Форми обліку та методи оцінки основних фондів підприємстваОцінка наявності та руху основних фондів підприємства проводиться за окремими інвентарними об’єктами основних фондів в натуральному та вартісному вираженні. Облік основних фондів в натуральному вираженні здійснюється для кожної групи та необхідний для визначення технічного складу основних фондів, виробничої потужності підприємства, ступеня використання обладнання. Ця форма обліку дозволяє визначити не тільки речовинну структуру основних фондів, але і їх технічний рівень, скласти баланс обладнання тощо. Але за допомогою такої форми обліку неможливо дати загальну оцінку наявних на підприємстві фондів, особливо, коли їх велика кількість і значна видова різноманітність. Неможливо поєднати в натуральному вираженні кількість будинків і ліній електропередач. Підрахувати можна лише кількість фондів одного виду або однієї марки. Це зумовлює певні труднощі в обліку фондів. Для того щоб їх уникнути, застосовують оцінку основних фондів у вартісному вираженні. Грошова чи вартісна оцінка основних фондів необхідна для визначення їх загального обсягу, динаміки, структури, величини вартості, перенесеної на вартість готової продукції, розрахунку економічної ефективності вкладень. У зв'язку з тривалою участю основних фондів у процесі виробництва, їх поступовим спрацюванням, зміною умов відтворення існує кілька видів оцінок основних фондів: 1. Оцінка за первісною (балансовою) вартістю відображає суму витрат підприємства на їх створення та введення в дію (вартість придбання обладнання, транспортні витрати, пов’язані з його доставкою та вартість монтажних робіт на місці експлуатації). За первісною вартістю основні фонди зараховуються на баланс підприємства, тому її також називають балансовою вартістю.
Сперв = Спридб + Сдост + Смонт + Сін, (2.1)
де Спридб – ціна придбання устаткування; Сдост – транспортні витрати на його доставку; Смонт – витрати, пов’язані з монтажем устаткування; Сін – інші витрати, пов’язані з введенням основних фондів в дію. 2. Відновна вартість основних фондів - це розрахункові витрати на відтворення в сучасних умовах їхньої точної копії з використанням аналогічних матеріалів та збереженням всіх експлуатаційних параметрів. У процесі діяльності підприємств змінюються умови виробництва та ціни на елементи основних фондів, що призводить до розходжень між первісною та відновленою вартістю та позначається на розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства. Для забезпечення об’єктивності оцінки проводиться періодична переоцінка основних фондів за відновленою вартістю.
Свідн = Сперв
де і – індекс зростання (зменшення) ціни (показник індексації основних фондів). Показник індексації основних фондів розраховується на основі індексу інфляції року. В Україні індексація основних фондів не проводиться, якщо індекс інфляції року менший за 110%. 3. У процесі експлуатації основні фонди зношуються, втрачаючи свої виробничі якості. Внаслідок цього використовується оцінка основних фондів за залишковою вартістю, яка визначається вирахуванням з первісної чи відновної вартості суми накопиченого зносу та показує вартість основних фондів ще не перенесену на вартість виготовленої продукції. Сзал = Сперв – Сзн, (1.3)
де Сзн – вартість зносу. Приклад. Визначимо первісну та залишкову вартість основних виробничих фондів, якщо ціна придбання одиниці устаткування – 5 тис грн; транспортно-монтажні витрати – 1,0 тис грн; норма амортизації – 10% чи 0,1; період експлуатації – 7 років. 1. Первісна вартість основних фондів дорівнюватиме: Фперв = 5,0 + 1,0 = 6 тис грн 2. Залишкова вартість визначається вирахуванням з первісної вартості суми накопиченого зносу: Фв = 6,0 – 6
Якщо первісна та відновна вартість відбивають кількісний бік використання основних фондів, то залишкова – якісний. Економічне значення цієї оцінки полягає в можливості не тільки визначити реальну вартість, яка надалі має бути перенесена на вартість продукції, що випускається, а й установити ступінь зносу основних виробничих фондів виходячи з вартісної оцінки.
|
і, (2.2) 
