Истина изменяет жизнь 8 страница

Про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його вия­вив, або інша особа — свідок нещасного випадку — має негайно повідомити безпосереднього керівника робіт або іншу уповноважену особу підприємства та вжити заходів щодо надання необхідної допомоги.

У разі нещасного випадку безпосередній керівник робіт (уповноважена осо­ба підприємства) зобов'язаний:

— терміново організувати надання першої медичної допомоги потепілому та забезпечити у разі необхідності його доставку до лікувально-профілактичного закладу;

— повідомити про те, що сталося, роботодавця, керівника первинної орга­нізації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважену найманими працівниками особу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки;

— зберегти до прибуття комісії з розслідування (комісії зі спеціального розслідування) нещасного випадку обстановку на робочому місці та устатку­вання у такому стані, в якому вони були на момент нещасного випадку (якщо це не загрожує життю та здоров'ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів щодо недопущення виникнення по­дібних випадків у майбутньому.

Лікувально-профілактичний заклад повинен про кожне звернення потер­пілого з посиланням на нещасний випадок на виробництві (без направлення підприємства) передати протягом доби з використанням засобів зв'язку екс­трене повідомлення (дод. 13):

— підприємству, де працює потерпілий;

— робочому органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням під­приємства, де працює потерпілий, або за місцем настання нещасного випадку, якщо він стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно;

— установі державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, де працює потерпілий, або такій установі за місцем настання нещасного випадку, якщо він стався з особою, що забезпечує себе роботою са­мостійно (у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння)).

Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, зобов'я­заний негайно:

— повідомити про нещасний випадок, використовуючи засоби зв'язку: ро­бочий орган виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства за встановленою формою; підприємство, де працює потерпілий (якщо потерпі­лий є працівником іншого підприємства); органи державної пожежної охоро­ни за місцезнаходженням підприємства (у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі); установу державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство (у разі виявлення гострого професійного захво­рювання (отруєння));

— створити наказом комісію, діяльність якої має бути пов'язана з розслі­дуванням нещасного випадку, у складі не менше 3 осіб.

До складу комісії з розслідування нещасного випадку входять керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем по­кладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова комі­сії); керівник структурного підрозділу підприємства, на якому стався нещас­ний випадок; представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за міс­цезнаходженням підприємства; представник первинної організації профспіл­ки, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки; інші

особи — у разі потреби.

У разі настання нещасного випадку з тяжкими наслідками, у тому числі з можливістю інвалідизації потерпілого, до складу комісії обов'язково включа­ється представник робочого органу Фонду за місцезнаходженням підприєм­ства. Натомість до її складу не може входити керівник робіт, який безпосеред­ньо відповідає за стан охорони праці на робочому місці, де стався нещасний випадок.

У разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) до скла­ду комісії залучають також представників установи державної санітарно- епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, та робочого органу ви­конавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства.

На підприємствах, які не мають структурних підрозділів, до складу комісії входить представник роботодавця.

На суднах морського, річкового та рибопромислового флоту під час плаван­ня або перебування в іноземних портах комісія утворюється капітаном, про що повідомляється власником судна.

Комісія зобов'язана протягом трьох діб:

— обстежити місце нещасного випадку, одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб;

— визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці;

— з'ясувати, чи пов'язаний нещасний випадок з виробництвом;

— виявити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охоро­ну праці, розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам у майбутньому;

— скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 (акт спеці­ального розслідування нещасного випадку (аварії), що стався) у трьох примір­никах, а також акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 (див. дод. 10) у шести примірниках, якщо цей нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, та передати їх на затверджен­ня роботодавцю;

— у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов'язаного з виробництвом, крім акта форми Н-1 скласти також у чотирьох примірниках карту обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5 (дод. 14).

Акти форми Н-5, Н-1 підписуються як головою, так і всіма членами комі­сії. У разі незгоди зі змістом зазначених документів член комісії письмово ви­кладає свою окрему думку, яка додається до акта форми Н-5 і є його невід'ємною частиною, про що здійснюється відповідний запис в акті форми Н-5.

У разі виникнення потреби у проведенні лабораторних досліджень, експер­тизи, випробовувань для встановлення обставин і причин нещасного випадку термін розслідування може бути продовжено за погодженням з територіаль­ним органом Державного комітету з нагляду за охороною праці за місцезнахо­дженням підприємства, але не більше ніж на місяць, про що роботодавець ви­дає наказ.

Нещасними випадками, що пов'язані з виробництвом, визнаються ті з них, які сталися з працівниками під час виконання трудових обов'язків, у тому числі у відрядженні, а також ті, що сталися у період:

— перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці, пов'язаного з використанням виробничих об'єктів, починаючи з момен­ту прибуття працівника на підприємство до моменту його відбуття, у тому чис­лі протягом робочого та надурочного часу, або виконання завдань роботодавця у неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні;

— підготовки до початку роботи та приведення в порядок робочого місця після закінчення виробничого процесу, виконання заходів особистої гігієни, пересування територією підприємства перед початком роботи та після її закін­чення;

^ЦЄМІ використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозво-і^Габо^за р^д^пі^^

тобто якГне належатіГд^пршйИХ

порядженням або дорученням _{ситуації} техногенного або

_пр^^=иЛ=^аис4тин_Х засобах, що ви­користовуються підприємством, _{пяттеяння} людей, виконання дій,

—^{у процесі}

виконання трудових обов'язків;

_ надання під^риєм^во^^^ької допомоги^ ^ ^^ _{на територ1ї}

— перебування у транспорту _{у TTOUMHKV ЯК}що настання

вахтового селиш, У^учием-^ГяГпГерпТлГ^у^ви" обов'язків ГГзТпл™"_Ьо°г^Во небезпечних та шкідливих факторів виробничого се-

^РЄД°-^В™:мУваннн прапівника від одного

затвердженими маршрутами або до будь-якого об екта за доруче "прямування до або з міспя відрядження згідно з вимогами або завдання­ми, які установлені. „-„_--,, „„в'язаними з виробництвом у разі Крім того, нещасні випадки визнаються пов язаними з р

раптового погіршання отану здоров'я правдвиика або:його -™^мних робо- строї серцево-судинної недостатності,шд час_{технічне} тах (видобування корисних копалин, будавництасs рекон РУ

переоснащення^^міта^^ии ^^^^^^^^^^ддо^^озвідувальні роботи, них каналів, тунелів та інших д _виведення працівника на поверхню з

і, що підтерджено медичним

^ВИСГдГний висновок ₌

впливом на нього небезпечних та шкідливих р видається

³ ~ з^™нЗ~ваиня на території польових та вахтових се­лищ; 86

— під час використання працівниками в особистих цілях транспортних за­собів, машин, механізмів, устаткування, інструментів, які належать або ви­користовуються підприємством (крім випадків, що сталися внаслідок їх не­справності);

— унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними, токсичними або отруй­ними речовинами, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинення серця тощо), за наявності відповідного медичного висновку, якщо це не пов'язано із застосуванням таких речовин у виробничих процесах та порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який пе­ребував у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп'яніння, до на­стання нещасного випадку був відсторонений від роботи відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства та колективного до­говору;

— у разі алкогольного, токсичного або наркотичного сп'яніння, що під­тверджене відповідним медичним висновком, не зумовлене виробничим про­цесом та є основною причиною виникнення нещасного випадку за відсутності технічних або організаційних причин його настання;

— під час скоєння злочину, що встановлено обвинувальним вироком суду;

— у разі самогубства.

Посадова особа органу Державного комітету з нагляду за охороною праці має право у разі відмови роботодавця скласти та затвердити акти за формами Н-5 та Н-1 (або форми НПВ — акт про нещасний випадок на підприємстві, не пов'язаний з виробництвом) або незгоди потерпілого чи особи, яка представ­ляє його інтереси, зі змістом зазначених документів видавати обов'язкові для виконання роботодавцем або робочим органом виконавчої дирекції Фонду, у разі нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, при­писи за формою Н-9 (дод. 15) щодо необхідності проведення розслідування (по­вторного розслідування) нещасного випадку, затвердження або перегляду за­твердженого акта форми Н-5, акта форми Н-1 (або форми НПВ) та визнання або невизнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, тощо.

Рішення посадової особи органу Державного комітету з нагляду за охоро­ною праці може бути оскаржено у судовому порядку. На час розгляду справи у

суді дія припису припиняється.

Роботодавець зобов'язаний у п'ятиденний термін після одержання припи­су за формою Н-9 видати наказ про виконання запропонованих у ньому захо­дів, а також притягнути до відповідальності працівників, які допустили пору­шення законодавства про охорону праці. Про виконання цих заходів роботода­вець повідомляє письмово орган Державного комітету з нагляду за охороною праці, посадова особа якого видала припис, у встановлений ним термін.

Спеціальне розслідування нещасних випадків

Спеціальному розслідуванню підлягають:

— нещасні випадки зі смертельними наслідками;

— групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше праців­никами, незалежно від ступеня тяжкості ушкодження;

— випадки смерті працівників на підприємстві;

— випадки зникнення працівників під час виконання трудових (посадо­вих) обов'язків;

— нещасні випадки з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інва- лідизацією потерпілого.

Віднесення нещасних випадків до таких, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі до нещасних випадків з можливою інвалідизацією потерпілого, здійснюється відповідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяж­кості, що затверджується Міністерством охорони здоров'я.

Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок зі смертельним на­слідком, нещасний випадок, що спричинить тяжкі наслідки, випадок смерті працівника на підприємстві, а також випадок зникнення працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків роботодавець зобов'язаний негайно, використовуючи засоби зв'язку, передати повідомлення про нещас­ний випадок за відповідною формою (дод. 16) до:

— територіального органу Державного комітету з нагляду за охороною пра­ці за місцезнаходженням підприємства;

— органу прокуратори за місцем настання нещасного випадку;

— робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням під­приємства;

— органу, до сфери управління якого належить підприємство (у разі його відсутності — до місцевої державної адміністрації);

— установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство (у разі гострих професійних захворювань (отруєнь));

— первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий;

— органу з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуа­цій за місцем настання нещасного випадку.

Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок зі смертельним на­слідком, нещасний випадок, що спричинив тяжкі наслідки, а також про ви­падок смерті або зникнення під час виконання робіт особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, робочий орган виконавчої дирекції Фонду зобов'язаний негайно, використовуючи засоби зв'язку, передати повідомлення про нещас­ний випадок за відповідною формою (дод. 16) до:

— територіального органу Державного комітету з нагляду за охороною пра­ці за місцем настання нещасного випадку;

— органу прокуратури за місцем настання нещасного випадку;

— місцевої державної адміністрації;

— установи державної санітарно-епідеміологічної служби за місцем на­стання нещасного випадку (у разі гострих професійних захворювань (отру­єнь));

— органу з питань захисту населення і території від надзвичайних ситуа­цій.

Спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться комісією, що призначається наказом керівника територіального органу Державного коміте­ту з нагляду за охороною праці за місцезнаходженням підприємства або за міс­цем настання нещасного випадку, якщо він стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, або внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

До складу комісії залучаються:

— посадова особа територіального органу Державного комітету з нагляду за охороною праці (голова комісії);

— представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнахо­дженням підприємства або за місцем настання нещасного випадку;

— представник органу, до сфери управління якого належить підприємство, у разі його відсутності — представник місцевої державної адміністрації;

— керівник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства або інший представник роботодавця;

— представник первинної організації профспілки підприємства, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки;

— представник профспілкового органу вищого рівня;

— представник установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, або такої установи за місцем настання нещасно­го випадку, якщо він стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно (у разі розслідування випадку гострого професійного захворювання (отруєн­ня));

— представник інспекції державного технічного нагляду Міністерства аграрної політики в тому разі, якщо нещасний випадок стався під час експлу­атації зареєстрованих в інспекції сільськогосподарських машин: тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівних і ме­ліоративних машин, тракторних причепів, обладнання тваринницьких ферм, посівних та збиральних машин.

Крім того, слід зазначити, що залежно від кількості загиблих, характеру і можливих наслідків аварії до складу спеціальної комісії можуть бути включе­ні спеціалісти державних установ з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, представники органів охорони здоров'я тощо.

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого за­гинуло 5 осіб і більше або травмовано 10 осіб і більше, проводиться комісією, до складу якої включається посадова особа Державного комітету з нагляду за охороною праці, органу, до сфери управління якого належить підприємство, місцевого органу виконавчої влади, виконавчої дирекції Фонду, галузевого або територіального об'єднання профспілок, роботодавець, а також представники первинних організацій профспілок, членами яких є потерпілі, або уповнова­жені найманими працівниками особи з питань охорони праці, якщо потерпілі не є членами профспілок, представники відповідного органу з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та закладів охорони здо­ров'я.

Якщо Кабінетом Міністрів України прийнято спеціальне рішення щодо утворення комісії з розслідування групового нещасного випадку (авари, що призвела до нещасних випадків), головою спеціальної комісії призначається посадова особа Державного комітету з нагляду за охороною пращ.

Спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться протягом 10 ро­бочих днів. У разі потреби термін спеціального розслідування може бути про­довжений органом, який призначив спеціальну комісію.

Комісія зобов'язана:

— обстежити місце, де стався нещасний випадок, одержати письмові або усні пояснення від роботодавця і його представників, посадових осіб, праців­ників підприємства та потерпілого, якщо це можливо, опитати інших осіб свідків нещасного випадку та осіб, причетних до нього, тощо;

— визначити відповідність умов праці та стану її безпеки вимогам законо­давства про охорону праці;

— з'ясувати обставини і причини нещасного випадку;

— визначити, чи пов'язаний нещасний випадок, що стався, з виробни­цтвом;

— установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охо­рону праці, а також розробити заходи щодо запобігання виникненню подібних

нещасних випадків у майбутньому.

За результатами спеціального розслідування складаються: акти (дод. 17) форм Н-1 та Н-5 стосовно кожного потерпілого, протокол огляду місця події (дод. 18), ескіз місця нещасного випадку (дод. 19), протокол опитування по­терпілих, свідків та інших осіб, причетних до нещасного випадку (дод. 20).

Орган, до сфери управління якого належить підприємство, у разі його від­сутності — місцева державна адміністрація після одержання матеріалів спеці­ального розслідування мають розглянути обставини і причини нещасного ви­падку і за результатами розгляду розробити заходи щодо запобігання подібним

випадкам у майбутньому.

За зверненням Державного комітету з нагляду за охороною пращ та його територіальних відділень органи прокуратури надають їм інформацію про рі­шення, що прийняті на підставі розгляду матеріалів спеціального розсліду­вання.

У разі виявлення під час проведення спеціального розслідування ознак зло­чину керівники Державного комітету з нагляду за охороною пращ та його те­риторіальних органів зобов'язані передати в установленому порядку матеріа­ли органам прокуратури для притягнення винних осіб до відповідальності.

Звітність та інформація про нещасні випадки, аналіз їх причин

Роботодавець на підставі актів форм Н-1 та НПВ подає на адресу відповід­них організацій державну статистичну звітність про потерпілих за формою, затвердженою Державним комітетом статистики, і несе повну відповідаль­ність за її достовірність.

Роботодавець зобов'язаний проводити аналіз причин нещасних випадків за

підсумками кварталу, півріччя і року та розробляти і, головне, виконувати за­ходи щодо запобігання подібним випадкам у майбутньому.

Органи, до сфери управління яких належать підприємства, а також місцеві державні адміністрації зобов'язані на підставі актів форми Н-1 проводити ана­ліз обставин і причин нещасних випадків за підсумками кожного півріччя і року в цілому, доводити його результати до відома підприємств, що належать до сфери їх управління, а також розробляти і виконувати заходи щодо запобі­гання подібним випадкам у майбутньому.

Органи державного управління охороною праці, органи Державного комі­тету з нагляду за охороною праці, виконавча дирекція Фонду та її робочі орга­ни, а також профспілки в межах своєї компетенції перевіряють ефективність роботи із запобігання нещасним випадкам.

Підприємства та органи, до сфери управління яких вони належать, а також робочі органи виконавчої дирекції Фонду здійснюють облік усіх нещасних ви­падків.

Державний комітет з нагляду за охороною праці, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації проводять оперативний об­лік нещасних випадків, які підлягають спеціальному розслідуванню.

Органи державної пожежної охорони ведуть облік осіб, які постраждали під час пожеж, установи державної санітарно-епідеміологічної служби та ро­бочі органи виконавчої дирекції Фонду — облік осіб, які постраждали внаслі­док виникнення гострих професійних захворювань (отруєнь).

Збирання статистичних даних та розроблення форм державної статистич­ної звітності про осіб, які постраждали від нещасних випадків на підприєм­ствах, здійснюють органи державної статистики.

Розслідування та облік випадків хронічних професійних захворювань і отруєнь

Усі виявлені випадки хронічних професійних захворювань і отруєнь в обов'язковому порядку підлягають розслідуванню.

Професійний характер захворювання визначається експертною комісією у складі представників спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу згідно з переліком, що затверджується МОЗ України. У разі потреби до роботи експертної комісії залучаються спеціалісти (представники) підприємства, ро­бочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприєм­ства, первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповно­важена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо хворий не є членом профспілки.

Віднесення захворювання до професійного проводиться відповідно до про­цедури встановлення зв'язку захворювання з умовами праці (дод. 21).

Зв'язок професійного захворювання з умовами праці визначається на під­ставі даних клінічного обстеження працівника та результатів оцінювання санітарно-гігієнічних умов праці, що проводиться закладом державної сані­тарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, де працює хво­рий, за участю спеціалістів (представників) підприємства, первинної організа- цп профспілки, членом якої є хворий, або уповноваженої найманими праців­никами особи з питань охорони праці, якщо хворий не є членом профспілки та робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприєм­

ства.

Санітарно-гігієнічна характеристика умов праці видається у відповідь на запит керівника лікувально-профілактичного закладу, що обслуговує підпри­ємство, або спеціаліста з професійної патології міста (області, Автономної Рес­публіки Крим), завідувача відділення професійної патології міської (обласної Автономної Республіки Крим) клінічної лікарні.

Порядок та вимоги щодо складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці *

У разі підозри на виникнення професійного захворювання лікувально- профілактичний заклад направляє працівника з відповідними документами перелік яких визначено процедурою встановлення зв'язку захворювання з умовами пращ, на консультацію до головного спеціаліста з професійної пато­логії міста (області, Автономної Республіки Крим).

Для встановлення діагнозу і зв'язку захворювання із впливом шкідливих виробничих факторів та трудового процесу головний (штатний або позаштат­ний) спеціаліст з професійної патології міста, області, Автономної Республіки Крим направляє хворого до спеціалізованого лікувально-профілактичного за­кладу.^ До подібного закладу для встановлення діагнозу направляється також профілю^{ЯКИИ ПР}°^{ХОДИВ обстеження в} науково-дослідному інституті медичного

Спеціалізовані лікувально-профілактичні заклади проводять амбулаторне та стаціонарне обстеження працівників за відповідним направленням. Відпо­відальність за встановлення діагнозу щодо хронічних професійних захворю­вань, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України, покладається на керівників цих закладів.

Перелік спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів, що мають право встановлювати діагноз професійних захворювань, один раз на кожні п ять років переглядається та затверджується МОЗ України.

У спірних випадках для остаточного вирішення питання про наявність про­фесійного захворювання особа направляється до Інституту медицини праці Академії медичних наук України (м. Київ). У разі незгоди хворого або робото­давця з рішенням Інституту щодо встановлення діагнозу і зв'язку захворюван­ня із впливом шкідливих виробничих факторів та трудового процесу воно може оути оскаржено у судовому порядку.

Повідомлення про професійні захворювання та порядок розслідування причин виникнення професійного захворювання. Спеціалізованими лікуваль­но-профілактичними закладами стосовно кожного хворого складається пові­домлення про професійне захворювання за формою П-3 (дод. 22). Протягом трьох діб після встановлення діагнозу це повідомлення надсилається робото­давцю та керівнику підприємства, шкідливі виробничі фактори на якому при­звели до виникнення професійного захворювання, установі державної сані-

тарно-епідеміологічної служби, що обслуговує підприємство, а також робочо­му органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства.

У разі реорганізації підприємства, шкідливі виробничі фактори на якому призвели до виникнення професійного захворювання, зазначене повідомлен­ня надсилається його правонаступнику.

Роботодавець організовує розслідування причин виникнення професійного захворювання та відповідним наказом призначає комісію з розслідування при­чин виникнення професійного захворювання, до складу якої входять пред­ставник установи державної санітарно-епідеміологічної служби, що обслуго­вує підприємство (голова комісії), представники лікувально-профілактичного закладу, що обслуговує підприємство, представники підприємства, працівни­ком якого є потерпілий, представники первинної організації профспілки, чле­ном якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, а також пред­ставник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства. У разі потреби до розслідування можуть залучатися представ­ники інших органів.

Розслідування випадку професійного захворювання проводиться протягом 10 робочих днів після надходження повідомлення за формою П-3.

У розслідуванні причин професійного захворювання інфекційної та пара­зитарної етіології обов'язково беруть участь фахівці з епідеміології та парази­тології установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство.

У разі потреби, за поданням голови комісії з розслідування, роботодавець продовжує, але не більше ніж на один місяць, термін розслідування. Копія на­казу надсилається всім членам комісії.

Розслідування причин виникнення двох та більше професійних захворю­вань, на які страждає одна особа, проводиться у міру встановлення професій­ного характеру цих захворювань за наявності відповідного повідомлення.

В акті розслідування зазначається, чи було раніше у цієї особи виявлене професійне захворювання, формулюється діагноз та встановлюється рік його виявлення.

Роботодавець зобов'язаний надати комісії з розслідування дані щодо ре­зультатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, важкості та напруженості праці на робочому місці, норма­тивні документи (ДСТУ, Санітарні норми і правила тощо), технологічні регла­менти виробництва та відомості про професійні обов'язки працівника, забез­печити комісію приміщенням, транспортними засобами і засобами зв'язку, організувати друкування, розмноження та оформлення у необхідній кількості

матеріалів розслідування.

За відсутності результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів ви­робничого середовища і трудового процесу, важкості та напруженості праці на робочому місці, шкідливі виробничі фактори на якому призвели до виникнен­ня професійного захворювання, роботодавець за власні кошти негайно має ор­ганізувати проведення необхідних досліджень. Якщо робоче місце потерпілого не збереглося, використовуються результати дослідження факторів виробни­чого середовища і трудового процесу та санітарно-гігієнічна характеристика аналогічного робочого місця.

Комісія з розслідування зобов'язана:

— розробити план розслідування причин виникнення професійного захво­рювання;

— розподілити функції між членами комісії;

— розглянути питання про необхідність залучення до її роботи експертів за відповідними профілями;

— здійснити розслідування обставин та причин виникнення професійного захворювання;

— скласти акт розслідування професійного захворювання за формою П-4 (див. дод. 11), в якому відобразити заходи щодо запобігання розвитку профе­сійного захворювання та забезпечення нормалізації умов праці, а також уста­новити осіб, які не виконали відповідні вимоги законодавства про охорону праці та забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення.

Якщо роботодавець або інші члени комісії відмовляються підписати акт форми П-4, про це складається відповідний документ, який є невід'ємною його частиною.