ДОГОВОР №

Договірні умови являють собою засіб фіксації прав і обов'язків, у зв'язку з чим М.І. Брагінський вважає, що, коли говорять про зміст договору в його якості правовідношення, мають на увазі права і обов'язки контрагентів[30]. На відміну від цього, зміст договору-правочину складають договірні умови.

За договором страхування обов'язками страховика є:

1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику;

3) при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування;

4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору;

5) за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або збільшення вартості майна переукласти з ним договір страхування;

6) тримати в таємниці відомості про страхувальника та його майновий стан за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страховика.

У свою чергу страхувальник зобов'язаний:

1) своєчасно вносити страхові платежі;

2) при укладанні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику;

3) повідомити страховика про інші діючі договори страхування щодо цього об'єкта страхування;

4) вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;

5) повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страхувальника.

Відповідно до ст. 982 ЦК, України істотними умовами договору страхування є предмет договору, вказівка на страховий випадок, розмір грошової суми, у межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування відповідальності можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з:

1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до Закону України „Про страхування”, страхова сума – грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку (ч. 1 ст. 9). Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладення договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством (ч. 4 ст. 9). Страхова сума може бути встановлена щодо окремого страхового випадку, групи страхових випадків, договору страхування у цілому (ч. 5 ст. 9). В міжнародній практиці страхова сума носить назву страхового покриття.

Страхова виплата – грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Страхові виплати за договором страхування життя здійснюються в розмірі страхової суми (її частини) та (або) у вигляді регулярних, послідовних виплат обумовлених у договорі страхування сум (ануїтету).

Страхове відшкодування – страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованного об'єкта, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) – плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Страховий тариф – ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування. Страхові тарифи при добровільній формі страхування обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків, а за договорами страхування життя – також з урахуванням величини інвестиційного доходу, яка повинна зазначатися у договорі страхування. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін.

Специфічною умовою, яка майже завжди фігурує в договорах СВСВ є франшиза. Франшиза (франц. “franchise” – пільга, вільність) – це частина збитків, яка не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (Закон України “Про страхування” – ст. 9). Слід зазначити, що це поняття не має нічого спільного з договором франчайзингу.

У договорі страхування франшиза, як правило, встановлюється в твердому грошовому еквіваленті. Однак бувають випадки, коли вона визначається в процентному відношенні до страхової суми[31]. Франшиза може встановлюватись як для всіх, так і для окремих видів збитків.

Прийнято розрізняти два види франшизи: умовну і безумовну. Умовна франшиза передбачає звільнення страховика від обов’язку відшкодувати збитки, які не перевищують встановленої суми, і повне відшкодування збитків, розмір яких є більшим за суму франшизи. Встановлення в договорі безумовної (ексцедентної[32]) франшизи означає, що зі страхового відшкодування завжди вираховується сума франшизи.

У науковій літературі зустрічається також поділ франшизи на добровільну і примусову. При цьому добровільною є франшиза, яка обирається страхувальником для зниження розміру страхової премії, а примусова вводиться самим страховиком і ніяк не впливає на розмір страхової премії[33].

За бажанням сторін істотними можуть бути визнані й інші умови. До їх числа можна віднести: момент набрання договором чинності, додаткові права та обов’язки сторін (властиві цьому виду страхування), франшизу (якщо вона не визначена нормативним актом як обов’язкова), випадки відмови у виплаті страхового відшкодування (окрім передбачених законом), пільги та знижки тощо.

Втім, які б суперечки не виникали в теорії права щодо умов договору, з моменту укладення договору страхування всі його умови – істотні, звичайні та випадкові – стають для сторін обовязковими для виконаня незалежно від значення, яке мали до його укладення.

Зобов’язання у договорі страхування буде вважатися виконаним належно, якщо:

а) воно виконано належним боржником-страхувальником в інтересах належного кредитора-страховика, а з настанням страхового випадку – навпаки. Відповідно до ч. 2 ст. 527 ЦК України, якщо інше не передбачено угодою сторін або не випливає із звичаїв ділового обороту чи суті зобов’язання, кожна із сторін має право вимагати доказів того, що виконання за зобов’язанням надається самим боржником, приймається самим кредитором, а також несе ризик наслідків незаяви такої вимоги.

б) виконання належним предметом. Зобов’язання повинно бути виконане у вигляді певної грошової суми, яка встановлена договором. Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України, грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Зазвичай, у зобов'язанні може бути визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, тому, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 2 ст. 533 Кодексу). Згідно зі ст. 19 Закону України “Про страхування”, страхувальник-нерезидент, відповідно до укладеного договору, має право вносити платежі в іноземній вільно конвертованій валюті або грошовій одиниці України у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхова виплата здійснюється тією валютою, яка зазначена у договорі страхування, якщо інше не передбачено законодавством України;

в) виконання зобов’язання повинно бути здійснене в належному місці. Відповідно до ч. 1 ст. 532 ЦК України, місце виконання зобов’язання встановлюється у договорі. Як правило, у договорі вказується розрахунковий рахунок страхової компанії у певному банку. Якщо страховий платіж здійснюється в іноземній валюті, то у договорі вказується валютний рахунок у певному банку;

г) виконання має відбуватися в належний строк. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Страхове відшкодування повинно бути виплачене страховиком у термін, визначений договором або законом. За неналежне виконання цього обов’язку (за несвоєчасну виплату страхового відшкодування) страховик несе майнову відповідальність шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу пені), розмір якої визначається умовами договору страхування (п. 3 ст. 20 Закону України “Про страхування”). Однак у будь-якому разі, сторони не мають права порушувати ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, тому розмір неустойки, встановленої в договорі, не може перевищувати встановленої облікової ставки Національного банку України, що мала чинність у період, за який сплачується пеня;

д) виконання зобов’язання належним засобом означає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, які зазвичай ставляться. Саме виконання зобов’язання має спиратися на засади добросовісності, розумності та справедливості – так визначає ч. 3 ст. 509 ЦК України. Як зазначалося раніше, всі умови, узгоджені сторонами, після набуття чинності договору стають обов’язковими для виконання страховиком і страхувальником. Зобов’язання повинно бути виконаним у повному обсязі одноразово, оскільки, у цивільному праві, підкріпленому ст. 529 ЦК України, існує презумпція про неприпустимість виконання зобов’язання частинами, у зв’язку з чим кредитор вправі відмовити у його прийнятті. Проте норми, що закріплюють існуюче правило, є диспозитивними, тому допущене виконання зобов’язання частинами може бути закріплене як у нормативному акті, так і в договорі, а також може випливати із суті зобов’язання та звичаїв ділового обороту. У зв’язку з тим, що договір страхування є грошовим зобов’язанням, його виконання частинами припускається за згодою сторін. Наприклад, у страховому свідоцтві (полісі) мають бути чітко зафіксована загальна сума страхового платежу у тій валюті, яка є припустимою при укладенні цього договору, а також страховий платіж, який сплачено. Крім того, фіксується, у кількох етапах договору має бути сплачено страховий платіж (одноразово, за два рази, за три рази тощо). Для встановлення чітких строків виконання зобов’язання страхувальником, визначаються календарні дати, коли мають бути сплачені частини платежу (для кожної частини – окрема дата).

Виконання умов договору страхування починається, по суті, з моменту настання страхового випадку, який є тим юридичним фактом, що породжує цілий комплекс прав та обов’язків як у страхувальника, так і у страховика.

Слід зауважити, що обов’язок страховика виплатити страхове відшкодування не є безумовним, бо якби страхові компанії здійснювали страхові виплати за абсолютно всіма збитками, то „страхова справа не проіснувала б і місяця”[34]. Для цього існує перелік підстав, за наявності яких страховик має право відмовити страхувальнику у виплаті страхового відшкодування. До них належать:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника здійснюється відповідно до чинного законодавства України та міжнародних актів;

2) вчинення