Трудовий договір. Контракт. Трудова угода

Договір трудовий – угода між працівником і власником підпри­ємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (далі власник), за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, ви­значену цією угодою з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник – виплачувати працівникові заробітну плату й за­безпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін.

Трудовий договір вважається укладеним, коли сторони досягли згоди з усіх умов, у тому числі з обов’язкових та додаткових.

Під час укладення трудового договору громадянин зобов’язаний по­дати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, – також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи.

Трудовий договір укладається як в усній, так і письмовій формі.

Письмова форма трудового договору в сучасних умовах є найбільш оптимальною. Особливо її значення збільшується зі зростанням дого­вірного регулювання праці та розширенням прав підприємств у регу­люванні трудових відносин, відносин щодо додаткового соціального забезпечення працівників.

Трудовий договір може бути:

– безстроковим, тобто таким що укладається на невизначений термін;

– строковим, якщо трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної робо­ти, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами;

– може укладатися на час виконання певної роботи.

Під час укладення трудового договору може бути зумовлене уго­дою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. При цьому слід враховувати, що умова про випробування обов’язково повинна бути застережена в наказі (роз­порядженні) про прийняття на роботу. Якщо працівник відмовляється від випробування, трудовий договір не може вважитися укладеним.

На період випробування на працівника поширюється законодавство про працю. Це означає, що, з одного боку, працівник зобов’язаний виконувати всі трудові обов’язки, покладені на нього трудовим до­говором і законодавством, а з другого – випробування не тягне ніяких обмежень трудових прав працівника, у тому числі і в розмірі заробітної плати.

У певних випадках встановлення випробування законодавством заборонено. Так, випробування не встановлюється під час прийняття на роботу: осіб, які не досягли 18-ти років; молодих робітників піс­ля закінчення професійних навчально-виховних закладів та молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів (які були працевлаштовані на підставі направлення на роботу); осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби; інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи. Випробування не встановлюється також у разі прийняття на роботу в іншу місцевість і переведення на роботу на інше підпри­ємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.

Строк випробування під час прийняття на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним комітетом проф­спілки, – шести місяців. Для робітників строк випробування не може перевищувати одного місяця. Якщо працівник у період випробування був відсутній на роботі у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або з інших поважних причин, строк випробування може бути продовжено на відповідну кількість днів, протягом яких він був відсутній.

Якщо строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних під­ставах. У випадку, коли протягом строку випробування встановлено невідповідність працівника роботі, на яку його прийнято, роботодавець має право розірвати трудовий договір.

Припинення трудового договору – це юридичний факт, що є підста­вою для розірвання трудових правовідносин. Підставами припинення трудового договору є: 1) згода сторін; 2) закінчення терміну трудового договору, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу; 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на пред­ставництво трудовим колективом органу; 5) переведення працівника за його згодою на інше підприємство, в установу, організацію або пере­хід на виборну посаду.

Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділе­ння, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповнова­женого ним органу можливе лише в разі скорочення чисельності або штату працівників. Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строко­вий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реор­ганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; 2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешко­джають продовженню цієї роботи; 3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпо­рядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінар­ного чи громадського стягнення; 4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 5) нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки з вагітності і пологах, якщо законодавством не встановлений тривалі­ший строк збереження місця роботи (посади) за певного захворювання. За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалід­ності; 6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; 7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння; 8) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Особливою формою трудового договору є контракт, спрямовування якого створювати умови для виявлення ініціативи та самостійності працівника.

Контракт (від лат. contractus – угода) – це правовий документ, що засвідчує певну домовленість між підприємством, організацією чи установою і працівником про умови спільної виробничої й творчої діяльності, зумовлену певним терміном.

Реквізити:

Назва виду документа.

1. Дата й місце укладання.

2. Текст.

3. Юридичні адреси сторін.

4. Підписи сторін – укладачів контракту.

5. Печатка, що засвідчує підпис роботодавця.

У тексті контракту зазначається орган, який наймає працівника; посада, прізвище, ім’я, по батькові, кого наймають; термін дії кон­тракту; загальні положення; функції та обов’язки сторін; компетен­ція і права фахівця; матеріальне й соціально-побутове забезпечення працівника; відповідальність сторін, вирішення спорів; зміна й розі­рвання контракту.

Контракт може укладатися як з ініціативи керівника підприєм­ства, так і особи, яка наймається на роботу, є підставою для видання наказу про прийняття працівника на роботу з дня, встановленого у контракті.

Документ, укладений у двох примірниках (по одному для кожної сторони), набуває юридичної чинності з моменту його підписання або з дати, обумовленої сторонами в контракті, й діє упродовж визначеного в ньому терміну: до 5 років, але не менше ніж рік. Контракт може бути змінений тільки за письмовою угодою сторін.

Фахівці з проблем ділового мовлення визначають таку відмінність між контрактом і трудовим договором:

Контракт	Трудовий договір
можуть визначатися додаткові підстави припинення та розі­рвання контракту, не передба­чені чинним законодавством;	підстави припинення і розі­рвання трудового договору відповідно до чинного зако­нодавства;
надання відпустки працівни­кові може визначатися на роз­суд керівника;	надання відпустки працівни­кові за встановленим графі­ком;
укладають на певний термін (від року до п’яти);	укладають на період вико­нання певної роботи; на неви­значений термін (безстроко­вий трудовий договір).
можуть застерігатися наслідки (додаткові гарантії та компен­сації моральної й матеріальної шкоди) дострокового припи­нення контракту з незалежних від працівника причин.
Умови контракту, які погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважа­ються недійсними.

 

Запам’ятайте! Нормативним в українській мові є словосполучення: укладання контракту, укладати договір, підписувати контракт, угоду. Порушенням норми є вживання словосполучення заключати договір.

 

Взірець контракту як особливої форми трудового договору: