Предмет, задачі та зміст курсу “Основи управління в ОВС”.

 

Предметом управління в ОВС є управлінські відносини, спрямовані на організацію діяльності ОВС у сфері громадського порядку та боротьби зі злочинністю).

Предметом управління в ОВС охоплюються наступні напрямки:

1. відносини по управлінню системою ОВС в цілому, націлені на удосконалення її (системи) внутрішньої організації з метою створення належних умов для діяльності по зовнішньому управлінню;

2. відносини пов’язані з безпосереднім управлінням підлеглими в їх роботі по боротьбі зі злочинністю та охороною громадського порядку.

Вивчення курсу “Основи управління в ОВС” ставить завдання оволодіння курсантами загальними засадами його предмету – основними положеннями теорії, методології та практики управлінської діяльності органами внутрішніх справ щодо створення умов для успішної виконання ними завдань з охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю.

Управлінські відносини в сфері зовнішнього управління ви будите вивчати на таких курсах, як “Адміністративна діяльність ОВС”, “Оперативно розшукова діяльність ОВС”, “Кримінальний процес”.

Виходячи за сказаного управління в ОВС – це свідомий організуючий вплив суб’єкта управління (керівництва МВС, УМВС, УМВСТ, міськрайлінорганів) на відповідні структурні підрозділи та окремих посадових осіб з метою забезпечення ефективного вирішення завдань з охорони громадського порядку, попередженню, розкриттю та розслідуванням злочинів. Отже поняття управління в сфері органів внутрішніх справ з управлінням в ОВС співвідносяться як загальне та часткове.

Метою управління в ОВС є створення належних умов щодо упорядкованості, організованості діяльності особового складу ОВС з метою максимально ефективної діяльності по боротьбі зі злочинністю та охорони громадського порядку.

Принципи управління в ОВС – це вихідні, основні правила, керівні настанови, норми, яких повинні підтримуватися суб’єкти управління при здійснені управлінської діяльності.

Види принципів управління:

1. Принцип соціальної спрямованості – означає, що вищі органи управління повинні знати про потреби, нестатки, запити своїх підлеглих, про їх забезпечення належними умовами, гідною оцінкою праці, системою просування по службі. Така інформація є необхідною для того, щоб недопустити штучного створення соціальної нерівності, яке може викликати соціальне напруження, конфліктну ситуацію.

2. Принцип законності управлінської діяльності, по-перше, ґрунтується на підзаконному характері управлінської діяльності; по-друге – всі акти управління (накази, інструкції, розпорядження, вказівки – як усні так і письмові) повинні спиратися на закон. Ніякі посилання на необхідність, місцеві умови, інтереси справи, доцільність не можуть виправдовувати відхилення від закону.

3. Принцип системності передбачає, що суб’єкт управління при виборі методів, форм, засобів впливу на об’єкт мусить враховувати зміни, які відбуваються в середовищі, в межах якого функціонує і розвивається система. Наприклад, ОВС при організації боротьби з організованою злочинність повинні виходити з нової парадигми про причини та обставини збільшення кількості на території України організованих злочинних формувань, які займаються торгівлею та транспортуванням людей і які мають етнічних характер.. З огляду на таку ситуацію необхідно перебудовувати структуру ДБОЗ, ставити нові завдання тощо.

4. Принцип комплексності в управлінні полягає в тому, що при управлінні ОВС необхідно враховувати всі сторони роботи служб, підрозділів ОВС та співробітників, а саме: криміногенну ситуацію (динаміку і структуру злочинності та правопорушень); штатну забезпеченість; матеріально-технічне постачання (наприклад, відсутність комплексного підходу до боротьби з нелегальною міграцією (нестача коштів на видворення та утримання іноземців) зводять нанівець всі зусилля ОВС в цій галузі); кваліфікацію і професіоналізм фахівців та співробітників; умови праці; стан службової дисципліни; стосунки між співробітниками; зв’язки з населенням.

Ігнорування принципів системності та комплексності в управлінні чи невміння їх використовувати на практиці не дозволяє досягти намічених цілей або дозволяє досягти їх частково, з надто великими затратами сил і засобів.

Гласність в управлінні – це забезпечення доступності обговорювання й компетентної участі всіх учасників управлінських відносин у прийнятті управлінських рішень на основі широкої поінформованості й врахування суспільної думки. Гласність включає правдиву, своєчасну і широку інформацію про дійсний стан справ у закладі, організації, є вираженням довіри і поваги до людей, їх здатності розбиратися в поточних подіях, виробити правильне рішення.

Принцип поєднання єдиноначальності та колегіальності. Єдиноначальність прямо пов’язана з персональною відповідальністю керівників за результати прийнятих рішень і є важливим засобом забезпечення оперативності управління. Колегіальність виступає як форма колективної розробки проектів рішень, підвищує ступінь їх обґрунтованості, сприяє підвищенню відповідальності колективу в процесі виконання вироблених і прийнятих управлінських рішень.