Саперная лопаткаВетеринарно-санітарні правила для суб'єктів господарювання (підприємств, цехів) з переробки птиці та виробництва яйцепродуктів встановлюють ветеринарно-санітарні та гігієнічні вимоги щодо утримання й експлуатації підприємств, технологічного обладнання з виробництва м'яса птиці, продуктів із м'яса птиці, заморожених та сухих яйцепродуктів, первинної обробки пухо-перової сировини тощо і направлені на покращення якості та безпеки продукції з птиці й недопущення розповсюдження через продукці збудникі хвороб, спільних для людей та тварин. Правила розроблені відповідно до Законів України "Про ветеринарну медицину" (2498-12), "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" (771/97-ВР), "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" (1393-14), "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" (4004-12), інших нормативно-правових актів. У разі надходження хворої птиці та підозрілої за якістю сировини або виявлення ознак хвороби під час виробництва птахопродуктів ветеринарно-санітарна служба та суб'єкт господарювання повинні вжити необхідні заходи з метою виключення розповсюдження інфекційних хвороб та попередити про це державну службу ветеринарної медицини, установу державної санітарно-епідеміологічної служби на підпорядкованій їй території, а також ветеринарну службу суб'єкта господарювання, звідки надійшла птиця. Ветеринарна гігієна харчових продуктів - ряд умов і заходів, необхідних для виробництва, переробки, зберігання і транспортування продуктів тваринного походження, що гарантують їх корисність, безпеку і придатність до споживання людиною і тваринами. 1. Загальні ветеринарно-санітарні вимоги до території, виробничих, допоміжних та побутових приміщень Територія підприємства повинна бути огороджена. Під'їзні шляхи, дороги, доріжки для пішоходів, розвантажувальні майданчики повинні бути забезпечені твердим, рівним покриттям, легкодоступним для миття та дезінфекції, з водостоком, який забезпечує відведення атмосферних, талих вод та вод від змиву майданчиків у каналізацію й очисні споруди. Поверхневі води, які виходять з території промислового підприємства відкритим водостоком, не повинні забруднювати землю, повітря та водоймища. Протягом дня її потрібно чистити від забруднення та пір'я, а взимку і від снігу та льоду. У теплу пору року територію та зелені насадження потрібно поливати не рідше одного разу на добу. На в'їзді та виїзді з території повинен бути споруджений дезбар'єр з бетону або асфальту, довжиною 12 метрів, шириною 3 метри, глибиною 40 см. Глибина дезінфекційного розчину повинна бути не менше 25 см. Дезбар'єр потрібно заповнювати такими розчинами: - 3%-ним розчином формальдегіду; - 3%-ним розчином їдкого натру; - освітленим розчином хлорного вапна з 3%-ною концентрацією активного хлору або іншими дезінфекційними розчинами (залежно від епізоотичної обстановки) за узгодженням із службою ветеринарної медицини підприємства. Узимку до дезінфекційного розчину потрібно додавати 10-15% кухонної солі або дезбар'єр повинен бути облаштований підігрівом. На території підприємства шляхи переміщення сировини не повинні перехрещуватися з шляхами переміщення готової продукції, відходів, допоміжних матеріалів. Для збирання сміття потрібно встановлювати бачки із кришками на асфальтованих або бетонних майданчиках, площа яких повинна перевищувати площу сміттєвого бачка в три рази. Бачки повинні бути розташовані від виробничих та складських приміщень на відстань не менше 25 метрів. Видалення сміття із бачків треба проводити у міру їх заповнення не більше ніж 2/3 об'єму, але не рідше 1 разу на добу. Бачки та майданчик після прибирання потрібно мити та дезінфікувати. Розташування виробничих цехів, ділянок, відділень, допоміжних складських приміщень на птахопереробних підприємствах повинно забезпечувати не тільки потоковість (чітку послідовність) технологічних процесів, але й можливість проведення ветеринарно-санітарного контролю за якістю сировини, готової продукції, миття, прибирання та дезінфекції тощо. Приміщення повинно бути непроникливим для гризунів. При вході на територію підприємства з переробки птиці для дезінфекції взуття робітників повинні бути обладнані дезкилимки розміром 2,0x2,7м з поролону або гуми товщиною 2-4см. Килимки треба укладати у цементовані заглиблення або металеві піддони, у міру експлуатації і забруднення їх потрібно чистити або мити 2-3 рази за зміну та зволожувати 2%-м розчином натрію гідроксиду та іншими, дозволеними МОЗ, дезінфекційними засобами. 2. Санітарні вимоги до виробничих приміщень Суб'єкт господарювання (підприємство, цех) з переробки м'яса птиці повинен мати такі ділянки та відділення, що потребують послідовного або відокремленого розташування, відповідно до діючих будівельних і санітарних норм.Ділянки:- приймання птиці та її ветеринарного огляду;- дезінфекційно-мийний пункт для автомашин, контейнерів та ящиків;- навішування птиці на підвіски контейнера, електрооглушення, забою і знекровлення тушок;- теплової обробки, видалення пір'я, воскування тушок водоплавної птиці та регенерації воскомаси;- ізольовану ділянку утилізації або технічної переробки.Відділення: - патрання, миття тушок птиці; - охолодження тушок птиці; - сортування, фасування та пакування; - холодильник для охолодження, заморожування та зберігання м'яса птиці та м'ясопродуктів; - виробництва напівфабрикатів; - виробництва ковбасно-кулінарних виробів і жиру топленого; - виробництва консервів; - виробництва м'яса механічної обвалки; - санітарну камеру-холодильник; - санітарної обробки зворотної тари (для готової продукції); - первинної обробки пухо-перової сировини; - відділення або цех з виробництва морожених і сухих яйцепродуктів. - переробки технічних відходів. Крім того, повинні бути їдальня, медпункт, експедиція, побутові приміщення, туалетні кімнати, кімнати гігієни жінок, виробнича лабораторія, приміщення для державної служби ветеринарної медицини, відділення для миття і дезінфекції внутрішньоцехового інвентарю та тари під готову продукцію, окреме приміщення для зберігання цієї тари, а також окреме приміщення для централізованого приготування дезінфекційних розчинів та складу деззасобів. Усі ці об'єкти повинні відповідати діючим будівельним та санітарним нормам. Лабораторний контроль може здійснюватися за договором з районною (міською, обласною) державною лабораторією ветмедицини або державною лабораторією ветмедицини, розташованою на території суб'єкта господарювання. При виробництві сухих яєчних продуктів, меланжу, а також інших виробів з яєць лабораторія ветеринарної медицини повинна розташовуватись на території суб'єкта господарювання як структурний підрозділ районної державної лабораторії ветеринарної медицини. Цех (відділення) з виробництва морожених і сухих яйцепродуктів має такі приміщення та ділянки, які повинні відповідати діючим будівельним та санітарним нормам. Приміщення: - яйцесклад з холодильником; - дезкамера санітарної обробки яєць; - цех з виробництва яєчної маси та меланжу з відділеннями: а) биття яєць і видалення вмісту від шкаралупи з наступним поділом його на білок та жовток; б) фільтрації і перемішування яєчної маси; в) ферментації (при виробництві ферментативного яєчного порошку); г) пастеризації яєчної маси; ґ) фасування і пакування яєчного меланжу; д) заморожування і пакування яєчного білка і яєчного жовтка; - цех сушки, фасування і пакування яєчного білка і жовтка та яєчного порошку; - холодильні камери для зберігання заморожених яйцепродуктів; - склад для зберігання сухих яйцепродуктів. Ділянки: - підготовки тари для меланжу, білка, жовтка і яєчного порошку; - санітарної обробки внутрішньоцехової тари; - дезінфекції тари з під яєць; - приготування розчинів мийних і дезінфекційних засобів. Цех (відділення) первинної обробки пухо-перової сировини має такі приміщення, які відповідають діючим будівельним та санітарним нормам: приймальня, миття і сушки пір'я, сортування і пакування сухого пір'я, зберігання готової продукції. Цех з виробництва м'яса птиці з його переробкою на м'ясопродукти, цех з виробництва морожених, сухих яйцепродуктів, цех з виробництва технічної продукції і цех первинної обробки пухо-перової сировини повинні бути ізольованими один від одного. Стіни та стеля цехів повинні бути міцними, не притягувати вологу, рівними, без щілин, зручними для очищення та миття, пофарбовані світлими фарбами або обкладені плиткою. Всі матеріали повинні бути дозволені МОЗ щодо використання для вказаних потреб. Для зменшення конденсації вологи та розвитку плісняви їх потрібно покривати водонепроникним і пароізоляційним захистом. Підлога, стеля, стіни, перегородки, устаткування, прилади, які використовуються в роботі з сировиною та харчовими продуктами, повинні підтримуватися в справності та чистому стані. Вони не повинні бути джерелом зараження сировини та харчових продуктів Усі технологічні процеси виробництва, пов'язані з миттям брудної тари, прийманням птиці, сортуванням та санітарною обробкою яєць, первинною обробкою пухо-перової сировини, повинні проводитись в окремих приміщеннях або майданчиках. При появі плісняви на стелі та стінах виробничих приміщень їх потрібно негайно чистити та фарбувати із застосуванням фунгіцидних засобів (2%-ним оксідифенолятом натрію). Підлогу у виробничих приміщеннях повинні робити з міцного, вологозатримувального, хімічно стійкого матеріалу: цементу, кахелю тощо. Вона повинна бути не слизькою, рівною, кислотолугостійкою, з нахилом для стоку рідини до жолобів, які потрібно розташовувати збоку від робочих місць. Жолоби треба накривати решітками. Для збирання сміття у виробничих приміщеннях потрібно установлювати металеві (педальні) бачки з кришками або корзини з полімерних матеріалів. Бачки та корзини щодня треба мити та дезінфікувати. Цехи підприємств з переробки птиці повинні бути забезпечені холодною та гарячою водою, парою, мийними та дезінфекційними розчинами з підведенням на кожну дільницю та відділення. Інвентар для прибирання, мийні та дезінфекційні засоби повинні зберігатися у спеціальних, обладнаних кімнатах або шафах. У виробничих приміщеннях поруч з технологічним устаткуванням необхідно розвішувати плакати, попереджувальні надписи з техніки безпеки, результати перевірок санітарного стану робочих місць, графіки санітарних обробок обладнання, виписки з інструкцій щодо дезінфекції обладнання, пам'ятки санітарно-гігієнічних та технологічних режимів для виробничого персоналу. До побутових приміщень потрібно відносити: гардеробні для верхнього, домашнього, робочого та санітарного одягу, кімнату для видачі чистого одягу, душові, туалет, оздоровчий пункт або кімнату медогляду, приміщення для особистої гігієни жінок, кімнату для сушки одягу та взуття, їдальню (кімната для приймання їжі). Побутові приміщення потрібно обладнувати відповідно до санпропускників, діючих будівельних та санітарних норм. Для працюючих у санітарній камері, ізоляторі та відділенні технічної продукції необхідно обладнувати окремі побутові приміщення. Побутові приміщення щоденно, після закінчення роботи, ретельно повинні прибиратися, чиститись від пилу, підлога та інвентар митися мийними розчинами та гарячою водою. У гардеробах потрібно проводити вологе прибирання і не рідше 1 разу на тиждень дезінфікувати шляхом зрошення розчином хлорного вапна або протирання тканиною, змоченою 0,5%-ним розчином хлорного вапна (за активним хлором) або іншими дезінфекційними засобами. Всі облицьовані плиткою або пофарбовані стіни періодично (у міру забруднення), але не рідше 1 разу на тиждень, а також за вимогами санітарно-епідеміологічної служби та державної служби ветеринарної медицини, повинні митися 0,5%-ним розчином хлорного вапна. 3. Санітарно-технічне забезпечення підприємства Суб'єкт господарювання повинен мати схеми водопровідної та каналізаційної мережі та надавати їх на вимогу контрольних органів, а також резервуари (ємкості) для добового запасу води. Виходячи з виробничої потужності, кількість резервуарів для зберігання води має становити половину добової потреби води з урахуванням можливого профілактичного ремонту. Воду в резервуарах потрібно замінювати не рідше як через кожні 48 годин. Для огляду та очищення резервуарів повинні передбачатися люки, сходи тощо. Вода на вводі до накопичувального резервуара, що подається з міського водопроводу у виробничі цехи, на дільниці птахопереробного підприємства, повинна підлягати хіміко-бактеріологічному аналізу не рідше 1 разу на квартал. Відпрацьована стічна вода виробничих та побутових приміщень відводиться до міської (селищної) каналізації або птахопереробне підприємство повинно мати очисні споруди згідно з вимогами санітарно-епідеміологічної служби. Для загального освітлення виробничих приміщень використовуються люмінесцентні лампи. У приміщеннях з підвищеною вологістю повітря треба застосовувати лампи накалювання. Освітлювальні прилади з люмінесцентними лампами повинні бути обладнані захисними решітками, розсіювачами або спеціальними ламповими плафонами, які запобігають випадінню ламп з освітлювачів, лампи накалювання - суцільними плафонами з скла. Освітлення в будь-якій частині виробничого приміщення має бути не менше 325 люксів, на ділянці ветеринарно-санітарної експертизи тушок птиці та перевірки якості сировини й харчових продуктів - не менше 540 люксів. Цехи, які мають механічну проточну вентиляцію, повинні устатковуватися системою очищення зовнішнього повітря від пилу. У цехах забою та первинної обробки птиці має бути приточно-витяжна вентиляція, що запобігає утворенню туману та конденсації вологи на стінах, стелі, обладнанні. Вентиляційні канали, повітропроводи від технологічного обладнання потрібно чистити у міру забруднення та дезінфікувати 0,25%-ним розчином препарату "Байфоміл" або іншими деззасобами, дозволеними Міністерством охорони здоров'я. Температура повітря виробничих приміщень, де проводять обвалку м'яса, приготування фаршу, напівфабрикатів, шприцювання ковбас, розбивання яєць та зливання у банки або пакети меланжу, не повинна перевищувати 12 град.C. 4. Ветеринарно-санітарні вимоги до технологічного обладнання, інвентарю, тари, транспортних засобів Не дозволяється застосовувати обладнання з оцинкованої сталі, нелудженої міді, а також емальований посуд та інвентар. Ванни, трубопроводи, лотки, жолоби, тара повинні мати рівну, без щілин, щербин, виступаючих болтів або клепок поверхню, бути доступними для огляду, легко чиститися, митися та дезінфікуватися. Машини, автомати, пристрої на всіх етапах технологічного процесу переробки птиці, обробки пухо-перової сировини, виробництва морожених та сухих яйцепродуктів перед початком роботи цеху повинні бути чистими та добре відрегульованими для запобігання забрудненню продукції, накопиченню та розмноженню мікроорганізмів на їхніх поверхнях. Транспортні засоби для внутрішнього користування, внутрішньоцехова тара, індивідуальні інструменти, інвентар для прибирання потрібно закріплювати за кожною окремою ділянкою цеху, видами сировини, готової продукції і відповідним чином маркувати. При тривалому зберіганні перед використанням чисту тару та інвентар потрібно дезінфікувати повторно. Транспорт, який використовується для перевезення птахопродуктів до місця реалізації, повинен бути чистим, продезінфікованим, сухим, без сторонніх запахів, у справному стані, мати санітарний паспорт, виданий органами санітарно-епідеміологічної служби, строком не більше ніж на 6 місяців. Транспорт без санітарного паспорта на територію підприємства не допускається. Після механічного очищення та миття гарячим (60-70 град.C) струменем води під тиском 2 атм автотранспорт потрібно дезінфікувати розчином хлорного вапна з вмістом 2-3%-ного активного хлору або 2%-ним розчином формальдегіду. Перед завантаженням продукції транспортний засіб повинен оглядатися фахівцем ветеринарної медицини, призначеним суб'єктом господарювання, після чого дозволяється використовувати транспорт для завантаження та перевезення продукції. 5. Ветеринарно-санітарні вимоги до цехів з переробки птиці На птахопереробне підприємство повинна прийматися тільки здорова птиця з благополучних господарств щодо інфекційних, інвазійних та масових незаразних хвороб відповідно до діючих ветеринарно-санітарних вимог. Працівники, які проводять приймання та навішування живої птиці на підвіски конвейєра, не повинні допускати її травматизму. На ділянці навішування птиці потрібно встановлювати витяжну вентиляцію. Протягом робочої зміни потрібно періодично розпилювати воду (згідно з діючим ГОСТом "Вода питна") для осаджування з повітря пилу та пуху. Забороняється залишати на ніч у ваннах воду, що використовувалась для електрооглушення птиці, теплової обробки, охолодження воскованих тушок та тушок після патрання. Надходження води в ці резервуари повинно здійснюватись назустріч руху тушок птиці, тобто тушки птиці мають покидати резервуар там, де знаходиться свіжа вода. Воду у ваннах потрібно замінювати у міру її забруднення, але не рідше 1 разу за зміну. Під час видалення пір'я на тушки та робочі частини машин повинна безперервно подаватися вода, температурою 45-50 град.C, для змивання з них пір'я та запобігання забрудненню мікрофлорою. Машини, на яких видаляють пір'я, потрібно огороджувати з метою попередження розкидання пір'я та забруднення цеху. Жолоб для збирання і подачі пір'я для подальшої обробки повинен мати решітку, щоб тушки птиці, які випали з підвісок, не потрапляли в насос. Не допускається накопичення пір'я, крові та інших продуктів у жолобах, трапах, решітках. Необхідно постійно слідкувати за їх чистотою. На транспортері або столах, у місцях зняття тушок птиці з підвісок конвейєра первинної обробки, патрання, охолодження, на ділянці упаковки та сортування потрібно обладнувати огорожі, які запобігають падінню тушок на підлогу. При патранні тушок необхідно дотримуватися послідовності виконання технологічних операцій: навішування тушок для патрання, видалення голови, трахеї та стравоходу, розрізування очеревинної порожнини; ветеринарно-санітарна експертиза тушок і органів; видалення серця, печінки, м'язевого шлунку, кишечнику та яйцеводу. Процес патрання повинен здійснюватись над жолобом або транспортером. З метою запобігання забрудненню під час видалення клоаки, розтину черевної порожнини, патрання робочі поверхні машин потрібно промивати водопровідною водою під тиском не менше 10 атм. Автоматичним пристроєм забороняється видаляти внутрішні органи курей-несучок та курей маточного стада. Огляд тушок птиці та органів проводять згідно з діючими ветеринарно-санітарними вимогами. Видалення внутрішніх органів з тушки до ветеринарного огляду забороняється. Кишечники, вибракувані внутрішні органи та частини тушок не повинні накопичуватися у цеху. Їх збирають у спеціальні баки, які щільно закриваються, та направляють на утилізацію. Після вивезення відходів тару і транспорт потрібно мити та дезінфікувати на спеціально обладнаній ділянці. Не допускається охолоджувати непатрані та напівпатрані тушки птиці методом занурювання у воду. При охолодженні тушок птиці різними методами необхідно дотримуватися температурного режиму. Температура охолоджуваного середовища та тушок повинна відповідати технологічній інструкції. Воду у ванні для охолодження замінюють у міру її забруднення, але не менше одного разу за зміну. З метою зниження мікробного обсіменіння та попередження перехресного інфікування тушок при охолодженні птиці у воду ванни додають 10-20 мл/л активного хлору згідно з діючими санітарними нормами. Тару, яка надійшла з торгових установ для повторного використання, обов'язково піддають санітарній обробці: миють гарячою водою (60-70 град.C) та дезінфікують 2%-ним розчином формальдегіду. Час перебування в цеху запакованих тушок птиці до відправки їх у холодильник повинен не перевищувати 30 хв. Перед відправкою для реалізації потрібно проводити ветсанекспертизу тушок, які знаходилися в охолодженому стані, за органолептичними показниками, а за необхідності й інші дослідження згідно зі стандартом "М'ясо птиці". Не дозволяється накопичувати і затримувати субпродукти в цеху виробництва м'яса птиці більше 30 хвилин. 6. Ветеринарно-санітарні вимоги до відділень первинної обробки пухо-перової сировини Відділення первинної обробки пухо-перової сировини повинно бути ізольованим від цеху з переробки м'яса птиці та інших виробничих ділянок. Воно повинно мати такі приміщення: - приймання, попереднього видалення вологи, миття та сушки пір'я; - сортування та пакування сухого пір'я; - зберігання пакованого пір'я (склад); - зберігання тари, яка використовується для пакування пір'я; - зберігання інвентарю для прибирання цього відділення. Зниженню мікробного обсіменіння перо-пухової сировини сприяє санітарна обробка та підтримка чистоти технологічного обладнання, яке використовується для теплової обробки тушок птиці, зняття з них пір'я, транспортування, миття, сушки та пакування останнього. Транспортування пухо-перової сировини в приміщення первинної обробки виконується одним із способів: по гідрожолобу, передувкою повітрям, перекачкою насосом або візками. Пух та пір'я, одержані при забої хворої птиці з господарств, неблагополучних щодо інфекційних хвороб, а також невідомого походження, знешкоджують відповідно до ветеринарно-санітарних вимог. Суха пухо-перова сировина пакується в сухі чисті мішки, які потім маркують та зберігають при температурі та вологості згідно з вимогами технічної документації та нормативно-правових актів. Мішки з пухо-перовою сировиною для тимчасового зберігання потрібно складати у штабелі висотою не більше 3 метрів, шириною не більше 4 мішків у ряду. Відстань між штабелями та стіною повинна бути 30-40 см. 7. Ветеринарно-санітарні вимоги до цехів з виробництва заморожених та сухих яйцепродуктів Для виробництва яйцепродуктів (меланжу, білка, жовтка, порошку) повинні використовуватись яйця курячі свіжі та з холодильника, що надійшли з господарств, благополучних щодо інфекційних та інвазійних захворювань, згідно з вимогами технічної документації. В яйцесушильні цехи птахопереробних підприємств для виробництва яєчного порошку приймаються курячі яйця з пошкодженою незабрудненою шкаралупою, але без ознак течії, які зберігалися не більше 1 доби, не враховуючи дня знесення, при температурі 8-10 град.C. Яєчний заморожений меланж, що використовується для виробництва яєчного порошку, повинен за органолептичними, бактеріологічними та фізико-хімічними показниками відповідати вимогам технічної документації, нормативно-правових актів і направлятися на сушку відразу після розмороження. Розмороження яєчних продуктів повинно проводитися швидко, запобігаючи їх псуванню, відповідно до технологічних вимог. Не повинні допускатися до виробництва морожених і сухих яйцепродуктів: качині, гусячі та курячі яйця, які зберігалися у вапняному розчині; харчові неповноцінні яйця: "бій", "насічка", "виливок", "присушка", "м'ятий бік", "мала пляма" (за виключенням згаданих у пункті 10.2) та технічний брак: "кров'яна пляма", "велика пляма", "красюк", "тік", "тумак", "зелена гниль", "міражне яйце", "кров'яне кільце". Приймання яєць переробними підприємствами повинно проводиться за наявності на кожну партію ветеринарного свідоцтва або довідки, отриманих у встановленому порядку. Суб'єкт господарювання за 2-3 доби перед поставкою яєць на яйцепереробні підприємства повинен контролювати їх якість (візуальний огляд, тотальна овоскопія) та відсортовувати недоброякісні яйця. На підприємствах, пов'язаних із переробкою яєць, якість сировини (курячих яєць) повинна контролюватись при прийманні та у відділенні сортування. При цьому має враховуватись: - благополуччя місцевості збору яєць щодо інфекційних та інвазійних хвороб птиці, що контролюється лікарем державної служби ветеринарної медицини шляхом перевірки супровідних документів (ветеринарного свідоцтва або довідки) на кожну партію яєць; - доброякісність яєць при огляді та овоскопії зразків, що відібрані від кожної партії згідно з нормативними документами; - відповідність яєць показникам якості та безпеки при дослідженні в державних лабораторіях ветеринарної медицини не менше 1 разу на місяць відповідно до Обов'язкового мінімального переліку досліджень сировини, продукції тваринного та рослинного походження, комбікормової сировини, комбікормів, вітамінних препаратів та ін., які слід проводити в державних лабораторіях ветмедицини і за результатами яких видається ветсвідоцтво (Ф - 2), затвердженого наказом Державного департаменту ветеринарної медицини від 03.11.98 N 16 (z0761-98) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.98 за N 761/3201. При прийманні яєць слід звертати увагу на зовнішній вигляд упаковки, чистоту тари, відповідність маркування тари супровідним документам тощо. Не допускається порушення цілісності й забруднення шкаралупи яєць при їх транспортуванні та зберіганні. Необхідно дотримуватися режимів температури та вологості та запобігати контакту яєць від впливу речовин з різкими та сторонніми запахами. Забороняється пакувати, зберігати яйця, а також подавати їх на переробку в мокрій, деформованій та забрудненій тарі (прокладки, картонні коробки, ящики). Після того, як яйця поступили на яйцепереробне підприємство, вони підлягають переробці в найкоротший термін згідно з нормативно-правовими актами. Розпакування яєць необхідно проводити у відокремленому від виробничих цехів приміщенні. Тара з під яєць не повинна надходити у приміщення для виробництва яйцепродуктів. Вона підлягає дезінфекції. Яйця перед надходженням на ділянку розбивання підлягають візуальному оглядові, овоскопії, сортуванню на доброякісні та недоброякісні, з чистою та забрудненою шкаралупою відповідно до нормативних документів.
Саперная лопатка В руках опытного бойца и малая лопата является грозным оружием. Генерал-майор R.R. Тарасов. «Уничтожай врага в рукопашной схватке». Поенное издательство Наркомобороны СССР, 1941 год Саперная лопатка, или правильнее «МПЛ-50» (малая пехотная лопата, длина 50 сантиметров), является шанцевым инструментом (от нем. Schanze -укрепление), предназначенным для выполнения инженерных работ, в частности - для открытия окопов. Малый размер инструмента в отличие от «БСЛ-110» (большая саперная лопата, длина 110 сантиметров) обусловлен ее предназначением. А именно - инструмент пехотинца должен быть компактным, удобным в переноске и иметь возможность открытия индивидуального окопа и/или создания бруствера в положении лежа под огнем противника Фото 1076.
Вид русской «МПЛ-50» не претерпел особых изменений с начала прошлого века - разве что штык стал клиновидным. Однако и в царской армии необходимость такого инструмента была очевидной. Фото 1077
Как и столетие назад, саперная лопатка и ее аналоги - это многофункциональный инструмент, которым русский человек способен не только окоп под огнем отрыть, но и вражью голову снести по мере необходимости. Особенно если заточить тупые боковые грани. Сразу отмечу, что такая самостоятельная доводка лопатки до секиры с точки зрения закона может быть расценена как изготовление оружия. Эту проблему заводским способом вроде как решили современные производители, например, сотрудники ульяновского 000 «Мега-стандарт», создав гибрид лопаты и топора под маркой «Викинг» с одной заточенной боковой гранью (фото 1078), работники одноименной фирмы «Викинг», предлагающие вот такой жутковатый с виду товар, у которого заточены все грани (фото 1079), или же конструкторы фирмы «САРО», воплотившие в жизнь вариант со складной ручкой, являющийся одновременно и лопаткой, и топором, и пилой, и кусачками (фото 1080) и еще более кошмарные с виду гибриды, один вид которых должен отбить у посягателей охоту к нападению на их владельца (фото 1081-1082). Фото 1078-1082
Однако, несмотря на то что все вышеназванные «лопаты» имеют сертификаты, на мой взгляд, использование такого предмета в качестве оружия самообороны все-таки нежелательно. Ибо одно дело вез мужик лопату и лопатой от врагов отбился. Нормальная, стандартная ситуация, и никто в том его не упрекнет - нечего было русского человека обижать. Другое дело прикупил тот мужик не столько лопату, сколько нововведение, хоть и разрешенное, но все же заточенное там, где ему заточенным быть не положено. Для каких целей прикупил? Дровишек лопатой нарубить? И ежу ясно - не рубят дровишки лопатой. Вполне может быть как с арбалетом. Купить-то его в магазине можно, но потом, в случае чего, поди, докажи, что ты спортсмен, а не киллер-тихушник. Да и потом, саперная лопатка по своим боевым качествам вряд ли нуждается в доводке. И не заточенной стороной если рубануть по шее или по руке, мало не покажется. О штыке же и говорить нечего. Встречный тычок в шею развалит ее минимум до половины. Недоверчивым рекомендую провести нехитрый эксперимент на куске свежего мяса. Купите вырезку или кусок копченой говядины толщиной с шею человека, положите ее на пол, после чего рубаните лопаткой сверху вниз, даже особо не вкладываясь в удар. Думаю, комментарии излишни. По своим боевым качествам «МПЛ-50» и ее аналоги являются замечательным оружием рукопашной схватки на средней и длинной дистанции (напоминаю: короткая дистанция - это дистанция нанесения ударов головой, локтями и коленями; средняя дистанция - расстояние вытянутой руки; длинная - дистанция большинства ударов ногами). Хотя хорошо заточенная лопатка предусматривает не только стандартные хваты в положении 1 и 2 (фото 1083-1084), но и так называемый ножевой хват, позволяющий работать ей и как ножом, и как короткой дубинкой (фото 1085-1086). Фото 1083-1086
На последующих сериях фотографий демонстрируются: 1) в положении 1: удар штыком лопатки в живот, последующий хлещущий удар рукоятью в челюсть и завершающий тычковый удар рукояткой в глаз (фото 1087-1091); 2) в положении 2: рубящий круговой удар в челюсть, последующий хлещущий удар рукоятью в область уха и завершающий тычковый удар рукоятью под подбородок (фото 1092-1097). Так что этот гибрид ножа, топора и короткого копья по своим боевым качествам хоть и не дотягивает по скорости применения и удобству ношения до ножа в силу своих габаритов, но вполне составляет конкуренцию топору, несколько проигрывая ему, пожалуй, лишь в эффектности и силе дробящих ударов, наносимых не ребром лопаты (скорее это будет рубящий удар, в силу незначительной толщины не заточенных ребер лопаты), а плашмя. Хотя и такой вариант самообороны вполне имеет право на жизнь (фото 1098-1 101). Зато лопатка выигрывает у топора числом рабочих поверхностей (их четыре: две заточенные стороны штыка и две не заточенные), что позволяет особо не мучиться выбором при самообороне, что в некоторой степени есть своеобразный плюс - уж коль достал лопатку, так раздумывать о степени воздействия не приходится. Какой стороной ни рубани - эффект примерно одинаковый. Фото 1087-1101
Понятно, что рубящие удары тоже можно наносить по-разному и в разные точки. Например, рефлекторно отведя в сторону неожиданный удар ножом, рубануть по незащищенной части тела противника, после чего продолжить атаку на поражение (фото 1102-1105). Однако самый страшный удар лопаткой, без сомнения, тычковый. Особенно если он проведен резко, мощно, без раздумий и сомнений, да еще туда, куда следует. Удар в горло почти наверняка означает убийство за счет рассечения дыхательного горла и яремной вены (фото 1106-1107). Вторым по эффективности будет удар в лицо, последствия которого предсказать невозможно, да как-то и не хочется. Потому как по любому не будет ничего хорошего тому, кому он достанется. Работая в больнице, видел однажды последствия такого удара, правда, обычной лопатой. Жуткое зрелище, слабонервным для обозрения не рекомендуемое. Хотя в экстремальной ситуации для самообороны все средства хороши (фото 1108-1109). Третий по эффективности тычковый удар - в ноги. В любое время года одежды на них минимум, поэтому для хорошо заточенного штыка не составит большого труда рассечь и штанину, и ногу нападающего (фото 1110). Само собой, что в бою бывают разные ситуации. И, скажем, если третий по эффективности удар лопаткой (в ногу противника) не принес ожидаемых результатов и атака продолжается, то не стоит ограничиваться этим ударом - противник не внял голосу разума, значит, следует переходить к крайним мерам (фото 11 11-1114). Фото 1102-1114
Подведем итог. Эффективная самооборона при помощи саперной лопатки включает в себя: а) рубящие удары по вооруженной руке противника; б) тычковые удары штыком в ноги (при условии, что штык хорошо заточен); в) удары лопаткой плашмя в голову. Совмещение трех ударов каждого типа в результате дает практически универсальную комбинацию для обезоруживания и нейтрализации противника Набор ударов может быть произвольным, число их варьируется от одного до трех в зависимости от ситуации (фото 1115-1118). Фото 1115-1118
Некоторые лопатки бывают снабжены заводской или самодельной кистевой петлей для улучшения хвата, прикрепленной к рукояти. Однако такая петля снижает свободу маневра и приучает к мысли, что сначала надо надеть петлю на руку и лишь потом приступать к оборонительным действиям. В случае же если ситуация не позволяет приготовиться к обороне и требует незамедлительных действий, петля, не надетая на руку, будет только мешать. Поэтому осмелюсь рекомендовать отказаться от подобного усовершенствования вашего оружия самообороны.
|
