Задание 1.Вычислить неопределённые интегралы(1–3) Чи хтось бачив, щоб над Києвом летів великий білий птах? Ні? Правда, небагато киян упізнали б лебедя. Більшості на небо ніколи й глянути. А я з дитинства пам’ятаю, як схвильовано видивлялися навесні білого лебедя старші сусідки. (4–6) Зараз мало хто в Києві знає, як це стосується можливого потопу. Звісно, прикмети тепер не завжди працюють, зважаючи на екологію та «вдосконалення» природи. Лише Господь достеменно знає, як воно буде кожного разу насправді. (7–16) А бувало по-всякому. Пам’ять поколінь донесла цікаві оповідки про те, як і чому заливало Київ; що віщувало шкоду від стихії та які містичні сили «відповідали» за провіщення чи відвернення лиха. У дитинстві я чула від мешканців київського Подолу все нові версії витівок Видибая – так називали Перуна, якого вкинули в Дніпро, коли хрестили киян. Що характерно, кияни зробили з нього не мстивого грізного діда, а віщуна, який міг допомогти. Скільки хлопчаків щоліта пірнало в районі Видубицького монастиря, скільки дітлахів нишпорило «печерами» в горі поруч, сподіваючись знайти золоті та срібні Перунові стріли! Навіть розповідали,що десь на горі жила ворожка, яка мала одну стрілу й використовувала її у своємуремеслі. Однак усе ж не Видибай став провісником потопів. (17–24) Героїнею відповідних віщувань була Либідь, сестра засновників Києва. Саме вона, перевтілена в білого птаха, попереджала про небезпеку від води. За старокиївськими переказами, Либідь, явившись як птах, що голосить, могла попередити праведну душу навіть тоді, коли хтось замірявся закладати будинок на підземних плавунах. А таких територій над річкою Либідь і в інших київських закутках було чимало. Бідних киян – мешканців Либідських мочар – описав Іван Нечуй-Левицький у «Київських прохачах»: раніше на тамтешніх непевних ґрунтах тільки бідняки та прохачі й селилися. (25–28) Однак найбільше з тривогою та надією виглядали Либідь навесні, очікуючи водопілля. Деякі киянки навіть намагалися задобрити її, залишаючи гостинці в дуплах столітніх верб над водою. Душа княжни могла попередити і про біду, і про життєдайну воду. (29–34) А починалося все так: за переказом, сестра засновників Києва Либідь була жрицею богині водної стихії Дани. Письменниця Наталена Королева у своїх «Легендах старокиївських» згадує про це, однак наділяє долю князівни напруженим, фатальним драматизмом. Старі ж кияни були переконані, що жила князівна Либідь довго та щасливо, сповна виконала свою місію жриці, а по смерті залишилася берегинею-заступницею киян. (35–47) Цікаво, що певний час заступатися доводилося через дрібниці: хтось джерельце необачно замутив чи на річці насмітив. Але на початку смутних часів князівських незгод один із нащадків Ярославичів піддався на вмовляння купців трохи поглибити й розширити річку Почайну, щоб зручніше було підпливати важким суднам, переповненим крамом. Подейкується в переказі, що зробив він то за «мзду купецьку велику», бо хотів поставити собі новий терем. Пролетіла начебто тоді Либідь із жалібно-гнівним криком, і хазяйновиті кияни занепокоїлися, стали грудьми проти купців-зачинщиків і князя. І що ж: робіт з «удосконалення» Почайни не докінчили – відмовилися від «грішного діла». Судна тих купців потрощила буря на Дніпрі, яка невідомо звідки взялася серед погожого дня, а наступної весни сталося лихо на воді з кимось із князевих родичів. Сам же він залишився на весь вік зганьбленим і безталанним, бо обурені кияни прийшли з вилами під новий терем, що не пішов йому на користь… (48–53) «Екологічний урок» був засвоєний і замолений, тривалий час кияни не потерпали від води. Були навали й пожежі, але нікому й на думку не спадало змагатися з природою, самовпевнено її гнуздати. Аж поки, крім варварського «зняття скальпу» із Замкової гори за наказом Петра І, щоб знищити саму згадку про княжу столицю, крім абсурдної, з огляду на особливості рельєфу, перебудови київських укріплень, – було задумано і масштабний, як на XVIII століття, проект «підкорення річки». (54–62) Коли 1712 року задля зручнішого проходження барок почали перекопувати Почайнинську косу, що захищала Поділ від великої води, старі кияни – від князівських нащадків до майстрових подолян – обурилися, протестували й чекали клекоту Либеді. Але яке було діло до старосвітських «малоруських пліток» і «забобоннихпротестів» тодішній київській колоніальній адміністрації! Можливо, також «купці» переконали… Що сталося потім – відомо: перерізану косу Дніпро згодом розмив, від Почайни залишилося кілька озер, і відтоді Поділ стало періодично заливати з чималими збитками, смертельними хворобами від розмитих старих комунікацій, куди потрапляли води з-під цвинтарів, і розмоканням від цієї «мертвої» води осель. (63–67) Як казали старі кияни, то кара й за наші гріхи, що не вберегли угіддя Либеді та свій предківський спадок від сваволі. Такі розмови я чула перед потопом 1970 року, коли залило значну частину Подолу, а вода в підвалах стояла подекуди років два. Бачити Либідь над Києвом не доводилося, однак сусідські родини про це розповідали. (68–75) Останній (1979 року) потоп у Києві я зустріла вже школяркою. Із группою художньої школи виїздила в Гідропарк на етюди і якось побачила великого птаха на малюнку іншої дівчинки – киянки в першому поколінні, котра не знала про віщунку Либідь. На запитання, що це за птах, колежанка відповіла, що бачила лебедя в небі, тож і відтворила сумлінно на папері. Наступним запитанням стало, чи птах кричав, на що була заперечна відповідь. Розповідь викладачки про птаха й можливе витлумачення його появи було сприйнято як гарну казку, однак незабаром пів-Гідропарку залило. (76–82) За старокиївським переказом, Либідь, яка мовчки пролітає над якоюсь київською місциною,— це вістка про півбіди, на відміну від гіршої ситуації, коли птах голосить. Якщо ж з’являється білим птахом у веселці – це провісник лагідної весни, коли вода до людей добра. Тоді кияни поспішали, поки веселка не погасне, набрати водиці з живого джерела: вона, осінена крилом Либеді, вважалася помічною багато в чому: проти хвороб; для дівчат, які нею вмивалися «на красу»; для «відливання» лиха від хати. (83–84) Дай, Боже, бачити тільки добрі знаки над нашими домівками, але для цього треба і не робити лиха самим, і не допускати його від інших. За Ольгою Недавньою, газета «Дзеркало тижня», 897 слів 29. Фразеологізмом у тексті є вислів А на небо ніколи глянути (рядок 2) Б Перунові стріли (рядок 14) В стати грудьми (рядок 41) Г великий птах (рядок 69)
30. Назвою річки є в тексті слово А Либідь Б Видибай В Дана Г Перун
31. Синонімами до слова гнуздати (рядок 50) є всі слова, окрім А приборкувати Б затамовувати В упокорювати Г угамовувати
32. Трагічною була доля князівни Либеді за версією А Ольги Недавньої Б Івана-Нечуя-Левицького В Наталени Королевої Г старокиївських переказів
33. Засобом міжфразового зв’язку четвертого та п’ятого речень тексту (рядок 2) є А сполучник Б займенник В синоніми Г лексичний повтор
34. У тексті немає мікротеми А заснування Києва Б болотисті місцини в Києві В зникнення річки Почайни Г добрі віщування Либеді 35. Стиль тексту – А науковий Б розмовний В конфесійний Г публіцистичний
36. Жанр тексту – А легенда Б оповідання В новела Г стаття 37. Рядки «Ой щоб слава не пропала / Поміж козаками» є в А соціально-побутовій пісні Б історичній пісні В календарно-обрядовій пісні Г народній баладі Д думі 38. Затемнення сонця спостерігають персонажі твору А «Слово про похід Ігорів» Б “Чорна рада” В “Мойсей” Г “Україна в огні” Д “Жовтий князь” 39. «Його мандрівне життя є предметом оповідань і легенд», - сказав Микола Костомаров про А Пантелеймона Куліша Б Івана Вишенського В ТарасаШевченка Г Григорія Сковороду Д Івана Франка 40. «Сама заробляє собі на прожиття; вірно чекає хлопця, якого кохає; має природний розум, кмітливість; готова до самопожертви заради матері» – це характеристика А Лесі («Чорна рада») Б Мелашки («Кайдашева сім’я») В Килини («Лісова пісня») Г Галі («Хіба ревуть воли, як ясла повні?») Д Наталки («Наталка Полтавка») 41. «Нехай же знають і наших! Бо є такі люди, що говорять та й пишуть, буцімто з наших ніхто не втне, щоб було і звичайне, і ніжне, і розумне», - пише автор у передмові до свого твору А “Маруся” Б “Інститутка” В “Кайдашева сім’я» Г “Людина” Д “Тіні забутих предків” 42. Слова “Воли в ярмі, та й ті ревуть, а то щоб душа християнська всяку догану, всяку кривду терпіла і не озвалась!” належать А Василеві (“Маруся”) Б Прокопові (“Інститутка”) В Лаврінові Кайдашу (“Кайдашева сім’я”) Г Соні Пузир (“Хазяїн”) Д Іванові Дідуху («Камінний хрест») 43. “Польовою царівною” названо А Лесю Череванівну (“Чорна рада”) Б Мотрю Довбиш (“Кайдашева сім’я”) В Галю Ґудзь (“Хіба ревуть воли, як ясла повні?”) Г Олену Ляуфлер (“Людина”) Д Марічку Гутенюк (“Тіні забутих предків”) 44. Актором української професійної театральної трупи Михайла Старицького був А Іван Котляревський Б Іван Нечуй-Левицький В ТарасШевченко Г Іван Карпенко-Карий Д Григорій Квітка-Основ'яненко 45. «Основною темою я зробив смерть пророка, непризнаного своїм народом», – так автор визначив тему свого твору А «Ісаія. Глава 35» Б «Мойсей» В «Чорна рада» Г «Хазяїн» Д «Камінний хрест» 46. Ідея служіння митця народові є провідною у творі А “Бджола таШершень” Б “Сон” (“У всякого своя доля…”) В “Людина” Г “Intermezzo” Д “Чорна рада” 47. Красу весняної ночі відтворено у вірші А “Так ніхто не кохав…” Б “Ви знаєте, як липа шелестить...” В “Балада про соняшник” Г “Лебеді материнства” Д “Пісня про рушник” 48. “Всім серцем любіть Україну своюｻ, - закликав читачів А Павло Тичина Б Володимир Сосюра В Андрій Малишко Г Дмитро Павличко Д Євген Маланюк__ 49. У творі “Я (Романтика)” центральною є тема А захисту Батьківщини Б національного відродження В любові до матері Г трагічного кохання Д роздвоєності особистості 50. Пісня “Ой, піду я до роду гуляти” є композиційним обрамленням твору А “Кайдашева сім’я” Б “Україна в огні” В “Марія” Г “Камінний хрест» Д «Три зозулі з поклоном» 51. «За тобою завше будуть мандрувати / Очі материнські і білява хата», - каже синові героїня твору А Павла Тичини Б Володимира Сосюри В Олександра Довженка Г Євгена Маланюка Д Василя Симоненка 52. «Переплелись, як мамине шиття, / Мої сумні і радісні дороги», – каже ліричний герой твору А Ліни Костенко Б Василя Симоненка В Андрія Малишка Г Дмитра Павличка Д Володимира Сосюри 53. «Палахкотливий стовп… прибрав обрис, подібний до чаші, що сховали її селяни в чорнозем і нікому не відкрили її таємниці… Здається над ними, з нетлінною непоборимою силою, сходить вона: навіки принести порятунок», - такий символ з’являється у фіналі твору А “Чорна рада” Б “Жовтий князь” В “Тигролови” Г “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Д “Марія”
54. До письменників-«шістдесятників» належать А Олександр Довженко, Андрій Малишко Б Василь Барка, Іван Багряний В Дмитро Павличко, Василь Симоненко ГЮрій Яновський, Микола Куліш Д Максим Рильський, Павло Тичина
55. В уривку «Під Берестечком бився ти сміливо. Під Зборовом також і над Пилявою своє ім’я ти не покрив неславою. І тільки у домашньому бою сміливість раптом втратив ти свою” схарактеризовано А Івана Іскру Б Леська Черкеса В Богдана Хмельницького Г Гордія Чурая Д Грицька Бобренка 56. «Алхіміком мудрих слів» Максима Рильського названо у творі А «На колимськім морозі калина» Б «Балада про соняшник» В «Сучасники» Г «Шевченко» Д «Ти знаєш, що ти – людина» 57. Установіть відповідність між назвами творів і цитатами з них. 1 “Сон” (“У всякого своя доля”) 2 “Кавказ” 3 “До Основ’яненка” 4 “І мертвим, і живим…”
А “Од молдованина до фінна На всіх язиках все мовчить, Бо благоденствує!” Б “А братія мовчить собі, Витріщивши очі!” В «Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь…” Г “Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине!” Д “Оживуть степи, озера, І не верстовії, А вольнії, широкії Скрізь шляхи святії Простеляться…» 58. Установіть відповідність між персонажем і його характеристикою. 1 Той, щогреблі рве 2 Водяник 3 Лісовик 4 Перелесник
А “Він древній, сивий дід, довге волосся і довга біла борода всуміш із баговинням звисають аж по пояс. Шати на ньому – барви мулу, на голові корона із скойок” Б “Молодий, дуже білявий, синьоокий, з буйними і разом плавкими рухами; одежа на ньому міниться барвами, від каламутно-жовтої до ясно-блакитної, і поблискує гострими злотистими іскрами” В “Гарний хлопець у червоній одежі, з червонястим, буйно розвіяним, як вітер, волоссям, з чорними бровами, з блискучими очима” Г “Малий бородатий дідок, меткий рухами, поважний обличчям; у брунатному вбранні барви кори, у волохатій шапці з куниці” Д “Старий чоловік, поважний і дуже добрий з виду; по-поліському довге волосся білими хвилями спускається на плечі з-під сивої повстяної шапки-рогатки”
59. Установіть відповідність між військовим загоном і його очільником. 1 “Загоном Добровольчої армії генерала Антона Денікіна командував” 2 “Купу кінного козацтва головного отамана Симона Петлюри вів” 3 “З-за ліска вискочили вершники з чорним прапором, розгорнулися, пропустивши наперед тачанки, “до зброї! по конях! кулемети! махновці!” Їх вів… 4 “І тоді за дощем з’явилося марево: розгорнувся здалеку червоний прапор кінного загону інтернаціонального полку”, яким він командував.
А Половець Андрій Б Половець Оверко В Половець Панас Г Половець Іван Д Половець Сашко
60. Установіть відповідність між письменником і цитатою з його твору. 1 Микола Хвильовий 2 Олександр Довженко 3 Остап Вишня 4. Микола Куліш
А «Життя моє не дуже добре, трудне і невеселе. Проте до всього привикають люде, привик і я терпіти помаленьку… пишу одну повість про діда, батька, матір і про все, одне слово, сосницьке життя, ще коли я був маленьким…” Б “Арешт Ялового – це розстріл цілої Генерації… За що?За те, що ми були найщирішими комуністами? Нічого не розумію. За Генерацію Ялового відповідаю перш за все я…” В “Вибравши для комедії “Мина Мазайло” тему – міщанство й українізація, я, в першу чергу, звернув увагу на криштально витриману ідеологічну установку п’єси, зважував кожну дію, вивіряв кожне слово” Г “Були на полюванні. Не вбили і не застрелили нічого. Для мене це – типове явище. Коли я приходжу, як завжди, додому “попом”, без нічого, – всі спокійні” Д “Я боровся за демократію – це оцінили як спробу звести наклеп на радянський лад; моя любов до рідного народу, занепокоєння кризовим станом української культури кваліфікувалися як націоналізм; моє неприйняття практики, на ґрунті якої виросли сталінізм, беріївщина визнали як особливо злісний наклеп” Задание 1.Вычислить неопределённые интегралы
|
