Роль федеральной таможенной службы в регулировании внешнеэкономической деятельности

де — відповідні показники.

3)Можливе зростання продуктивності праці за рахунок зниження шуму визначається за формулою:

 

Профзахворюваність та виробничий травматизм.

1)Коефіцієнт частоти трав­матизму визначається за формулою:

,

де N — кількість врахованих нещасних випадків на виробництві за звітний період з утратою працездатності на один і біль­ше днів;

Ч — середньооблікова чисельність працівників за звітний період часу.

2)Коефіцієнт тяжкості травматизму обчислюється за формулою:

де Д — сума днів непрацездатності по всіх нещасних випадках;

N — загальна кількість нещасних випадків.

 

3)Коефіцієнт виробничих витрат визначається за формулою:

.

 

 

4)Показник непрацездатності (П_н) визначається за формулою:

,

де Д — число людино-днів непрацездатності постраждалих;

5)показник матеріальних наслідків (П_м) —

,

де М — матеріальні наслідки нещасних випадків за звітний період часу, грн;

6)показник витрат (П_в) на попередження нещасних випадків за звіт­ний період —

,

де З — витрати на попередження нещасних випадків за звітний період.

7)Показник частоти випадків захворюваності (І _ч.в) та днів непрацездатності (І _г.д) визначається на 100 працівників:

,

де Б — кількість випадків захворювань;

Д — число днів захворювань за звітний період;

Ч — середньооблікова чисельність працівників у звітному періоді.

8)Показник середньої тривалості одного випадку захворювання (П_д.з) (показник тяжкості захворюваності) обчислюється за формулою:

,

де Д — кількість днів тимчасової непрацездатності;

Б — кількість випадків захворювань.

9)Матеріальні (М_тр) витрати визначаються за формулою:

де П_тр — витрати виробництва внаслідок нещасних випадків;

Е_тр — економічні витрати;

С_тр — соціальні витрати.

10)Загальнодержавні витрати K у випадку втрати працездатності визначаються за формулою:

де — розміри витрати і збитків, які несе суспільство в цілому для відновлення здоров’я в кожному випадку втрати працездатності;

В — величина еквівалента заробітної плати, невиплаченої за час хвороби робітника в розрахунковому періоді.

11)У кожному випадку втрати працездатності сума еквівалента неодержаної робітником заробітної плати В розраховується за формулою:

,

де В ¢ — сума заробітної плати за три місяці, які передували захворюванню;

n — кількість відпрацьованих днів за ці місяці;

Т — тривалість хвороби в робочих днях.

12)Економічні втрати виробничих підприємств та організацій при тимчасовій чи довготривалій непрацездатності працівників колек­тиву С _п встановлюються за формулою:

,

де Р — втрати кількості виробленої продукції за період непрацездатності. Їх у кожному випадку непрацездатності визначають за формулою:

де а — коефіцієнт, який враховує поправку до кількості виробленої продукції внаслідок різниці в кваліфікації потерпілого усеред­неного розряду і середньооблікового працівника та розраховується відношенням тарифного коефіцієнта розряду потерпілого K _ф до тарифного коефіцієнта розряду середньооблікового працівника K _с;

Р ₀ — середньоденний виробіток продукції, що припадає на один відпрацьований людино-день у розрахунковому періоді;

Т _і — тривалість хвороби;

С_і — втрати і збитки, котрі несе безпосередньо організація при втраті працівником працездатності;

ПВ — допомога по тимчасовій непрацездатності з Фонду соціального страхування.

13)Загальні матеріальні втрати внаслідок травматизму і захворювання можна обчислити за формулою:

де П_т — матеріальні наслідки травматизму;

Т_б — матеріальні наслідки захворювань, пов’язаних з несприятливими умовами праці.

14)Вартість за листками непрацездатності в результаті травматизму (П₁);

де О_б — середня оплата листка непрацездатності за день або середня заробітна плата потерпілого за день;

П_р.д — кількість робочих днів, втрачених унаслідок нещасних випадків.

15)Вартість недоданої продукції в результаті нещасних випадків (П₂) розраховується за формулою:

де В_д — середньоденний виробіток одного робітника, грн;

П_р.д — кількість робочих днів, втрачених у результаті травм.

16)Розмір інших втрат унаслідок травматизму (П_З) можна встановити за формулою:

П_З = С₁ + С₂ + Д + З_к + П_с,

де С₁ — кошти, витрачені на утримання стаціонарних хворих;

С₂ — кошти на лікування амбулаторних хворих;

Д — доплата потерпілим при їх переводі на легшу роботу;

З_к — витрати на підготовку кадрів, викликані вибуванням працівників з причини травм;

П_с — розміри допомоги, призначені потерпілим та їх сім’ям.

Таким чином, П_т = П₁ + П₂ + П_З.

17)Матеріальні витрати в результаті захворювань визначаються за формулою:

Т_б = (О_б ´ П_р.д + В_д) · 0,25,

де О_б — середня оплата листків непрацездатності за день;

П_р.д — число робочих днів, втрачених у результаті захворювання;

В_д — середньоденний виробіток одного працюючого;

0,25 — коефіцієнт, який враховує питому вагу трудозатрат, пов’язаних з несприятливими умовами праці в загальному числі втрат через захворювання.

 

Організація охорони праці на виробництві.

1)Чисельність працівників служб охорони праці на підприємствах із кількістю працівників понад 500 осіб розраховується за формулою:

,

де М ₁ — чисельний склад служби охорони праці на підприємстві;

Р _ср — середньооблікова чисельність працівників підприємства;

Ф — ефективний річний фонд робочого часу спеціалістів з охорони праці, що дорівнює 1820 год, який враховує втрати робочого часу на можливі хвороби, відпустку тощо;

2)K _в — коефіцієнт шкідливості та небезпечності виробництва:

,

де Р _в — чисельність працівників із шкідливими речовинами незалежно від рівня їх концентрації;

Р _а — чисельність працівників на роботах підвищеної небезпеки (що підлягають щорічній атестації з охорони праці).

 

Економічні аспекти охорони праці.

1)Витрати на здійснення заходів щодо поліпшення умов і охорони праці розраховуються за формулою:

В = С₀ + К₀,

де С₀ — поточні (експлуатаційні) витрати на здійснення заходів, грн;

К₀ — капітальні витрати на поліпшення умов та охорони праці, грн.

2)Чималого значення набуває визначення ефективності витрат підприємства на охорону праці. Цей показник обчислюється за формулою:

де Е_р — річна економія від поліпшення умов і охорони праці на підприємстві (прибуток або зменшення збитків);

В — загальні витрати (вкладення підприємства на охорону праці).

3)Загальні витрати підприємства на охорону праці як до впровадження комплексу заходів щодо поліпшення умов праці, так і піс­ля нього розраховуються за формулою:

де В₁ — витрати на заходи з охорони праці за рахунок джерел фінансування, регламентованих нормативними актами держави;

В₂ — витрати на заходи з охорони праці за колективними договорами.

4)Скорочення кількості робочих місць (ΔК), що не відповідають вимогам нормативних актів щодо безпеки виробництва, розраховується за формулою:

де К₁, К₂ — кількість робочих місць, що не відповідають вимогам санітарних норм до і після проведення заходів;

К₃ — загальна кількість робочих місць.

5) Зменшення чисельності зайнятих (ΔЧ), які працюють в умовах, що не відповідають вимогам санітарних норм, визначається за формулою:

,

де Ч₁, Ч₂ — чисельність зайнятих, які працюють в умовах, що не відповідають санітарним нормам до і після впровадження заходу, осіб;

Ч₃ — річна середньооблікова чисельність працівників, осіб.

6) Збільшення кількості машин, механізмів (ΔМ) та виробничих приміщень (ΔБ), приведених до вимог норм охорони праці, обчислюється за формулами:

,

де М₁, М₂ — число машин і механізмів, що не відповідають нормативним вимогам до і після впровадження заходу, шт.;

М — загальна кількість машин і механізмів, шт.;

Б₁, Б₂ — кількість виробничих приміщень, які не відповідають нормативним вимогам до і після впровадження заходу, шт.;

Б — загальне число виробничих приміщень, шт.

7) Зменшення коефіцієнта частоти травматизму Δ K ₄ встановлюється за формулою:

,

де N ₁, N ₂ — кількість випадків травматизму відповідно до і після впровадження заходу;

Ч₃ — річна середньооблікова чисельність працівників, осіб.

 

8) Зниження коефіцієнта тяжкості травматизму Δ K _т розраховується за формулою:

де Д₁, Д₂ — кількість днів непрацездатності через травматизм відповідно до і після впровадження заходу.

9) Зменшення коефіцієнта частоти професійної захворюваності через незадовільні умови визначається за формулою:

,

де З₁, З₂ — число випадків професійних захворювань відповідно до і після впровадження заходу.

10) Скорочення коефіцієнта тяжкості захворювання обчислюється за формулою:

де Д_з1, Д_з2 — кількість днів тимчасової непрацездатності через хвороби відповідно до і після вжиття заходу;

K_з1, K_з2 — кількість випадків захворювання відповідно до і піс­ля вжиття заходу.

11) Зменшення числа випадків виходу на інвалідність (ΔЧ_і) внаслідок травматизму чи професійної захворюваності встановлюється за формулою:

,

де Ч_і1, Ч_і2 — чисельність працівників, що стали інвалідами до і після проведення заходу, осіб.

12) Скорочення плинності кадрів через незадовільні умови праці розраховується за формулою:

,

де Ч_п1, Ч_п2 — кількість працівників, що звільнилися за власним бажанням через незадовільні умови праці відповідно до і після вжиття заходу, осіб.

13) Скорочення витрат робочого часу за рахунок зменшення рівня захворюваності (травматизму) за певний час ΔД визначається за формулою:

де Д₁, Д₂ — кількість днів непрацездатності через хвороби або травми на 100 працівників відповідно до і після вжиття заходів;

Ч₃ — річна середньооблікова чисельність працівників, осіб.

14) Зростання продуктивності праці Δ W розраховується за формулою:

де З_в — вартість виробленої продукції за зміну на одного працівника промислово-виробничого персоналу;

Р_п — вартість річної товарної продукції підприємства.

15) Річна економія зарплати Е_з за рахунок зростання продуктив­ності праці при зменшенні рівня захворюваності і травматизму обчислюється за формулою:

де Ч_ср — середньорічна чисельність промислово-виробничого пер­соналу;

З_р — середньорічна заробітна плата одного працівника з відрахуваннями на соціальне страхування.

16) Річна економія на собівартості продукції Е_с за рахунок змен­шення умовно постійних витрат установлюється так:

де У — умовно постійні витрати у виробничій собівартості річного обсягу товарної продукції.

 

17) Економія за рахунок зменшення коштів на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності визначається за формулою:

де П_д — середньоденна сума допомоги по тимчасовій непрацездатності.

18)Річна економія за рахунок зниження рівня захворюваності становить:

Е_рз = Е_з + Е_с + Е_сс.

Роль федеральной таможенной службы в регулировании внешнеэкономической деятельности

Действенный механизм регулирования внешнеэкономических связей традиционно играет важную роль в развитии экономики любого государства. Взаимовыгодные связи с зарубежными странами позволяют оптимизировать структуру экономики, способствуют устойчивости банковско-финансовой системы, облегчают решение многих социальных проблем, позволяют максимизировать выгоды от внешней торговли.Один из основных рычагов, с помощью которого государство влияет на внешнюю торговлю, — это эффективная работа таможенной службы. Рациональное таможенное регулирование позволяет открыть для российских производителей рынки сбыта и сырьевые рынки иных государств-участников, увеличить товарооборот, привлечь зарубежные товары и инвестиции. Тем самым российская экономика должна получить дополнительный импульс к развитию. ФТС состоит из Центрального аппарата, 8 региональных таможенных управлений, таможен и подразделений непосредственного подчинения Федеральная таможенная служба России – это центральный орган федеральной исполнительной власти, осуществляющий руководство таможенным делом в Российской Федерации. ФТС России возглавляет, объединяет и направляет деятельность таможенных органов Российской Федерации, несет ответственность за реализацию таможенной политики Российской Федерации, обеспечивает соблюдение действующего законодательства и сохраняет целостность системы таможенных органов. Задачи – обеспечение единства таможенной территории Российской Федерации – участие в разработке таможенной политики Российской Федерации. ФТС России выполняет функции по контролю и надзору в области таможенного дела, а также функции агента валютного контроля и специальные функции по борьбе с контрабандой, иными преступлениями и административными правонарушениями. Таможенными органами РФ являются государственные органы, непосредственно осуществляющие таможенное дело и занимают в системе исполнительной власти специфическое место. Эта специфика определяется выполняемыми ими задачами и функциями. Выполнение возложенных задач, в свою очередь, обуславливает особенности исполнительной деятельности таможенных органов. Для таможенных органов как единой системы государственных органов, характерно:

· Единство цели: осуществление единой таможенной политики

· Единство задач: эффективное использование инструментов таможенного контроля и регулирование товарообмена на таможенной территории РФ, участие в реализации торгово-политических задач по защите российского рынка.

Деятельность таможенных органов как органов исполнительной власти выражается в выполнении возлагаемых на них государством функций. Под функциями органа исполнительной власти следует понимать комплекс взаимосвязанных, определенных в статусе органа и основанных на непрерывном обмене информацией организационно-правовых воздействий органа, его структурных подразделений, служащих, которые обеспечивают объекты управления политической, экономической, методической ориентации, материальными, техническими, трудовыми и другими ресурсами, направленными на достижение целей, стоящих перед системой управления в целом.