Універсальні слова
До універсальних слів відносяться слова з невизначеним, розмитим, затертим значенням. Вони вживаються в різних стилях української мови як стандартні замінники слів із більш точним, більш конкретним (і доречним у певній ситуації) значенням. Прикладом може бути прислівник слабо у таких контекстах: Слабо ведуться роботи... (повільно, неритмічно); слабо відбиває стан справ... (погано, неповно, неточно, поверхово, некомпетентно); слабо ставить питання... (зрідка, нерішуче, некваліфіковано, поверхово) та ін. У цій ролі часто виступають слова питання, факт, момент, захід, масштаб; зміцнити, підвищити, оцінити тощо. Універсальні слова з’являються в текстах ділових паперів як результат приблизності уявлення про предмет думки, а також через невміння знайти точний відповідник серед наявних у мові слів. Порівняйте: зміцнити управління (посилити його особовий склад висококваліфікованими кадрами); зміцнити кормову базу (нагромадити запас кормів; ввести нові посіви; розширити площі під травами та ін.); зміцнити зв’язки між виробництвом і управлінням (зробити їх постійними, регулярними, діловими...). Звертаючись у всіх трьох випадках до слова зміцнити, автор документа брав те, що лежить на поверхні, а не те, що найточніше передало б потрібний відтінок думки, а значить – зробило б документ дійовішим. Зайві слова Зайві слова в документах значно поширеніші, ніж можна було б сподіватися, враховуючи структуру ділових паперів. Уже в заголовках документів зустрічаємо їх: До питання про проект..., Зауваження до питань проекту..., питання регламентації...
Часто повторюване у заголовках до питання про не завжди пояснюється необхідністю, набагато частіше – звичкою. Особливо багато зайвих слів буває у першому реченні ділового листа, порівняйте:
Зайві слова можуть міститися й у кінці службового листа. Це досить незграбні формули ввічливості на зразок: У проханні моєму прошу не відмовити, прошу не затримувати довго Вашої відповіді на мого листа, Ми сподіваємося позитивного розв’язання цього питання в найкоротші строки тощо. Одним з проявів багатослів’я є повтор. Проте повтори бувають різні: це може бути спеціальний прийом посилення враження від сказаного, наприклад: Ми пишаємося героїзмом наших воїнів, ми пишаємося їх мужністю, витримкою, силою. Тут повторювані слова виступають як синтаксично паралельні (з однаковою синтаксичною роллю), їх завдання – посилити, увиразнити враження від сказаного. (Сказане щойно не торкається таких синтаксичних паралельних словосполучень, як творче зростання і підйом, значення та вага пошуків, І так далі і тому подібне, багато письменників і поетів та ін., бо це звичайні “пусті місця”, “словесні прокладки”, тавтологічні словосполучення). У тих випадках, коли повтор є, а синтаксичного паралелізму нема, ми найчастіше маємо справу зі стилістичною помилкою. Наприклад: В середині шістдесятих років виробничі форми співробітництва займали обмежене місце у сфері співро б ітництва РЕВ; Проводилася велика робота в справі дальшого розгортання роботи колективу. Бувають і приховані повтори: У лісовому масиві виникла пожежа, викликана, як вияснилося пізніше, в результаті безгосподарності працівників лісгоспів (або “викликана безгосподарністю”, або “в результаті безгосподарності”). У ділових паперах, як і в газетних текстах, є ще один вид надлишкової інформації. Це повторення того самого змісту іншими словами, приклад: самий найдоцільніший варіант; моя автобіографія; строк повноважень закінчується у січні місяці 2003 р.; за три години часу; передовий авангард; взаємно допомагати один одному та ін. (деякі слова зайві; це саме значення вже висловлено іншими словами тексту). Надмірне захоплення зайвими або універсальними словами пояснюється інколи тим, що вони допомагають створити враження чогось значного, глибокого там, де зміст насправді звичайний, буденний, а то і просто убогий. Ось приклади, взяті з різних інструкцій: “... ведеться робота по розробці методів переробки...”, “ фільтруючі можливості носа стосовно до пилу і бруду...”, “ підняття гир здійснюється з допомогою обох рук...” тощо. Єдиними ліками проти всіх щойно перелічених “хвороб” ділового писемного мовлення є систематичне, поглиблене, серйозне опанування лексичними засобами, усіма багатствами словникового складу української літературної мови.
|
