бути повернено власникові, або ж своєчасно вирішено питання про направлення клопотання до слідчого судді про арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після його вилучення, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

[40] У кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид та розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Музеи и Музейные экспозиции

Адрес: 649006 Республика Алтай г. Горно-Алтайск, ул. Чорос-Гуркина, 46

Краткая историческая справка: Национальный музей Республики Алтай имени А.В. Анохина создан по решению Горно-Алтайского ревкома в 1920 г. при отделе народного образования. Основу музея составили археологические, минералогические, палеонтологические коллекции и библиотека известных исследователей Алтая, Сибири Степана Ивановича и Николая Степановича Гуляевых, закупленные в 1918 г. Каракорум-Алтайской земской управой по инициативе Г.И. Чорос-Гуркина.

В дальнейшем развитии музея значительную роль сыграл А.В. Анохин, первый заведующий музея, а также начатое им в 1925–1926 гг. краеведческое движение и созданное «Общество друзей Ойротского краеведческого музея». Необходимо отметить, что в эти годы музей не имел возможности вести полноценную работу в связи с отсутствием постоянного помещения (с 1920 по 1927 гг. музей неоднократно переезжал из одного населенного пункта в другой). 7 декабря 1926 г. музею было предоставлено отдельное помещение в Улале, 29 мая 1927 г. открыты двери для посещения.

С этого момента музей становится центром краеведческого движения, который впервые в 1920-30-е гг. проводит научно обоснованные экспедиции по исследованию природных ресурсов, археологических древностей, изучению материальной и духовной культуры народов Горного Алтая, которые способствовали не только научному изучению региона, но и пополнению минералогических, таксидермических, этнографических, энтомологических и других коллекций музея.

Музей стал предшественником культурных, научных учреждений, опорной базой для участников научных экспедиций, отдельных ученых, краеведов; справочным пунктом для инженерно-технических работников, геологов, агрономов; образовательным учреждением, дающим разнообразные знания о крае для широких масс местного населения. Традиция проведений археологических, этнографических экспедиций продолжалась и в 1950-1980-е гг. Многие поколения музейных сотрудников активно работали над пополнением, изучением, сохранением фондов.

Экспозиции: Изобразительное искусство, Природа, Этнография, Современная история, Древняя история

 

Полное наименование объекта: «Национальный музей имени А.В. Анохина» Бюджетное учреждение Республики Алтай.

Профиль музея: краеведческий

Режим работы: Ежедневно с 10.00 до 18.00, кроме понедельника и вторника

Телефон: (38822) 4-77-73

 

 

Паспорт

1.Полное наименование объекта: «Национальный музей имени А.В. Анохина» Бюджетное учреждение Республики Алтай.

2. исторические события: Национальный музей Республики Алтай имени А.В. Анохина создан по решению Горно-Алтайского ревкома в 1920 г. при отделе народного образования. Основу музея составили археологические, минералогические, палеонтологические коллекции и библиотека известных исследователей Алтая, Сибири Степана Ивановича и Николая Степановича Гуляевых, закупленные в 1918 г. Каракорум-Алтайской земской управой по инициативе Г.И. Чорос-Гуркина.

В дальнейшем развитии музея значительную роль сыграл А.В. Анохин, первый заведующий музея, а также начатое им в 1925–1926 гг. краеведческое движение и созданное «Общество друзей Ойротского краеведческого музея». Необходимо отметить, что в эти годы музей не имел возможности вести полноценную работу в связи с отсутствием постоянного помещения (с 1920 по 1927 гг. музей неоднократно переезжал из одного населенного пункта в другой). 7 декабря 1926 г. музею было предоставлено отдельное помещение в Улале, 29 мая 1927 г. открыты двери для посещения.

С этого момента музей становится центром краеведческого движения, который впервые в 1920-30-е гг. проводит научно обоснованные экспедиции по исследованию природных ресурсов, археологических древностей, изучению материальной и духовной культуры народов Горного Алтая, которые способствовали не только научному изучению региона, но и пополнению минералогических, таксидермических, этнографических, энтомологических и других коллекций музея.

3. Местонахождение: 649006 Республика Алтай г. Горно-Алтайск, ул. Чорос-Гуркина, 46

4. Описание: Современное здание, имеющее многоярусный динамичный объем. Вихрь скатных кровель и наклонные поверхности стен напоминают горные крутые склоны и таинственные курганы. Тему кургана подчеркивают и развивают решение главного входа и сакральное пространство открытого фондохранилища с наклонными стенами и верхним естественным светом, где размещен саркофаг "алтайской принцессы". Юго-западное крыло имеет монументальный классический вид, благодаря крупным пилястрам. Витражи галерей и внутреннего двора растворяют здание в окружающей среде. Оригинальность объемно-пространственного решения и использование современных строительных материалов создают яркий запоминающийся образ "храма культуры"

Число экспонатов основного фонда составляет более 66 тысяч единиц хранения. Это уникальные коллекции по палеонтологии, этнографии, произведения изобразительного и декоративно-прикладного искусства, старопечатные и рукописные книги XVII - XX вв., документы, фотографии по истории Горного Алтая XIX - XX вв., образцы флоры и фауны, минералогическая коллекция.

В структуре Национального музея имеются 4 филиала: Краеведческий музей имени И.В. Шодоева в с. Усть-Кан Усть-Канского района; Музей казахов Алтая в с. Жана-Аул Кош-Агачского района; Музей-усадьба Г.И. Чорос-Гуркина в с. Анос Чемальского района; Музей алтайского сказителя Н.У. Улагашева в с. Паспаул Чойского района.

В головном музее имеются отделы: истории, природы, художественный, экскурсионно-массовый и фондов, научная библиотека с читальным залом. В 2008-2012 гг. проведена реконструкция здания и новых пристроек, которые в настоящее время полностью соответствуют современным требованиям безопасности и сохранности музейных предметов и музейных коллекций. Экспозиция охватывает естественный, исторический и археолого-этнографический аспекты развития региона. Хронологические рамки - период от нескольких сотен миллионов лет назад до современности.

5. источники сведений: http://musey-anohin.ru, http://www.museum.ru

6. отличительные признаки: Старейший центр краеведческого движения республики Алтай.

7.Состояние объекта: хорошее

 

 

Музей И.В. Шодоева в селе Усть-КанАдрес: село Усть-Кан

Краткая историческая информационная справка:, Музей И.В. Шодоева государственное учреждение культуры Республики Алтай, филиал Национального музея имени А.В. Анохина. Открыт на базе школьного музея с. Мендур-Соккон Усть-Канского р-на по инициативе директора школы Н. А. Шодоева. В 1981 г. получает отдельное здание, где были развернуты экспозиции по истории села и в целом по этнографии (материальной и духовной культуре алтайского населения Горного Алтая. В 1994 г. стал филиалом Республиканского музея им. А.В. Анохина.

В феврале 2007 перевезен в с. Усть-Кан, где под него предоставлено отдельное помещение. Решением районной сессии в 2007 переименован в Краеведческий музей имени И.В. Шодоева.

Краткая характеристика постоянной экспозиции: экспозиции по истории села и в целом по этнографии (материальной и духовной культуре алтайского населения Горного Алтая.

Полное наименование объекта: Музей И.В. Шодоева в селе Усть-Кан

Профиль музея: краеведческий

Режим работы:-

Телефон:-

 

Паспорт:

1. полное наименование объекта: Музей И.В. Шодоева в селе Усть-Кан

2. исторические события: Иван Васильевич Шодоев – член Союза писателей России, участник Великой Отечественной войны.

3. С его биографией и творческими работами как раз и можно ознакомиться в этом музее.

4. Музей посвящен истории, культуре, традициям населения народов Алтая.

5. местонахождение: село Усть-Кан, Усть-Канский район

описание: В 1986 году музей алтайской культуры в селе Мендур-Соккон получил статус филиала Республиканского краеведческого музея им. А. В. Анохина, находящегося в Горно-Алтайске. А в 2011 году музею исполнилось 25 лет.

Музей располагался в довольно большом доме с голубыми наличниками, напротив детского сада.

Краеведческий музей Мендур-Соккона был создан в 1986 году по инициативе директора местной школы, краеведа-энтузиаста Николая Андреевича Шодоева, личности известной на Алтае.

Музей был сделан в прямом смысле своими руками: сын Николая Андреевича оборудовал и оформил интерьер музея, дочери сшили традиционные костюмы. Ученики собирали экспонаты, их родители приносили в музей сохранившиеся в семьях старые алтайские вещи.

6. источники сведений: http://altai-go.ru/index/muzej_altajskoj_kultury_v_sele_mendur_sokkon/0-173, http://www.musey-anohin.ru/index.php/ob-uchrezhdenii/filialy

7. состояние объекта: хорошее

 

 

 

Музей казахской культуры в селе Жана-Аул

Адрес: село Жана-Аул

Краткая историческая справка: Небольшое село Жана-Аул находится в 27 км от Кош-Агача, на Чуйском тракте. Возможно, это самый молодой населенный пункт на тракте. Жана-Аул появился 5 мая 1986 г. Тогда жители одного из казахских сел Алтая, Актала (чуть в стороне от Чуйского тракта, недалеко от села Кокоря) перебрались в Чуйскую степь и основали Жана-Аул на полпути между Кош-Агачем и Ташантой. Переехать в другое место их вынудили грунтовые воды, которые поднимались на поверхность в жилых помещениях. Сегодня в Жана-Ауле проживают 1800 человек, 300 дворов. Как правило, люди живут в довольно больших, новых домах с плоскими крышами (отличительная черта казахских сел!), за которыми располагаются хозяйственные постройки и помещения для скота, ведь скотоводство - основное занятие местных жителей. На дворах обычно стоит юрта, которую используют в качестве подсобного помещения.

Музей основан в 1999 г. по инициативе председателя колхоза им. Калинина А. Ж. Джаткамбаева. Главная цель его открытия – изучение истории поселения казахов на Алтае, сохранение и развитие материальной и духовной культуры.

В 2003 г. музею присвоен статус филиала Национального музея Республики Алтай им. А. В. Анохина. Посетителям представлены уникальные экспонаты, рассказывающие о быте, культуре, традициях и обычаях казахского народа. Большой интерес представляет казахская юрта с утварью и бытовыми принадлежностями.

По Постановлению Правительства Республики Алтай от 18. 07. 2003 г. музею присвоен статус филиала Национального музея имени А.В. Анохина.

В фондах и экспозициях представлены около 2000 предметов основного фонда: естественнонаучные, этнографические, нумизматические коллекции, декоративно-прикладное искусство, фотодокументальные материалы.

Музей стал культурным центром, где часто проводятся круглые столы, экскурсии, различные мероприятия.

Краткая характеристика постоянной экспозиции: естественнонаучные, этнографические, нумизматические коллекции, декоративно-прикладное искусство, фотодокументальные материалы.

Полное наименование объекта: Музей казахской культуры

Профиль музея: этнографический

Режим работы: -

Телефон:-

 

Паспорт:

1. полное наименование объекта: Музей казахской культуры

2. исторические события: Открыт 31.07. 1999 г. в с. Жана Аул Кош-Агачского района по инициативе председателя колхоза им. Калинина А.Ж. Джаткамбаева. Главной целью открытия определялось изучение переселения казахов в конце XIX в. из Восточного Казахстана в Горный Алтай, изучение их материальной и духовной культуры. По Постановлению Правительства Республики Алтай от 18. 07. 2003 г. музею присвоен статус филиала Национального музея имени А.В. Анохина.

3. местонахождение: село Жана Аул, Кош-Агачский район

4. источники сведений: http://musey-anohin.ru/index.php/ob-uchrezhdenii/filialy, http://putevoditel-altai.ru/publ/muzei/muzej_kazakhskoj_kultury_v_sele_zhana_aul/19-1-0-193

5. состояние объекта: хорошее

 

 

Mузей-усадьба Г.И. Чорос-Гуркина

Адрес: 649230, Республика Алтай, Чемальский район, с. Анос, Центральная, 31

Краткая историческая справка: Г.И. Чорос-Гуркин - основоположник изобразительного искусства Горного Алтая, с 1903 по 1937 гг. жил и работал в с. Анос, где на свои средства построил усадьбу. Состояла она из жилого дома, художественной студии-мастерской, шестигранного аила, большого сада и пруда. Сюда приезжали Г.П. Потанин, В.Я. Шишков, Г.Д. Гребенщиков, А.В. Анохин, художники из Новосибирска и других городов России.

В Аносе были созданы все наиболее крупные произведения мастера: "Хан-Алтай", "Озеро горных духов", "Корона Катуни" и др. Благодаря художнику, село Анос стало своеобразным культурным центром не только Алтая, но и Сибири. Здесь с большим успехом проходили "Аносские вечера", прослушивались музыкальные произведения А.В. Анохина, работала первая бесплатная публичная библиотека, обсуждались вопросы политического, экономического и культурного строительства будущей национальной автономии Горного Алтая - прообраза Республики Алтай.

В 1937 г. усадьба и имущество художника были конфискованы и переданы в колхоз им. Кирова. Мастерскую на время заняла Ойротская художественная школа. Во время войны мастерская, шестигранный аил и хозяйственные пристройки были разобраны на дрова, жилой дом и сад переданы Аносской средней школе.

В 1992 г. на доме художника была установлена мемориальная доска. В 1996 г. Постановлением Государственного Собрания - Эл Курултая Республики Алтай усадьба занесена в перечень особо ценных памятников истории и культуры республики. Имеется архив 500 экспонатов, из них 320 предметов основного фонда

Краткая характеристика постоянной экспозиции:

Полное наименование объекта: Mузей-усадьба Г.И. Чорос-Гуркина - филиал Национального музея имени А.В. Анохина.

Профиль музея: архитектурно-ансамблевый, персональный или мемориальный, художественный

Режим работы: Ежедневно с 10.00 до 18.00, кроме понедельника и вторника

Телефон: (38841) 2-75-36

 

Паспорт

1. полное наименование объекта: Mузей-усадьба Г.И. Чорос-Гуркина - филиал Национального музея имени А.В. Анохина.

2. исторические события:

местонахождение: 649230, Республика Алтай, Чемальский район, с. Анос, Центральная, 31

3. источники сведений: http://www.museum.ru/M2246, http://musey-anohin.ru/index.php/ob-uchrezhdenii/filialy

4. отличительные признаки: В 1996 г. усадьба занесена в перечень особо ценных памятников истории и культуры Республики Алтай

5. состояние объекта: хорошее

 

 

 

 

Музей Н.К. Рериха в Верхнем Уймоне

Адрес: Республика Алтай, Усть-Коксинский район, с.Верх-Уймон, ул. Набережная, 22.

Краткая историческая справка: В 1996 году, после утверждения проектно-сметной документации министерством культуры республики Алтай, Сибирское Рериховское Общество под непосредственным авторским надзором приступило к восстановительным работам. Был произведён демонтаж сохранившегося второго этажа подлинного дома. Каждое брёвнышко тщательно осматривалось, отбраковывалось; пригодные к реставрации детали маркировались и откладывались, весь процесс снимался на видеоплёнку. Было спасено 55 брёвен — те самые 20% бревенчатой кладки. В хорошем состоянии сохранились стропила, чердачные и потолочные перекрытия, ригели, оконные коробки, подоконные доски. Всего было отреставрировано и применено около 70% подлинного материала. В целом это составило примерно третью часть от двухэтажного дома.

Во время раскопок были обнаружены так называемые «стулья» — лиственные столбики большого диаметра, которые раньше использовались в качестве фундамента. На их месте был заложен новый фундамент, и воссозданный и отреставрированный дом Атаманова был поставлен на историческое место.

В августе 2001 года исполнилось 75 лет со дня пребывания семьи Рерихов на Алтае. 7 августа 2001 года стал знаменательным днём для Музея: здесь проведена первая слайдпрограмма, посвящённая Н.К.Рериху и его творчеству

Сегодня Музей Н.К. Рериха в Верхнем Уймоне - памятник ис




<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
III. Введение в тему. | 

Дата добавления: 2015-08-27; просмотров: 494. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...

Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Шрифт зодчего Шрифт зодчего состоит из прописных (заглавных), строчных букв и цифр...

Краткая психологическая характеристика возрастных периодов.Первый критический период развития ребенка — период новорожденности Психоаналитики говорят, что это первая травма, которую переживает ребенок, и она настолько сильна, что вся последую­щая жизнь проходит под знаком этой травмы...

РЕВМАТИЧЕСКИЕ БОЛЕЗНИ Ревматические болезни(или диффузные болезни соединительно ткани(ДБСТ))— это группа заболеваний, характеризующихся первичным системным поражением соединительной ткани в связи с нарушением иммунного гомеостаза...

Словарная работа в детском саду Словарная работа в детском саду — это планомерное расширение активного словаря детей за счет незнакомых или трудных слов, которое идет одновременно с ознакомлением с окружающей действительностью, воспитанием правильного отношения к окружающему...

Правила наложения мягкой бинтовой повязки 1. Во время наложения повязки больному (раненому) следует придать удобное положение: он должен удобно сидеть или лежать...

ТЕХНИКА ПОСЕВА, МЕТОДЫ ВЫДЕЛЕНИЯ ЧИСТЫХ КУЛЬТУР И КУЛЬТУРАЛЬНЫЕ СВОЙСТВА МИКРООРГАНИЗМОВ. ОПРЕДЕЛЕНИЕ КОЛИЧЕСТВА БАКТЕРИЙ Цель занятия. Освоить технику посева микроорганизмов на плотные и жидкие питательные среды и методы выделения чис­тых бактериальных культур. Ознакомить студентов с основными культуральными характеристиками микроорганизмов и методами определения...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.01 сек.) русская версия | украинская версия