Ходячие мертвецы: Невыносимая лёгкость бытия.

№ з/п	Одержувачі допомоги	Страховий стаж	Розмір допомоги, % середньої заробітної плати (доходу)
	Застраховані особи	до 5 років	60%
	Застраховані особи	від 5 до 8 років	80%
	Застраховані особи	понад 8 років	100%
	Застраховані особи:	Незалежно від страхового стажу середньої заробітної плати (доходу)
зарахованим до 1-4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи
ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу»
під час отримання допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами

Допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, пов'язаної з нещасним випадком на виробництві надається тоді, коли непрацездатність працівника виникла внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що спричинили професійно-зумовлену фізичну або психічну травму; перші п'ять днів такої допомоги надаються за рахунок роботодавця, а решта – за рахунок коштів. Фонду соціального страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Розмір допомоги – 100 % середньої заробітної плати незалежно від стажу.

Підставою для нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності є листок непрацездатності, виданий лікувальним закладом.

Листок непрацездатності – це документ, що виправдовує відсутність на роботі в період хвороби (відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами) і на підставі якого виплачують відповідну допомогу. Тому його необхідно подавати за місцем роботи в перший день виходу на роботу після закінчення періоду тимчасової непрацездатності або початку відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.

Сума допомоги за один день непрацездатності визначається як добуток середньоденного заробітку та відсотка, який залежить від загального трудового стажу.

Середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється на підставі нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (зокрема у натуральній формі), які визначаються згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» № 1266 від 26 вересня 2001 року, та підлягають обкладанню податком на доходи фізичних осіб (не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується), з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Розрахунковим періодом для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб) є останні 6 календарних місяців (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю, в якому стався страховий випадок.

Якщо застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески (або за неї сплачувалися страхові внески) менш ніж шість календарних місяців, середня заробітна плата (дохід) обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці, за які сплачено страхові внески.

У разі, коли застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески (або за неї сплачувались страхові внески) менше ніж календарний місяць, середня заробітна плата (дохід) обчислюється за фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку. Під час розрахунку суми допомоги не враховується ні сума відпускних, ні дні відпустки, оскільки протягом цього періоду працівник не працював.

Розрахунок ведеться за формулою (2):

Д = (Зпл/К1) × % х К2, (2)

де Д – допомога у разі тимчасової непрацездатності;

Зпл – сума заробітної плати за останні шість місяців;

К1 – кількість відпрацьованих робочих днів за останні шість місяців;

% – відсоток, який залежить від трудового стажу;

К2 – кількість днів тимчасової непрацездатності.

Виплата допомоги у разі тимчасової непрацездатності здійснюється в терміни, встановлені для виплати зарплати.

Допомоги з соціального страхування, що виплачуються працівникам, не входять до фонду оплати праці.

Нарахування матеріальної допомоги. Фінансовий успіх підприємства багато в чому залежить від стану здоров'я та матеріального забезпечення його працівників. Керівництво досліджуваного підприємства для вирішення соціальних потреб своїх працівників надає їм матеріальну допомогу.

На відміну від інших платежів, що входять до фонду оплати праці, матеріальна допомога має пільги щодо оподаткування. Основним документом, який регламентує порядок оподаткування матеріальної допомоги, є Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-ІV.

Підставою для виплати матеріальної допомоги можуть бути:

– колективний (індивідуальний трудовий) договір;

– наказ керівника підприємства;

– заява працівника, завізована керівником підприємства.

Матеріальна допомога разового характеру, що надається підприємством окремим працівникам, не належить до фонду оплати праці і відповідно страхові внески на ці суми не нараховують.

Матеріальна допомога, що має систематичний характер, яка надана всім або більшості працівників, належить до додаткової заробітної плати, а отже, є об'єктом для нарахування страхових внесків.

 

Л-3

. Види і порядок утримань з оплати праці. Синтетичний та аналітичний облік розрахунків за виплатами працівникам.

 

 

Ходячие мертвецы: Невыносимая лёгкость бытия.