ОГЮСТ КОНТ - ОСНОВОПОЛОЖНИК НАУЧНОЙ СОЦИОЛОГИИ

Шкідлива речовина - це речовина, яка у випадку порушення вимог безпеки може при контакті з організмом людини зумовити виробничі травми, професійні захворювання або відхилення в стані здоров'я, що негативно позначається в цілому на здоров'ї нації.

При систематичному прониканні пилу до організму людини можуть виникнути професійні захворювання, такі як хронічні трахеїти, бронхіти. Токсичний пил може викликати отруєння.

Шкідливість речовини залежить від її фізичної будови й стану, фізико-хімічних властивостей, концентрації, шляхів проникнення в організм в момент отруєння і від умов праці.

Шкідливі речовини зустрічаються в газоподібному, пароподібному, рідкому і дрібнодисперсному розпиленому стані. Шкідливі речовини проникають в організм людини через дихальні шляхи, травний тракт і навіть шкіру. Однак основний шлях їхнього проникнення - через дихальні шляхи. При цьому шкідливі речовини всмоктуються слизовою оболонкою і відразу потрапляють у кров, минаючи печінку, що в організмі людини є для них механічним і біохімічним бар'єром. У середину організму шкідливі речовини потрапляють при палінні й прийомі їжі брудними руками. Частина цих речовин всмоктується в шлунково-кишковому тракті, надходить в печінку, де частково руйнується, нейтралізується і повертається з жовчю в травний тракт, а пройшовши його, виділяється з ор

 

ганізму. Інша частина виділяється, минаючи печінковий бар'єр. Токсичні арома тичні й хлоровані вуглеводневі сполуки, такі як бензол, ксилол, толуол, діхлоретан, а також тетраетилсвинець, добре розчинні в жирах і ліпоїдах, легко проникають в організм людини навіть через неушкоджену шкіру.

Організм людини видаляє шкідливі речовини через кишечник, легені з видихуваним повітрям і частково через шкіру. Деякі з них можуть виділятися з жовчю, слиною і грудним молоком.

Шкідливі речовини за ступенем впливу на організм людини поділяються на чотири класи небезпеки: 1 - надзвичайно небезпечні; 2 - високонебезпечні; 3 - помірно небезпечні; 4 - мало небезпечні..

Шкідливі речовини щодо токсичної дії на зазначені органи або системи людини поділяються на такі, що:

1) діють на нервову систему, викликаючи підвищену збудливість, порушення з боку внутрішніх органів, стомлюваність і сонливість. Це метанол, етиловані бензини;

2) призводять до структурних змін в тканинах печінки - жирового переродження; появи вогнищ омертвіння (некроз) і заростання частини печінки жировою тканиною (цироз). Це діхлоретан, чотирихлористий вуглець;

3) порушують роботу кровотворних органів, які реагують з гемоглобіном крові, що руйнує червоні кров'яні тільця, порушують кровотворення кісткового мозку. Це окис вуглецю, бензол, толуол, свинець, тетраетилсвинець;

4) зв'язують біологічні каталізатори організму - ферменти, відсутність яких призводить до розладу роботи більшості життєво важливих систем організму. Це ртуть і фосфорорганічні сполуки;

5) подразнюють верхні дихальні шляхи. Це пари кислот, ароматичні вуглеводні;

6) припікають і подразнюють шкіру і слизові оболонки. Це сірчана, азотна, соляна кислоти, їдкий калій і натр, кальцинована сода;

7) викликають утворення злоякісних пухлин - канцерогени - 3, 4-бензпірен.

Перша допомога при отруєннях - винести потерпілого на свіже повітря, утеплити його, при потребі зробити штучне дихання. При подразненні слизової оболонки ока - промити його 2 % розчином питної соди.

Симптоми отруєння при легкій формі - загальна слабість, запаморочення, головний біль, шум у голові, почуття сп'яніння, тремтіння рук, порушення функцій шлунку і кишечника, при отруєнні середньої ваги - розлад зору.

Вирізняють два види дії шкідливих речовин - гостру й хронічну. Гостра дія - результат впливу великих концентрацій шкідливих речовин протягом невеликого проміжку часу. Хронічна дія - результат тривалого впливу концентрацій шкідливих речовин, що не викликають при однократному вдиханні відчутних ознак отруєння.

Професійні отруєння і захворювання можуть виникати тільки при вмісті шкідливих речовин у повітрі вище визначеної концентрації. Граничнодопустимими концентраціями (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони є такі концентрації, які при щоденній роботі протягом 8 годин і більше, але не більше 41 години на тиждень, протягом набуття робочого стажу не можуть викликати у працюючих захворювань чи відхилень у стані здоров'я, що виявляється за допомогою сучасних методів дослідження.

При одночасному вмісті в повітрі робочої зони декількох шкідливих речовин аналогічної дії розрахунок загально-обмінної вентиляції слід робити шляхом підсумовування об'ємів повітря, необхідних для розведення кожної речовини окремо до її ГДК.

Сума відношень концентрацій шкідливих речовин (С₁, С₂,..., С_п) у повітрі до їх гранично допустимого значення (ГДК₁, ГДК₂, ГДК) не повинна перевищувати одиниці, тобто: / + / +…+ / ≥1.

 

 

ОГЮСТ КОНТ - ОСНОВОПОЛОЖНИК НАУЧНОЙ СОЦИОЛОГИИ

 

Французский философ, социолог, методолог и популяризатор науки, преподаватель Парижского политехникума, основатель школы позитивизма, социальный реформатор, оставивший большое литературное наследие, в том числе шеститомный "Курс позитивной философии" (1830-1842).

В 1816-1824 - секретарь Сен-Симона. По мысли Конта, позитивизм есть средняя линия между эмпиризмом (материализмом) и мистицизмом (идеализмом); в этом контексте ни философия, ни наука не имеют права на постановку вопроса о причине явлений либо о сущности вещей.

Основной заслугой французского ученого Огюста Конта является то, что он впервые ввел в научный обиход понятие социологии как науки. Таким образом, социология приобрела научный статус и начала формировать свой предмет исследования. Конт создал классификацию наук, в которой социология заняла достаточно высокое место. Однако Конт так и не смог исчерпывающе определить предмет изучения социологии, наметить основные теоретические направления исследования и начать разработку специфического понятийного аппарата социологии. Этому помешали два основных обстоятельства.

 

 

Во-первых - Конт находился под значительным влиянием естественных наук, особенно физики и биологии. Социологию он называл социальной физикой, а общество отождествлял с биологическим организмом. В связи с этим, Конт считал, что социология не должна изучать отдельных индивидов, а только общество или социальные группы.

Во-вторых - Конт признавал только так называемые позитивные стороны социологии. По его мнению, социология должна изучать только факты проявления социальной реальности, делать первичные эмпирические обобщения, не создавая при этом крупных теоретических построений. Такой подход способен сделать социологию позитивной наукой, которой присущи реальность, полезность, достоверность и точность. Отсюда Конт приходит к выводу, что социологи в своей деятельности должны ориентироваться только на изучение отдельных полезных фактов проявления социальной реальности, проводить их первичное обобщение без глубокого теоретизирования. Такой взгляд получил название научного позитивизма.

 

По замыслу Конта, социология должна разделяться на социальную статику, к которой можно отнести изучение индивида, семьи, общества, и социальную динамику, включающую в себя социальные процессы, происходящие в человеческом обществе.

В соответствии с теорией Конта, социальная динамика — это теория прогресса. В соответствии с этой теорией общество прошло три основных этапа или эпохи.

В теологическую эпоху люди верили в фетиши, затем в богов, и, наконец, в единого бога. Отличительной особенностью этой эпохи являются завоевательные войны как основное занятие населения.

В метафизическую эпоху происходит смена системы ценностей, приоритетом начинают обладать объекты духовной культуры. Происходит зарождение гражданского общества с развитой законодательной системой.

В позитивную эпоху духовное управление обществом осуществляется учеными, мирское — «индустриалами». Другими словами, на самой высокой стадии развития общества управление всеми процессами осуществляется мудрецами и высокими профессионалами. Основным видом деятельности становится индустрия, которая носит мирный характер, удовлетворяет непосредственные жизненные запросы людей.

Посвятив свою жизнь разработке системы социологических знаний, Конт к концу своей жизни убедился, что самое совершенное изложение "системы наук" не способно ничего изменить в реальной жизни, ибо народ не состоит из одних ученых, да и сами ученые не могут прийти к единству. Согласно Конту, стал необходим "второй теологический синтез" как духовная опора нового общества. Конт создает "вторую социологию", изложив ее в книге "Система позитивной политики, или Трактат о социологии, устанавливающий религию Человечества" (1851-1854), где признавалась великая организующая и воспитательная роль религии в современном обществе.

Стремление переделать общество на основе социальных законов приобрело у Конта религиозные формы, любовь к Богу он пытался заменить любовью к человечеству. Человечество Конт именует "Великим Бытием", пространство - "Великой Сферой", землю - "Великим Фетишем". Догматами новой веры должны были выступить позитивная философия и научные законы. Арон назвал "Великое Бытие" Конта "наилучшим из всего, сделанного людьми": "Стоит любить сущность Человечества в лице лучших и великих его представителей как его выражение и символ; это лучше страстной любви к экономическому и социальному порядку, доходящей до того, чтобы желать смерти тем, кто не верит в доктрину спасения... То, что Огюст Конт предлагает любить, есть не французское общество сегодня, не русское - завтра, не американское - послезавтра, но высшая степень совершенства, к которой способны некоторые и до которой следует возвыситься".

Энциклопедические труды Конта были призваны на основе цельного осмысления истории общества и интеллектуальной интеграции накопленных им знаний дать человечеству средство выхода из "метафизической" эпохи, полной социальных потрясений и не способной примирить прогресс и порядок. Конт решил, что политические проблемы невозможно решить, если пролетарии не объединятся для переустройства общества.

В народном образовании Конт усмотрел доступное каждому человеку средство вступить в позитивные отношения с миром. Предлагаемый им порядок образования, который должен идти от математики к социологии, знакомит учащихся с основами социологии, предполагающей знание исторических и общественных наук. Конт продемонстрировал, что единство разума не может быть "объективным" (т.е. связанным с универсумом); оно, по его мысли, - "субъективно" (т.е. связано с человечеством).

Конт считал, что разум каждого человека повторяет путь, пройденный всем человечеством. Конт имел многочисленных последователей, которые пытались придать позитивизму институциальные формы, превратив его в духовный ориентир человечества (в некоторых странах, например, латиноамериканских, в соответствии с принципами позитивизма Конта были даже написаны конституции).
Идеи Конта, согласно которым человеческий разум по своей природе контекстуален и способен трансформировать социальную реальность (в соответствии с правилами социологической науки), сыграли важную роль в становлении философского модернизма

 

Список литературы

1. Нечаев В.Я. Социология образования. – М., МГУ, 1992.

 

2. Сорокин П. А. Человек. Цивилизация. Общество. – М., Политиз 1992.

 

3. Кравченко А.И. Основы социологии и политологии. – М.: Академический Проект; Фонд “Мир”, 2008.

 

4. Никитин А.Ф. Большой школьный словарь: обществознание, экономика, право. – М.: АСТ-ПРЕСС, 2006.

 

5. Обществознание: учеб. для 10-11 кл. общеобразовательных учреждений / под ред. А.Ф. Никитина. – М.: Просвещение, 2006.

6. Обществознание: Пособие-репетитор / под ред. О.С. Белокрыловой, В.И. Филоненко. – Ростов н/Д: Феникс, 2007.

 

7. Обществознание: учеб.-справ. пособие / под ред. В.В. Барабанова, В.Г. Зарубина. – М.: АСТ: Астрель, 2006.