Сутність прибутку підприємства, його види

 

 

Прибуток підприємства в загальному значенні є части­ною вартості додаткового продукту та є складовою доходу підприєм­ства. Усі підприємства, здаючи замовнику готові об'єкти або реалізуючи продукцію, відшкодовують свої витрати на виробництво, купу­ють основні виробничі фонди та нормовані оборотні засоби, та для нормальної діяльності вони повинні отримувати понад це певний прибуток.

Таким чином, прибуток – це частина виручки, що залишаєть­ся після відшкодування всіх витрат на виробничу та комерційну діяльність підприємства.

Прибуток – найважливіша економічна категорія, основна стратегічна мета підприємства, основна умова функціонування підприємств в ринковій економіці.

Прибуток характеризує кінцевий результат діяльності підприємства, його отримання – обов’язкова умова розширеного відтворення підприємства, забезпечення самофінансування та укріплення його конкурентоспроможності на ринку.

Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприєм­ства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази та про­дукції, усіх форм інвестування. Він слугує джерелом сплати податків. Враховуючи значення прибутку, вся діяльність підприємства спря­мована на його зростання.

Прибуток як економічний показник об’єднує інтереси держави, підприємства, господарюючих суб’єктів, працівника та власника.

Прибуток як якісний показник відображає зміну обсягів господарської діяльності, рівня використання ресурсів, об’єднує в собі всі сторони діяльності підприємства.

Прибуток виконує ряд функцій.

1. Оціночна. Прибуток підприємства використовується підприємства використовується як оціночний показник, що характеризує ефект його господарської діяльності.

2. Розподільна. Її зміст полягає в тому, що прибуток використовується як інструмент розподілу чистого доходу суспільства на частину, що акумулюється в бюджетах різних рівній та залишається в розпорядженні підприємства.

3. Стимулююча. Прибуток є джерелом формування різних фондів стимулювання трудового колективу підприємства, що сприяє підвищенню зацікавленості працівників в удосконаленні та розвитку господарської діяльності для зростання прибутку.

У процесі управління прибутком підприємства різноманітні ознаки його класифікації.

1. За видом діяльності виділяють прибуток від звичайної (операційної, фінансової та інвестиційної) та надзвичайної діяльності. Операційний прибуток є результатом операційної (виробничо-збутової або основної для даного підприємства) діяльності. Прибуток від інвестиційної діяльності відображається в доходах від участі в спільних підприємства, від володіння цінними паперами, від депозитних вкладів, від реалізації майна тощо. Під прибутком від фінансової діяльності розуміють непрямий ефект від залучення капіталу з зовнішніх джерел на умовах більш вигідних ніж середньоринкові. До прибутку від надзвичайної діяльності відноситься прибуток, отриманий від операцій та подій, які відрізняються від звичайної діяльності та не очікується, що вони будуть повторюватися періодично або в кожному наступному періоді.

2. За порядком розрахунку відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку “Звіт про фінансові результати” виділяють валовий прибуток, прибуток від операційної діяльності, прибуток від звичайної діяльності до оподаткування, прибуток від звичайної діяльності та чистий прибуток (рис. 4.3).

Валовий прибуток розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції:

 

П_в = ВР - ПДВ - АЗ - В_в, (4.20)

де ВР – виручка від реалізації продукції підприємства;

В_в – виробнича собівартість реалізованої продукції;

АЗ – акцизний збір;

ПДВ – податок на додану вартість.

Прибуток від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку, іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат:

 

П_о = П_в + Д_оп.ін – АВ - В_З – В_оп.ін, (4.21)

де Д_оп.ін – інші операційні доходи;

АВ – адміністративні витрати;

В_З – витрати на збут;

В_оп.ін – інші операційні витрати.

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку від основної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків):

 

П_ЗО = П_о + Д_к + Д_ф + Д_ін – В_ф - В_к -В_ін, (4.22)

де Д_к – доход від участі в капіталі;

Д_ф – інші фінансові доходи;

Д_ін – інші доходи;

В_ф – фінансові витрати;

В_к – втрати від участі в капіталі;

В_ін – інші витрати.

Прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку:

 

П_З = П_ЗО – ПП, (4.23)

де ПП – податок на прибуток від звичайної діяльності.

 

 

Рисунок 4.3 – Схема формування показників прибутку за даними фінансової звітності

Чистий прибуток розраховується як алгебраїчна сума прибутку від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку:

 

ЧП = П_З +НП –НЗ – ПНП, (4.24)

НП – надзвичайний прибуток;

НЗ – надзвичайний збиток;

ПНП – податок на надзвичайний прибуток.

Приклад. Відомі наступні дані про роботу підприємства у звітному році: випущено продукції на суму 240 тис. грн загальною собівартістю 182 тис. грн; залишки готової продукції на складах на початок року становили 20 тис. грн, а на кінець року зменшились на 9%; протягом року було реалізовано продукції підсобного господарства на суму 18 тис. грн при собівартості 15,8 тис. грн; одержано грошових коштів у вигляді сплачених штрафів за порушення договірної дисципліни на суму 3,8 тис. грн; мали місце збитки від інших позареалізаційних операцій на суму 3,95 тис. грн; погашено відсотки за банківський кредит в сумі 2,2 тис. грн; погашено заборгованість за енергоносії в сумі 8,3 тис. грн; прибуток оподатковувався за ставкою 30%.

Визначити величину чистого прибутку підприємства.

Для обчислення прибутку від операційної діяльності визначимо обсяг реалізованої протягом року продукції:

240 + (20 – 20 х 0,91) = 241,8 тис. грн.

Собівартість в обсязі випущеної продукції становить:

,

тоді собівартість реалізованої продукції дорівнює:

241,8 х 0,758 = 183,28 тис. грн.

Прибуток від операційної діяльності розраховується складе:

П_о = 241,8 –183,28 +(18 –15,8) +3,8 = 64,52 тис. грн.

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування дорівнює:

П_ЗО = 64,52 – (2,2+8,3) – 3,95 =50,07 тис. грн.

Прибуток від звичайної діяльності (за умовами нашого прикладу він буде дорівнюватиме чистому прибутку) складе:

П_З = 50,07 – (50,07х 0,3) = 35,05 тис. грн.

Ця сума підлягає розподілу на підприємстві.

3. За методикою оцінки виділяють номінальний та реальний прибуток. Номінальний прибуток характеризує фактично одержану величину прибутку. Реальний прибуток - це номінальний прибуток, перерахований з огляду на інфляцію. Він характеризує реальну купівельну спроможність чистого доходу, отриманого підприємством.

4. Залежно від мети визначення розрізняють бухгалтерський та економічний прибуток. Бухгалтерський прибуток відповідає обсягу прибутку за даними фінансової звітності. Економічний прибуток є різницею між виручкою від реалізації та всіма витратами підприємства, в тому числі витратами втра­чених можливостей.

5. Залежно від розмірів прибуток підприємства характеризуєть­сяяк мінімальний, цільовий або максимальний.

Такі види прибутку пов'язані з визначенням обсягів діяльності, досягнення яких зумовлює знаходження підприємства в зоні збитковості, беззбитковості або прибутковості.

Беззбитковості підприємство досягає за таких обсягівх діяльності, коли за інших рівних умов доходи дорівнюють загальній сумі витрат.

Розподіл прибутку підприємства є важливим економічним важе­лем, що забезпечує гармонізацію економічних інтересів держави, підприємства як господарюючого суб'єкта ринку, його трудового колективу.

Одержаний підприємством прибуток направляється на виплату податків та обов'язкових платежів, що сплачуються з прибутку, і на створення чистого прибутку. Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, використовується для матеріального заохочення соціального розвитку, формування резервного фонду, фондів комерційного ризику, виробничого розвитку, виплати дивідендів, поповнення інших фондів, що формуються за рішенням підприємства. Розмір фондів фінансових коштів, що утворюються підприємством за рахунок чистого прибутку, не регламентується, за винятком резервного фонду (для акціонерних товариств).

Нині підприємства дістали певну самостійність у формуванні власних фондів. Якщо раніше існували нормативи відрахувань у фонди, то тепер підприємства можуть розпоряджатися власним при­бутком на свій розсуд, вилучати з нього такі суми до різних фондів, які вважають за потрібне.

На прибуток як економічний показник впливає велика кількість факторів. Ці фактори можна поділити па зовнішні та внутрішні. До зовнішніх відносять такі фактори, які не залежать від розвитку підприємства:

– інфляційні процеси;

– законодавство;

– політика;

– науково-технічний та соціальний розвиток регіону;

– політика оподаткування та ін.

До внутрішніх факторів відносять ті, що залежать, від діяльності окремого підприємства. Вони можуть впливати на формування при­бутку як безпосередньо, так і опосередковано. До факторів безпосереднього впливу належать:

– обсяг продукції, що випускається;

– собівартість виробництва;

– ціна продукції, що реалізується;

– найменування (асортимент) продукції, що випускається.

Вплив перелічених факторів на величину прибутку визначається простим арифметичним способом. Величина впливу факторів опосередкованої дії на прибуток обчислюється за допомогою регресійно-кореляційної залежності. До таких факторів відносять:

– післяпродажний сервіс;

– збільшення або зниження зносу основних виробничих фондів;

– рекламу;

– співвідношення власного та залученого капіталу та ін.