ЛІЗИНГ ТА ЙОГО РІЗНОВИДИ ПРИ ФІНАНСУВАННІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ

Як стимул розвитку виробництва, лізинг може забезпечити підприємствам спрощення та стимулювання процесу оновлення основних виробничих фондів; прискорене освоєння нового обладнання і технологій; скорочення термінів, необхідних для організації випуску нової продукції; полегшення процесу отримання імпортного обладнання та її обслуговування постачальником. Крім цього, лізинг дозволяє зменшити ризик можливих втрат при освоєнні нової продукції, зменшує ризик морального зносу обладнання; полегшує процедуру одержання банківських кредитів. В результаті розширюються можливості технічного переозброєння та реконструкції виробництва. Тобто лізинг виступає інструментом оновлення виробничого потенціалу підприємств, механізмом підвищення ефективності інвестицій у засоби виробництва.

Лізинг полягає у наданні лізингодавцем у виключне користування на певний термін лізингоотримувачу майна, яке є власністю лізингодавця чи придбаного їм у власність за дорученням та узгодженням з лізингоотримувачем у відповідногопродавця майна, за умовою сплати лізингоотримувачем періодичних лізингових платежів.”

В умовах ринкової економіки такій перспективній формі бізнесу притаманні особливі риси, що суттєво відрізняють її від інших видів бізнесу. Серед них:

1. Наявність посередника, який бере на себе обов’язки власника майна;

2. Тип майна, що надається у лізинг визначається лізингоотримувачем за погодженням з лізингодавцем та переважно представлений об’єктами основних фондів виробничого призначення;

3. Термін лізингу майна, як правило, співвідноситься з періодом амортизації цього майна. У класичному розумінні лізинг - довгострокова операція;

4. Можливість викупу об’єкту лізингу за залишковою вартістю;

5. Широке коло учасників;

6. Забезпеченість лізингової угоди майном - об’єктом лізингу.

Не дивлячись на те, що об’єктом лізингу може бути практично будь-яке майно, яке не знищується у виробничому циклі, слід виділити його головні об’єкти - елементи активної частини основних фондів. Не можуть бути об’єктами лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).

В залежності від характеру об’єкту лізингу розрізняють лізинг рухомого майна (машинно-технічний) та лізинг нерухомого майна. Об’єктами рухомого лізингу виступають:

· транспортні засоби (вантажні та легкові автомобілі, літаки, вертольоти, судна);

· будівельна техніка;

· сільськогосподарська техніка;

· засоби теле- та дистанційного зв’язку;

· верстати;

· засоби обчислювальної техніки;

· інше виробниче обладнання, механізми та прилади.

До об’єктів лізингу нерухомості відносяться будівлі та споруди виробничого призначення.

Однак законодавча визначність та пропозиція об’єктів лізингу ще не гарантують ефективну організацію лізингового бізнесу. Запорукою успіху має стати зацікавленість всіх учасників лізингових відносин.

Учасники лізингу представлені фізичними особами, фінансово-кредитними та спеціалізованими організаціями, що здійснюють свою діяльність у сфері лізингового бізнесу (див. рис.7.9.). Серед класичних учасників виділяють виробника/продавця лізингових послуг, лізингодавця та лізингоотримувача. Причому, лізингодавець та лізингоотримувач представляють собою сторони лізингової угоди.

Лізингодавець – це юридична особа або підприємець, що придбаває майно у виробника (продавця) та передає його за лізинговою угодою лізингоотримувачу. Функції лізингодавця на ринку лізингових послуг, як правило, виконують спеціалізовані комерційні організації – лізингові компанії у вигляді господарських товариств та акціонерних компаній.

Рис.7.9. Учасники лізингових операцій в Україні

 

Лізингодавцями можуть бути також банки, інші кредитно-фінансові установи та безпосередньо виробники лізингового майна – машинобудівні заводи, будівельні фірми тощо.

Лізингодавець основними перевагами лізингу визнає:

· стимулювання поширення зацікавленості з боку суб’єктів малого та середнього бізнесу;

· сприяння зменшенню ризиків неплатоспроможності клієнтів;

· стимулювання збуту коштовної нової продукції та полегшення реалізації майна, що було у використанні;

· можливості отримання значних прибутків після реалізації об’єкту за високою ліквідаційною вартістю в результаті застосування прискореної амортизації;

· забезпечення отримання додаткового джерела прибутку;

· сприяння максимальному використанню виробничих ресурсів;

· можливості одержати податкові пільги.

Лізингоотримувач представляє собою юридичну особу чи громадянина, який зареєстрований в якості підприємця без утворення юридичної особи, що приймає або отримує згідно лізингової угоди у тимчасове користування та володіння лізингове майно.

З точки зору лізингоотримувача економічні переваги лізингових угод можна розподілити на чотири групи факторів. Це - поява зручного джерела фінансування, економія власних коштів, зменшення ступеня ризиків і стимулювання оновлення виробництва. Лізинг як джерело фінансування надає лізингоотримувачу такі переваги:

· Повне фінансування основних фондів. В той самий час, як при банківському кредитуванні основні фонди фінансуються лише на 60-70% їх вартості;

· Знижується потреба підприємства у початковому власному капіталі;

· Доступність. У країнах, що розвиваються лізинг - практично єдина форма середньо- та довгострокових кредитів для придбання активної частни основних фондів;

· Зручність. Лізинговий кредит можна одержати швидше і простіше за процедурою, ніж звичайну позичку, оскільки, як правило, не потрібне додаткове забезпечення;

· Диверсифікація джерел фінансування;

· Економія власних коштів. Лізингові угоди є відносно дешевими завдяки економії часу і коштів, які потрібні були б для пошуку відповідного забезпечення;

· Поступовість та періодичність сплати вартості об’єкту лізингу;

· Незначна потреба в готівці. За допомогою лізингу можна профінансувати більшу частину витрат на обладнання, ніж завдяки банківській позичці;

· Можливість мати податкові пільги. У деяких країнах лізингодавці можуть передавати лізингоотримувачам податкові пільги, пов’язані з амортизацією;

· Лізингові платежі відносять на валові витрати, в результаті знижується розмір прибутку лізингоотримувача, що підлягає оподаткуванню;

· Механізм лізингу не обмежує можливості отримання додаткових позик;

· Досягається ефект фінансового леверіджа, тобто щорічні фінансові вигоди від об’єкту лізингу, як правило, перевищують процентні виплати та відшкодування заборгованості за банківськими кредитами.

Виробник (продавець) – це юридична чи фізична особа, що виступає власником майна, вибраного лізингоотримувачем (а при оперативному лізингу – лізингодавцем) та укладає з лізингодавцем угоду купівлі-продажу визначеного майна.

Функції виробника (продавця) на ринку лізингових послуг частіше за все виконують підприємства-виробники майна, але їх можуть виконувати фірми, що здійснюють оптову торгівлю машинами чи обладнанням тощо.

Виробником або продавцем об’єктів лізингу в Україні може виступати будь-яка юридична особа, яка здійснює свою діяльність на законних підставах і є резидентом України або є іноземною фірмою, діяльність якої не протирічить вимогам міжнародних та національних норм, що зафіксовані у положеннях ГАТТ та організована на підставі Оттавської Конвенції з міжнародного фінансового лізингу.

Зокрема, це іноземні фірми-постачальники обладнання, засобів автотранспорту та технологій, в основному автомобілів. Останнім часом така тенденція розповсюдилася на виробників множувальної техніки, оргтехніки. Для виділення іноземних виробників у окрему могутню групу на ринку лізингових послуг в Україні існують певні причини.

Серед таких причин необхідно виділити:

· Низька вартість послуг у порівнянні з аналогічними вітчизняними лізинговими послугами (лізинговий платіж за валютним контрактом складає 16-20% річних);

· Не обов’язкове представлення гарантій уряду або першокласних українських банків (на відміну від вимог, пов`язаних з отриманням кредиту іноземних банків).

Найбільш поширений міжнародний лізинг вантажних автомобілів, морських та повітряних суден, комп’ютерної техніки. Постачання автотехніки та обладнання на лізинговій основі пропонують “RENAUT”, “DAF”, “SCANIA”, “IBM”, “HP” та інші. Цілий ряд закордонних компаній висловили готовність розвивати співробітництво з вітчизняними лізинговими компаніями щодо поставки в Україну на лізинговій основі сільськогосподарської та тракторної техніки та обладнання – “JOHN DEER”, “NEUERO”, “URSUS”, “PROKOP”; будівничої техніки - “ZEPPELIN”, “TATRA”, “CONDOR”; автотехніки – “МАN”, “MERCEDES”, “MITSUBISHI”, “VOLVO”. Такі компанії вимушені організовувати бізнес в Україні у зв’язку з насиченням їх власного ринку та загостренням на ньому конкуренції.

Щодо потенційних лізингодавців, то сьогодні в 25 областях України діють понад 16 лізингових компаній. Більшість з нині діючих лізингових структур – це дочірні банківські структури та компанії, створені промисловими організаціями для реалізації своєї продукції.

Комерційні лізингові компанії, що створені за галузевою чи виробничою ознакою зорієнтовані на обслуговування підприємств певної галузі. До них відносять компанію “Лізинг-Техніка”, концерн “Електрон”. Найбільш вимогливі до такого типу лізингових компаній в Україні є сільське господарство, будівництво та транспорт (особиво автотранспорт). Так, наприклад, з 2,7 тис.автомобілів, які були ввезені в Україну починаючи з 1990 року, за лізинговою схемою отримано більше, ніж 1,5 тис. Напівкомерційні лізингові компанії створюються за участю державних чи муніціпальних органів влади та фінансуються за рахунок відповідних бюджетів. В Україні зареєстровані дві лізингові компанії такого типу – ВАТ “Украгромашінвест” та ВАТ “Укртранслізинг”, що були створені рішеннями уряду. До цієї ж групи лізингових компаній слід віднести правонаступника дирекції Державного лізингового фонду – Національне акціонерне товариство “Украгролізинг”.

Головною метою створення підприємства “Украгролізинг” є використання бюджетних коштів у ринкових умовах, налагодження системи повернення коштів, системи кооперації між заводами та лізингодавцями, здійснення всіх видів та форм лізингової діяльності з метою сприяння залученню інвестицій для виконання державних програм у галузі інженерного та матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарського виробництва.

До цього ж типу лізингових компаній відносяться регіональні організації (наприклад, Харківська регіональна лізингова компанія, лізингова компанія “Євро-Сиваш”) та фонди, що створені для підтримки малого бізнесу та отримали ліцензію на здійснення лізингових операцій. За участю Асоціації “УКРЛІЗИНГ” на території України було організовано 8 регіональних лізингових фондів, серед яких за ступенем активої участі у розвитку лізингового бізнесу можливо виділити Західно-Українське регіональне об`єднання “Західлізинг”, Харківський та Херсонський лізингові фонди. Особливостями, що притамані таким суб”єктам лізингового бізнесу є:

1. жорстка орієнтація на здійснення лізингових операцій з певною спеціалізованою групою клієнтів;

2. здійснення лізингових операцій на основі пільгового фінансування.

Наступну групу лізингових компаній в Україні представляють такі, що створені торгівельними компаніями, чи інші, що не мають безпосереднього зв’язку ані з банківськими структурами, ні з державними ресурсами. Основна мета створення таких компаній полягає у залученні корпоративних клієнтів, що мають можливості придбавати великі обсяги обладнання. Прикладом такого типу команій виступає ТОВ “Серго-Гамма-Лізинг”, дочірнє підприємство “Ханса Лізинг Україна”.

Міжнародні лізингові компанії в Україні ще не зазнали широкого розповсюдження, але зважаючи на прибутковість для них такого бізнесу в нашій країні можна заздалегідь передбачити їх майбутню активність на лізинговому ринку України. Основною метою таких організацій є фінансування продажу обладнання закордонних виробників для українських підприємств та підприємств організованих за участю іноземного капіталу. Однією з перших міжнародних лізингових компаній на ринку України виступила австрійська лізингова фірма SOGELEASE LEASING GENSSELLSCHAFT; нині діють: OTTO INTERNATIONAL LEASING (ФРГ), CA Leasing (Австрія).

Комерційні лізингові компанії, що створені банками чи спеціалізовані підрозділи комерційних банків представляють найпотужнішу групу лізингових компаній, що активно функціонують на ринку лізингу в Україні. Вони надають лізингові послуги широкому колу клієнтів, але не виключені й такі випадки, коли банк надає перевагу лише постійним клієнтам. В українській практиці прийнято, що комерційні банки не лише фінансують діяльність лізингових компаній, але й рекомендують своїх клієнтів до обслуговування безпосередньо лізинговою компанією. Очевидно, що такого виду лізингові компанії, що входять до структури крупних комерційнх банків, мають також високий потенціал, значне коло клієнтів та займають високу позицію на лізинговому ринку. Прикладом такого роду структур в Україні є: Фінансово-лізинговий дім банку “Україна”, Лізингова компанія “Аваль-лізинг”, лізингова компанія “Укрексімлізинг”, лізингове відділення банку “Надра”.

 

Непрямими учасниками лізингу виступають:

· страхові компанії, які забезпечують захист майнових та фінансових інтересів лізингодавців та лізингоотримувачів, виробників;

· інститути спільного інвестування, які акумулюють грошові кошти з метою інвестування їх у перспективні лізингові проекти;

· універсальні та інвестиційні банки, що кредитують лізингодавця та виступають гарантами лізингових операцій;

· консалтингові фірми, що допомагають лізингоотримувачу отримувати якісні консультаційні послуги, тобто бути обізнаним у сфері лізингового бізнесу.

Окремо виділяють посередників як професіональних учасників лізингових операцій, що можуть виступати в двох основних формах з продавцями, покупцями та користувачами об’єктів лізингу:

· як представники клієнта перед іншими учасниками лізингових відносин;

· як самостійні суб’єкти операцій з постачальниками, купуючи у них обладнання у власність з метою наступної реалізації іншим клієнтам.

Серед посередників, що беруть участь у лізингових операціях, виділяється ряд спеціалізованих підприємців з різноманітним колом прав та обов’язків (табл.7.4.)

Таблиця.7.4.