Класифікація факторів формування умов праці на підприємствіУ науковій літературі існує досить широке коло підходів до класифікації факторів формування умов праці в організаціях. Розглянемо детальніше окремі з них. Перш за все, зауважимо, що на формування умов праці впливають фактори, які поділяються на три групи. Перша група - соціально-економічні фактори, дія яких обумовлює характер умов праці. Серед них виділяються підгрупи: - нормативно-правові (закони, норми, стандарти а також форми адміністративного та громадського контролю за їх виконанням); - економічні (матеріальне та економічне стимулювання, моральне заохочення, система пільг та компенсацій за несприятливі умови праці); - соціально-психологічні (відношення працівників до праці, психологічний клімат); - суспільно-політичні (форми руху працівників за створення сприятливих умов, винахідництво і раціоналізація). Друга група - техніко-організаційні фактори. Вони впливають на формування умов праці на робочих місцях, дільницях, цехах. Серед них виділяються такі підгрупи: - предмети праці та їх продукти (сировина, матеріали, готові вироби); Третя група – природні фактори, дія яких не лише обумовлюється особливостями природного середовища, а й висуває додаткові вимоги до устаткування, технології, організації виробництва та праці. Серед них виділяються такі підгрупи: - географічні (кліматичні зони); - біологічні (особливості рослинного та тваринного світу у сільському господарстві); - геологічні (характер добування корисних копалин). Усі ці фактори виливають на формування умов праці одночасно і у нерозривній єдності, обумовлюючи поряд з іншими параметрами виробниче середовище. Один з підходів до класифікації умов праці зображено на рисунку 1.1.
Рис. 1.1. Класифікація умов праці
Також умови праці поділяються на соціально-економічні, що розглядаються у широкому контексті і характеризують відношення до них суспільства, та виробничі - умови праці безпосередньо на робочих місцях. Гігієнічна класифікація праці [28; 32] визначає умови праці як сукупність факторів трудового і виробничого середовища, у якому здійснюється діяльність людини. Т.О. Дідковська наголошує, що умови праці можуть визначатися як сприятливі та несприятливі, а також можуть залежати і не залежати від людини. На її думку, залежними від людини є технічні та організаційні умови праці, оскільки вони повною мірою запроваджуються людиною. А незалежними від людини є географічні, біологічні та геологічні умови праці, що зумовлені відповідним видом діяльності. Перебуваючи поза впливом людини, вони можуть лише певним чином бути змінені та пристосовані до людини з метою зменшення їхнього негативного впливу на працівника [9, с. 51]. С.В. Мельник переконаний, що умови праці треба розподілити на чотири групи, а саме: санітарно-гігієнічні, психофізіологічні, естетичні та соціально-психологічні [1, с. 211]. Натомість Г.Г. Мелікьян, Р.П. Колосова та Досить оригінальною є позиція П.О. Ізуїти, який здійснює класифікацію залежно від кількості небезпечних і шкідливих факторів. Він виділяє чотири класи умов праці: оптимальні умови праці, допустимі умови праці, шкідливі умови праці та небезпечні умови праці [13, с. 71]. Запропонований науковцями спектр видів умов праці не є вичерпним. Зокрема, вважаємо також за доцільне вести мову про інженерно-психологічні умови праці, що визначають комфортність на робочих місцях, досконалість конструкції техніки, органів управління і засобів контролю за ходом технологічного процесу, зручність обслуговування машин і механізмів. Зауважимо, що класифікація факторів формування умов праці допомагає на рівні галузі, об’єднання, окремого виробництва: - формувати та поліпшувати умови праці, аналізувати їх стан; - планувати заходи щодо поліпшення умов праці; - розробляти проекти устаткування, споруджень, технологічних процесів, спрямованих на поліпшення умов праці; - зосереджувати ресурси (фінансові, матеріальні, трудові) на поліпшення умов праці; - прогнозувати зміни в умовах праці у зв’язку зі змінами технології, устаткування, впровадження нових матеріалів і технологій. Забезпечення необхідних умов трудової діяльності здійснюється за трьома напрямами [13]: - формування сприятливих умов праці, збагачення її змісту; - захист працівників від наявних та можливих небезпек та виробничих шкідливостей, тобто охорона праці. Найбільш ефективними є заходи, спрямовані на формування сприятливих умов, на нових підприємствах або в порядку реконструкції на діючих. Для більшості підприємств характерним є планомірне поліпшення умов праці та захист працівників від небезпечних і шкідливих виробничих чинників. Зі свого боку, за гігієнічною класифікацією праці умови праці поділяються на 4 класи [28]: 1 клас – оптимальні умови, за яких зберігається не лише здоров’я працівників, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності. 2 клас – допустимі умови – характеризуються такими рівнями факторів виробничого і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров’я працюючих та їх потомство в найближчий і віддалений періоди. 3 клас – шкідливі умови – характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні несприятливо впливати на організм працюючого та/або його потомство. Шкідливі умови за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості можливих змін в організмі працюючих поділяються на 4 ступені: умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань (останні відновлюються за тривалішого, ніж початок наступної зміни, перивання контакту з шкідливими факторами) та збільшують ризик погіршення здоров’я; умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять до зростання виробничо обумовленої захворюваності, появи окремих ознак або легких форм патології (без втрати професійної працездатності); умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять до розвитку професійних захворювань легкого та середнього ступенів важкості (з втратою працездатності); умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, що здатні призводити до значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а також до розвитку важких форм професійних захворювань з втратою загальної працездатності. 4 клас – небезпечні (екстремальні) умови - характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень. Важливе значення має оцінювання умов праці й визначення ступеня шкідливості та небезпечності умов праці. На державних підприємствах трудовим колективам надані великі повноваження щодо поліпшення умов праці. Вони мають право брати участь в обговоренні та затверджені комплексних планів інженерно-технічних заходів з досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; контролювати використання коштів на виконання планів, ставити питання про притягнення до відповідальності за порушення норм з охорони праці тощо. В умовах розвитку ринкових відносин поліпшенню умов праці сприяє і необхідність використовувати у конкурентній боротьбі новітні технології, які базуються на досягненнях науково-технічного прогресу, прагнення досягти зниження витрат на виробництво продукції та відповідного зростання прибутку на підприємствах будь – якої форми власності. Умови праці поділяються на соціально економічні, які розглядаються у широкому контексті і характеризують відношення до них суспільства, та виробничі, тобто умови праці безпосередньо на робочих місцях.
|
