Ідея вільного виховання Ж-Ж. Руссо

Жан-Жак Руссо (1712-1778) – французький просвітитель, представник передреволюційної буржуазії. Народився в Женеві, в сім'ї майстра-годинникаря. Рано втратив батьків, маленькому Жан-Жаку довелося самому заробляти собі на життя, відчути голод, позбавлення, поміняти багато професій.

Систематичної освіти він не здобув, більше займався самоосвітою. У тридцятирічному віці він поїхав до Парижа, де познайомився з кращими представниками (літераторами, філософами) нової буржуазної інтелігенції, часто зустрічався з Дідро. За його порадою Руссо написав роботу чи «Сприяв прогрес в науці і мистецтві поліпшенню або погіршенню моралі?». Діжонська академія за цю роботу нагородила Руссо першою премією. У 1754 році з'являється друга робота Ж.-Ж. Руссо «Про походження нерівності між людьми», а потім (1762) – «Суспільний договір», де він різко критикує тиранію, гноблення експлуататорів і розвиває договірну теорію Локка, що влада, яка не відповідає інтересам народу, не є законною, вона порушує суспільний договір, по якому люди добровільно передавали частину всіх прав вибраним представникам влади, що у свою чергу повинні були служити народу. Звідси вивід: якщо влада не задовольняє вимоги народу, то її необхідно зняти.

У 1762 році був написаний роман-трактат «Еміль, або про виховання», він викликав протест серед королівської влади і духівництва. Ця крамольна книга була спалена на одній з паризьких площ. Руссо вимушений був бігти спочатку до Женеви, а потім до Берна і, нарешті до Англії. До Франції Ж.-Ж. Руссо повернувся хворим, морально пригноблюваним. Незадовго до своєї смерті.

В цей час (1767) він написав автобіографічну працю «Сповідь». У 1778 році Жан-Жак Руссо помер.

У основу виховання («Еміль, або про виховання»), по Руссо, повинен лягти принцип проходження за вказівками природи, відповідно до яких:

а) кожному віковому періоду повинні відповідати особливі форми виховання і навчання;

б) виховання повинне бути трудовим і сприяти розвитку самостійності і ініціативи учнів;

в) інтелектуальному вихованню повинні передувати вправи для розвитку фізичних сил і органів чуття вихованця.

У системі виховання по Руссо велике значення приділялося особистості дитини. Це був протест проти виховання, характерного для феодалізму. Він прагнув показати, що правильне виховання є засобом розв’язання корінних соціальних проблем. Тільки шляхом виховання можна перебудувати світ. Влада і багатство створили нерівність, людина втратила свободу і стала пригноблюваною, а пригноблюване суспільство сприяє створенню пригноблюваних людей. Тому дитину (Еміля) необхідно виховувати поза феодальним суспільством відповідно до природи (природовідповідно). Навчати природовідповідно – означає дотримуватися законів розвитку організму дитини і її здібностей.

Руссо вважав, що простих людей, трудівників та їх дітей виховувати не потрібно, вони вже виховані самим життям. Необхідно виховувати і перевиховувати феодалів, аристократів і їх дітей, щоб кожен з них став людиною, а не дармоїдом. Тому головним героєм свого роману Руссо узяв Еміля – сина багатих батьків з метою виховання його справжньою людиною.

Розглянемо вікову періодизацію і зміст виховання по Ж.-Ж. Руссо, він розділяє життя свого вихованця на вікові періоди: а) від народження до 2-х років, тут необхідно приділяти увагу фізичному вихованню; б) від 2-12 років – період «сну розуму», тут необхідно розвивати «зовнішні відчуття»; в) від 12-15 років (розумове виховання); г) від 15 до повноліття (період морального і статевого виховання).

Жан-Жак Руссо охарактеризував всі періоди, визначаючи зміст, форми і методи навчання і виховання в кожному з них.

У ранньому дитинстві (до 2-х років) основним є фізичне виховання. Новонароджену дитину не треба сповивати, оскільки перший крик дитини – це «протест проти несправедливості в суспільстві!»

Після 12 років починається розумове і трудове виховання дітей. Це так званий третій період (з 12-15 років), під час якого слід розвивати у підлітків спостережливість, самодіяльність, учити їх працювати в саду, на городі, в полі, майстерні; учити читанню, писати, географії, природознавству, астрономії, арифметики, геометрія.

Для хлопців 15-17 років Ж.-Ж. Руссо виділяє три завдання морального виховання: виховання добрих відчуттів, добрих думок і доброї волі. До 17-18 років хлопцю не треба говорити про релігію, проте Руссо переконаний, що Еміль думає про першопричину і самостійно приходити поступово до пізнання божественного початку.

Педагогічні погляди Руссо мали значний вплив на розвиток педагогічної думки і в наступний історичний період.

Ідея вільного виховання Ж.-Ж. Руссо

Принципи виховання	Природовідповідності (природне виховання: спілкування з природою, гармонія з нею)
Педоцентризму (вільне виховання дитини: ідея доброго початку як первинної сутності людини)
Джерела виховання	Від природи (внутрішній розвиток здібностей і органів людини)
Від оточуючих речей (набуття власного досвіду щодо оточення)
Від людей (навчання тому, як користуватися природними здібностями)
Форми виховання	Фізичні робота в саду, в городі, у майстерні («праця є неминучим обов'язком суспільної людини», ремісниче навчання, прогулянки, режим роботи і відпочинку)
Методи виховання	Вправи, приклад старшого, бесіди, спостереження, змагання.