Тема 1. Оглядове, пошукове, ознайомлювальне, вивчаюче читання англомовних текстів

Відповідно до поставленого завдання розрізняють такі види читання: із загальним розумінням тематики матеріалу (оглядове); з метою пошуку конкретної необхідної інформації (пошукове); із загальним охопленням основного змісту тексту (ознайомлювальне); з метою детального вивчення змісту тексту (вивчаюче). За способом розкриття змісту перші три належать до синтетичного читання, а вивчаюче – до аналітичного. Під час синтетичного читання читач зосереджується на змісті тексту, ігноруючи мовні труднощі. При аналітичному читанні здобуття екстралінгвістичної інформації відбувається з певним аналізом мовних форм.

Оглядове читання

Оглядове читання (skimming reading) передбачає одержання загального уявлення про переглянутий матеріал, про тематику питань, що розглядаються в текстах. Мета такого читання – визначити, чи є в даному матеріалі цікава для вас інформація, і прийняти рішення щодо її подальшого вивчення. Швидкість оглядового читання має бути не менше 500 знаків за хвилину.

Навички оглядового читання розвиваються переважно в процесі самостійної роботи над великим обсягом друкованого матеріалу. Під час перегляду слід звертати увагу на найінформативніші елементи текстів: вихідні дані, анотацію, передмову, заголовки, підзаголовки, ілюстрації, підписи до ілюстрацій, ключові терміни.

 

Пошукове читання

Мета пошукового читання (reading for specific information) – швидке знаходження в тексті (текстах) конкретної потрібної вам інформації (фактів, характеристик, цифрових даних тощо).

У процесі пошукового читання виділяють передтекстовий, текстовий та післятекстовий етапи.

Під час передтекстового етапу слід визначити, чи є в тексті перелік основних тем (наприклад, наприкінці вступу або передмови).

Протягом текстового етапу треба переглянути текст і визначити:

– для якої категорії читачів він може бути цікавим і чому;

– якому із зазначених питань приділено в тексті особливу увагу;

– які місця в тексті дають відповіді на запропоновані питання;

Післятекстовий етап:

– знайдіть у тексті факти, що мають відношення до вашої теми;

– підкресліть у тексті визначення (висновки).

Якщо ви знайшли в тексті інформацію, що вас цікавить, мету пошукового читання можна вважати досягнутою.

 

Ознайомлювальне читання

Найпоширенішим видом наукової роботи з іншомовними текстами є ознайомлювальне читання (general reading, reading for the main idea) – читання з розумінням основного змісту тексту. Предмет уваги при цьому є текст у цілому без попереднього завдання знайти конкретну інформацію. Це швидке читання “про себе”, внаслідок якого ви маєте здобути основну інформацію з тексту, тобто з’ясувати коло питань, що порушуються в тексті, і спосіб їх вирішення.

Для досягнення цієї мети цілком достатньо розуміння 70 –75% основного змісту за умови, якщо решта 25– 30% не містить ключових положень, суттєвих для розуміння змісту всього тексту. Важливою при цьому є опора на слова-інтернаціоналізми, власні імена, географічні назви, цифри, дати, ключові терміни. Темп ознайомлювального читання для англійської мови – 180 слів/хв. Послідовність охоплення змісту – від більшого до меншого: від усього тексту до розділу, від розділу до підрозділу, від підрозділу до абзаца.

Навчальні завдання при ознайомлювальному читанні мають бути спрямовані на розвиток умінь орієнтуватися в логіко-смисловій структурі тексту, а не в особливостях ужитку граматичних форм або лексичних явищ.

Результати такої роботи можуть бути оформлені у вигляді повідомлення або реферату.

Основні чотири види діяльності при ознайомлювальному читанні: антиципація (прогнозування) та ретроспекція повідомлення; виділення одиниць смислової інформації; скорочення тексту; інтерпретація прочитаного.

Деякі вправи на розвиток антиципації та ретроспекції:

– прочитайте заголовок і скажіть, про що (про кого) ітиметься в тексті;

– прочитайте заголовок і скажіть, чи можна на його підставі зробити висновок про зміст тексту (чому так названо текст);

– замініть заголовок на більш точний (на вашу думку); запропонуйте заголовок, якщо в тексті його немає;

– прочитайте перші речення тексту (абзаца) і назвіть проблеми, що будуть там розглядатися;

– перегляньте текст і скажіть, що спонукало автора обрати цю тему;

– прочитайте останній абзац тексту і скажіть, яку інформацію може містити попередній абзац.

Зразки вправ на виділення одиниць смислової інформації:

– складіть план-контекст тексту;

– виділіть основні теми і простежте їхній розвиток;

– знайдіть у тексті деталі, що підтверджують основну тезу;

– знайдіть місця, що свідчать про...; підтверджують...; описують..., пояснюють причину...;

– прочитайте... абзаци і ска ж іть, яка смислова інформація передається за допомогою слів (словосполучень)...;

– прочитайте і заперечте або підтвердіть такі висловлювання... (з набору тверджень);

– прочитайте і знайдіть відповіді на запитання, запропоновані викладачем (насамперед, запитання, що починаються з what, who, when, where, what for, how, etc);

– прочитайте і скажіть, що відбулося до і після... (зазначається подія або факт).

Можливі вправи на скорочення тексту:

– скажіть, про що йдеться в... абзаці;

– назвіть слово за його дефініцією;

– наведіть факти і цифри про...;

– напишіть короткий виклад тексту, попередньо поділивши його на кілька логічних частин.

Деякі вправи на інтерпретацію прочитаного:

– перегляньте текст і виберіть речення, що допомагають зрозуміти назву тексту;

– як ви інтерпретуєте заголовок (підзаголовки) тексту?

– висловіть головну ідею тексту двома-трьома реченнями;

– коротко викладіть зміст тексту за ключовими словами.

 

Вивчаюче читання

Вивчаюче читання (detail reading, close reading) спрямоване на максимально повне й точне розуміння інформації тексту та критичне її осмислення. Матеріалом для вивчаючого читання служать пізнавальні тексти, що містять значущу для студентів фахову інформацію. Це вдумливе читання, яке здійснюється у повільному темпі – 50-60 слів/хв.

Його завданням є також формування умінь самостійно долати труднощі в розумінні англомовного тексту.

У процесі читання студент має реалізувати мовленнєву здогадку щодо значення того чи іншого незнайомого слова, спираючись на контекст, словотворчі елементи, інтернаціональні слова. Складні структури аналізуються; можливий вибірковий переклад окремих словосполучень, речень, абзаців. Важливим складником уміння читання є визначення головних смислових частин тексту, до яких студенти мають придумати заголовки.

Читання в такому режимі вимагає цілеспрямованого аналізу змісту основних мовних явищ та логічних зв'язків. Тому має місце велика кількість регресій, зумовлених необхідністю перечитування окремих частин тексту для досягнення якомога точнішого розуміння змісту.

У процесі роботи з текстом в режимі вивчаючого читання необхідно досягти таких комунікативних цілей:

– зрозуміти зміст прочитаного тексту з достатньою повністю та глибиною;

– зіставити здобуту інформацію зі своїм досвідом;

– оцінити інформацію, висловити свою думку про неї;

– передати почерпнуті з тексту відомості іншим (рідною мовою або з опорою на текст);

– прокоментувати окремі факти.

На передтекстовому етапі вивчаючого читання вирішуються завдання ознайомлювального читання, тобто здобуття загальної інформації про тематику, предмет і основні проблеми текстового повідомлення.

Нижче наведені зразки типових вправ текстового етапу вивчаючого читання.

– Перегляньте текст. Виявіть ключові слова, що означають основні предмети (поняття) тексту (за місцем іменника в реченні і спираючись на знання інтернаціоналізмів, запозичень, на власні імена, географічні назви, дати тощо). Повторіть процедуру “від більшого до меншого” (текст – абзац – речення).

– Спробуйте зрозуміти значення незнайомих ключових слів, виходячи із загального контексту та структури речення (послідовність семантизації: текст – абзац – речення – слово). Перевірте свою здогадку за допомогою словника.

– Виявіть слова (речення), що передають нову інформацію, за формальними маркерами (позиція доповнення, пасивний стан, неозначений артикль, конструкція “it is/was…that/who…”, слова alone, even, so тощо).

– Тематичне групування лексики (прочитайте текст і знайдіть слова, що означають...; назвіть слова, з якими асоціюються).

– Назвіть синоніми (антоніми) ключових слів.

– Скажіть, з якими словами ці ключові слова можуть сполучатися.

– Поясніть спосіб утворення похідних слів та термінологічних словосполучень; запропонуйте переклад таких лексичних одиниць.

– Поясніть ужиток тих чи інших граматичних форм з огляду на їхню структурно-семантичну роль у тексті. Визначте основні моделі (patterns), за якими ці граматичні явища утворюються. Сформулюйте правила їх побудови.

– Перегляньте текст і знайдіть англійські (українські) еквіваленти слів (словосполучень), запропонованих викладачем.

– Виконайте вибірковий переклад рідною мовою речень (абзаців), що містять основну, на вашу думку, інформацію.

– Випишіть з тексту англійські речення, структура й семантика яких не повністю збігається з перекладом рідною мовою.

– За допомогою яких слів здійснюється перехід від одного речення (абзаца) до іншого?

– Знайдіть у тексті місця, в яких ви знайшли нову для себе інформацію.

– Прочитайте текст і скажіть чому... де... як... коли...

– Знайдіть у тексті місця, де говориться про …

– Знайдіть у тексті речення, що підтверджують або заперечують ту чи іншу думку. Поясніть ваш вибір.

– Висловте згоду або незгоду із твердженням …

– Перегляньте текст і дайте відповіді на такі запитання...

Деякі післятекстові вправи:

– прочитайте текст і передайте його основну ідею кількома реченнями;

– поясніть, що має на увазі автор, коли говорить про...

– скажіть, яку нову для себе інформацію ви знайшли в тексті;

– дайте фахову оцінку інформацію, висловте своє ставлення до неї;

– користуючись тематикою і матеріалами тексту, зіставте здобуту інформацію зі своїм досвідом;

– спростуйте протилежну точку зору;

– за матеріалами тексту зробіть повідомлення рідною або англійською мовою (з опорою на план/ключові слова).

Для розвитку оглядового, пошукового, ознайомлювального та вивчаючого читання під час аудиторних і самостійних занять можна використовувати наведені нижче англомовні тексти.

 

What is Simple English Wikipedia?

Articles in the Simple English Wikipedia use fewer words and easier grammar than the Ordinary English Wikipedia. The Simple English Wikipedia is also for people with different needs, such as students, children, adults with learning difficulties and people who are trying to learn English. Other people use the Simple English Wikipedia because its simple language helps them to understand unfamiliar topics or complex ideas.

When the Simple English Wikipedia began, the Ordinary English Wikipedia already had 150,000 articles, and seven other Wikipedias in other languages had over 15,000 articles. Since the other Wikipedias already have so many articles, most Simple English articles take articles from other Wikipedias and make them simple; they are usually not new articles.

This makes Simple English articles a good way to understand hard articles from the ordinary English Wikipedia. If someone cannot understand an idea in complex English, they can read the Simple English article. For this reason, people writing Simple English articles should put in "interwiki links" to and from the other Wikipedias. Also, it is good to always look at all versions in all languages, to get new ideas.

 

Cultural studies is an academic discipline which combines political economy, communication, sociology, social theory, literary theory, media theory, film/video studies, cultural anthropology, philosophy, museum studies and art history/criticism to study cultural phenomena in various societies. Cultural studies researchers often concentrate on how a particular phenomenon relates to matters of ideology, nationality, ethnicity, social class, and/or gender.

 

Human rights is the idea that people should have rights just because they are human beings. These rights are seen as universal, which means they are meant for everyone, no matter what their race, religion, ethnicity, nationality, age, sex, political beliefs (or any other kind of beliefs), intelligence, disability, sexual orientation, or gender identity.

The idea of human rights comes from ideas found in religion and philosophy. Many religions have laws or rules about how people should act toward others, in order to protect their rights. The exact idea, and word, "human rights" is not in old religious books. But some of the rules from religions and writings from philosophy made people think about it - by saying it was moral to treat people the right way.

The modern Western idea of human rights started in the European Enlightenment.

In the 16th century, some people started suggesting that everyone had the right to choose their religion and their leaders. This sort of thinking was important in the English Civil War. After the war, the philosopher John Locke argued that people should have these rights; he was one of the first people to call them "human rights." These ideas were also important in the American revolution and the French revolution in the 18th century.

Human rights is an idea or principle. This means it is a concept that people talk about, think about, and believe.

The United States' and France's constitutions are two of the oldest set of laws based on human rights.

In 1948 the United Nations made the Universal Declaration of Human Rights. This is a widely respected document that says what the United Nations believes are human rights. It is not a law, but is the basis on which two important agreements are written: The International Covenant on Civil and Political Rights; The International Covenant on Economic, Social, and Cultural Rights.

These are United Nations human rights Covenants: agreements between people or countries. The countries who sign these two covenants agree to follow them.

Museology (also called museum studies) is the study of how to organize and manage museums and museum collections. More generally, museum studies is a term used to denote academic programs, generally graduate programs, in the management, administration, or theory of museums.

Academic institutions offer degrees in museology.

In the United Kingdom, the University of Leicester, the University of Manchester, Newcastle University and University College London (UCL) offer Museum Studies courses. Among the leading programs in the US are the University of Washington, the Cooperstown Graduate Program, (SUNY Oneonta), Winterthur (University of Delaware), George Washington University, (San Francisco State University), and John F. Kennedy University in Canada the Applied Museum Studies program at Algonquin College.

A variety of careers exist within the discipline of museum studies, including museum director, curator, educator, graphic designer, exhibit designer, archivist and conservation specialist.

 

The Internet is a worldwide network of interconnected computer networks that transmit data by packet switching using the standard Internet Protocol (IP). It is a "network of networks" that consists of millions of smaller domestic, academic, business, and government networks, which together carry various information and services, such as electronic mail, online chat, file transfer, and the interlinked Web pages and other documents of the World Wide Web.

The Internet was created in the United States in 1969 by the "United States Department of Defense Advanced Research Projects Agency" (known as ARPA). The World Wide Web was created in Switzerland in the 1990s by a British (UK) man named Tim Berners-Lee.

Today, people can pay a fee to access the Internet from Internet Service Providers. Some services on the Internet cost nothing to use. Sometimes the people who run these free services use advertising to make money from them. The alternative name, "Net" came from "inter(net)".

The Internet is used for many things, such as electronic mail (e-mail), online chat, and the World Wide Web.

The most used service on the Internet is the World Wide Web (which is also called the "Web"). The Web contains websites, blogs, and also wikis - including Wikipedia. Webpages on the Web can be seen and read by anyone (unless the page needs a password, or it is blocked).

The second major use of the Internet is to send and receive e-mail. E-mail is private and goes from one user to another. Instant messaging is similar to email, but allows two or more people to chat to each other much quicker.

Some governments consider the Internet to be a bad thing, and block some or part of it. Some parents block parts of the Internet they think are bad for children to see.

 

Bertolt Brecht went to school in Augsburg, where his father was the director of a paper factory. He completed his degree in 1917. Afterwards he studied sciences, medicine and literature at the Ludwig-Maximilians-University in Munich. He had to take a break in his studies because he had to join the army. In 1919 he had a son.

In the 1920's Brecht went to Berlin and became a part of the cultural scene. He met his second wife Helene Weigel in Berlin and married her, after divorcing his first wife. It was with his second wife that Brecht had another son.

 

In Berlin he met a lot of artists and intellectuals of the Weimar Republic. His works became very critical about the capitalistic society (e.g. "Aufstieg und Fall der Stadt Mahagonny" (1930)). Many of his friends were communists, but he never joined the KPD. His most famous work was from that time, the "Dreigroschenoper".

In 1933 the Nazis prohibited playing some of his works and arrested some of his friends. After the Reichstag fire he travelled from Germany to Prague, Vienna, Switzerland and Denmark.

For the next five years he lived in Denmark. In 1938 he wrote "Das Leben des Galilei" (The Life of Galilei) about Galileo Galilei, who was hunted by the Holy Inquisition because he wanted to tell the scientific truth.

When Germany occupied Denmark he had to flee once again. He went to Sweden, then to Finland and finally to Moscow in the Soviet Union. Even under Stalin he was not safe. He therefore flew through China to the United States. He lived and worked in California and translated a lot of texts.

In 1947, in the McCarthy era, the House Un-American Activities Committee (HUAC) investigated him, because they suspected him of being a communist. He gave a statement and said that he had never been a member of the communist party. He then flew back to Switzerland - the only place he could go to at the time.

In 1948 he was allowed to return to Berlin, East Berlin. He was an important writer and director for the young East Germany. After the workers' protest on June 17 1953, Brecht complained about the Eastern German government which landed him into some trouble. From that point on he got more and more isolated.

Brecht died in 1956 at the age of 58 years in Berlin.