Обчислення обсягу капіталовкладень

 

 

Процес планування (прогнозування) капітальних вкладень (КВ) на підприємствах складається з двох етапів [18]:

1) обчислення необхідного обсягу капітальних вкладень на ви­значений розрахунковий період (рік, місяць тощо);

2) визначення конкретних джерел фінансування капіталу.

Масштабність і складність розрахунків капіталовкладень зале­жать від можливих варіантів конкретної ситуації на рин­ку та підприємстві:

Ситуація 1. Попит ринку задовольняється повністю пропонова­ною для продажу продукцією за її кількісними та якісними характе­ристиками. Тенденцій до зростання попиту не очікується; тому це не потребує збільшення обсягу, виробництва на даному підприємстві.

Ситуація 2. Попит на ринку не задовольняється пропозицією про­дукції. Є тенденції до зростання попиту на дану продукцію, тому керів­ництво та трудовий колектив заінтересовані у відповідному збільшенні обсягу її виробництва шляхом введення в дію додаткових виробничих потужностей з метою одержання бажаного приросту прибутку.

Ситуація 3. Попит на ринку на даний вид продукції має тенден­цію до спаду. Продукція за своїми техніко-експлуатаційними показ­никами втратила конкурентоспроможність. За цієї умови підприєм­ство мусить або модернізувати її, або ж терміново організовувати виробництво нової продукції, здатної конкурувати на ринку.

За першим варіантом має здійснюватись лише просте відтворен­ня основних фондів переважно за рахунок амортизаційних відраху­вань. У цьому випадку розрахункова процедура обмежується визна­ченням акумулятивної суми амортизаційних відрахувань на реновацію основних фондів та її порівнянням з потребою, капіталу для за­міни застарілих видів устаткування на нові. Необхідний для просто­го відтворення основних фондів обсяг капіталовкладень обчислюєть­ся на підставі інформації про потребу нового устаткування в фізич­них одиницях та існуючої індивідуальної ціни на нього. При цьому враховується вартість монтажу та доставки:

, (2.31)

де Ц_і – повна вартість придбання нових основних фондів на заміну застарілим;

N_i кількість основних фондів і-го виду, яку необхідно придбати;

п – кількість необхідних видів основних фондів;

С – загальна сума витрат на ремонт і технічне обслуговування наявних основних фондів підприємства;

А – загальний амортизаційний фонд підприємства.

Другий варіант передбачає розширене відтворення основних фондів і об'єктів соціальної інфраструктури. Результатом цього про­цесу має бути нарощення до необхідних розмірів виробничої потуж­ності підприємства переважно шляхом його технічного переозброєння, реконструкції або розширення за попередньо розробленим проектом.

Для визначення необхідного обсягу капіталовкладень за цим ва­ріантом економічної ситуації залежно від стадії планування викори­стовують такі два методи:

1) попередні приблизні розрахунки (на основі показника пито­мих капіталовкладень на одиницю приросту виробничої потужності підприємства);

2) прямі розрахунки (за даними кошторису технічного переозбро­єння та реконструкції або розширення підприємства).

За першим методом розрахунки здійснюють за такою послідов­ністю:

1. Обчислюють необхідну середньорічну величину виробничої потуж-ності (N) виходячи, з очікуваного коефіцієнта її викорис­тання (k) в розрахунковому році та виявленого попиту ринку на продукцію:

, (2.32)

де Р – величина попиту на j-й вид продукції. Така величина розра­ховується за статистичними методами прогнозування попиту.

Величина коефіцієнта використання (k) виробничої потужності залежить від ступеня зносу основних фондів підприємства та форму­вання його резерву. У випадку, коли виробництво розширюється або реконструюється за допомогою тих фондів, що вже були в експлуа­тації відносно тривалий час, такий коефіцієнт буде значно меншим за одиницю (0,5; 0,6), бо такі фонди вимагатимуть додаткових ремонтів, а значить, і часу на їх здійснення. Якщо ж виробництво укомплекто­вується новими фондами, такий коефіцієнт приблизно дорівнює 0,9...0,95, тому що 5...10% від потужності основних фондів повинне при­падати на можливий резерв підприємства.

2. Визначають величину середньорічної виробничої потужності, якої не вистачає для задоволення ринкового попиту на продукцію:

 

, (2.33)

де N_б – базова виробнича потужність підприємства.

3. Розраховують абсолютну величину необхідного додаткового введення в дію виробничої потужності підприємства (DN_абс), викорис­товуючи для цього спеціальний коефіцієнт перерахунку середньоріч­ного її приросту в абсолютний, який майже завжди дорівнює 0,5 за середніми даними тривалого періоду:

, (2.34)

де k^/ – коефіцієнт перерахунку середньорічного приросту виробни­чої потужності в абсолютний.

4. На основі питомих капітальних витрат на одиницю приросту виробничої потужності визначають загальну суму необхідних капі­таловкладень (КВ₁) на певний розрахунковий період:

 

, (2.35)

де С_кв – питомі капітальні витрати на одиницю приросту виробничої потужності.

Приклад. Визначити загальну суму капіталовкладень у підприємство, якщо його базова виробнича потужність дорівнює 10 тис. одиниць за рік, а прогнозна величина попиту на наступний рік – 9,5 тис. одиниць. При цьому питомі капітальні витрати на одиницю приросту виробничої потужності становлять 80 тис. грн

1. Необхідна середньорічна величина потужності складає:

тис. грн

2. Визначимо величину середньорічної виробничої потужності, якої не вистачає для задоволення ринкового попиту на продукцію:

тис. грн

3. Розрахуємо абсолютну величину необхідного додаткового введення в дію виробничої потужності підприємства (DN_абс):

тис. грн

4. Визначимо загальну суму необхідних капі­таловкладень:

тис. грн

Розрахований таким приблизним методом обсяг капіталовкладень потім, з появою необхідної інформації, має бути уточнений шляхом застосування другого методу – прямих обчислень за даними кош­торисної вартості всієї сукупності заходів, передбачених програмою (планом) технічного переозброєння підприємства.

Третій можливий варіант економічної ситуації на ринку та підприємстві потребує також не просто розширеного відтворення основних фондів, а докорінної перебудови техніко-технологічної бази виробництва. За цим варіантом розрахунки необхідного обсягу капі­таловкладень здійснюються переважно за розглянутою вище схемою другого варіанта. Проте при цьому треба додатково врахувати значні капіталовкладення, пов'язані з маркетинговими дослідженнями та проектуванням нових виробів, які повинні за своїми техніко-економічними характеристиками повністю задовольняти вимоги покупця.