УПРАВЛЕНИЕ КАЧЕСТВОМ ПРОДУКЦИИ

 

На основе приведенных ниже исходных данных (таблица 2.31.1):

1. Дать оценку изменению доходов от перегрузочных работ в сравнении с предыдущим годом.

2. Проанализировать влияние каждого источника доходов на изменение общих доходов от перегрузочных работ.

3. Рассчитать влияние на изменение доходов от перегрузки НСМ и остальных грузов следующих факторов:

- объема перегрузочных работ;

- средней доходной ставки за перегрузку 1 тонны груза.

4. Определить влияние на изменение общих доходов от перегрузочных работ:

- объема перегрузочных работ;

- структуры перерабатываемых грузов;

- средней доходной ставки за переработку 1 тонны груза.

5. Составить выводы и указать пути увеличения доходов от перегрузочных работ.

Таблица 2.31.1

		Анализируемый год
Показатели	Предыдущий	варианты
	год
1. Доходы от ПРР, млн. руб.
в т.ч. НСМ
2. Переработано грузов,
в т.ч. НСМ

 

 

Вичерпані (спожиті) витрати – збільшення зобов’язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу звітного періоду. До них можна віднести витрати сировини і матеріалів, нарахування оплати праці і т.ін. на виробництво продукції, яка реалізована у звітному періоді. Вичерпані витрати відображаються у звіті про фінансові результати як собівартість реалізованої продукції.

Невичерпані (неспожиті) витрати – збільшеннязобов’язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу або іншої вигоди в майбутніх періодах. До таких витрат можна віднести витрати на придбання матеріалів, які ще не витрачені (не спожиті), товарів, які ще не реалізовані і відображаються у складі активів підприємства я к запаси.

Витрати на продукцію – це витрати, пов’язані з виробництвом продукції або придбанням товарів для реалізації, тобто це – виробничі витрати.

Витрати періоду - це витрати, що не включаються до собівартості продукції та запасів і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені (адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати).

Важливе значення має характер зв’язку витрат з певним об“єктом, залежно від якого витрати поділяють на прямі та непрямі.

Прямі витрати – це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкта обліку витрат економічно доцільним методом. Це означає, що при вирішенні питання про доцільність прямого віднесення витрат на конкретний об’єкт обліку витрат (вид продукції, замовлення тощо) необхідно керуватися принципом співвідношення витрат і вигод. До прямих відносять в першу чергу вартість основних матеріалів та зарплати, витрачених на виготовлення конкретного виду продукції.

Непрямі (опосередковані) витрати – це витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкта обліку витрат прямим методом (наприклад, амортизація будівлі цеху, в якому виробляють різні види продукції). Одні й ті витрати можуть бути одночасно прямими для одного об’єкта обліку витрат і непрямими до іншого (наприклад, опалення і освітлення цеху – прямі витрати цеху, але непрямі витрати для конкретного виду продукції, яка виробляється у цьому цеху).

Основні витрати – це прямі витрати на продукцію, без яких саме виробництво продукції стає неможливим. Вони поділяються на три групи: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати (амортизація, орендна плата тощо, які можна віднести не конкретний об’єкт обліку витрат).

Накладні виробничі витрати – це витрати, пов“язані з процесом виробництва, які не можуть бути віднесені до певних виробів економічно доцільним способом

(непряма зарплата, витрати на утримання обладнання, утримання виробничих приміщень, допоміжні матеріали, зарплата обслуговуючого персоналу, оплата комунальних послуг тощо).

У зарубіжній практиці досить часто прямі витрати на оплату праці та накладні виробничі витрати об’єднують в одну групу і визначають їх як конверсійні витрати, тобто витрати на обробку сировини і матеріалів з метою перетворення їх у готові вироби.

2) Класифікація витрат з метою прийняття управлінських рішень: релевантні та нерелевантні, постійні та змінні, маржинальні та середні, дійсні та можливі.

Релевантні витрати – це витрати, величина яких може бути змінена внаслідок прийняття певного управлінського рішення. Вони повинні відповідати таким критеріям:

- вони повинні бути пов’язаними із завданням підприємства, конкретними проектами, рішеннями, сприяти зростанню потенціалу підприємства та зміцненню благополуччя власників;

- вони повинні змінюватися залежно від можливого управлінського рішення, тобто залежати від управлінського рішення;

- вони повинні відноситися до майбутніх витрат, тому що всі минулі витрати залишаються незмінними, щоб не сталося в майбутньому.

Нерелевантні витрати - це витрати, які не залежать від прийнятого (або можливого) управлінського рішення. До них належать не лише минулі витрати, а й частина майбутніх витрат, які будуть незмінними при різних варіантах рішення.

Наприклад, автопідприємство вирішило придбати додатково один вантажний автомобіль. Постачальники запропонували йому декілька моделей, що відрізняються вантажопідйомністю, питомими витратами пального, нормативною тривалістю експлуатації, вартістю техобслуговування, купівельною вартістю самого автомобіля і витратами на його реєстрацію тощо. Це все релевантні витрати. Крім того, для автомобіля треба найняти водія. На підприємстві оплата воді передбачена окладна незалежно від моделі автомобіля, тому що автомобіль планується використовувати як машину техобслуговування. У даному випадку витрати на оплату праці водія є не релевантними для прийняття рішення а про те, яку модель краще придбати. Але якщо оплата водія буде залежати від моделі автомобіля, то її треба буде віднести до релевантних витрат.

Як видно з наведеного прикладу, різні варіанти рішення зумовлюють різні витрати. У практиці управлінського обліку витрати, що складають різницю між окремими варіантами альтернативних рішень, називають по-різному: диференціальними, приростними, додатковими, інкрементними.

Постійні витрати – це такі витрати, сума яких не залежить від обсягу виробництва, тобто вони не змінюються при зміні обсягу виробництва до певної межі (наприклад, витрати на освітлення приміщення цеху не залежать прямо від кількості окремих видів продукції, що в ньому виготовлені).

Змінні витрати – це витрати, сума яких пропорційно змінюється залежно від зміни обсягу виробництва (наприклад, витрати основних матеріалів на виготовлення продукції).

Дійсні (реальні) витрати – це витрати, які вимагають сплати грошей або витрачання інших активів. Вони відображаються в системі обліку в міру їх здійснення (наприклад, нарахування оплати праці, списання витрачених матеріалів і т.ін.)

Можливі витрати (втрати) - це вигода, яка втрачається, коли вибір одного напрямку дії вимагає відмовитись від альтернативного рішення. Наприклад, підприємство розглядає альтернативу використання вільних коштів: придбати цінні папери або придбати комп’ютер і здати його в оренду. Релевантні витрати для наведених варіантів:

Варіант 1 – дійсні витрати – придбати акції (вартість акцій) + можливі витрати (втрати доходу від здачі комп’ютера в оренду)

Варіант 2 – дійсні витрати – придбати комп“ютер і здати його в оренду

(вартість комп’ютера) + можливі витрати (втрати доходу від дивідендів).

Сума втраченої вигоди і враховується як можливі витрати. Їх ще називають альтернативними, або можливими витратами.

Маржинальні витрати – це витрати на виробництво додаткової одиниці продукції понад досягнутий рівень, тобто це сума змінних витрат з розрахунку на одиницю продукції.

Середні витрати – це середня арифметична собівартість одиниці продукції, розрахована відношенням загальної суми витрат до кількості одиниць виготовленої продукції.

3) Класифікація витрат з метою контролю виконання: контрольовані та неконтрольовані, плановані та неплановані, продуктивні та непродуктивні.

Контрольовані витрати – це витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати або чинити на них значний вплив. Рівень контрольованості залежить від рівня управління та часу, протягом якого здійснюється контроль за витратами.

Неконтрольовані - це витрати, які менеджер не може контролювати або впливати на них. По суті, зовсім неконтрольованих витрат не буває, але є витрати, які не може проконтролювати конкретний менеджер за відведений період часу.

Цей розподіл залежить від повноважень менеджера. Наприклад, контрольовані витрати з боку керівника цеху – основні матеріальні витрати і основна зарплата, неконтрольовані – амортизація верстатів. Ця класифікація лежить в основі системи обліку за центрами відпоідальності.

4) Класифікація витрат за видами діяльності, функціями та елементами

З метою визначення фінансового результату в Україні використовується інша класифікація витрат у відповідності із Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати“. Доходи, витрати, прибутки і збитки поділяються за видами діяльності, функціями та елементами операційних витрат.

По-перше за видами діяльності витрати класифікують на:

1) від звичайної діяльності – будь-яка основна діяльність, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення;

2) надзвичайна діяльність – відбувається нечасто або нерегулярно (стихійне лихо, пожежа, техногенні аварії). Втрати внаслідок таких подій покриваються за рахунок страхового відшкодування та інших доходів від надзвичайної діяльності.

Звичайна діяльність поділяється на операційну та іншу (фінансову та інвестиційну).

Витрати пов’язані з основною (операційною) діяльністю, розрізняють за функціями – витрати виробництва, витрати на управління, збут та інші. Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами: прямі матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація та інші операційні витрати. Адміністративні витрати, витрати на збут та інші невиробничі операційні витрати до собівартості не включаються, а відшкодовуються за рахунок валового доходу.

Витрати від іншої діяльності (фінансової, інвестиційної) порівнюються з доходами від такої діяльності для визначення фінансового результату.

 

1.1.3 Поведінка витрат

 

Витрати мають властивість поводитися по-різному. Під поведінкою витрат розуміють характер реагування витрат на зміни в діяльності підприємства. Діяльність, яка впливає на витрати, називається факторомвитрат:наприклад, функція бізнесу “виробництво” – фактори витрат обсяг виробництва, кількість переналадок обладнання, основна зарплата; функція “маркетинг“ – фактори: кількість рекламних оголошень, кількість продавців, виручка.

Поведінка витрат визначається їх видом: змінні, постійні, на півзмінні, напівпостійні.

Змінні витрати – це такі, сума яких змінюється пропорційно зміні обсягу діяльності, тобто при зростанні обсягу виробництва на 10% загальна сума таких витрат також зростає на 10%, але в розрахунку на одиницю продукції вони не змінюються. Графічно ця залежність виражається прямою лінією, а теоретично – рівнянням прямої

 

y = bx (1.1)

 

 

де y – загальна сума змінних витрат, грн.;

х – обсяг діяльності (кількість одиниць виготовленої продукції), нат.од.;

b – витрати на одиницю продукції, грн./шт.

Постійні витрати – це такі, сума яких не змінюється при зміні обсягу діяльності (орендна плата, зарплата адмінперсоналу, прямолінійна амортизація основних засобів і т.ін.). З розрахунку на одиницю продукції при зростанні обсягів виробництва такі витрати зменшуються.

У реальному житті рідко можна знайти витрати, які по самій своїй суті є виключно постійними або змінними. Економічні явища і пов’язані з ними витрати у більшості випадків є умовно-змінними або умовно-постійними, тобто вони містять одночасно і змінні, і постійні витрати (наприклад, плата за послуги зв’язку включає постійну суму абонентної плати та змінну плату залежно від тривалості часу розмов).

Отже, будь-які сукупні витрати у загальному вигляді можна зобразити формулою

 

y= a + bx, (1.2)

де а – сума постійних витрат, грн..

При аналізі поведінки витрат треба мати на увазі, що постійні витрати ніколи не бувають абсолютно постійними. Вони відносно постійні лише в межах релевантного діапазону, тобто обсягу діяльності в межах якого сума постійних витрат не змінюється. Наприклад, сума лінійної амортизації обладнання буде постійною величиною до тих пір, полки підприємство не буде змушене придбати додаткове обладнання для розширення обсягу виробництва. З цього моменту сума постійних витрат різко зросте (зробить стрибок), а потім знову певний час буде незмінною.

Отже, постійні витрати не змінюються автоматично із зростанням обсягу виробництва, вони можуть здійснюватися внаслідок відповідних управлінських рішень про розширення обсягу діяльності за межі релевантного діапазону. Відповідно до цього постійні витрати поділяють на обов’язкові та дискреційні.

Обов’язкові – це витрати, зумовлені потужністю підприємства, обсягами його діяльності (наприклад, зарплата обслуговуючого персоналу).

Дискреційні витрати – це витрати, розмір яких визначається керівником підприємства і не має прямого зв’язку зі змінами обсягу поточної діяльності (наприклад, витрати на наукові дослідження і розробки, на рекламу, на підвищення кваліфікації персоналу тощо). Характерною особливістю дискреційних витрат є те, що в критичний момент їх величина може бути зменшена без суттєвої зміни обсягу діяльності.

Вивчення поведінки витрат дозволяє оцінити витрати і побудувати їх функцію.

Оцінка витрат – це процес обчислення поведінки витрат, тобто встановлення кількісного взаємозв“язку між витратами та різними чинниками на підставі дослідження минулої діяльності.

Контрольні питання

1. Дайте економічну характеристику складу витрат підприємства.

2.Охарактеризуйте принцип класифікації витрат та основні цілі її застосування.

3.Наведіть класифікацію витрат для оцінки запасів і визначення фінансових результатів діяльності.

4.Дайте характеристику вичерпаних і невичерпаних витрат, витрат на продукцію і витрат періоду.

5.Наведіть характеристику класифікації витрат для прийняття управлінських рішень.

6.Охарактеризуйте і наведіть прикладі релевантних та не релевантних витрат, мету їх використання.

7.Охарактеризуйте постійні і змінні витрати. Для вирішення яких задач вони використовуються?

8.Дайте характеристику і наведіть приклади маржинальних і середніх, дійсних і можливих витрат.

9.Наведіть характеристику класифікації витрат для контролю за їх рівнем та управління витратами.

 

Тема 1.2 Управління витратами на підприємстві

 

План

1.2.1 Характеристика елементів системи управління витратами

1.2.2 Принципи управління витратами

1.2.3 Нормування, планування, облік та аналіз витрат

1.2.4 Резерви зниження витрат та стимулювання зниження витрат

1.2.5 Організаційна система управління витратами на підприємстві

 

1.2.1 Характеристика елементів системи управління витратами

 

Якщо Ваш бізнес розвивається недостатньо успішно в порівнянні з конкурентами і ви зайняті пошуком причин та винуватців, то для початку поставте собі такі запитання:

- Який вид діяльності приносить вашій компаніі найбільший дохід?

- Який продукт чи група продуктів є найбільш прибутковими і користуються підвищеним попитом?

- Чи є у вас в компаніі розроблена система ціноутворення?

- Хто з ваших клієнтів і постачальників займає найбільший сегмент у реалізації та поставках вашої компанії і чому?

- Чи створена і наскільки ефективно працює у вас система оперативного та фінансового планування?

- Чи відстежується відхилення від планів і чи аналізуються їх причини?

Якщо ви відповідаєте позитивно і для відповіді можете своєчасно отримати необхідну інформацію, отже,система управлінського обліку (або управління витратами) у вас на підприємствах створена і працює ефективно.

Якщо ж відповіді будуть негативними, вам слід терміново зайнятися постановкою управління витратами.

Правильно поставлений управлінський облік дасть вам інформацію, необхідну для розставлення пріоритетів у діяльності вашої компанії та планування подальшої діяльності, дасть базу для оцінки перспективних можливостей, що відкриваються, і забезпечить методами контролю за виконанням прийнятих рішень.

Управління витратами на підприємстві можна визначити як взаємопов’язаний комплекс робіт, які формують коригуючі впливи на процес здійснення витрат під час господарської діяльності підприємства, спрямовані на досягнення оптимального рівня (в межах допустимих відхилень) витрат в усіх підсистемах підприємства за виконання в них будь-яких робіт. Зрозуміло, що критерієм оптимізації у такому разі є мінімізація витрат.

Усі витрати підприємства можуть бути ідентифіковані за їх видом, місцем виникнення і носієм. Ці три параметри відображають об’єктивні властивості процесу витрачання господарських ресурсів, є вузловими елементами його структури. Відповідно до цього цілеспрямоване формування витрат на підприємстві, тобто управління витратами, відбувається за їх видами, місцями і носіями.

У системі управління витратами (СУВ) вирізняють аспекти: функціональний, організаційний та мотиваційний.

Функціональний аспект є первинним. У контурі загального циклу управління витратами його сутність характеризують функціональні підсистеми: планування витрат; регулювання; облік; аналіз.

Основною метою управління витратами є забезпечення керівництва інформацією, необхідною для прийняття рішень та ефективного управління. При цьому управлінський облік вирішує такі завдання:

- забезпечує керівництво і власників компанії інформацією про те, які консолідовані результати бізнесу, що складається з великої кількості юридичних осіб і структурних підрозділів;

- показує результати роботи окремих сегментів (ними можуть бути види діяльності, групи товарів або інші елементи залежно від специфіки бізнесу) незалежно від того, як ці сегменти розподілені між юридичними особами, що входять у компанію;

- здійснює контроль над витратами шляхом їх обліку за видами і центрами відповідальності;

- дозволяє формувати беззбитковий портфель товарної продукції та послуг;

- здійснює моніторинг доходів і витрат підприємства в певному розрізі та виявляє загальні тенденції;

- здійснює планування та контролювання виконання бюджету як окремими центрами відповідальності, так і компанією в цілому;

- залежно від системи збору даних дозволяє проводити оцінку діяльності компанії не тільки за фінансовими показниками, але й за якісними показниками, а також показниками оцінки привабливості компанії для покупців і показниками оцінки діяльності менеджерів.

Важливою умовою успішної діяльності підприємства є досягнення оптимального рівня витрат на виробництво, внаслідок чого зросте конкурентоздатність продукції та стане реальним досягнення довгострокового економічного зростання підприємства.

При управлінні підприємством найбільш важливе значення має управління витратами, яке включає контроль і регулювання витрат.

Основними передумовами управління витратами є наступні напрями:

- в управлінні витратами найбільш важливе значення має оперативно отримана інформація про витрати, що дозволяє втручатись у виробничий процес і оптимізувати його;

- основним принципом управління витратами є відповідність системи обліку цілям управління;

- критерієм точності при обчисленні собівартості продукції повинна бути не повнота включення витрат, а спосіб віднесення витрат на ту чи іншу продукцію;

- основна увага повинна приділятись розподілу непрямих витрат та визначенню точної фактичної собівартості та прогнозні розрахунки собівартості, складання обґрунтованих нормативних калькуляцій та організація контролю за їх дотриманням в процесі виробництва;

- виявлення відхилень до або під час здійснення виробничого процесу дозволяє менеджерам ефективно втручатись у хід виробництва і попереджувати виробничі витрати, що має велике значення у мобілізації резервів виробництва і підвищенні його ефективності;

- управління витратами може бути досягнуто, якщо встановити чіткий взаємозв’язок між величиною витрат і особами, які за них відповідають та їх контролюють. Досягнення цього завдання можливе в умовах обліку витрат за центрами відповідальності.

Управління витратами – це процес цілеспрямованого формування витрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження. Воно є важливою функцією економічного механізму будь-якого підприємства.

Управління витратами передбачає управління процесами та факторами, що впливають на формування витрат, їх рівень та склад, головне – попередження нераціонального використання ресурсів. Витрати підприємства – це керований об”єкт, так як їх рівень та склад планується, обліковується, аналізується та регулюється шляхом розробки відповідних заходів.

Особливості витрат як предмету управління:

1) динамізм – витрати знаходяться в постійному русі, змінах (наприклад, постійно змінюються ціни на матеріали, послуги транспорту тощо), оновлюється продукція, переглядаються норми;

2) багатоманітність, яка потребує використання великої кількості прийомів і методів в управлінні витратами;

3)важкість їх виміру, обліку і оцінки;

4) складність і протиріччя впливу витрат на економічний результат.

Основні завдання управління витратами: виявлення ролі управління витратами як фактору збільшення економічних результатів діяльності; визначення витрат по підрозділах; розрахунок витрат на одиницю продукції; підготовка інформаційної бази для прийняття рішень; пошук резервів зниження витрат; вибір способів нормування витрат; вибір системи управління витратами.

Суб”єкти управління витратами – керівники і спеціалісти, об”єкти- витрати на розробку, виробництво, експлуатацію і утилізацію продукції (робіт, послуг).

Функції управління – планування, облік, аналіз та контроль.

Система управління витратами буде ефективною лише в тому випадку, якщо будуть враховані особливості кожного промислового підприємства. Для вдосконалення системи треба наближати облік витрат виробництва до потреб управління. Джерело інформації системи управління витратами – управлінський облік.

 

1.2.2 Принципи управління витратами та шляхи їх зниження

 

Принципи управління витратами:

1) системний підхід до управління витратами;

2) єдність методів, які використовуються на різних рівнях управління;

3) управління витратами на всіх стадіях – від створення продукту до реалізації;

4) поєднання зниження витрат з високою якістю продукції (робіт, послуг);

5) недопущення понаднормових витрат;

6) впровадження методів зниження витрат;

7) удосконалення інформаційного забезпечення;

8) підвищення зацікавленості підрозділів до зниження витрат.

Для зниження витрат треба: застосовувати ресурсозберігаючі технології (економія ресурсів, вивільнення робітників, дотримуватися технологічної дисципліни (скорочення втрат від браку); використовувати обладнання в економічно ефективних режимах; збалансовувати експлуатацію виробничих потужностей; розробляти оптимальну стратегію технічного розвитку; підвищувати організаційний рівень виробництва з метою скорочення втрат робочого часу, тривалості виробничого циклу; запроваджувати ефективні системи внутрішньовиробничих економічних відносин.

 

1.2.3 Нормування, планування, облік та аналіз витрат

 

Визначення потреби підприємства у сировині та інших видах матеріальних ресурсів здійснюється за певними нормами їх витрат.

Установлені норми витрат – це граничні витрати окремих ресурсів за даних організаційно-технічних умов виробництва. Вони є важливим чинником забезпечення режиму жорсткої економії і відповідно конкурентоспроможності підприємства. У процесі планування встановлюються граничні (допустимі) загальні витрати в підрозділах і в цілому по підприємству (кошториси) та на одиницю продукції. Фактичний рівень витрат обчислюється за даними поточного обліку.

Норми витрат розробляються самими підприємствами або ж на їх замовлення галузевими науково-дослідними організаціями. Застосовувана система норм витрат матеріальних ресурсів охоплює велику кількість різноманітних норм, які класифікують за певними ознаками. У практиці господарювання використовують три основні методи нормування витрат матеріальних ресурсів:

1) аналітично-розрахунковий – базується на аналізі та техніко-економічному обґрунтуванні усіх елементів норми з використанням найновіших досягнень техніки і технології виробництва;

2) дослідно-лабораторний – визначення норм витрат шляхом низки дослідів і досліджень;

3) звітно-статистичний – встановлення норм витрат виходячи зі звітних даних про фактичне витрачання ресурсів.

Метою планування витрат підприємства є економічно обґрунтоване визначення величини витрат, необхідних в плановому періоді для виробництва кожного виду та всієї продукції підприємства. У процесі планування встановлюються граничні (допустимі) загальні витрати в підрозділах і в цілому по підприємству (кошториси). Розрахунки планових витрат окремих виробів, товарної і валової продукції використовуються для визначення потреби в оборотних коштах, планування прибутку,визначення економічної ефективності окремих організаційно-технічних заходів та виробництва в цілому, для внутрішньозаводського планування, а також для формування цін.

У процесі планування витрат здійснюється:

- розрахунок вартості ресурсів, необхідних для кожного виду діяльності, за переліком об’єктів і підприємства в цілому;

- обчислення виробничої собівартості кожного виду продукції, робіт, послуг за структурними підрозділами і підприємства в цілому;

- визначення загальної величини витрат на плановий обсяг господарської діяльності підприємства (кошторис).

Облік витрат відображає оцінку майбутнього стану витрат і фінансових результатів, дозволяє керівництву вносити коригування.

Для збереження і покращення загальної прибутковості підприємства керівництво повинно знати розміри специфічних витрат і прибутків на будь-який момент по окремих видах продукції, по кожному цеху та по інших структурних підрозділах підприємства. Облік витрат дає цю інформацію, допомагає контролювати витрати, встановлюючи критерії ефективності виробництва. Перевірка витрат за кожен тиждень або місяць надає керівництву інформацію про ефективність діяльності підприємства. Вона показує, на якій ділянці потрібно вжити заходів для того, щоб привести витрати у відповідність.

Основні переваги обліку витрат полягають у тому, що він точно відображає, де були здійснені витрати і створює передумови для їх скорочення. Облік витрат допомагає керівництву виявляти ті підрозділи, які відповідальні за здійснені витрати.

Завдання обліку витрат є:

1) скорочення витрат шляхом порівняння фактичних витрат з витратами, передбаченими в кошторисі;

2) збалансувати виробництва по підрозділах, щоб підтримувати рівномірний потік матеріалів;

3) забезпечення повних, точних даних про діяльність підприємства;

4) розподіл накладних витрат.

Якість облікових даних про витрати оцінюється адміністрацією підприємства з позиції її придатності для прийняття управлінських рішень.

Порівняння фактичних витрат з плановими (нормативними) дає змогу в процесі аналізу оцінювати роботу підрозділів з використання ресурсів, з’ясовувати причини відхилень фактичних витрат від планових і, відповідно, стимулювати працівників підприємств до їхнього зниження.

Ефективність системи управління витратами багато в чому залежить від організації їхнього аналізу. Об’єктами аналізу собівартості продукції є показники: абсолютна сума операційних витрат в цілому і за елементами; витрати на гривню продукції; собівартість окремих виробів; окремі статті витрат; витрати в центрах відповідальності.

Головна мета аналізу за центрами відповідальності – виявлення резервів зростання прибутку за рахунок підвищення активності менеджерів на всіх рівнях.

 

1.2.4 Резерви зниження витрат та стимулювання зниження витрат

Зниження витрат виробництва на підприємстві досягають в результаті:

- застосування ресурсозберігаючої технології, що забезпечує економію матеріалів та енергіі, вивільнення робітників;

- чіткого дотримання технологічної дисципліни, що призводить до скорочення втрат від браку;

- використання технологічного обладнання, особливо такого, що дорого коштує, в економічно ефективних сферах та режимах;

- збалансування експлуатації виробничих потужностей, що призводить до скорочення вартості основних засобів, незавершеного виробництва та запасів продукції;

- розробки оптимальної стратегії технічного розвитку підприємства, що забезпечує раціональний рівень витрат на створення технічного потенціалу підприємства;

- підвищення організаційного рівня виробництва, що призводить до скорочення втрат робочого часу, тривалості виробничого циклу і, як наслідок, зниження собівартості продукції та величини оборотних засобів підприємства;

- запровадження ефективних систем внутрішньовиробничих економічних відносин, що сприяють економії всіх видів ресурсів, підвищенню якості продукції;

- скорочення організаційної структури системи управління виробництвом, а значить, скорочення витрат на управління, підвищення його ефективності.

 

1.2.5 Організаційна система управління витратами на підприємстві

Система управління витратами має функціональний та організаційний аспекти. Вона включає такі організаційні підсистеми:

1) пошук і виявлення чинників економії ресурсів;

2) нормування витрат ресурсів;

3) планування витрат за їхніми видами;

4) облік та аналіз витрат;

5) стимулювання економії ресурсів і зниження витрат.

Такими підсистемами керують відповідні структурні одиниці підприємства залежно від його розміру (відділи, бюро, окремі виконавці). Виявлення й використання чинників економії ресурсів. Зниження витрат є обов’язком кожного працівника підприємства, передусім спеціалістів і керівників усіх рівнів. Згідно з певними організаційно-технічними рішеннями та умовами розробляються норми витрат усіх видів ресурсів: сировини, основних і допоміжних матеріалів, енергії, трудових ресурсів тощо.

Управління витратами на підприємстві передбачає їхню диференціацію за місцями і центрами відповідальності.

Місце витрат – це місце їхнього формування (робоче місце, група робочих місць, дільниця, цех). Під центром відповідальності розуміють організаційну єдність місць витрат з центром, відповідальним за їх рівень. На практиці вважають, що центр відповідальності збігається з місцем витрат, хоча це не обов’язково. Формування місць витрат і центрів відповідальності здійснюється за функціональною та територіальною ознаками. У першому випадку витрати локалізуються в певній функціональній сфері діяльності (маркетинг, дослідження і підготовка виробництва, матеріально-технічне забезпечення, виробництво, технічне обслуговування виробництва, управління). Територіальні місця витрат і центри відповідальності включають організаційні підрозділи підприємства (відділи, дільниці, цехи), що відокремлені просторово.

 

Контрольні питання

1. Поняття управління витратами на підприємстві.

2. Функціональні підсистеми управління витратами.

3. Завдання управління витратами.

4. Суб’єкти та об’єкти управління витратами.

5. Функції управління.

6. Принципи управління витратами.

7. Шляхи зниження витрат.

8. Планування витрат.

9. Завдання обліку витрат.

 

 

 

Тема 1.3 Формування витрат за місцями та центрами відповідальності

 

План

1.3.1 Місця витрат і центри відповідальності

1.3.2 Переваги управління витратами за допомогою системи центрів відповідальності

1.3.3 Вимоги до організації центрів відповідальності

 

1.3.1 Місця витрат і центри відповідальності

У невеликих підприємствах один керівник може здійснювати все управління, але при зростанні обсягів бізнесу і ускладненні його структури виникає необхідність розподіляти обов’язки з управління між різними його рівнями. Таке делегування повноважень вищим керівництвом нижчому називають децентралізацією управління. Кожне велике підприємство має свою організаційну структуру, яка визначається наявністю та взаємозв’язками окремих його підрозділів:цехів, відділів, департаментів, служб, секцій тощо. Кожен з таких підрозділів очолює керівник, який відповідає за роботу свого підрозділу і здійснює оперативне управління його діяльністю.

Концепцію центрів відповідальності, на якій базується сучасний підхід до організації управління витратами на підприємстві,вперше було сформульовано Джоном А.Хігінсом. На початку 50-х років ХХ ст.. вона поширюється в США а згодом і в інших країнах.

Менеджер може здійснювати контроль лише над обмеженою кількістю підлеглих («Старий Заповіт» визначає цю кількість рівною 10). Тому велика організація змушена мати декілька рівнів управління, які визначаються його організаційною структурою та структурую управління. Усі підрозділи підприємства (виробничі, управлінські, збутові тощо) є його структурними підрозділами. Кожен з них очолює керівник, який відповідає за діяльність свого підрозділу, тому кожен такий підрозділ можна вважати центром відповідальності.

В умовах децентралізації управління вище керівництво повинно контролювати і оцінювати роботу менеджерів нижчого рівня, а останні – здійснювати самоконтроль і інформувати вище керівництво про результати діяльності. Для одержання таких даних необхідна відповідна система обліку, яка б забезпечувала б збирання, систематизацію, обробку і передачу інформації про результати роботи кожного центру відповідальності. Такою системою обліку є облік за центрами відповідальності.

Облік за ЦВ – це така управлінська бухгалтерська система, яка обробляє планову і фактичну бухгалтерську інформацію про входи (витрати) і виходи (результати) ЦВ. На відміну від системи дифференціювання витрат і доходів, яка використовується для оцінки конкретних разових завдань (проектів, варіантів рішень) за релевантною інформацією, облік за ЦВ передбачає врахування повного (постійного) потоку інформації. На відміну від обліку повних витрат, який зосереджує увагу на окремих видах діяльності, продуктах або програмах чи замовленнях, облік за ЦВ зосереджується на обліку доходів і витрат окремих структурних підрозділів (ЦВ).

Поява концепції центрів відповідальності в цілому пов’язана з потребою ефективнішого управління підприємством в умовах ринкової економіки, а конкретніше – з потребою посилення контролю за використанням ресурсів. У подальшому ідеї концепції центрів відповідальності розвиваються і знаходять своє втілення в методах ТГМ (тариф-година-машина), «SIT» (System-in