ТЕМА 7. ПРОЦЕНТ, ПРИБЫЛЬ И РЕНТА

Приклад. У 1971 р. американська компанія «Нешнл кеш ре-джистер» («НКР») вразила своїх робітників, менеджерів, інвесторів, заявивши, що нещодавно сконструйовані касові апарати продати неможливо і вони будуть списані. У наступні місяці були звільнені тисячі робітників і головний керуючий. У чому була справа?

Електромеханічні касові апарати не могли конкурувати з новими, більш економічними і зручними в обігу електронними касовими апаратами, перші зразки яких у 1971 р. випустила невеличка компанія «ДТС». У результаті частка електромеханічних касових апаратів на відповідному ринку знизилася з 90 %
у 1972 р. до 10 % у 1976 р. [144].

З аналогічних причин у США з 500 значних фірм, що діяли в 1900 р., у 1970 р. залишилося 70. З фірм, що входили в 1917 р. до 100 найбільших, у 1970 р. залишилося 43, у т. ч. було цілком ліквідовано 28 фірм. Решта — поглинені іншими. До 1910 р. тільки в США нараховувалося приблизно 200 автомобільних компаній.
У 30-ті роки їх було вже близько 20, а до 1960 р. залишилося всього 4 [33].

Причини подібних катастроф криються в передумовах, що лежать в основі найважливіших рішень, які приймаються компаніями в галузі НДДКР. Нововведення неминучі й мають бути вчасно сприйняті організацією.

Нововведення, в основі яких лежать нові знання, самі спричиняють перерви і націлені на створення нових потреб.

Особливість ситуації полягає в тому, що неможливо вгадати, чи буде потенційний користувач сприйнятливим до того або іншого нововведення. Керівники корпорацій виходять з того, що нововведення пов’язані з ризиком, але відмова від них ще більш ризикова. При цьому поведінка успішно функціонуючих компаній базується на розумінні впливу конкуренції на корпоративну, науково-технічну політику. Щоб усвідомити цей вплив, необхідно мати уявлення про дію технологічного розриву (див. рис. 1.9).

На рис. 7.17 показана S-подібна крива, що відбиває залежність між витратами і результатами, отриманими внаслідок розроблення нововведення і виведення його на ринок. Спочатку, коли кошти вкладаються в дослідження нововведення, успіхи дуже скромні. Потім, коли до справи залучаються ключові для досягнення успіху знання, реалізовані у вигляді розробок, результати поліпшуються стрибкоподібно.

У міру насичення ринку й інвестування в продукт або процес додаткових коштів з метою їх удосконалювання, забезпечувати технічний прогрес стає дедалі важче і дорожче. Це визначає межу ефективного використання нововведення.

Спроможність менеджера розпізнати межі використовуваних нововведень має вирішальне значення при визначенні успіху або невдач компанії, тому що межа — найнадійніша ознака настання моменту, коли необхідно розробляти нову технологію.

Отже, технології, як і продукти, мають межі. Тих, хто не усвідомлює ідеї меж на S-подібній кривій, зміни застають зненацька [144]. Як уже зазначалось, перехід однієї групи продуктів до іншої називають технологічними розривами. Виникає розрив між S-по­дібними кривими і починає формуватися нова S-подібна крива, але на базі цілком нових знань.

 

Рис. 7.17. S-подібна крива, що відбиває залежність між витратами
на НДДКР на різних стадіях життєвого циклу виробів, вироблених
з використанням двох різних технологій (А, Б)

Компанії, що навчилися переборювати технологічні розриви, вкладають гроші у фундаментальні дослідження, щоб перемогти в конкурентній боротьбі.

У разі зміни технологій лідери в галузі поточної технології
рідко залишаються лідерами. Технологічний розрив може призвести до того, що лідер збереже свої головні позиції на ринку, але його частка істотно скоротиться. Еволюціонували від лідера до невдахи не тільки компанії, а й цілі галузі.

Лідери стають невдахами, тому що споживачі віддають перевагу новим або поліпшеним і нерідко дешевшим товарам, що створюються завдяки новій технології.

Приклад. Виробництво тари. Скляні пляшки, що сприяли процвітанню «Оуемс Іллінойс», були витіснені залізними банками «Американ кен», а також картонною упаковкою «Інтернешнл пейнер».

У виробництві напоїв залізні банки були витіснені алюмінієвими банками «Рейнолдз металз» і «Алкос». Скляні банки як тара поступилися місцем пластмасовим пляшкам, що були новим полем діяльності для «Істмен кодак» і західнонімецького хімічного концерну «Хєхст». Пластмасова тара витискає нині з ужитку металеву упаковку для заморожених продуктів.

Компанії усвідомили, що для швидкого просування продукції на ринок необхідно інвестувати фундаментальні дослідження, що лежать в основі S-подібної кривої. Багато фірм підходять до розроблення нововведень емпірично. Вони знають, що річ працює, але не знають чому працює. Такі фірми швидко виконують про-
ектно-конструкторські роботи, а потім упираються в якусь значну проблему, що потребує знань у фундаментальній сфері, якими вони не володіють. У них відсутня база для усвідомлення технологічних меж, прогнозування перебігу розроблення і виявлення проблем, що виникають у разі занадто швидких темпів її проведення.

Компаніям припадає приймати рішення в умовах, коли результативність і економічність заходять у суперечність (витрати на розроблення нової технології набагато перевищують теперішні витрати), особливо при розподілі ресурсів із процвітаючих підрозділів.

Принципова дилема пов’язана з тим, що захищати старе вважається економічнішим, ніж шукати нове принаймні доти, доки конкуренти не взяли гору, використовуючи новий підхід. Так з’являються невдахи. Дані обстеження, проведеного «Маккінсі», свідчать, що 80 % коштів, використовуваних на технічні потреби, витрачається на захист виробів, цінність яких залишається в минулому [144].

Фірми зазнають невдач унаслідок:

· ухвалення рішення не здійснювати інвестицій у нову технологію;

· неправильного використання інвестицій;

· помилок, пов’язаних з культурними особливостями компаній, сильної прихильності традиціям;

· повільних реакцій на зміну купівельних переваг;

· концентрації уваги на економічності замість результативності;

· відсутності достатньо сильної науково-технічної бази і фінансових ресурсів.

Чинниками успіху фірм є:

· усвідомлення технологічних меж і проведення спостережень за потенційними змінами споживчих смаків і попиту;

· дух новаторства;

· час початку виходу нового продукту на ринок;

· своєчасне інвестування НДДКР;

· інноваційна стратегія фірми;

· підготовка спеціалістів у сфері виявлення граничних етапів технологій на основі S-подібної кривої;

· концентрація уваги фірми на результативності замість економічності;

· кооперування фірм у процесі розробки нових технологій і продуктів з технопарками, університетами, що сприяє економії часу та покращанню якості проектів;

· скорочення часу адміністративних процедур у процесі розроблення і затвердження планів НДДКР.

Питання та завдання для самоконтролю

1. Чому організація є основним суб’єктом і об’єктом інноваційної діяльності?

2. Схарактеризуйте організацію як соціально-економічну систему, сприйнятливу до нововведень.

3. Що має на меті організація, упроваджуючи нововведення? Охарактеризуйте їх і наведіть приклади.

4. Що таке реадаптація і який механізм її дії?

5. Яку роль у створенні та поширенні нововведень відіграють організації й організаційні системи, які концепції можуть найефективніше ці ролі описати?

6. Опишіть п’ять типів взаємодії організації з нововведенням.

7. Які чинники впливають на інноваційну активність організації? Наведіть приклади.

8. Як впливає зовнішнє середовище на інноваційні процеси в організації?

9. Що таке інноваційний потенціал організації?

10. Поясніть причини краху й успіху організацій, наведіть приклади.

11. Чому впровадження нової технології розглядається як основа організаційних нововведень?

12. Розкрийте сутність чинників та умов, що забезпечують сприйнятливість організації до нововведень.

13. Яку роль відіграють індивідуально-психологічні якості менеджерів у підвищенні сприйнятливості організації до нововведень? Наведіть приклади.

14. Поясніть, що являє собою технологічна межа і як вона впливає на поведінку фірми?

15. Як лідери стають невдахами? Наведіть приклади.

16. Чому для швидкого просування продукції на ринок необхідно вкладати кошти у фундаментальні дослідження, що лежать в основі S-подібної кривої?

17. У чому практичне значення логістичної S-подібної кривої? Наведіть приклад.

18. Як формується критична маса ідей на підприємстві?

19. Назвіть етапи адаптації нововведення в організації.

20. Опишіть модель сприйнятливості організації до нововведень.

 

 

1 Маевский В. И. Эволюционная теория и технологический прогресс // Економіка і прогнозування. — 2001. — № 4.

1 Шеко П. Управление созданием жизнеспособных нововведений // Проблемы теории и практики управления. — 1996. — № 1.

1 Описання окремих методів розглядається у відповідних параграфах цього посібника.

ТЕМА 7. ПРОЦЕНТ, ПРИБЫЛЬ И РЕНТА

7.1. Сущность процента. Механизм процента. Выбор вариантов инвестирования.

7.2. Прибыль и рентабельность. Показатели прибыльности.

7.3. Ценные бумаги. Дивиденд. Курс акций.

7.4. Рента. Цена земли.

 

7.1. Сущность процента. Механизм процента. Выбор вариантов инвестирования.

Для кредитора процент (процентный доход) - это доход за предоставление денежных средств во временное пользование, а для заемщика – цена, уплачиваемая за временное использование денежных средств. Формула процента:

К = К₂ - К_1,

где K₁ - первоначальная сумма капитала;

K - прирост капитала или процент;

K₂ - наращенная сумма капитала.

Двойственная природа процента состоит в том, что с одной стороны он выступает в качестве цены, стоимости капитала, а с другой стороны – в качестве дохода от использования капитала. Следует подчеркнуть, что деньги как таковые не являются экономическим ресурсом, они не принимают непосредственного участия в процессе производства товаров или услуг. Однако деньги позволяют приобрести необходимые материально-вещественные и человеческие ресурсы.

Предоставление капитала во временное пользование означает отказ на время от альтернативного их применения (открыть собственное дело, купить мебель, квартиру, дачу, поехать на курорт и т.д.). Чтобы побудить владельца капитала отказаться от сегодняшнего распоряжения ресурсами, необходимо вознаградить его за такой отказ, поскольку сегодняшние блага люди оценивают выше будущих благ. Вознаграждение за этот отказ должно включать также плату за риск невозврата денежных средств, их возможное обесценивание вследствие инфляции.

Наиболее ярко суть процента и механизм его использования проявляются в банковской сфере, поэтому нормальная норма прибыли на капитал определяется уровнем процента по банковским вкладам.

Следует различать понятия «процент» и «процентная ставка». Процентная ставка - это отношение величины процента (процентных денег), выплаченного за фиксированный отрезок времени, к величине ссуды. На величину процентной ставки оказывают влияние такие факторы, как риск, срочность (срок, на который выдается ссуда), величина кредита, уровень налогообложения, конкуренция на денежном рынке

Период начисления процента - это промежуток времени в течение которого начисляются проценты. Период начисления может быть разбит на интервалы начисления. Интервал начисления – это минимальный промежуток времени, по прошествии которого начисляются проценты.

Проценты начисляются следующим образом:

,

где PV (present value) - первоначальная сумма капитала;

i (interest rate) - годовая процентная ставка;

n ₁ - продолжительность в годах.

Когда срок помещения капитала составляет меньше года и выражается в кварталах, месяцах или днях, чаще применяется следующая формула:

,

где n ₂ - продолжительность в днях, а год принимается за 360 дней, месяц - 30 дней.

Проценты бывают простые и сложные. При использовании простых процентов процент начисляется на первоначальную сумму долга на протяжении всего срока ссуды. В случае же со сложными процентами процент в конце каждого интервала начисляется на сумму первоначального долга и начисленных за предшествующие интервалы процентов. Простые проценты используются, как правило, в краткосрочном периоде (до одного года), сложные – в долгосрочном периоде

Процентная ставка играет важную роль при принятии инвестиционных решений. Инвестиции – это вложения в основной капитал и производственные запасы капитала с целью получения прибыли или иного дохода. При вложении средств в тот или иной проект, необходимо сравнить его доходность (ожидаемую норму прибыли) с тем доходом, который можно было бы получить, поместив средства в банк (процентной ставкой), поскольку в развитых странах это наименее рискованные вложения. Доходность выше или ниже банковского процента - это уже вознаграждение или плата за риск.

Для оценки эффективности инвестиционных проектов используют метод дисконтирования, суть которого заключается в определении сегодняшней (настоящей) стоимости капитала, который можно получить в будущем (через год, два и т.д.):

,

Покажем это на примере. Вам предлагают вложить 50 тыс. руб. в проект, который через 3 года даст 65 тыс. руб. дохода. Для простоты предположим, что процентная ставка стабильная и составляет 11% годовых. Выгодно ли это инвестирование? Используем метод дисконтирования, то есть приводим (дисконтируем) будущую стоимость к настоящей:

Следовательно, проект невыгоден. Выгоднее 50 тыс. руб. вложить в банк.

При анализе категории процента нужно различать номинальную и реальную процентные ставки.

Номинальная ставка процента - это текущая рыночная ставка процента без учета темпов инфляции. Реальная процентная ставка - это номинальная ставка за вычетом ожидаемых (предполагаемых) темпов инфляции. При низких темпах инфляции реальная процентная ставка рассчитывается как разность между номинальной процентной ставкой и темпами инфляции. В общем виде покупательную стоимость К _n начальной суммы денег К ₀ через n лет при темпах инфляции r в год определяется по формуле:

K_n=K₀ [(1+i) / (1+r)]ⁿ

При предполагаемых темпах инфляции выше существующих процентных ставок выгоднее вкладывать средства в имущество.

7.2. Прибыль и рентабельность. Показатели прибыльности.

Прибыль - это конечный финансовый результат предпринимательский деятельности, использования всех факторов производства. Она образуется как разность между валовым доходом и валовыми (внешними и внутренними) издержками. На величину прибыли воздействует ряд факторов: уровень цен на реализуемую продукцию и потребляемые ресурсы, размер заработной платы, нормы амортизационных отчислений и т.д.

Основными условиями роста прибыли предприятий в современном рыночном хозяйстве выступают:

ориентация на потребителя; повышение качества продукции;

темпы внедрения достижений НТП в производство;

укрепление положения на рынке, развитие своих конкурентных преимуществ.

создание условий для наиболее полной реализации и постоянного развития«человеческого капитала»;

уровень организации производства и управления.

Для оценки прибыльности (рентабельности) предприятий в современном рыночном хозяйстве наиболее широко применяются следующие показатели:

1. Рентабельность продаж (gross profit margin) - отношение валовой прибыли к объему продаж. Этот показатель указывает, какую прибыль приносит каждый рубль реализованной продукции.

2. Чистая рентабельность продаж (profit net margin) - отношение чистой прибыли к объему продаж. Этот показатель уже очищен от налогов и показывает конечную рентабельность продаж.

3. Рентабельность активов ROA (return on assets) - отношение чистой прибыли к совокупным активам (собственным и заемным средствам). Другое его название - рентабельность инвестиций (return on investment - ROI). Он характеризует эффективность работы менеджеров, т.е. насколько последние справляются с задачей извлечения чистой прибыли из активов своего предприятия.

4. Рентабельность собственного (акционерного) капитала ROE (return on equity) рассчитывается делением чистой прибыли на собственный капитал. Это измеритель доходности для акционеров. Он показывает, какая доля прибыли приходится на единицу капитала собственника.

5. Показатель Р/Е (price to earning ratio) рассчитывается как отношение цены (курса) акции к доходу на акцию. Если на рынке становится известно, что перспективы компании относительно доходов и роста улучшаются, то обычно Р/Е возрастает, и наоборот, когда положение компании ухудшается, тогда Р/Е, как правило, падает.