Петербурзький періодУ кінці березня 1858 р. приїхав до Петербург. Бере активну участь у громадському житті, часто виступає на літературних вечорах, стає одним із фундаторів Літературного фонду, допомагає недільним школам в Україні, склав і видав для них “Буквар южнорусский”, зближується з уже відомими і прославленими російськими письменниками Тургенєвим, Лєсковим, Аксаковим, Полонським, Чернишевським, Майковим, діячами польського визвольного руху.
Бере участь і в українському житті Петербурха, зокрема у виданні альманаху “Хата”, у підготовці журналу “Основа”, підтримує молодих письменників, зокрема Марка Вовчка. . Влітку 1859 р. отримав дозвіл на відвідання батьківщини. Поїхав, маючи на меті вибрати місце для постійного мешкання в Україні. Та донос на богохульство поета призвів до арешту, а після місячного ув’язнення заборони виїздити в Україну. Лірика останніх років Творчість все більше набирає рис пророчої. В біблійних пророцтвах поет відчував співзвучну емоційну піднесеність, влучність слова. Цікавим є той факт, що після повороту із заслання Шевченко подарував своєму другові Кулішу два Євангелія. Сам вибір подарунку – знаменний. А ще знаменніший є епіграф, виписаний на одному з тих Євангелій російською мовою: Не погасай, мое светило, Туман дешевый розганяй, Живи меня твоею силой И путь тернистый, путь унылый Небесным светом озаряй. Пошли на ум твою святыню, Святым наитием напой – Да провещаю благостыню, Что заповедана тобой.
Драгоманів сказав, що Шевченко в основі своєї творчості був біблійцем аж до смерті. Біблійні сюжети Поеми “Саул”, “Во Іудеї, во дни они”, “Марія” та ін. В них оповідання з Біблії стали відправною точкою творчості. Спираючись на біблійне оповідання, поет доносить до читача власні роздуми з тієї чи іншої проблеми. Так, в “Саулі”, “Во Іудеї…” підноситься думка, що в своєму рабському становищі винні люди “серцем голі догола! Раби з кокардою на лобі! Лакеї в золотій оздобі… Онуччя, сміття з помела Єго величества.”, винен сам народ, що “дивиться та дивується”, як з’являються земні царі, утверджується думку, що в слабкості і пасивності народу криється сила царів. Завершена ця тема у поезії “О люди! Люди небораки! Нащо здалися вам царі, нащо здалися вам псарі? Ви ж таки люди – не собаки!” Пророцькі тенденції Бере на себе місію пророка, хоч прекрасно обізнаний з його трагічною долею. Він пророк-застерігач, пророк-оракул. У цей час виступає від імені трьох пророків: Ісайї, Єзекиїла та Осії.
Звертаючись до пророцтв Єзикиїла та Осії, автор пов’язує гнівну інвективу з вірою в неминучу перемогу правди. Сповнена обурення патетична мова біблійних пророків виявилася співзвучною викривальній патетиці автора “Осії”, який пророкував оновлення Самарії через очищення і навернення до Бога. Так і Україна, що пов’язла в зрадах (починаючи від Богдана), осквернена панами і вірою в царя, згине, якщо не опам’ятається. Але правда оживе, Натхне, накличе, нажене, Не ветхеє, не древлє слово Ростліннеє, а слово нове Між людьми криком пронесе І люд окрадений спасе Од ласки царської. А в наслідуванні пророку Ієзекіїлу поет прорече: Вітер з поля Дихне, погне і полама, І ваша злая своєволя Сама скупається, сама В своїй же крові. Плач великий Вомісто львичиного рика, Почують люди, і той плач Межи людьми во притчу стане – Самодержавний отой плач. Ісайя – найбільший біблійний поет. Шевченкові найближче з його пророцтв – пророцтво народного щастя і того благословення, якими позначиться прихід Месії (українського Вашінгтона!). У Ісайї в основі пророцтва лежить туга патріотичного серця поета. Саме цю тугу найкраще зрозумів Шевченко і передав своєму народові, що мусить оновитися. Єдине, що вніс автор у подражаніє: картина народного щастя дістала соціально-політичну основу.
Пророцтво Ісайї звучить і в поезії “І Архімед, і Галілей”, в якій йдеться про щасливе майбутнє українського народу: Буде бите Царями сіянеє жито, А люде виростуть, Умруть Ще не зачатії царята. А на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син і буде мати,
|
