В СУПЕРІНДУСТРІАЛЬНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Досліджується вплив сучасних супертехнологій на гуманітарну сферу, можливості Інфо-тех у керуванні свідомістю та поведінкою людини. Аналізуються наслідки і ризики втручання у психіку людини за допомогою інформаційних технологій.

Ключові слова: супертехнології, суперіндустріальне суспільство, Інфо-тех, самосвідомість.

Актуальність заявленої теми зумовлена тим, що наприкінці XX – початку XXI століття завдяки стрімкому розвитку Інфо-тех сформувалися умови для якісно нового етапу в розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури та інформаційного соціокультурного середовища загалом. Зміни, що відбуваються в світі, безпосередньо зачіпають такі основи існування людини, суспільства і культури, як духовність, мораль, моральна саморегуляція. Наслідком є те, що в супертехнологічному суспільстві головний акцент із саморегуляції людини зміщується в бік регуляції його поведінки, психіки, моралі і навіть біогенетичної природи засобами сучасних супертехнологій – Генно-тех, Біо-тех, Мед-тех, Інфо-тех.

Розвиток Інфо-тех спричиняє трансформацію інформаційних відносин суспільства, які, в свою чергу, впливаючи на індивідуальну й масову свідомість, породжують історично нову форму суспільної свідомості, що безпосередньо залежить від впливу на неї інформаційних потоків. Використання тієї чи тієї інформації формує нову систему мотивів діяльності і є базою для становлення в суспільстві нових соціальних груп. Сьогодні інформаційні технології, можливості інформаційного впливу настільки великі, що попередні безсистемні спроби залучити до сфери міждержавних інтересів масову свідомість перетворилися в індустрію, з чіткими функціями. Це дало підставу М.Маклюену першим сказати, що засоби масової комунікації стають новими «природними ресурсами», які збільшують багатства суспільства [8].

Отже, вплив Інфо-тех, спрямованих потоків інформації на людину і суспільство стає надзвичайно важливим. Цим актуалізується тема статті, де використовуються ідеї та концепції соціо-раціональної регуляції людини за допомогою управління інформаційними потоками, що висловлені фахівцями з інформаційного суспільства Ю.Абрамовим, М.Альєттом, Д.Беллом, Н.Ващекіним, Е.Гідденсом, В.Іноземцевим, М.Кастельсом, В.Ковалевським, Г.Почепцовим, А.Тоффлером, А.Туреном, Ф.Уебстером, Ю.Габермасом та ін. Доцільним стало звернення до праць таких учених, як В.Лук’янець, Ф.Фукуяма, В.Цикін та ін., в яких досліджуються перспективи та ризики розвитку сучасних супертехнологій. Цікаві також погляди на трансформації суспільної свідомості й ставлення до людини як предмету раціональної регуляції постмодерністів Ж.Бодріяра, Ж.-Ф.Ліотара, М.Фуко.

Завдання статті полягає у вивченні можливостей і наслідків впливу сучасних Інфо-тех як найпотужнішого засобу соціо-раціонального впливу на свідомість і психіку людини і суспільства, а також на зміну характеристик сучасної інформаційної та комунікативної реальності.

Методи дослідження включають феноменологічний, системно-функціональний, інтервальний та аксіологічний підходи, а також морально-етичну рефлексію змісту інформаційних потоків, що створюють сучасну інформаційну реальність.

Потреба в регуляції поведінки людини існувала завжди і на різних рівнях – побутовому, громадському, соціокультурному, релігійному тощо. Ця проблема, залежно від рівня поставлених завдань, розв’язувалася засобами педагогіки, психології, ідеології або ж за допомогою авторитету культурних та релігійних традицій. Однак до останнього часу раціональна регуляція могла стосуватися тільки поведінки людини, прищеплення їй різних навичок, цінностей, ідей та поглядів. Тобто мова йшла про виховання соціальної адекватності, яка була б відповідною культурі, країні, епосі і тому соціальному прошарку, до якого належала людина.

Наприкінці 20 – початку 21 ст. ситуація істотно змінилася. По-перше, з’явилися засоби раціонального впливу на психіку, свідомість і самосвідомість людини за рахунок нових технологій подачі інформації (PR-технології, політтехнологи, реклама, лінгвістичне програмування, 25-й кадр і т.п.), по-друге, соціо-раціональний вплив на людину став можливим і ефективним за рахунок розвитку інформаційних технологій та інформаційної інфраструктури (ЗМІ, телебачення, радіо, мережа Інтернет). Сьогодні інформація перетворюється в дуже ефективну зброю, яка, як вважає А.Цвєтков, знищує не людей, а механізми регуляції людини і суспільства, передусім соціокультурні та моральні [14, с.20].

Причиною ефективності інформаційного впливу стає передусім та обставина, що інформаційне середовище характеризується діалогічністю, взаємодією свідомості, глибинних шарів психіки людини з інформацією. В цьому діалозі велике значення набуває структура світосприйняття людини, її смислові домінанти ставлення до навколишнього світу. Хаотичний і різнорідний потік сприйнять і вражень перетворюється структурами свідомості в більш-менш упорядковану «модель світу», яка накладає виразний відбиток на свідомість і поведінку людини, на його внутрішню і зовнішню екзистенцію. Останні ж, на наш погляд, в певному розумінні можна назвати ефектом самоорганізації інформації – вродженої, отриманої в процесі виховання і соціалізації, і тієї, що постійно транслюється в культурі через засоби масової інформації та мережу Інтернет.

Закономірність інформаційного суспільства така, що чим більше людина залучена в інформаційний потік, тим більше вона залежна від інформаційного впливу, маніпуляцій за допомогою інформаційних технологій, якщо вона не має певних захисних механізмів. Будь-яка інформація, що її отримує людина, опосередковано (якщо це стосується опису світу) або жорстко (якщо вона безпосередньо стосується цінностей або моралі) впливає на світогляд і морально-етичні настанови. Якщо ж при цьому застосовані жорсткі інформаційні технології (реклама, PR, 25-й кадр і т.д.), тобто пряме соціо-раціональне маніпулювання людиною, її цінностями, цілями і життєвими смислами, то в такому разі інформація стає потужним засобом впливу, за допомогою якого свідомість формується за заданим зразком. Протистояти цьому практично неможливо або дуже складно, якщо в людини немає усталеної системи поглядів і цінностей, такої системи, яка є для неї цінністю самої собою, навіть вищою цінністю. В іншому випадку правильно побудований інформаційний вплив, проведений за всіма правилами інформаційних технологій, приводить людину до утвердження цінності того, що ніколи для неї цінністю не було, і до прийняття таких рішень, які можуть просто суперечити її намірам і заважати їх здійсненню.

Завдяки розвитку сучасних психології та психолінгвістики абсолютно змінилися способи інформаційного впливу на людину. Інформація тепер може проникати відразу в підсвідомість людини, оминаючи «фільтр свідомості», так само, як і рівень моральної та раціональної рефлексії. Завдяки розвитку сучасних засобів продукування й передачі інформації, її засвоєння відбувається непомітно, вона природним чином вбудовується в раціональну та психологічну структуру особистості, після чого починає істотно впливати на процеси самогеруляції, мотивації, моральної рефлексії. Фактично це відбувається поза волею людини, і вона виявляється незахищеною від такого рівня маніпулювання свідомістю.

В суперіндустріальному суспільстві, в умовах стрімкого розвитку Інфо-тех, стає складно говорити про свідомий вибір поглядів, моралі та цінностей. Крім того, слід враховувати специфіку людської свідомості, на яку вказував ще Е.Фром. Він стверджував, що поряд з усвідомленими цінностями існують цінності несвідомі. «Несвідомі цінності, – пише він, – що слугують безпосередніми мотивами людської поведінки, – це цінності, що породжені соціальною системою бюрократизованого індустріального суспільства, тобто – власність, споживання, суспільне становище, розваги, сильні відчуття і т.п.» [12, с.285]. Однак слід зазначити, що людина, яка несвідомо сприймає перераховані Е.Фромом цінності, породжені соціальною системою, має для їх засвоєння підстави у власній психосоматичної природі, тілесності.

Для людини ставлення до об'єктів навколишнього світу як до своїх, як вважає український дослідник Л.Газнюк, означає, передусім, поліпшення перспективи життя тіла, підвищення безпеки і комфортності його існування [2, с.154]. А.Хорхе також зазначає, що «потреба в комфорті має психологічну природу чи, краще сказати, психосоматичну, тобто і фізичну, і психологічну»[13, с.23]. Отже, коли суспільство споживання, або інформаційне суспільство, продукує перераховані Е.Фромом цінності, то вони легко, без зусиль і будь-якої рефлексії засвоюються і приймаються як благо, оскільки значною мірою відповідають людській природі та її психосоматиці. Але людська природа не є досконалою, а тому несвідомі цінності можуть як існувати, так і легко «інфільтруватися» у сферу несвідомого за допомогою інформаційних технологій. Однак це будуть цінності нижчого порядку, що, враховують потреби психосоматичної природи людини і, навіть більше того, – гіпертрофують ці потреби. Їх сприйняття і дотримання не вимагає від людини серйозної роботи над собою, духовних і моральних зусиль. Реалізація ж вищих цінностей потребує: а) подолання нижчих, б) наявності в людини і суспільства духовної, моральної мети і в) свідомих моральних зусиль. Тому вищі цінності не можуть бути сприйняті несвідомо.

Отже, одну з серйозних небезпек інформаційного маніпулювання психікою і свідомістю людини ми вбачаємо в тому, що, завдяки рівню розвитку сучасних Інфо-тех, з’явилася реальна можливість непомітного введення в підсвідомість людини цінностей нижчого порядку. Для прищеплення ж вищих духовних цінностей Інфо-тех може лише надати можливість (через ЗМІ, телебачення, мережу Інтернет). Однак того, щоб їх засвоїти, від людини потрібні власне бажання і величезні моральні зусилля, проте докладати їх чи ні – справа вільного вибору людини, а не рівня розвитку Інфо-тех.

Ще однією особливістю сучасної інформаційної реальності є феномен реїфікації. За П.Бергером і Т.Лукманом реїфікація – це сприйняття вироблених людиною феноменів як речей, тобто об’єктивування сутностей, що належать до об’єктивного, «природного світу» з його законами, незалежними від людини [1]. Створений людиною й відтак потім об’єктивований нею ж духовний, соціальний світ перестає сприйматися як плід людської діяльності, наділяється «чужою фактичністю» і об'єктивно-приписними функціями.

Як модальність свідомості, «модальність об'єктивації людиною людського світу» – реїфікація універсальна. Вона наявна як в теоретичній, так і в повсякденній свідомості і не зводиться до розумових конструкцій. Реїфікованими можуть бути також ролі, відносини, структури повсякденної свідомості й діяльності. Особливо виділяється таке: головний спосіб реїфікації будь-яких соціальних сутностей і «інститутів» – це наділення їх онтологічним статусом, незалежним від людської діяльності. Л.Мікешина звертає увагу на велике практичне значення цієї процедури, оскільки людина ніби припасовує ідеальні сутності до свого матеріального, речового світу. Водночас потрібне усвідомлення наявності феномена реїфікації і коригування самої схильності до неї, в першу чергу – теоретичного мислення.

Реїфікація, за припущенням Л.Мікешиної, є одним із способів створення віртуальних об’єктів особливого типу, «які об'єктивуються за допомогою їх «уречевлення» і розуміються за аналогією з предметами «позалюдського» світу в різних видах дискурсу» [9, с.44-45]. Отже, реїфікацію можна назвати в певному розумінні сучасною міфотворчістю, а під віртуальними світами розуміти не лише ті, що присутні в комп'ютерних системах та мережах Інтернету, а й у культурі загалом. Поява, поширення та впровадження у свідомість значної кількості таких «віртуальних світів» спричинені не тільки процесами реїфікації, механізм яких значною мірою притаманний людській психіці, а й посиленої спрямованої роботи в цьому напрямі Інфо-тех, засобів масової інформації та мережі Інтернет.

Отже, в сучасному інформаційному суспільстві відбувається парадоксальне явище – незважаючи на величезну кількість інформації та досягнення науки, людина живе в ще більш міфологізованому світі, ніж в доінформаційному суспільстві. І це відбувається не тільки через неможливість засвоїти і обробити інформацію, що надходить, а й через свідоме посилення процесів реїфікації за допомогою Інфо-тех, тобто, по суті справи – завдяки свідомому творенню міфів, створенню «віртуальної реальності» на високому технологічному рівні. В такій ситуації виникає нагальна потреба з'ясування як для людини, так і для культури питання про те, якої картини світу вони дотримуються, які цінності, цілі, моральні вимоги ця картина світу передбачає. В іншому випадку людина або культура можуть опинитися в одному з «віртуальних світів», створеному навіть не ними самими, і помилково прийнятому за реальність, тобто реїфікованому. Наслідки такої помилки як для людини, так і для культури можуть бути катастрофічними. Передусім, тому, що віртуальний світ не має онтологічного статусу, проте його має світ реальний, і не враховувати його законів не тільки не доцільно, а й небезпечно.

Виникають також інші питання: якщо реїфікація і сучасна міфотворчість – процес не хаотичний, а спрямований, то хто його спрямовує, в якому напрямі й навіщо? Тут нам здається доречним звернутися до аналізу ролі інтелектуальної та інформаційної еліт у сучасному суспільстві, оскільки саме їм приписується відповідальність за процеси, що відбуваються в нинішній інформаційної реальності.

Дж. К.Гелбрейт [3] ще 1969 року звертав особливу увагу на велику роль у культурі та суспільстві тих людей, які «управляють інформацією» і впливають на самосвідомість людини, а також на групове прийняття рішень. Специфіка місця і ролі інтелектуальної еліти в інформаційному суспільстві відзначалася А.Тофлером [11] та іншими авторами теорії постіндустріального, або інформаційного суспільства, а також у дослідженнях у сфері засобів масової комунікації М.Маклюена [7].

Видається, що значно вплинула на формування привілейованого класу інтелектуальної еліти не лише вимоги подальшого науково-технічного прогресу, а й потреба інформаційного впливу на маси. Використання тієї чи тієї інформації формує нову систему мотивів діяльності і є базою для становлення в суспільстві нових соціальних груп. А.Тофлер говорить про владу меншості, яка володіє інформацією та способами її подачі. Він називає цю меншість knowledge-class, якому дуже важко або зовсім неможливо створити організовану опозицію [10, с.371]. Рівень освіти представників інформаційно-технологічної сфери діяльності значно перевищує рівень освіти, що її має більшість громадян, які становлять сукупну робочу силу. Так само й В.Іноземцев вважає, що саме тому межі групи, яка володіє інформаційними технологіями (knowledge-class) ніколи не можуть розширитися до масштабів суспільства в цілому [4, с.72]. Іншими словами, значущі знання зосереджені у відносно вузького кола людей, соціальна роль яких в інформаційному суспільстві безперечна. Багато в чому саме від них залежить те, яка ціннісна домінанта буде переважати в культурі і якою буде мораль більшості її суб’єктів.

Живучи в нелінійному світі, людина далеко не завжди здатна передбачати наслідки своїх дій. Те саме стосується використання соціо-раціональної регуляції людини. Тут доречно згадати слова українського вченого В.Лук’янця: «У контексті нової філософії науки теза про те, що в причиново-наслідкових зв'язках навколишнього світу може виникати «динамічний хаос» означає, що майбутнє цього світу однозначно не визначено минулим. Горизонт наукового прогнозу будь-яких його причиново-наслідкових процесів завжди обмежений» [6, с.146].

Однією з найсерйозніших проблем розвитку Інфо-тех стає так зване інформаційне забруднення. Непотрібна інформація потрапляє у свідомість і так чи так вона повинна бути піддана обробці. Щонайменший рівень обробки – визначення того, як вчинити з цією інформацією – відразу відкинути, зберегти, обдумати, проаналізувати чи використовувати. Однак далеко не кожна людина здатна швидко сортувати відповідну інформацію. Це можливо тільки для людини з дуже чіткою світоглядною позицією, усвідомленою шкалою цінностей. У більшості випадків людина, не маючи такого досвіду і чіткого критерію для відбору, споживає, не відкидаючи і не сортуючи, величезну кількість інформації. Проте далеко не вся інформація аксіологічно, а отже, й морально нейтральна. Споживання такої інформації (в умовах, коли її уникнути майже неможливо) вкрай небезпечно для людини. Однією з небезпек також є те, що наслідки інформаційного забруднення свідомості проявляються не відразу, тому досить складно визначити їх причину. Причина і наслідок рознесені в часі, їх зв’язок є нелінійним. Характер їх зв’язку цілком відповідає відомій латинській сентенції post hoc non est propter hoc (після цього не означає внаслідок цього). Ця обставина створює додаткові передумови для успіху соціо-раціональної регуляції людини в суперіндустріальному суспільстві за допомогою можливостей Інфо-тех.

У висновках хотілося б відзначити, що з інформаційним суспільством, яке формується в останні десятиліття пов'язуються великі очікування. Вважається, що інформаційне суспільство має величезний потенціал для поліпшення якості життя всього людства і кожної людини окремо, розширює можливості для малого та середнього підприємництва, для оптимального використання місцевих умов та ресурсів, для розвитку управління, освіти та охорони здоров’я. На цій основі створюються передумови для значного підвищення ефективності виробництва, для економії природних ресурсів та захисту навколишнього середовища, для переходу до сталого розвитку.

Проте інформаційне суспільство створює нову інформаційну реальність, по суті – віртуальний світ інформації, ідей і міфів, у якому живе людина, приймаючи його за реальний. Саме тому можна припустити, що майбутні «комп’ютерні покоління» в глобальному технізованому світі неминуче зіткнуться з цілою низкою принципових змін у свідомості людей, в тому числі – з принципово новим якісним рівнем соціо-раціональної регуляції людини, її свідомості та психічних процесів. Слід очікувати зміни типу розумової діяльності (світогляду, типу соціальної пам’яті, типів раціональності і ментальності). Як вважає А.Іоселіані, буде переважно розвиватися візуальне мислення як особливий вид синтетичного мислення [5, с.250].

В даний час з’являється все менше оптимістичних прогнозів для культури у зв’язку з бурхливим розвитком Інфо-тех. Суспільство давно відхилилося від природної гармонії не тільки в технократичному, екологічному розумінні, не лише у способі життя, чи у своїх моральних підставах, а й прийшло до ненормальної, штучної ситуації перебування людини у спрямованому інформаційному потоці. Через ЗМІ, телебачення, Інтернет поширюється величезна кількість інформації не просто нейтральної, а руйнівної не тільки для моралі, а й для психіки людини. Наслідки можуть бути різноманітні, в тому числі різного роду фрустрації і блокування доцільної або творчої діяльності.

Отже, усвідомлюючи всі переваги розвитку Інфо-тех, не можна не враховувати, що вони несуть з собою не тільки нові рішення і можливості, а й нові проблеми та ризики. Крім того, інформаційна революція відкриває широкі можливості для впливу на масову свідомість навіть на величезних відстанях. Цей вплив посилюється процесами глобалізації.

У наших подальших дослідженнях ми вважаємо за доцільне звернутися до вивчення спроб соціо-раціональної регуляції не лише свідомості людини за допомогою Інфо-тех та інших гуманітарних технологій, а й до проблеми втручання в біологічну природу людини, спроб планування «бажаної істоти» з певним набором фонотипних та психічних характеристик за допомогою Біо-, Гено- і Мед-технологій.