Лисянка як вірогідне місце перепоховання Гетьмана України Б. Хмельницького.

Якщо місце про місце народження написано багато, то про місце поховання, точніше про місце перепоховання, дослідники намагаються не писати, мовляв немає достовірних даних. Не погодитись із ними не можна – дійсно прямих фактів ніби не має. Та не хочеться вірити, що принаймі народна пам’ять нічого не зберегла про цей факт.

Хоч і побутує думка, що час розставить усі крапки над «і», та досить часто поставити їх час ні близький, ні далекий не може. Навіть очевидці не завжди обізнані з усіма обставинами того, що відбувається в недалекому часі, а що вже говорити про тих, хто про події дізнавався із переказів, документів, які в більшій чи меншій мірі носили суб’єктивний характер.

Тож, коли ми говоримо про Богдана Хмельницького як про людину, політика, маємо пам’ятати, що хоч як багато крапок над «і» розставив час завдяки копіткій роботі дослідників та ще не мало потрібно працювати і то остання крапка поставлена не буде.

Звичайно, кожному хотілося б наблизитися якомога ближче до розуміння епохи, до пізнання історичних особливостей. Та шлях цей не такий же простий. Автор не прагне поставити хоч би одну крапку над «і» в біографії Богдана Хмельницького, але хотів би своїми думками прислужитися майбутнім дослідникам цієї доби.

Ще в дитинстві від діда, який народився в кінці ХІХ ст. і помер в середині 60-х років ХХ ст. чув багато розповідей, почутих у свій час нам від його дідів-прадідів про події, що відбувалися на їхньому родовому хуторі територія якого нині входить до складу с. Почапинці Лисянського району. Дід мій переповідали, що в хаті в якій вони жили відбувалися незвичайні події. Хата була тільки побудована і ще навіть освятити не встигли, а в ній уже проводили (правили) панахиду «по гетьману та полковнику». Перепоховували гетьмана і полковника на родинний цвинтар. Дід переповідали почуті ними оповіді цікаво, з деталями, образно, цікаво. Сам я сприймав дідові оповіді суто народні оповідання без якихось конкретних подій. Нині ж задумуюсь: а якщо в тих колоритних оповідях була хоч одна дещиця реальних подій, то чи не можуть вони бути відправним пунктом у пошуку могили, в якій лежать тлінні останки отого

Покрова Пресвятої Богородиці з зображенням Богдана Хмельницького. Ікона XVII ст.

гетьмана якого перепоховували? А якщо це було перепоховання Богдана Хмельницького? Адже у розповідях діда чітко говорилося про перепоховання гетьмана і полковника. А якщо допустити, що «полковником» був покійний син Богдана Хмельницького Тиміш?

А від Козаченкового хутора (пізніше Скориківського) до хутора Хмільник (родинний хутір Хмельницьких) через поля і переліски всього лише сім кілометрів. Коли я запитував: «А хто перепоховував того гетьмана і полковника?» Дід розказували, що якийсь Капуста, а хто він дід не знали.

Бібліографи Б. Хмельницького посилаючись на Чернігівський літопис ХVІІІ століття сходяться на думці, що у 1664 році польські війська під керівництвом Стефана Чарнецького, плюндруючи українські землі, позбиткувалися і над тлінними рештками тіла Б. Хмельницького. То можливо полковнику Капусті і вдалося таємно від поляків перепоховати великого Гетьмана України і його сина на цвинтар родового хутора поблизу Лисянки?

У свій час дослідник легендарної Трої за відправне інформаційне джерело взяв поему «Ілліаду». Чому б і нам не спробувати відштовхнутися у пошуку могили Хмельницьких від народної думи «Про Хмельницького Богдана смерть про Євраха (Юрася) Хмельницького та Павла Тетерю»? Адже в думі названо кілька конкретних географічних об’єктів, зокрема Загребельна могила. А це вже геть лисянський тотонім. Ще цікавими є рядки думи:

«Тоді ж Єврась, гетьман молодий,

Ташликом – річкою довго гуляв,

На бубни, на сурми вигравав,

Додому приїжджав, –

І отця живого не заставав.

Тоді-то велів у Штолиному дворі,

На високій горі

Гроб копати.»

І тотонім «Штолине» теж знаходиться на Лисянщині.

Коли ж вибудувати логічний ряд із вищесказаного, то можна допустити із великою вірогідністю версію про перепоховання, як Богдана Хмельницького так і його сина Тимоша саме поблизу Лисянки на «Штолиному дворі».

Мине час, і в майбутньому на Монастирській горі в Лисянці з явиться православний храм, музейний комплекс на честь роду Хмельницьких, до якого прийдуть поклонитися тисячі людей з усього світу. А наша Лисянка була, є і завжди буде залишатися козацьким форпостом захисту української державності як найвищої національної мети і цінності українського народу.

Використані джерела та література:

1. Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки. – К., 1992.-С.34; Максимович М. Обозрение городових полков и сотен, бувших на Украине со времени Б. Хмельницкого // Собр. соч. – Т.1 – К., 1876. - С. 687; Лубко М. Знаменитий і многолюдний град. Нариси Лисянської історії П. «Вісті»- 1998. - С. 36.

2. Зайцев П. Варіанти та уваги до тексту//Повне видання творів Т. Шевченка. – Чікаго. 1962. – Т. І. - С. 194;

3. Старицький М. Останні орли. Л. Каменяр. 1990. – С.28.

4. Книга для народного чтения «Сборник из сочинений покойного протоиерея Иоана Наумовича», Третье издание. 1898. - С. 294.

5. Полихевич Л.И. Сказание о населениях местностях Киевской губернии или Статистические, истоические и церковне заметки овсех деревнях, селах, местечках и горлдах, в пределах губении находящихся. Издание Киево-Печерская Лавра. 1864. - С.319, 321.

6. Чухліб Т. Довідник з історії Лисянщини. Край козацький. К. 2004. - С. 290-293.

7. Смолій В., Степанков В. Богдан Хмельницький. – К. Альтернативи, 2003 - 400с.: іл.- (Сер. «Особистість і доба»).

8. Науковці дійшли висновку, що Лисянка є одним з вірогідних місць народження Гетьмана України Богдана Хмельницького. // Добридень. - 2006. №1(21). – С.4.

9. Лубко М. Знаменитий і многолюдний град. Нариси Лисянської історії П. «Вісті»- 1998. - С. 37

10. Гаврилюк О. Таємниці минулого козацької Лисянки. - К.: 2012. – С. 49

11. Щербатюк В., Березовський О., … Довідник з історії Лисянщини. Край козацький. К. 2004. - С. 170, 171

12. Коваленко І. Знайома-незнайома Лисянка // Газета усіх Лисян від 31.10.2009 року №44 (85). – С.2.

13. Гаврилюк О.М. «Проект «Родинний маєток Хмельницьких - Монастирок». Шлях реалізації» // Україна козацька. - 2010. - №21-21 (139-140) листопад.

14. Реєстр Війська Запорозького 1649 року. К. 1995. - С. 159.

15. Архив ЮЗР. - К., 1870. - Ч. 6. - Ф. 2. - С. 30, 31.

16. ЦДІАУК. – Ф. 102. –Оп.2. Спр. 101. Арк. 131; Кривошея В. Генеалогія українського козацтва. Нариси історії козацьких полків. Вид. др. д., К. «Стилос». 2004. - С. 226.

17. Гаврилюк О. Таємниці минулого… – С. 269

18. Там само. – С.271-272

19. Там само. – С. 270.