ТЕМАТИКА МАГИСТЕРСКИХ ДИССЕРТАЦИЙ. Тема 2: Організація грошових розрахунків підприємств

Тема 2: Організація грошових розрахунків підприємств

 

1. Сутність та принципи організаціїгрошових розрахунків підприємств.

2. Види банківських рахунків та порядок їх відкриття.

3. Форми безготівкових розрахунків на підприємстві.

4. Готівково-грошові розрахунки на підприємствах та сфе­ра їх застосування.

Ключові поняття: грошові розрахунки, готівкові розрахунки, безготівкові розрахунки, грошовий оборот, банківські рахунки, вексельні розрахунки, акредитив, чек, платіжне доручення, платіжна вимога – доручення.

 

1. Сутність та принципи організаціїгрошових розрахунків підприємств.

 

Виробнича діяльність підприємства характеризується безперервним виробничим процесом, які супроводжуються грошовими розрахунками. Розрахунки становлять собою відносини, що виникають між підприємствами і організаціями в процесі реалізації, розподілу та перерозподілу суспільного продукту на підставі здійснення статутної діяльності. Розрахунки базуються на переміщенні товарів відповідно до укладених договорів. Господарські договори укладають безпосередньо підприємства, а розрахунки за продукцію, що відпускається за цими договорами, здійснюються, як правило, через банк. Сукупність усіх платежів створює грошовий оборот.

Грошовий оборот — це виявлення сутності грошей у русі.

Основними напрямками грошового обороту є[1, с.24]:

- забезпечення процесу виробництва (закупівля сировини, ма­теріалів, комплектуючих, виплата заробітної плати);

- реалізація продукції (робіт, послуг), тобто відшкодування ви­трат і формування доходів;

- сплата податків, обов'язкових відрахувань і зборів;

- забезпечення спільної діяльності підприємств;

- отримання і погашення кредитів, сплата відсотків за кредит кредитним установам.

Як правило, у загальній грошовій масі розрізняють активні гроші, що в кожний даний момент беруть участь в обороті, і пасивні (кошти на рахунках суб'єктів господарювання, громадських організацій, кошти населення, інші фонди накопичення і зберігання), що є лише потенційним платіжним засобом. Тобто, маса грошей, яка перебуває в обороті, завжди буде меншою за загальну кількість грошей на суму грошових фондів накопичення і зберігання, які постійно залучаються в активний грошовий оборот.

Виходячи з цього розрізняють дві форми грошових розрахунків:

- готівкову (застосовується для обслуговування населення: виплати заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги тощо);

- безготівкову (тобто, це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок отримувача коштів).

Відповідно до територіального розміщення підприємств і банківських установ, що їх обслуговують, безготівкові розрахунки поділяються на: місцеві (розміщені в одному населеному пункті), міжміські (розміщені в різних населених пунктах і регіонах), міжнародні.

 

Принципи організації безготівкових розрахунків[2]:

1. Підприємства та установи обов'язково зберігають грошові кошти на рахунках в установах банку (за винятком перехідних залишків у касі).

2. Підприємства мають право вибору установи банку для відкриття рахунків усіх видів за згодою банку.

3. Підприємства самостійно (без участі банку) вибирають форми розрахунків (установи банків можуть лише пропонувати своїм клієнтам застосовувати ту чи іншу форму розрахунків, враховуючи специфіку діяльності та конкретні умови, які можуть скластися в процесі розрахунків).

4. Кошти з рахунка підприємства списуються за розпорядженням його власника. Враховуючи можливість відкриття кількох рахунків, суб'єкт підприємницької діяльності визначає один із рахунків як основний. На ньому здійснюється облік заборгованості, яка списується безспірно.

5. Поточні рахунки підприємствам — суб'єктам підприємницької діяльності відкривають установи банків тільки за умови повідомлення про це податкового органу.

6. Принцип полягає в терміновому здійсненні платежів. Момент здійснення платежу має бути максимально наближеним до часу відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг.

7. Платежі здійснюються в межах залишків коштів на рахунках платника або в межах наданого банківського кредиту.

8. Розрахунки між суб'єктами підприємницької діяльності можуть здійснюватись готівкою. При цьому постачальник (отримувач коштів) — суму отриманої готівки повинен провести через касову книгу і повернути її в повному обсязі на свій рахунок у банк. (Використання готівки, пов'язане з виплатою заробітної плати, премій, винагород, матеріальної допомоги, дивідендів, провадиться тільки через її отримання з кас банків. Такий порядок дає змогу контролювати своєчасну сплату податків, внесків та інших обов'язкових платежів, розмір яких залежить від фонду оплати праці.)

 

 

1. Види банківських рахунків та порядок їх відкриття.

 

При здійсненні фінансово-господарської діяльності всі суб’єкти господарювання мають можливість відкриття та ведення операцій на рахунках у банківських установах, які обирають за власним розсудом. Після згоди цієї банківської установи у порядку, що встановлюється нормативно-правовими актами Національного банку України (НБУ) та іншими актами чинного законодавства, здійснюються безготівкові розрахунки; рахунки, передбачені Інструкцією про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті, а також рахунки для обліку коштів — у розрахунках за конкретними операціями.

Рахунки для обліку коштів у розрахунках за конкретними операціями відкриваються підприємству на підставі заяви про відкриття рахунка.

Суб'єкти господарювання незалежно від форми власності, а також їх відокремлені підрозділи, мають право відкрити наступні види банківських рахунків:

¾ поточні - відкриваються підприємствам усіх видів та форм власності, а також їх відокремленим підрозділам для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів банківських операцій відповідно до чинного законодавства України;

¾ бюджетні - відкриваються підприємствам та їх відокремленим підрозділам, яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджету для цільового їх використання;

¾ кредитні - відкриваються на договірній основі як юридичним, так і фізичним особам у будь-якій установі банку, яка має право видавати кредити з дотриманням вимог чинного законодавства. Нерезидентам — юридичним та фізичним особам кредитні рахунки в національній валюті не відкриваються;

¾ депозитні - відкриваються підприємствам та їх відокремленим підрозділам на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунка та установою банку на визначений у договорі строк. Кошти на депозитні рахунки перераховуються з поточного рахунка і після закінчення строку зберігання повертаються на поточний рахунок. Відсотки за депозитними вкладами перераховуються в такому самому порядку або зараховуються на поповнення депозиту. Проведення розрахункових операцій та видача коштів готівкою з депозитного рахунка забороняється.

Для відкриття поточних рахунків до установи банку подають[3, с.54]:

- оформлену заяву на відкриття рахунка встановленого зразка;

- свідоцтво про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію;

- копію статуту або положення, засвідчену нотаріально чи реєструючим органом;

- довідку, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;

- картку зі зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпорядження рахунком та підпису розрахункових документів;

- зразок відбитки печатки, присвоєної підприємству;

- копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, засвідчену нотаріально або органом, що видав відповідний документ.

При відкритті поточних рахунків відокремленим підрозділам підприємств в установу банку, в якій відкривається поточний рахунок відокремленому підрозділу, подаються такі документи:

- заява на відкриття поточного рахунка встановленого зразка;

- копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, засвідчена нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;

- копія положення про відокремлений підрозділ, засвідчена нотаріально чи органом, що створив відокремлений підрозділ;

- картка з відбитком печатки та зразками підписів службових осіб підрозділу, яким згідно з чинним законодавством та відповідними документами підприємства надано право розпорядження рахунком та підписування розрахункових документів;

- клопотання підприємства або відповідного органу організації до банку, в якому відкривається поточний рахунок відокремленому підрозділу, про відкриття рахунка із зазначенням місцезнаходження підприємства.

Договір на відкриття та обслуговування банківського рахунка укладається відповідно до Типового договору на обслуговування комерційним банком.

Фізичним особам — суб'єктам підприємницької діяльності, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи, поточний та інші рахунки відкриваються на їх ім'я. Вони подають до установи банку:

- заяву про відкриття рахунка, підписану підприємцем;

- копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;

- картку зі зразком підпису, засвідчену нотаріально.

За довіреністю підприємця, що засвідчена нотаріально, рахунком підприємця можуть розпоряджатися інші особи.

При реорганізація підприємства необхідно переоформити рахунок. Для цього підприємство подає в установу банку такі самі документи, що й при створенні підприємства. Якщо змінено назву підприємства, в установу банку подається заява власника рахунку, нова копія свідоцтва про державну реєстрацію та зміни до установчих документів. У разі зміни характеру діяльності власника рахунка в банк подається новий статут (положення).

 

 

3.Форми безготівкових розрахунків на підприємстві.

 

Безготівкові розрахунки – це розрахунки, які здійснюються через переказ коштів з рахунка платника на рахунок одержувача в установах банків.

Форми безготівкових розрахунків[1, с.35-43]:

1) платіжне доручення - документ, що є письмово оформленим дорученням клієнта банку, який його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунка.

Платіжне доручення приймається банком платника до виконання протягом десяти календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується.

Доручення застосовують у розрахунках за платежами товарного і нетоварного характеру. Розрахунки дорученнями здійснюються:

- за фактично відвантажену або продану продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо);

- у порядку попередньої оплати — якщо такий порядок розрахунків установлено законодавством або обумовлено в угоді;

- для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборго­ваності підприємств, які складені не пізніше терміну, установленого чинним законодавством;

- для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії тощо), на їх рахунки, що відкриті в банках;

- для сплати податків і зборів до бюджетів та цільових фондів;

- в інших випадках відповідно до укладених угод або чинного законодавства.

В угоді про розрахунково-касове обслуговування банк і платник можуть передбачати можливість подання платником платіжного доручення у довільній формі та визначати правила заповнення таких доручень платником, умови їх приймання та виконання банком.

Перевагами платіжного доручення є:

- відносно простий і швидкий документообіг;

- прискорення руху коштів;

- можливість використання цієї форми розрахунків за нетоварних платежів.

2) платіжні вимоги - доручення - це комбінований документ, в якому передбачаються два види дій: у верхній частині вказується вимога продавця до покупця оплатити надіслані йому комерційні документи на відвантажену продукцію, а у нижній - доручення покупця своєму банку оплатити вказані документи.

Такі доручення банк приймає від платника протягом 20-ти календарних днів після виписки і на суму, яка може бути сплачена за наяв­ними коштами на рахунку платника. Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями застосовуються переважно в міжміських розрахунках за відвантажені товарно-матеріальні цінності.

Вони можуть бути з акцептом або без акцепту. Платники мають право повністю відмовитись від акцепту платіжної вимоги-доручення, коли товари не було замовлено; коли товари відвантажено не на погоджену адресу; коли їх доставлено достроково; коли вони недоброякісні; коли не погоджено ціну товару.

Часткова відмова від акцепту платіжної вимоги-доручення може бути, коли поряд із замовленими відвантажено і якісь додаткові товари; коли документально встановлено наявність недоброякісної або не укомплектованої частини товару; у разі завищення цін, арифметичних помилок у товаротранспортних документах тощо.

Серед переваг платіжних вимог – доручень у розрахунках слід відзначити:

- ця форма розрахунку більше відповідає фінансовим та господарським інтересам постачальників і покупців;

- зміцнює договірні відносини в господарстві;

- прискорює оформлення розрахункових документів;

- платежі здійснюються за згодою платника після попередньої перевірки розрахункових і товаротранспортних документів постачальника.

3) розрахунковий чек - це документ стандартної форми з дорученням чекодавця своєму банкові переказати кошти з рахунка чекодавця на рахунок пред'явника чека (отримувача коштів).

Чекодавець – юридична або фізична особа, яка здійснює платіж за допомогою чека та підписує його.

Чекодержатель – підприємство, яке виступає отримувачем коштів.

Чек як грошовий документ короткострокової дії не має статусу законного платіжного засобу. Обіг чеків не регулюється законодавством, а визначається потребою комерційного обороту. Через це розрахунки чеками носять умовний характер: видача боржником чека ще не означає оплати його зобов'язань перед кредитором. Зобов'язання погашається тільки після повної оплати чека банком-платником.

Чекова форма розрахунків потребує від банківської установи дотримання відповідних правил: банк зобов'язаний упевнитись у достовірності чека. Чек може бути оплачений тільки тою особою, яку вказано в ньому (іменний чек); або пред'явником, якщо чек видано на пред'явника. Чекодавець не тільки несе відповідальність за оплату чека банком-платником, а й зобов'язаний забезпечити цей платіж, заздалегідь надавши банку необхідні кошти для покриття своїх чеків. За видачу чека без покриття чекодавець несе відповідальність.

Розрахунковий чек із чекової книжки чекодавець виписує під час здійснення платежу і віддає за отримані ним товари (виконані роботи, надані послуги). При цьому чекодавець переписує залишок ліміту з корінця попереднього розрахункового чека на корінець виписаного і зазначає новий залишок ліміту.

Чекодержатель здає в банк розрахункові чеки разом із трьома примірниками реєстру чеків, якщо розрахунки чекодавця і чекодержателя відкриті в одному банку, і в чотирьох примірниках — якщо розрахунки чекодавця і чекодержателя відкриті в різних банках.

Якщо чекодавець і чекодержатель обслуговуються в одному банку, то після перевірки правильності заповнення реквізитів розрахункових чеків і реєстру чеків банк на підставі першого примірника реєстру чеків списує кошти з відповідного рахунка чекодавця та зараховує їх на рахунок чекодержателя.

Перевагами у розрахунках чеками є:

- відносна швидкість розрахунків і надходження коштів на рахунок постачальника, що сприяє зменшенню дебіторської заборгованості.

Серед недоліків слід відмітити:

- недостатню гарантію платежу, оскільки на рахунку чекодавця може не бути потрібних коштів;

- неможливість розрахунків чеками на велику суму;

- складність оформлення чека.

4) акредитив – це форма розрахунків, при якій банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов'язаний: виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги або надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

За операціями з акредитивами всі зацікавлені сторони мають справу тільки з документами, а не з товарами, послугами або іншими видами виконання зобов'язань, з якими можуть бути пов'язані ці документи.

Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:

- покритий — акредитив для здійснення платежів, за якими завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку;

- непокритий — акредитив, оплата за яким, у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

Акредитив може бути відкличним або безвідкличним. Це зазначається на кожному акредитиві. У разі відсутності такої позначки акредитив вважається безвідкличним.

Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який час без попереднього повідомлення бенефіціара. Усі розпорядження про зміни умов відкличного акредитива або його анулювання заявник може надати бенефіціару тільки через банк-емітент, який повідомляє виконуючий банк, а останній — бенефіціара.

Безвідкличний акредитив — це акредитив, який може бути анульований або умови якого можуть бути змінені тільки за згодою на це бенефіціара, на користь якого він був відкритий, і банка-емітента.

Переваги акредитивної форми:

- дає постачальнику впевненість у тому, що відвантажений товар буде своєчасно оплачено;

- для постачальників (отримувачів коштів) акредитивна форма розрахунків надійна, відносно проста і приваблива, оскільки гарантує оплату.

Недоліки:

- покупцям розрахунки з використанням акредитива не вигідні, бо на певний час кошти вилучаються з обороту, що погіршує фінансове становище підприємств-покупців.

5) вексельна форма розрахунків - розрахунки між постачальником (отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з відстрочкою платежу, які оформлюються векселем.

Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Вексель може бути виданий: за наказом самого векселедавця; на самого векселедавця; за рахунок третьої особи.

Індосамент - передавальний запис, згідно з яким вексель і права, пов'язані з ним, передаються іншій особі.

Будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Він має бути написаний на переказному векселі або на приєднаному до нього аркуші, який підписаний індосантом - особою, яка зробила передавальний запис на користь нового тримача векселя.

Особа, в якої є переказний вексель, вважається законним векселедавцем, якщо її право базується на безпосередньому ряді індосаментів.

Акцепт - згода акцептанта на оплату векселя. З акцептом пов'язані права й обов'язки учасників переказного векселя.

Акцептант - особа, яка повинна дати згоду на виконання пред'явлених йому зобов'язань.

Види векселів:

- казначейські - один із видів державних цінних паперів, які випускаються для покриття видатків державного бюджету. Такі векселі видаються на пред'явника зі строком платежу не більше одного року;

- приватні - емітуються корпораціями, фінансовими групами, комерційними банками. Спеціального забезпечення ці папери не мають. Як гарантія їхньої надійності виступає рейтинг векселедавця, стабільність його фінансового стану та авторитет на ринку цінних паперів;

- фінансові - мають у своїй основі депозитну природу. Якщо класичний вексель видається за реальної товарної угоди, то фінансовий в основному використовується для мобілізації грошових ре­сурсів;

- товарні (комерційні)- використовуються для кредитування торговельних операцій. Вони визначають умови векселедавцеборжником своїх обов'язків перед постачальником-кредитором за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи;

- прості (соло-векселі) - виписуються і підписуються боржником (векселедавцем) і є його борговим зобов'язанням оплатити кредитору вказану суму в установлений час. Векселедавець бере на себе зобов'язання особисто сплатити за векселем певну суму грошей у точно зафіксований час у майбутньому або в час, визначений власником векселя;

- переказні (тратта)- це документ, який регулює вексельні відносини трьох сторін: кредитора, боржника і отримувача коштів, тобто передаються обов’язки платити, а не отримувати. Трасант – особа, що виписує вексель, трасат – особа, що зобов’язана за наказом сплатити за векселем, ремітент – власник переказного векселя;

- забезпечен і- це векселі, гарантовані заставою, яка надається кредиторові, банку або продавцеві доти, доки борг не буде сплачено. Заставою може бути дебіторська заборгованість, товарні за­паси, цінні папери, основні виробничі запаси, обладнання;

- на пред'явника - це такі векселі, що сплачуються негайно після прийняття їх дебітором. Вексель, що оплачується в термін, указаний у документі, називається строковим;

- доміцильовані - це векселі, в яких вказується конкретне місце платежу;

- у безпаперовій формі— як запис на електронних рахунках.

Векселі на основі взаємної довіри суб'єктів ринкових відносин функціонують в обігу як розрахунковий засіб, боргове зобов'язання та як різновид цінних паперів, що має значні переваги над паперовими грошима. Векселі не знецінюються, в обігу перебувають визначений договором час, скорочують потреби в готівці, зменшують витрати грошового обороту і прискорюють його. Предметом вексельного зобов'язання можуть бути тільки гроші.

 

 

4.Готівково-грошові розрахунки на підприємствах та сфера їх застосування.

 

Готівкові розрахунки - це платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб між собою за реалізовану продукцію, за операції, які не пов’язані з реалізацією продукції та іншого майна.

Платежі понад встановлену граничну суму виконуються винятково в безготівковій формі. При цьому кількість підприємств, з якими проводяться такі розрахунки протягом дня не обмежується. Зазначена умова не стосується розрахунків підприємств з фізичними особами, бюджетними та державними цільовими фондами, а також малих та середніх підприємств.

Розрахунки готівкою проводяться із застосуванням прибуткових та видаткових ордерів, чеків, розрахункових квитанцій, які підтверджують факт продажу.

Усім підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють операції з готівкою, встановлюються ліміти залишку готівки в касі. Цей ліміт для кожного підприємства визначається банком з урахуванням специфіки роботи підприємства, відстані його від установи банку, розміру касового обороту, установлених строків і порядку передавання готівки в банк.

Підприємства мають право мати в своїх касах готівку в межах ліміту. До встановлення ліміту каси на поточний рік діє ліміт попереднього року.

Здавання надлишкової готівки підприємство проводить у порядку та строки, встановлені відповідною установою банку, на розрахункові рахунки. Коли ліміти залишку готівки встановлено загалом, усю, наявну в касі, готівку наприкінці дня підприємство здає в банк.

Приймання готівки касами підприємств проводиться за відповідно оформленими (підписаними головним бухгалтером) прибутковими касовими ордерами. Видача готівки касами підприємств здійснюється за видатковими касовими ордерами або за належно оформленими платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями.

Усі надходження й видачі готівки в національній валюті підприємства реєструють у касовій книзі.

Підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в установі банку для виплат, пов'язаних з оплатою праці, понад встановлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки в установі банку. Готівка, одержана в банку на інші виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми, одержані в банку і не використані за призначенням протягом встановлених вище строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня.

На кожному підприємстві встановлено строки (не рідше одного разу в квартал) проведення ревізії каси. Залишок готівки в касі звіряється з даними обліку за касовою книгою.

Перевірка касової дисципліни здійснюється органами ДПА, ДКРУ, фінансовими органами та установами банків. Відповідальність за дотримання касової дисципліни покладається на керівників підприємств, головного бухгалтера, касирів.

До підприємств можуть застосовуватися штрафні санкції згідно з чинним законодавством України[4, с.42]:

• за перевищення встановлених лімітів каси;

• неоприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готівки;

• перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за її видачу під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів;

• витрачання готівки з виручки на виплати, пов'язані з оплатою праці, за наявності податкового боргу;

• використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням;

• проведення готівкових розрахунків без платіжного документа, який підтверджував би сплату покупцем готівки.

Організація грошового обороту передбачає:

- повне і своєчасне забезпечення потреб економіки в готівкових коштах;

- забезпечення своєчасної видачі готівки підприємствам на оплату праці, пенсій і т.д.;

- створення умов для залучення готівки до кас банків;

- сприяння скороченню використання готівки в розрахунках за товари і послуги через запровадження прогресивних форм безготівкових розрахунків;

- впровадження та вдосконалення контролю за дотриманням підприємствами порядку ведення операцій із готівкою та рухом готівкових коштів.

 

 

Список використаних джерел:

1. Фінанси підприємств: Підручник / За ред. А.М. Поддєрьогіна. – 5-те вид., перер. та допов. – К.: КНЕУ, 2004.

2. Інструкція «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затверджена постановою Правління Національного банку України 29 березня 2001 р.

3. Фінанси підприємств: Навч. посіб. / За ред. д.е.н., проф. Кірейцева Г.Г. – К.: ЦУЛ, 2002.

4. Славюк Р.А. Фінанси підприємств: Навч. посібник. – К.: ЦУЛ, 2002.

 

 

ТЕМАТИКА МАГИСТЕРСКИХ ДИССЕРТАЦИЙ

по направлению 030900.68 «Юриспруденция»

для магистрантов очной и заочной формы обучения

на 2012-2013 учебный год

Проблемы совершенствования обязательственных правоотношений (к.ю.н. Тордия И.В.)

1. Проблемы правового регулирования договора возмездного оказания услуг.

2. Правовые проблемы признания договора незаключенным.

3. Непоименованные / смешанные договоры в гражданском праве России.

4. Место концессионного соглашения в системе гражданско-правовых договоров.

5. Нарушение договорного обязательства и его правовые последствия.

6. Гражданско-правовые договоры в сфере промышленной собственности.

7. Правовое обеспечение рынка юридических услуг.

8. Обязательства по оказанию образовательных услуг в РФ.

9. Гражданско-правовой механизм регулирования договора финансирования под уступку денежного требования.

10. Гражданско-правовое регулирование договора снабжения тепловой энергией в РФ.

11. Понятие и система обязательств, возникающих вследствие причинения вреда.

12. Возмещение вреда, причиненного жизни или здоровью гражданина.

13. Ответственность за вред, причиненный источником повышенной опасности.

14. Способы возмещения внедоговорного вреда.

15. Внедоговорная ответственность при оказании медицинских услуг.

16. Договорные обязательства в электроэнергетике.

17. Правовое регулирование исполнения обязательств, выраженных в иностранной валюте.

18. Проблемы изменения и расторжения гражданско-правовых договоров.

19. Основания прекращения обязательства: проблемы теории и практики.

20. Исполнение денежных обязательств по российскому гражданскому праву.

21. Непоименованные способы обеспечения исполнения обязательств.

22. Лицензионный договор в праве промышленной собственности Российской Федерации.

 

23. Проблема возмещения вреда юридическим лицам в связи с распространением сведений, порочащих их деловую репутацию.

24.Особенности перевозки отдельных видов груза железнодорожным транспортом.

25.Правовое регулирование арендных отношений на внутреннем водном транспорте.

26.Институт общей аварии в морском праве.

27. Правовое регулирование института навигационной ошибки.

28. Понятие и условия наступления гражданско-правовой ответственности по договору автомобильной перевозки грузов.

29.Договор энергоснабжения и договор купли-продажи (поставки) электрической энергии (мощности): отличие правового статуса потребителя.

30.Определение стоимости электроэнергии, потребленной сверх количества, предусмотренного договором купли-продажи (поставки) электрической энергии: законодательство и судебная практика.

31.Оперативно-диспетчерское управление: особенности возмещения убытков потребителям электрической энергии.

 

 

Актуальные проблемы регулирования вещных отношений (д.ю.н. Лукьяненко М.Ф., к.ю.н. Гудым В.Н.,)

1. Вещные права учреждений и их осуществление.

2. Вещные права религиозных организаций.

3. Право оперативного управления в современных условиях.

4. Право вещных выдач как институт гражданского права.

5. Сервитуты в современном гражданском законодательстве.

6. Вещные права на чужую вещь.

7. Приобретение права собственности в порядке наследования.

8. Приобретение права собственности по договору.

9. Приобретательная давность в российском гражданском праве.

10. Добросовестность в вещных правоотношениях.

11. Право собственности в системе вещных прав.

12. Вещно-правовые иски в механизме защиты права собственности.

13. Способы защиты вещных прав.

14. Право муниципальной собственности на современном этапе.

15. Вещные права на землю и иные природные объекты.

16. Право собственности на участки недр.

17. Право собственности на водные объекты.

18. Пределы осуществления права собственности.

19. Право личного пользовладения (узуфрукт).

20. Ипотека и иное зарегистрированное (учтенное) залоговое право в гражданском праве России.

21. Право застройки земельного участка в современном гражданском законодательстве.

22. Право постоянного владения и пользования земельным участком (эмфитевзис).

23. Право собственности на нежилые помещения.

24. Право собственности на жилые помещения.

25. Право общей долевой собственности.

26. Право общей совместной собственности.

27. Правовой режим самовольной постройки.

28. Сервитуты в российском гражданском праве.

29. Право приобретения чужой вещи.

(Кондрашов Ю.В. к.ю.н, доцент)

30. Правоспособность и дееспособность физических лиц: историко-правовой аспект и/или современные тенденции.

31. Соотношение и взаимное влияние гражданской правосубъектности физических лиц и их правосубъектности в других отраслях права.

32. Правоспособность физических лиц: моменты возникновения и прекращения.

33. Субстрат юридического лица. Проблема волеизъявления юридического лица.

34. Проблема классификации юридических лиц.

35. Некоммерческие организации: законодательные тенденции.

36. Корпорации: баланс интересов и конфликт интересов. Рейдерство.

37. Дуализм правовой природы публично-правовых субъектов.

38. Проблема организационно-правовой формы юридического лица. Конструкция «организации, обладающей правами юридического лица».

39. Новейшие организационно-правовые формы по российскому законодательству.

Нотариат: современные проблемы теории и практики(д.ю.н., доцент Савченко С.А.)

1. Нотариат: понятия, компетенция, общие условия осуществления нотариальных действий.

2. Тенденции развития института нотариата в современной России.

3. Правоспособность и дееспособность в нотариальной практике.

4. Общие условия удостоверения сделок.

5. Особенности удостоверения сделок, связанных с отчуждением недвижимости (купля-продажа, дарение, мена).

6. Договоры залога и их нотариальное удостоверение.

7. Проблемы удостоверения юридических фактов в нотариальной практике.

8. Наследование в нотариальной практике.

9. Исполнительные надписи нотариусов, порядок их совершения и оспаривания.

10. Доверенности в нотариальной практике.

Проблемы страхового права (к.э.н. Бабурина Н.А.)

1. Страхование гражданской ответственности владельцев автотранспортных средств: проблемы теории и практики.

2. Договор страхования в российском гражданском праве.

3. Правовое регулирование обязательного страхования в России

4. Страхование банковских интересов в России: вопросы правового регулирования.

5. Правовое регулирование государственного надзора за деятельностью субъектов страхового дела.

6. Правовое регулирование деятельности страховых агентов и страховых брокеров в Российской Федерации.

Правовое регулирование земельных отношений (профессор Усманова Л.Ф.)

1. Гражданско-правовые проблемы регулирования лесного фонда и защиты прав лесопользователей.

2. Особенности реализации иных вещных прав на землю.

3. Проблемы обеспечения исполнения обязательств.

4. Особенности аренды земельных участков в РФ.

5. Гарантии кредиторов и третьих лиц при несостоятельности (банкротстве).

6. Права авторов и обладателей смежных прав в сфере телевидения и радиовещания.

7. Особенности исполнительного производства в банковских правоотношениях.

8. Международно-правовая охрана авторских прав.

 

Правовой режим объектов недвижимого имущества (к.ю.н. Воронова С.В.)