ХАРАКТЕРИСТИКА РИЗИКІВ ПРОЕКТНОГО ФІНАНСУВАННЯ

Вертикальний поділ організації супроводжується виникненням проблем централізації і децентралізації управління.

Централізовані організації – це організації, в яких керівники вищої ланки залишають за собою більшу частину повноважень необхідних для прийняття важливих рішень.

Децентралізовані організації – це такі організації в яких повноваження розподілені між нижчестоящими рівнями управління.

Однак на практиці практично не існує чисто централізованих чи децентралізованих організацій тому говорять про відносну централізацію стосовно інших організацій.

Виділяють такі переваги централізації: 1) покращується контроль за роботою підлеглих; 2) зменшується кількість помилкових рішень; 3) дозволяє використовувати професійні знання центрального апарату.

Переваги децентралізації: 1) можливість управління великими організаціями; 2) можливість професійного росту підлеглих; 3) стимулювання ініціативи.

Розділ 4.

ЗАХОДИ ТА ІНСТРУМЕНТИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ПРОЕКТНОГО ФІНАНСУВАННЯ

 

Характеристика ризиків проектного фінансування

Оцінка та управління проектними ризиками

Специфіка управління кредиторами (банками) проектними ризиками

Основні інструменти та методи, які використовують банки при управлінні ризиками проектного фінансування

5.Управління банками кредитними ризиками у схемах проектного фінансування

ХАРАКТЕРИСТИКА РИЗИКІВ ПРОЕКТНОГО ФІНАНСУВАННЯ

Відхилення сподіваних результатів від середньої або сподіваної величини прийнято називати ризиком. Його також можна розглядати як шанс мати збитки або одержати дохід від інвестування у певний проект. Шанси одержати прибуток чи мати збитки можуть бути високі або низькі, залежно від рівня ризику (непевності сподіваних доходів) що пов’язано з заходами щодо захисту інвестицій. Найпростіше досліджувати та аналізувати ризик, якщо поділити його на дві категорії: рівень ризику та ризик часу.

Рівень ризику можна визначити шляхом порівняння ризикованості тих чи інших вкладень капіталу. Наприклад, ризик мати справу з корпорацією “ІВМ” значно менший, ніж з невеликою компанією, що виробляє комп’ютери. Таким чином, є фірми більш та менш ризикові. Це надзвичайно важливо, бо менш ризикові компанії можуть надавати кошти під нижчий процент, ніж високо ризикові.

З фінансової точки зору ризик називають зростаючою функцією часу. Тобто, якщо триваліший термін вкладу, то більший ризик. Коли гарантовано, що інвестиції не принесуть збитків і вони вкладаються на короткий період, їх називають безпечними інвестиціями. Якщо гроші вкладаються на довший період, кредитор повинен одержати винагороду за те, що взяв на себе ризик часу.

Отже, ризик - це можливість того, що відбудеться деяка небажана подія. Зокрема, у підприємницькій діяльності ризик прийнято порівнювати з можливістю втрати підприємством своїх ресурсів, зниженням запланованих доходів або появою додаткових витрат у процесі здійснення певної фінансової чи виробничої діяльності.

Ризик можна розглядати і як іманентну властивість ринкового середовища, у зв’язку з чим, ризики можна розподілити на:

виробничий, пов’язаний із можливість невиконання фірмою своїх зобов’язань перед замовником;

фінансовий, пов’язаний з можливістю невиконання фірмою своїх фінансових зобов’язань перед інвестором внаслідок використання для фінансування діяльності фірми позичкових коштів;

інвестиційний, пов’язаний із можливим знецінюванням інвестиційного портфеля, який складається як із власних, так придбаних цінних паперів;

ринковий, пов’язаний із можливістю коливання ринкових процентних ставок на фондовому ринку та курсів валют;

політичний, який стосується можливих збитків підприємців та інвесторів внаслідок нестабільної політичної ситуації у країні.

У процесі реалізації підприємством реального інвестиційного проекту виникає проектний ризик. Якщо конкретизувати загальне визначення ризику для конкретного інвестиційного проекту то це – ймовірність виникнення несприятливих фінансових наслідків у формі втрати очікуваного інвестиційного прибутку в ситуації непевності умов його одержання в кращому випадку, і у гіршому – втрати вкладеного капіталу.

Проектний ризик можна розглядати і як подію або ряд випадкових подій, які наносять шкоду інвестиційному проекту. Випадковість або непередбачуваність настання подій означає неможливість точно визначити час та місце виникнення цих збитків. Шкода, заподіяна настанням цих подій – це погіршення або втрата об’єктом інвестування своїх властивостей.

Таким чином, проектний ризик - це сукупність ризиків, які передбачають загрозу економічній ефективності проекту, що має місце у негативному впливі різних факторів на потоки грошових коштів. Такому ризику властиві наступні особливості:

Інтегрований характер. Ризик реального інвестиційного проекту є сукупним поняттям, що інтегрує у собі багато численні види конкретних інвестиційних ризиків. Тільки на основі оцінки цих конкретних видів можна визначити сукупний рівень ризику інвестиційного проекту.

Об’єктивність прояву. Проектний ризик є об’єктивним явищем у функціонуванні будь-якого підприємства, що здійснює реальне інвестування. Він супроводжує реалізацію практично усіх видів реальних інвестиційних проектів, у яких би формах вони не здійснювалися. Хоча ряд параметрів проектного ризику залежить від суб’єктивних управлінських рішень, щодо проектів, об’єктивна його природа має незмінну тенденцію.

Постадійні особливості на різних стадіях здійснення інвестиційного проекту. Можуть виникати непередбачені ознаки проектного ризику, що виникають в наслідок зміни умов на стадіях: перед проектній, інвестиційній, експлуатаційній і т. д. Цей фактор ускладнює визначення сукупного проектного ризику.

Високий рівень зв’язку з комерційним ризиком. Інвестиційний прибуток за проектом формується, як правило, на стадії його експлуатації, тобто у процесі операційної діяльності підприємства. Відповідно формування позитивного грошового потоку за проектом відбувається безпосередньо у сфері товарного ринку, і прямо пов’язане з ефективністю і ризиком комерційної діяльності підприємства. Це визначає високий ступінь взаємозв’язку проектного ризику з комерційним ризиком виробництва.

Висока залежність від тривалості життєвого циклу проекту. Цей чинник часу має істотний вплив на загальний рівень проектного ризику, оскільки залежить від тривалості проекту. За короткостроковими та інвестиційними проектами детермінованість зовнішніх та внутрішніх чинників дозволяє обрати такі параметри реалізації, що генерують найменший рівень ризику. В той же час довгострокові проекти з тривалим життєвим циклом потребують більш значних витрат щодо їх захисту.

Високий рівень коливання рівня ризику за подібними (типовими) проектами. Рівень проектного ризику, навіть для однотипних реальних інвестиційних проектів одного і того ж виробництва, не є незмінним і коливається в залежності від місцевих умов: природнокліматичних, геополітичних, інженерно-комунікаційних тощо.

Відсутність достатньої інформаційної бази для оцінки рівня ризику. Унікальність параметрів кожного інвестиційного проекту та умов його здійснення не дозволяє використовувати у широкому розумінні економіко-статистичні, аналогові та деякі інші методи оцінки рівня проектного ризику. Пошук необхідної інформації для розрахунку цього показника пов’язаний із здійсненням додаткових фінансових витрат, залученням інжиніринго-консалтингових, екаутінгових та аудиторських фірм, особливо щодо підготовки та оцінки альтернативних реальних інвестиційних проектів.

Відсутність надійних ринкових індикаторів, що використовуються для оцінки рівня ризику. Якщо у процесі фінансового інвестування підприємство може використовувати систему індикаторів фондового ринку, то на сегментах інвестиційного ринку, пов’язаного з реальним інвестуванням такі індикатори відсутні. Це знижує можливості одержання надійної оцінки ринкових чинників у розрахунках рівня проектних ризиків.

Суб’єктивність оцінки. Незважаючи на об’єктивну природу проектного ризику як економічного явища основний оцінювальний його показник – рівень ризику – носить суб’єктивний характер. Ця суб’єктивність, тобто нерівнозначність оцінки даного об’єктивного явища, пояснюється визначається розходженням повноти та достовірності використовуваної інформації, що використовується, кваліфікацією інвестиційних менеджерів, їх досвіду у сфері проект-менеджменту та іншими чинниками.

В Україні широко використовується “типова” класифікація проектних ризиків, подана у “Методичних рекомендаціях з підготовки інвестиційних проектів, до реалізації яких залучатимуться іноземні інвестори”, затверджених колегією Мінекономіки України, протокол від 19 грудня 1994 року, № 7/16 (друга редакція 1999 року), відповідно до якої усі проектні ризики класифікують за ознаками (рис.4.1.).

Приведена класифікація включає свій набір ризиків в залежності від обраного кута зору на проектну діяльність, наявного аналогічного матеріалу по вже реалізованим інвестиційним проектам, а також досвіду спеціалістів, які розробляють матрицю “типових” ризиків проектної діяльності та заходи протидії ним.

Усі проектні ризики притаманні проектному фінансуванні, бо на відміну від інших методів фінансування інвестиційних проектів, воно здійснюється лише на основі обліку та управління ризиками, розподілу ризиків між учасниками проекту, а також аналізу та оцінки інвестиційних витрат та отриманих доходів.

Стосовно проектів, які реалізуються цілком, або в основному приватними структурами, головним критерієм успішності проекту є його комерційна (фінансова) ефективність, а ризиками проектного фінансування є фактори, що загрожують отриманню його основними учасниками запланованого фінансового результату (кредиторами – позичкового відсотку; засновниками та власниками компанії – прибутку, іншими компаньйонами - дивідендів тощо).

 

		Рис. 4.1. Класифікація проектних ризиків

 

З огляду на особливості та причини виникнення, існують різноманітні системи класифікації ризиків проектного фінансування, зокрема, в залежності від обраних критерій оцінки:

класифікація за фазами (етапами) проектної діяльності: - на передінвестиційній фазі; інвестиційній (будівельній); фазі пусконалагоджувальних робіт; а також операційній (виробничій) фазі;

класифікація за критерієм можливості або неможливості для учасників проектної діяльності впливати на фактори знецінення проекту. З цієї позиції ризики поділяють на 1)внутрішні (ендогенні), які можуть виникати на усіх стадіях та етапах реалізації проекту; зовнішні (екзогенні), до яких відносять політичні та форс-мажорні ризики;

класифікація з точки зору можливості захисту від ризиків: 1) ризики, що страхуються через гарантії, резервні фонди або страхові компанії; 2) ризики, які застрахувати неможливо або надто дорого.

Аналіз цих класифікацій ризиків дозволяє виділити такі “типові” ризики проектної діяльності, див. табл. 4.1.:

ризик учасників проекту;

ризик перевищення кошторисної вартості проекту;

затримка введення проекту в експлуатацію;

виробничий ризик;

ризик, пов`язаний з управлінням;

збутові ризики;

фінансові ризики;

політичні ризики;

форс-мажорні ризики.

Приведена вище класифікація ризиків проектного фінансування є достатньо умовною і може розглядатися лише як відправна точка виявлення значних ризиків для кожного конкретного проекту. Ці ризики у кожному конкретному випадку мають визначатися спеціалістами та експертами з урахуванням галузевої належності, масштабів, вибраної технології, країни реалізації та інших специфічних особливостей проекту, (табл.4.1).

Таблиця 4.1.