Примітки

 

(Корпус приміток, що складає у паперовій книзі окремий розділ, рознесено до відповідних місць у тексті. — Прим. верстальника.)

 

 

 

[1]… цих жалюгідних сутностей-в-собі — іронічний натяк на одну із основних категорій філософії XX ст. (Гуссерль. Гайдеґґер, Сартр, Ясперс), головно екзистенціалізму та феноменології. Можливо, також — традиційна для Іздрика, прихована і беззмістовна без очевидної і обґрунтованої полеміки, саркастична опозиційність стосовно згаданих авторів. Очевидно, йдеться, не стільки про їхню теоретичну спадщину, скільки про самі імена, які стали своєрідними кодовими ідіомами, слоґанами «масової» субкультури певних інтелектуальних кіл (див.: Іздрик. «Денні» роздуми в сутінках. Альманах «Кінець кінцем», № 1, 1999, ст. 73).

 

[2]… kiedy sobie wspominam … — цитата з пісні Кори (Ольга Яцковська), солістки культової польської групи «Maanam», симпатії до якої Іздрик декларує в кожному творі «трилогії» «Острів Крк-Воццек-Подвійний Леон». Пісня «Окрім блакитного неба» належить до одних з навідоміших гітів групи.

 

[3]Коли згадую добрі старі часи, почуваюся якось дивно, тепер ніч чорніша (польск).

 

[4] Kto chcial cieszyć się światem … — строфа із вірша Нобелівського лауреата, польської поетеси Віслави Шимборської «Schylek wieku» («Кінець століття»). Навмисне перекручення: Іздрик подає ці рядки як продовження пісні Кори.

 

[5]Той, хто хотів би тішитися світом, ставить перед собою нерозв'язне завдання (польск.).

 

[6]… повість Solange MARRIOTT «Rien du tout, ou la conséquence» — відсилання до книги Станіслава Лема «Досконала порожнеча» (Stanisław Lem. Dzieła. Doskonała próżnia. Welkość urojona. Kraków-Wrocław, 1985), і одночасно до «Воццека», де також цитується саме цей фрагмент (див.: Іздрик. Воццек. Ів.-Фр., «Лілея-НВ», 1997). Детальний аналіз запозичення викладено в дослідженні В. Єшкілєва «Воццекургія бет» (Ів.-Фр. «Unikornus», 1998, ст. 26). В даному випадку Іздрик дещо трансформує прізвище Marriot, перетворюючи його в назву готелю MARRIOTT (див.: «Глосарій виділених синтаґм» в кінці коментаря).

 

[7]… коренем калгана … — Калган або перстач, зав'язний корінь, кошачі лапки (лат. Potentilla erecta), багаторічна лікувальна рослина з родини розоцвітних. Найчастіше зустрічається в Карпатах.

Калган також — місто в китайській провінції Чахар (див. примітку до стор.***).

 

[8]… на славнозвісному сніданку в Канта — відсилання до «Майстра і Марґарити» М. Булгакова, а саме до епізоду полеміки Берліоза з Воландом, який стверджує, що був знайомий з Кантом (— Именно, именно, — закричал он, и левый зеленый глаз его, обращенный к Берлиозу, засверкал […] Ведь говорил я ему тогда за завтраком: «Вы, профессор, воля ваша, что-то нескладное придумали! Оно, может, и умно, но больно непонятно. Над вами потешаться будут». Берлиоз выпучил глаза. «За завтраком… Канту?.. Что это он плетет?» — подумал он». «Мастер и Маргарита». Київ, «Молодь», 1998, ст. 11). Натяк на інфернальну сутність персонажа, котрий з'явиться повторно в розділі «Never say never again» під іменем Марк.

 

[9] Ґорвіц — один з наскрізних персонажів Іздрикової прози. З'являється у різних якостях, не маючи чітко визначених характеристик.

 

[10] Все розпадається на цитати. — Видозмінена цитата з віршованого циклу Юрія Андруховича «Листи в Україну»: «А для мене — пастки на кожнім метрі, мова розпадається на цитати» (див.: Четвер № 4, 1993, стор. 59, вірш IV). Автоіронічний пасаж, зайва вказівка на цитатно-мозаїчну природу «Подвійного Леона».

 

[11]… поміж собакою і вовком … — назва роману Саші Соколова. Одночасно — один із складових елементів міфологічно-символічної основи «Подвійного Леона» (див. розділ «Символіка фауни» цих коментарів).

 

[12]… з виглядом реабілітованої Касандри. — Касандра, в грецькій міфології дочка Пріама й Гекуби, відзначалася даром провидіння, який перестали сприймати поважно. Сталося це завдяки Аполонові після того, як Касандра не відповіла йому взаємністю.

 

[13] Всередині моїй, як у черва, не залишилося більше нічого — тільки порожня й смердюча пітьма. — Художній образ запозичено в Андрія Платонова.

 

[14] Бабине літо, змінивши підданство, перетворилося на слину диявола. — «Слина диявола», саме так іспанською називається бабине літо. Саме таку назву має й відоме оповідання X. Кортасара, за яким 1967 року було знято знаменитий фільм «Blow up» (реж. Антоніоні). Ім'я Кортасара з неприхованою іронією згадується в розділі «Леон-кіллер». Відомо також, що проза Кортасара мала великий вплив на ранню творчість Іздрика.

 

[15] «х»-файл … — Нічим невмотивована згадка популярного телесеріалу «X Files», один з багатьох прикладів семантично невиправданого використання маскультових ідіом та рекламних слоганів. Свідоме насичення тексту ефемерними й недовговічними лексемами.

 

[16] …невиразна мішанина «ночі» і «дня»… — чергове відсилання до «Воццека», дві частини якого мають назви, відповідно, «Ніч» і «День». Зайвий доказ нашого припущення про генетичну спадковість «Подвійного Леона».

 

[17] «невидимі режисери снів», як називав їх Воццек… — див.: попередню примітку.

 

[18]… операцію «Вісла» — операція «обміну народами» між Польщею та Радянською Україною, яку СРСР розпочав 16 вересня 1944 року, не дивлячись на те, що офіційний польсько-радянський кордон «по лінії Керзона» було встановлено 16 серпня 1945 року. Внаслідок примусової депортації постраждали як етнічні українці, що проживали на території Польщі, так і поляки, що після закінчення Другої світової війни опинилися в «закерзонні».

 

[19] Гербі Генкок, Майлз Девіс, Маркус Міллер — видатні джазові музиканти. Майлз Девіс, творчість якого, вочевидь, мала значний вплив на формування естетичних уподобань Іздрика, згадується також у повісті «Острів Крк». Маркус Млинарський — персонаж прози Тараса Прохаська. Конотації з творчістю Прохаська, номіналістські компіляції, запозичення певних мотиваційних схем та обігрування іміджу самого Прохаська (котрого, як і Іздрика, зараховують до т.зв. «станіславського феномену») — один із постійних елементів образної технології «Подвійного Леона» (див. розділ «Леон-кіллер»). Мох (Олег «Мохнатий» Гнатів) — реальна постать, відома в Івано-Франківську як безумовний авторитет місцевої контркультури. Згадується також в текстах Андруховича, Прохаська та ін. (Див. також альманах «Кінець кінцем» № 1, 1999. Інтерв'ю з Олегом Гнатівим).

 

[20]Вибачте, але ці карти не можна класти одна на одну (англ.).

 

[21] Іван Кучін — російський виконавець т.зв. «блатного» репертуару, популярний в злочинному середовищі співак. Не зовсім вправна стилізація «блатного» російського арґо (як і запозичення з інших іноземних сленґів) в «Подвійному Леоні» не лише унаочнює ареали ворожої лексики, а й виступає загальною прикметою неприйнятності героєм зовнішнього світу. Відторгнення довколишнього на рівні мікрофізіології — характерна риса Іздрикового протагоніста.

 

[22]… гібридові Болеслава Пруса, Марселя Пруста й Джойса. — Чергове іронічне згадування видатних постатей культури XX ст. (див коментар 1). Хоча видається майже певним, що у випадку з Болеславом Прусом йдеться лише про фонетичну гру «Прус-Пруст»: надто вже очевидна неспівставність цінності доробку польського класика із світовим масштабом двох інших літературних монстрів.

 

[23]… як солдат без батьківщини, голий вася — цитата з вірша Юрія Андруховича «This is the end» (див.: «Четвер» № 9, 2000, ст. 189).

 

[24] Сьогодні мені залишилася остання порція голок… — в наступному епізоді Іздрик майже дослівно цитує окремі розділи пам'ятки китайської літератури XVIII ст. «Нові записи Ці Се» відомого письменника Юань Мея, зберігаючи при цьому автентичну нумерацію. Незначні зміни стосуються лише епізодичного введення в текст (передовсім в назви розділів) сучасних реалій, здебільшого лінґвістичного характеру (згадане вже використання «архетипічних» ідіом маскульту).

 

[25] Хойсі — повіт східно-китайської провінції Чжецзян, яка займає прибережну смугу між провінціями Цзянси й Фуцзянь.

 

[26]… тридцять чжанів. — китайська міра довжини. Один чжан дорівнює близько 3,2 м.

 

[27] Чжанцзякоу — місто Калган в провінції Чахар.

 

[28] Фуцзян — провінція в Південно-Східному Китаї.

 

[29] Чунмін — місто в провінції Цзянси.

 

[30]… в храмі Юньціси … — Храм Юньціси знаходиться коло Ханчжоу, головного міста провінції Чженцян, на одному з виступів гори Уюньшань. Збудований в X ст., пізніше він неодноразово перебудовувався та реставрувався.

 

[31] Сунь Се-фей — прізвисько достойника, вченого й поста XVIII ст. Сунь Цзянь-луна.

 

[32] Ухуа — гора в провінції Юньнань.

 

[33]Юньнань — провінція в Південно-Західному Китаї.

 

[34] Династія Мін — династія, що правила Китаєм з 1368 по 1644 рік.

 

[35] Сіньлінський правитель — У Цзи (?—244 р. до Р.Х.), молодший син вейського князя Чжао-вана, один із чотирьох героїв, що чинили опір князівству Цінь, яке намагалося об'єднати Китай під своєю егідою. В 285 р. до Р.Х. У Цзи очолив вейське військо, пізніше він завдав нищівного удару армії ціньського генерала Ван Хо.

 

[36] Плаче-тужить Стефанія вранці в Путивлі на вокзалі. — Парафраз на славнозвісний плач Ярославни із «Слова о полку Ігоревім» (Плаче-тужить Ярославна вранці в Путивлі на валу). В наступних епізодах Іздрик іронічно, іноді навіть карикатурно обігрує лексичні форми «Слова», пародіює старослов'янську мову, лемківський діалект, та інші мовні маргіналії, доводячи, як зазвичай, гру до абсурду, до руйнування самої природи словотворення.

 

[37] Юньан — область в провінції Хубей, що в Центральному Китаї.

 

[38] Гу — цей термін має декілька значень: отруйна комаха чи плазун; злий дух; отрута, яку додають ворогові в їжу чи пиття; спосіб отруювання; хвороба; чорна магія. Археологічні дані свідчать про те, що ієрогліф ГУ зустрічався вже на панцерах черепах та кістках тварин, які використовували в глибоку давнину для гадання. Вважалося, що за допомогою ГУ можна отримати багатство, а також помститися ворогові. В посудину клали отруйних комах і змій, які пожирали одне одного; того, що виживав, іменували ГУ. Отриману від нього отруту давали людині, вона невдовзі помирала.

 

[39] Дао — в китайській філософії Шлях Істини, абсолютна першооснова світу, що спричинила всю його багатогранність і різноманіття.

 

[40]… коли мені тільки виповнилося сім років … — Юань Мей народився 1716 року, одначе в Китаї, як і в інших країнах Далекого Сходу, вважається, що новонароджений відразу має один рік.

 

[41] Птаха Пен — міфологічний гігантський птах (птах Рок), його спина простягається на декілька тисяч лі (лі — близько 0,5 км), крила нагадують хмари — одним їхнім помахом Пен може подолати 90 тис. лі. В книзі філософа Чжун-цзи говориться, що якась велетенська риба перетворилася на птаха — так виник Пен. Деякі давні коментатори вважали, що назва «Пен» — фонетичний варіант назви птаха Фен, звідки походять можливі ототожнення Пен з божеством вітру.

 

[42] Чжуан-цзи — поет-філософ (IV–III ст. до Р.Х.), який сповідував філософію даосизму. Іздрик називає його DJ 107FM, тобто, фактично, диск-жокеєм івано-франківського радіо «Вежа». Наведена фраза «Крила, що як хмари закривають небо», цитується Юань Меєм за трактатом Чжуан-Цзи «Мандри у безмежжі».

 

[43] Цюнчжоу — область в провінції Гуандун, що в Південному Китаї.

 

[44] Ісін — місто в провінції Цзянсу.

 

[45] Лі — китайська міра довжини, приблизно 576 м.

 

[46] Чжапу — бухта на південному сході повіту Пінху в провінції Чжен-цзян.

 

[47] Хуайнань — місто в провінції Аньхой.

 

[48]Всі імена справжні, всі події — вигадані. Будь-які співпадіння слід вважати невипадковими.

 

[49] Альбан Т. — алюзія до імені Альбана Берга, австрійського композитора, автора опери «Воццек», назву якої й запозичив Іздрик для своєї книги. Зі слів Юрія Андруховича («Воццек, син Іздрика». Art Line #10–11, 1997, ст. 92) знаємо, що згідно з початковим задумом книга мала називатися «Альбан — Той — Воццек». Причина такого нав'язливого нагадування Іздриком-Леоном про Іздрика-Воццека не зовсім зрозуміла, адже вона демонструє відвертий несмак, який важко виправдати навіть рятівним поняттям «антиестетика». Швидше за все — це наслідок підсвідомого відчуття того, вже згаданого нами факту, що «Подвійний Леон» (на відміну від попередньої книги) навряд чи можна визнати літературним твором.

 

[50]… такі світила як Лишега, Процюк, Ципердюк, Андрусяк, Прозаяк, Любанський, Ірпінець, Боракне, Римарук, Лугосад… — майже дослівна автоцитата з «Воццека» (розділ «Синдром Любанського»), на що прозоро натякається в кінці виділеного курсивом епізоду.

 

[51]«Ogniem і mieczem» — роман класика польської літератури Ґ. Сенкевіча, відомий своїм антиукраїнським спрямуванням. Бум довкола проблематики цього твору виник 1999 року в зв'язку з виходом на екрани одноіменного блокбастера С. Гофмана.

 

[52]«братва» — одне із сленгових самовизначень осіб, приналежних до кримінальних структур.

 

[53]— Алея Незалежності. Центр Космічних досліджень.

— Наскільки мені відомо, по Незалежності немає ніякого Центру Космічних Досліджень.

— Ну то, може, по якійсь іншій вулиці. Це вже ваша проблема.

— Ви, напевно, український космонавт?

— На жаль (польськ.).

 

[54] Станіслав Сойка — польський піаніст, співак та композитор, близький до естетики джазу. Далі повністю цитується текст його пісні «Так jak w kinie» з диску «Cud niepamięci» (Pomaton 98124).

 

[55]У мене тихий, добрий дім, живу, як на екрані.

Маю дружину і дітей, але без Тебе гину.

Як у фільмі на екрані

Радують мене і жінка й діти, а Ти десь там… (очевидно, д а л е к о — прим. моя,—

Леон.)

І хоч не вмію без них жити, та якось порожньо довкола

І Ти прекрасно знаєш це, то утікай же якнайдалі.

О добрий Боже, і для чого нам зустрітися дано було?

Так, ніби в фільмі на екрані.

Як час мине, як час мине, і все у даль відплине,

У Тебе також буде дім і життя, ніби в кіно, —

І вже не плакатимеш Ти й забудеш вже про мене.

І ніхто ніколи не дізнається, як я кохав Тебе безтямно

Неначе в фільмі на екрані (польськ.).

 

[56] Ой любчику ти наш, однолюбчику!.. — черговий іронічний парафраз, пародіювання «Слова о полку Ігоревім», в даному випадку — стилістики перекладу Максима Рильського.

 

[57] Бальшова Тєатра — йдеться, очевидно, про варшавський Teatr Wielki, який справді знаходиться неподалік згаданого в тексті готелю VICTORIA, і своєю похмурою псевдоімперською стилістикою нагадує подібні радянські будівлі. Це ж стосується й Палацу Культури та Мистецтв — точної копії помпезних проектів сталінської доби, які все ж біль-менш органічно вписуються в московський урбаністичний ландшафт і, в той же час, абсолютно випадають з архітектурного контексту європейської Варшави.

 

[58]— Алея Незалежності. Центр Космічних досліджень.

— Наскільки мені відомо, по Незалежності немає ніякого Центру Космічних Досліджень.

— Ну то, може, по якійсь іншій вулиці. Це вже ваша проблема.

— Ви, напевно, український космонавт?

— На жаль (англ.).

 

[59]«А в Кракові на Брацькій падає дощ (польск.).

 

[60]«Леон-кіллер» — запозичення назви відомого фільму Люка Бессона. В даному випадку бачимо пряме протиставлення популярного кінематографічного героя образові Іздрикового Леона: професійного холоднокровного кіллера і невротичного пацієнта наркодиспансеру, для якого єдиною можливою формою вбивства є самогубство.

 

[61]… відчуваючи цілком стерпну легкість буття … — парафраз на назву відомого роману М. Кундери «Нестерпна легкість буття».

 

[62] Клаудія Шіффер — відома фотомодель, один із тимчасових символів маскульту. Міс Ґнуссен — персонаж роману Кена Кізі «Політ над гніздом зозулі», уособлення домінуючої злої сили довколишнього світу, яка замагається заволодіти внутрішнім мікрокосмом людини. Іздрик проводить певні паралелі між старшою сестрою «Комбінату» і головним лікарем наркодиспансеру, до якого потрапляє герой «Леона». Цитування Кена Кізі відбувається в цьому розділі як в прихованій формі, так і у відкритій формах (стор. 80. — «Усі ми кролики різного віку й категорій…), зокрема, фраза із «Польоту…» слугує одним із епіграфів. Леді Ді — принцеса Великобританії Діана. Після трагічної загибелі в автокатастрофі її масмедіївський титул Леді Ді остаточно набув ідіоматичних ознак. Фактично, історія її життя і смерті також є прикладом того, як агресія зовнішнього обшару нищить не лише внутрішній духовний світ людини, але цілком реально загрожує її фізичному виживанню.

 

[63]… іншу леді—залізну. — натяк на колишнього прем'єр-міністра Великобританії Марґарет Тетчер, яка за твердість переконань і жорсткість політики отримала прізвисько «залізна леді».

 

[64] Прекрасний хмелю аромат!.. — Тут і далі, в драматургічних епізодах Іздрик використовує текст п'єси Славоміра Мрожека «Танґо». Використовує дуже вільно, зміщуючи акценти, вводячи власні ремарки та епізоди, часами дзеркально перевертаючи авторське трактування образів і характерів. Так, скажімо, Артур (єдине ім'я, запозичене з п'єси) в «Леоні» цілком не подібний на Артура в «Танґо». Можливо, саме тому Іздрик часто приписує «своєму» Артурові репліки його сценічних антагоністів, перетворюючи його з умовного героя в не менш умовного антигероя.

 

[65] Орест Щезняк (…так звали одного з моїх персонажів) — такого персонажу в Іздриковій прозі не знаходимо. Однак відомо, що в своїй артистичній діяльності Іздрик іноді використовував це ім'я для мистецьких містифікацій. Так під час персональної виставки «Живопис. Графіка. Трансильванія» (1996) в Івано-Франківському художньому музеї одна з рецензій на Іздриковий живопис була підписана: «Орест Щезняк, Едмонтон, Канада».

 

[66]Почуваюся цілком задовільно. Все в порядку. Порядок мусить бути (нім.).

 

[67]На все добре, моя кохана фрау (нім.).

 

[68] Хочеш (…) яскравих апельсинів? — рефрен відомого гіта російської рок-співачки Zемфіри «Хочеш?», рядки з якого винесено також в епіграф.

 

[69] …терористичної організації «Червоний Гаолян» — авторська вигадка. Подібної організації не існує. Таку назву мав один із шедеврів китайської кінематографії. Можливо, Іздрик таким чином вводить додатковий «східний» акцент, доповнюючи і в специфічний спосіб виправдовуючи орієнтальну перевантаженість «Акупунктури».

 

[70] Мата Харі — відома історична постать, жінка-шпигунка.

 

[71] Мелатонін — фармацевтичний препарат, речовина, яку виділяє мозок людини під час сну. У вітчизняній медицині не застосовується — звідси й здивування фрау Де.

 

[72]… Корочє, зёма, вдруг посерьёзнел Колян … — цитата з повісті Валерія Прімоста «Дурка» (див «Четвер № 5, 1993). Іздрик пише про неї як про «повість (…), друковану в моєму ж часописі», тобто застосовує цілком автобіографічний пасаж, нагадуючи про своє кредо редактора журналу «Четвер» і виводячи таким чином колізії «Леона-кіллера» з медикаметозно-філолоґічних теренів у площини документальної реальності.

 

[73] Фау-2 — Vergeltungswasse (V-2), легендарна німецька секретна «зброя помсти», стратегічна ракета часів Другої світової війни (перший запуск відбувся 8 вересня 1944 року), над створенням якої працював конструктор Вернер фон Браун.

 

[74]… синдром Любанського … — назва одного з розділів роману «Воццек», в якому використовується загальновживаний літературно-кінематографічний прийом «сон уві сні». Карп Любанський — песонаж «Воццека» й одночасно літературна персоніфікація Юрія Андруховича. В даному випадку ще один натяк на можливу автобіографічність подій — ім'я Карп зустрічаємо в першому абзаці розділу «Леон-кіллер».

 

[75]… Повзли б собі на Канари чи на острів Крк … — безумовний натяк на повість «Острів Крк», що разом із «Воццеком» та «Подвійним Леоном» вкладається, як уже говорилося, в своєрідну трилогію.

 

[76] Який блискучий розум — і пропав! — тут і далі цитуються рядки з «Гамлета» в перекладі Юрія Андруховича (див.: "Четвер" №10, 2000).

 

[77]«Молчи, товарищ! Будь бдителен! Враг повсюду!» — розповсюджені лозунги 30-х років сталінської доби, періоду повальної шпигуноманії та масових арештів.

 

[78]«Killing Me Softly» — один з т.зв. музичних «евергрінів». Лише завдяки йому Roberta Flack (автори пісні — N. Gimblc / C. Fox) увійшла в історію рок-музики. Можливо, Іздрик згадує саме її, як і Кена Кізі — автора, фактично єдиного, але всесвітньовідомого твору, підсвідомо уподібнюючи себе до цих славетних аутсайдерів арт-процесу. Це може бути як іронічний, так і клінічний вияв своєрідної «манії величі», або ж внутрішнє прагнення змоделювати власну біографію за подібним зразком: загальновідома пристрасть Іздрика до ще одного «аутсайдера» — Д. Селінджера.

 

[79]Встати! Геть! (нім.).

 

[80] В межах Будєйовицького анабазису … — відсилання до книги Я. Гашека «Пригоди бравого солдата Швейка», німецькомовні фрагменти з якої цитуються в наступному епізоді. Іздрик дотепно компілює з окремих фраз та пісенних куплетів подобу діалогу.

 

[81]«Не мої, — кажу, — се ноги. Присягаю, на чім світ. Бо мої в чоботях були — а сі босі, без чобіт». — Неточна цитата з вірша С. Руданського «Не мої ноги» (С. Руданський. Твори в трьох томах. Київ, Наукова думка, 1972, т.1, ст.202).

 

[82] Ви такий, який ви є. — Порівн. з «Я є той, хто є» (Вихід 3, 14) — так Бог представив Себе Мойсеєві.

 

[83]… висмоктане до останньої клейкої субстанції … — чергова трансформована автоцитата з «Воццека».

 

[84] Носферату — персонаж фільму Вернера Герцога «Носферату — фантом ночі» (1978), знятого за романом Б. Стокера «Дракула». Можливий натяк на інфернально-вампіричну атмосферу розділу (про це свідчить і назва «трансильванський транс» — граф Дракула, як відомо, походить із Трансільванії), можлива також віддаленіша алюзія: того ж 1978 року Вернер Герцог зняв ще один фільм, цього разу на основі п'єси Г. Бюхнера «Войцек»…

 

[85] Ноосфера — одна з основних категорій філософського вчення В. Вернадського, особливий стан біосфери, якого вона набуває під впливом цивілізаційних процесів. Буквально — сфера розуму. Нам нічого не відомо про захоплення Іздрика філософією Вернадського, однак проблема деміургічного потенціалу тексту, згадки про яку знаходимо майже в кожному творі письменника, цілком може бути конспектом деяких аспектів досліджень Вернадського: «Думка не є формою енергії. Як же вона може впливати на матеріальні процеси? Питання це до сьогодні не вирішене, не зважаючи на те, що емпіричні результати такого «незрозумілого» процесу трапляються нам на кожному кроці». (В. Вернадський. «Кілька слів про ноосферу», 1944).

 

[86] Кінґ-Конґ — ще один персонаж масової культури — велетенська горила, що разом із Дракулою, Фредді Крюґером, Суперменом, Годзілою, І.Т., Альфом, згаданими в наступному епізоді черепашками-ніндзя та ін. входять до всесвітнього шоу-бестіарію.

 

[87] Море було спокійне … — дослівна й розлога цитата з повісті Моріса Бланшо «Thomas l'obscur». Паралельно Іздрик подає власну, поетичну транскрипцію цього епізоду. Своєрідна стилізація «під Бланшо» нам бачиться також у розділі «Вінвона» (епізод «Вона спускалася до води.»).

 

[88]Не плутати з черепашкими-ніндзя.

 

[89]Отак воно, моя мила, коли кохає боснієць (босн.).

 

[90] Never Say Never Again — назва одного з фільмів про «агента 007» Джеймса Бонда. Імовірно (ніколи не говори «ніколи»), — натяк на декларативну незавершеність розділу, можливо, також — чергова формальна гра з ідіомами маскульту.

 

[91]… забраклі деталі … — важко зрозуміти мотиви виділення цього словосполучення курсивом. Одним із принципів текстографії «Подвійного Леона» є виділення курсивом цитат та автоцитат, запозичень чи віршованих компіляцій. В даному випадку нам не вдалося з'ясувати жодних подібних конотацій. Швидше інтуїтивно, аніж вмотивовано, можна припустити завуальований натяк на роман Стівена Кінґа «Необхідні речі».

 

[92]… сýдно — до суднá … — парафраз на рядки другого вірша Ю. Андруховича з циклу «Листи в Україну»: «Хоч насправді це ніби судно (чи судно) / і не так ковчег воно, як титанік».

 

[93] Сеанс четвертий (фраґмент) — цей епізод являє собою компіляцію з кількох драматургічних творів: «Кароль» С. Мрожека, «Ендшпіль», «Щасливі дні!» С. Беккета, «Стільці» та «Голомоза співачка» Е. Йонеско. Авторських вставок тут дуже мало, найчастіше — це ремарки та, іноді, перехідні фрази. Іздрик вводить в контекст запозиченої драматургії майже всіх власних героїв, зібравши їх воєдино.

 

[94]… сувора дієта, двічі на день … — парафраз на епізод із «Пригод Бравого солдата Швейка» (Я. Гашек. «Пригоди бравого солдата Швейка», Київ, «Дніпро», 1970. Розділ «Швейк-симулянт», стор. 54).

 

[95]… чарепаха Замза … — відсилання до «Перетворення» Ф. Кафки, герой якого Ґрегор Замза трансформується в гігантську комаху. Леон також переживає подібну трансформацію (розділ «Трансильванський транс»), проте окрім подієвого паралелізму жодних інших конотацій з повістю Кафки не знаходимо. (Докладніше див.: «Символіка фауни» в цьому Додатку).

 

[96]Побачимося пізніше, алігаторе!

За якийсь час, крокодиле! (амер. сленґ.).

 

[97] Будинок цей, триповерхову кам'яницю … — в цьому епізоді майже документально відтворено історію одного з карпатських санаторіїв у містечку Татарові. Річ ясна, Іздрик вводить в оповідь вигадані імена та орнаментовані фікцією деталі. Щодо можливої достовірності деяких генеалогічних аспектів виникають, як нам видається, небезпідставні сумніви, однак з'ясувати це проблематично: Іздрик вже неодноразово вводив у контекст своїх творів позірно автобіографічні подробиці, більшість з яких за детальної перевірки виявлялися містифікацією. Однак це не заперечує можливості використання ним реальних фактів власної біографії.

 

[98]… переселятися в інше помешкання іншого міста іншої країни … — порівн. у «Воццеку»: «…і як мізерним, нікому не потрібним лантухом лежить в одному з помешкань одного з будинків пересічного міста невеликої країни…» (ст. 13).

 

[99]… місця, позбавлені місця, позбавлені вивільнення місць, — чергове відсилання до Гайдеґґера, а саме, до його афористичного вислову «простір — це вивільнення місць». (Див.: Heidegger М. Die Kunst und der Raum. Sankt Gallen: Erker. 1969. 26. S.).

 

[100]… зійти, скажімо, у придорожнє жито і там лапати коло прірви малюків. — відсилання до повісті «Над прірвою в житі» Д. Селінджера, творчість якого, — про що вже згадувалося, — мала значний вплив на формування Іздрика-письменника.

 

[101] Недарма писав колись спеленаний плевритом Плєромін: «Из динамиков лилась музыка удивительной пошлости и красоты». — неточна цитата з роману В. Пєлєвіна «Життя комах». Іздрик навмисно перекручує прізвище російського письменника, зміщуючи таким чином акценти: «Плерома» — назва часопису, редагованого В. Єшкілєвим. Третє число цього часопису містить скандально відому «Малу Українську Енциклопедію Актуальної Літератури» (Ів.-Франк. «Лілея HB». Плерома № 3'98). Поняття «Плерома» є також терміном єретичної християнської містики: можливо, в такий спосіб Іздрик натякає на певну єретичність християнського самоусвідомлення протагоніста.

 

[102]… і вже не вернешся, хоч крила зітри, хоч згори … — цитата з поетичного циклу Ю. Андруховича «Індія» (Див.: Плерома № 3'98. Хрестоматійний додаток, ст. 190).

 

[103] Маріво П'єр Карле де Шамблен де — Marivaux Р. (1688–1763), французький письменник і драматург.

 

[104] Кома — 1 (грам.). Розділовий знак, який розмежовує частини речення.

2 (мед.). Стан непритомності з порушенням чутливості й рефлексів, розладом життєво важливих функцій: кровообігу, дихання тощо.