ЛАБОРАТОРНАЯ РАБОТА

При вивченні теми слід особливу увагу звернути на характеристику роду та особливостей вживання назв осіб за професією, посадою, званням.

Під час вивчення теми студенти повинні знати: чітко визначати і користу-ватися двома формами ділового мовлення: усним та писемним; дотримуватися норм літературної державної мови; морфологічні норми сучасної української лі-тературної мови в діловому мовленні; правильно вживати рід іменників у мов-ленні; логічно, точно і послідовно формувати думки.

Поруч з вивченим матеріалом необхідно на практиці вміти: визначати, чи правильно утворені родові пари іменників — назв осіб; обґрунтувати вибір варі-анта; з’ясувати значеннєву співвідносність і стиліс­тичні особливості наведених назв осіб жіночого і чоловічого роду; об’ єднати у родові пари назви родичів; ви-значати сферу використання паралельних найменувань; визначати стилістичні функції виділених назв осіб; вказувати, які з іменників мають стилістично ней-тральні варіанти; відредагувати речення і обґрунтувати зроблені виправлення; за-писати назви жителів наведених міст, вказати можливі варіанти; користуватися загальномовними словниками.

 

Запитання для самоперевірки

1. Характеристика роду та особливостей вживання назв осіб за професією, посадою, званням.

 

 

 

МОВОЗНАВЧІ СТУДІЇ

 

 

Тема: «Рід та особливості вживання назв осіб за професією, посадою, званням».

 

План

 

1. Характеристика роду та особливостей вживання назв осіб за професією, поса-

дою, званням.

 

РІД ТА ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ ОСІБ ЗА ПРОФЕСІЄЮ,

ПОСАДОЮ, ЗВАННЯМ

 

1. Багато іменників чоловічого роду, що є назвами осіб за професією, посадою, званням тощо, не мають паралельних форм жіночого роду, наприклад, такі, як: адвокат, менеджер, мер, муляр, міністр, нотаріус, прокурор, тренер, хірург. Ці слова вживаються для позначення і чоловіків, і жінок: Нараду прове ла декан факультету Жулинська О.І.; Декан факультету Кудін С.О. ознайом ив викладачів з новими правилами вступу до інституту.

Відсутні відповідники жіночого роду у всіх складних назв посад, звань:

головний бухгалтер, змінний майстер, молодший державний інспектор,

старший викладач, провідний технолог, статист-дослідник тощо.

2. Значна кількість назв осіб утворює паралельні форми чоловічого і жіночого роду: дипломник – дипломниця, журналіст – журналістка, касир – касирка, кравець – кравчиня, лікар – лікарка, льотчик – льотчиця, штампувальник – штампувальниця і т. д. Наведені слова жіночого роду належать до стилістично нейтральної лексики. Для позначення осіб жіночої статі у художньому, публі-цистичному, розмовному стилях саме їм віддається перевага. В офіційно-діло-вому мовленні посади, професії, звання жінок позначаються іменниками чоло-вічого роду: Ухвалили виділити оздоровчі путівки продавцям Морозовій Т.М. і Кондратовській І.І.; Веселова М.Р. отримала диплом викладача біології.

Деякі назви жіночого роду із суфіксом -к(а) не відповідають нормі літера-

турної мови: завучка, фізичка, математичка, керівничка тощо. Вони належать до сфери розмовної мови.

3. Стилістично зниженими є назви осіб жіночої статі, утворені за допомогою су-фіксів -их(а), -ш(а): сторожиха, ткачиха, двірничиха, дячиха, білетерша, бри-гадирша, дикторша. Ці іменники використовуються тільки в розмовно-прос-торічному мовленні. Обмежене вживання утворень із суфіксами -их(а), -ш(а) зумовлене також тим, що ці форми (директорша, професорша, деканша, ліс-ничиха, інспекторша) означають посаду жінки і назву дружини за чоловіком, а двозначність слів може призвести до змістової неясності.

4. Кілька іменників жіночого роду, що позначають традиційно жіночі професії і заняття, не мають відповідників чоловічого роду, як-от: домогосподарка, кас-телянша, манікюрниця, покоївка, праля, рукодільниця. Родову пару можуть утворювати іменник і описовий зворот: балерина – артист балету.

5. Іноді лексичні значення спільнокореневих назв осіб чоловічої і жіночої статі не збігаються, порівняйте: друкар – «працівник друкарської справи, поліграфічної промисловості» і друкарка – «жінка, що працює на друкарській машинці»; стюард – 1) офіціант на пасажирському морському судні, літаку, 2) в Англії – «управитель великого господарства» і стюардеса – «борт-провідниця на літа-ках».

6. Якщо іменник чоловічого роду вживається на позначення жінки і ім’я особи при цьому не називається, то узгоджене означення і присудок ставляться у формі чоловічого роду: Мій опонент захворів; Доповідач навів цікаві факти. Сполучення на зразок доцент Максимишина, терапевт Соколова вимагають, щоб присудок мав форму жіночого роду. Що ж стосується означення, то воно в таких випадках узгоджується з назвою особи граматично, тобто має форму чо-ловічого роду: Мій шеф Василевська Ірина першою поздоровила мене з днем народження; Мій терапевт Соколова щойно повернулась із відпустки. Вирази моя стоматолог, наша бухгалтер мають розмовний характер.

7. У деяких назв осіб за професією або місцем проживання відзначаються пара-лельні форми. Як взаємозамінні вживаються, наприклад, такі іменники: арфіст і арф’яр, вальцювальник і вальцівник, зварник і зварювач, розкрійник і розкро-ювальник, полтавець і полтавчанин, харківець і харків’янин, жашківець, жаш-ківчанин і жашків’янин.

8. Частина однослівних назв осіб за ознакою місця проживання або місця роботи належить до розмовних форм, як-от: сільчани, городяни, кримчани, освітяни, зв’язківці, річковики, консерваторці, циркачі, естрадники і под. Як їх нейтраль-ні відповідники в офіційно-діловому мовленні вживаються складні наймену-вання: мешканці села, мешканці міста, мешканці Криму, працівники навчаль-них закладів, працівники відділень зв’язку, працівники річкового транспорту, студенти консерваторії, артисти цирку, артисти естради.

9. Деякі професії позначаються в українській мові словами і перифразами – опи-совими зворотами: педагоги – майстри педагогічної ниви, геологи – розвідники надр, залізничники – господарі сталевих магістралей, гумористи – майстри веселого цеху. Перифрастичні назви осіб використовуються у публіцистичному і художньому стилях.

10. В українській мові поширені назви осіб, які мають значення подвійного роду.

Іменники на -а виступають як слова чоловічого і жіночого роду залежно від

статі особи, яку вони називають: Десятки разів я обіцяв цьому бідоласі Ко-

рецькому завітати до нього в гості і завжди підводив (Ю. Прокопенко);

Де вона тепер, бідолаха? – задумався Григорій (М. Стельмах); Узяв та по-

сватав таку ж сироту, як і сам – Мотрю, що служила у тому ж таки дворі за доярку (М. Левицький): А цього сироту, Левка, узявши на свої руки, [Горпина куріпко] жалувала... (Г. Квітка-Основ’яненко).

До іменників подвійного роду належать і деякі назви осіб на -о: агакало (ч. і с.), доробало (ч. і с.), ледащо (ч. і с.), базікало (ч. і ж.), сонько (ч. і ж.), чванько (ч. і ж.). У формі середнього роду іменники вживаються стосовно осіб двох статей: він (вона) – велике ледащо, страшенне доробало. Іменники спільного роду використовуються в розмовно-побутовому мовленні.

Як слова жіночого і середнього роду функціонують назви осіб жіночої статі, утворені за допомогою суфікса -ищ(е) на означення згрубілості: така (таке) бабище, відьмище, дівчище, свекрушище. Ці іменники також належать до сти-лістично зниженої лексики, вживаної у розмовному стилі.

1. Визначте, чи правильно утворені родові пари іменників — назв осіб.

Асистент — асистентка, компаньйон — компаньйонка, читець — читачка, друкар — друкарка, акомпаніатор — акомпаніаторша, китаєць — китайка, вах-

тер —вахтерша, швейцар — швейцарка, масажер — масажистка, житель — жи-телька, жнивар — жниварка, ні­мець — німкеня, балетмейстер — балерина, захис-ник — захисниця, штукатур — штукатурка, митник — митниця, претендент — претендентка, хормейстер — хористка, технік — технічка, голландець — голанка, сторож — сторожка, піаніст — піаністка, олімпієць — олімпійка, прач — прач-ка.

 

2. Обґрунтуйте вибір варіанта.

1. Моя сестра працює (кіоскером, кіоскеркою).

2. (Наш, наша) (методист, методистка) висловила справді слушні зауважен-ня

3. (Призером, призеркою) змагань стала Марунич Надія.

4. Я повинен проконсультувати зараз (дипломника, дипломницю) Васили-шину.

5 Моя донька завжди мріяла стати (вчителем, вчителькою).

6. Особливо запам’ятався нам виступ (бандуристів, бандуристок) Журав-ської і Гончаренко.

7. (Лаборант, лаборантка) Ольшанська Н. В. отримала доручення на одер-жання друкар­ської машинки.

8. (Мій, моя) (класний керівник, класна керівничка) викладала математику. 9. Усіх здивувало, що (адміністратором, адміністраторшею) призначили

Чижову.

10. Монографія (викладача, викладачки) Синявської Т.С. була обговорена на засіданні кафедри 1 жовтня.

11. На пленарному засіданні (виступив, виступила) з до­повіддю (професор, професорка) Ігнатишина Н. О.

12. Іри­на Андріївна — (цікавий співрозмовник, цікава співрозмовниця).

13. Довідка видана Давидовій Т.І. про те, що вона дійсно працює на посаді

(бібліотекаря, бібліотекар­ки) в середній школі № 20 м. Києва.

 

3. З’ясуйте значеннєву співвідносність і стиліс­тичні особливості наведених назв осіб жіночого і чоловічого роду.

Секретар — секретарка, секретарша; співець, співак — співачка; староста — старостиха; моделіст — моделіст­ка; сторож — сторожиха; поляк — полька, по-лячка; майстер, майстерник — майстриня, майстриха, майс­терниця, майстерка, майстрова; професор — професорка, професорша; рибак, рибар, рибас, рибник, рибалка — рибачиха, рибачка, рибалчиха, рибниця; прислужник — прислужниця, прислуга; прем’єр — прем’єрша; фельд­шер — фельдшериця, фельдшерка; ткач — ткачиха, ткаля.

 

4. Своєрідністю відзначаються родові проти­ставлення назв осіб за спорідне-ністю. Родові пари можуть утворюватися спільнокореневими словами (внук —внука, свекор — свекруха, тесть — теща) або суплетивами (мати — батько, син —дочка, дід — баба, брат —сестра). Об’ єднайте у родові пари такі назви родичів:

невістка, сват, пасерб, свояк, небіж, братова, зовиця дівер, племінниця, шва-грова, сваха, зять, шурин, своячка, пасинок, діверка, швагер, падчерка, дядина, па- сербиця, дядько, тітка, небога, племінник.

 

5. Назвіть варіанти наведених назв осіб, визначте сферу використання пара-лельних найменувань.

Автомобільники, галичани, атомники, курсанти, майстри шкіряної рукавич-ки, старшокласники, степовики, ліквідатори, лікарі, дозорні Вітчизни, майстри сцени, кадровики, оркестранти, студійці, демонстранти, майстри золотого качана, конотопчани, майстри художнього слова, сталеві солдати Вітчизни, полтавці, лоц-мані Всесвіту.

 

6. Визначте стилістичні функції виділених назв осіб. Вкажіть, які з цих імен-ників мають стилістично нейтральні варіанти.

1. Одне слово, поїхали голова з головихою «Побєдою» з Сокальського ра-йону в місто Горький до мами на пироги... (О. Вишня).

2. Він добре знав її, лікарку й генеральшу, свою власну матір, Євдокію Петрівну Голуб, і переконаний був, що так жартувати вона не може (В. Собко).

3. Велика трудяга ця Марина, руки її ніколи не спочивають... (О. Гончар).

4. Ви не уявляєте собі нашої вчительші (І. Микитенко).

5. Він з розгону брав бар’єри, як стрибун. Ще й крутився, як справдешній «балерун» (П. Глазовий).

6. Дзвінок задзеленчав, ледве я кинув на парту портфель, а класна керів-ничка уже шикувала нас та вела на лінійку стар­шокласників (В. Дрозд).

7. Окрім що медичка, вона ще ж і поетка в нас, сама пісню склала! (О. Гон-чар).

8. На перших зборах і першу дивну ухвалу винесли: «Ввиду того, що в на-шому селі жіноча свідомість ще не піднялася на должну висоту, делегаткою на жіночу нараду обрати усвідомленого в жіночому движенії Юхи­ма Нечипоренка» (О. Ковінька).

9. Меркурій Юхримович ще щось хотів сказати, теж про царство муз, але в цей час увійшла сторожиха... (М. Стельмах).

10. Вона, біологічка, не змогла мені відповісти (В. Сосюра).

11. Хто б міг подумати, що цей пересмішник, баляндрасник і задавака якимсь дивом стільки наткав у собі людяності (М. Стельмах).

12. Титестери — дегустатори чаю — з усіх сортів грузинського чаю ви-

діляють той, що виробляється у Цхакаєвському об’єд­нанні чайних фабрик (з журн.).

 

7. Відредагуйте речення і обґрунтуйте зроблені виправлення.

1. Засідання проводив заступник голови правління ЖБК Павлова Т. С.

2. Куняєва Алла Іванівна працює вихователькою в дитячому садку № 5 з окладом 3560 кар­бованців.

3. Я дуже вдячний моїй науковій керівничці за допомогу в роботі.

4. На засіданні виступив майстер цеху Нілова І. П. з пропозицією схвалити зразки ху­дожнього оформлення.

5. Касирка Дрягіна В. В. взяла відпустку за власний рахунок з 2 по 17 жовт-ня.

6. У дитинстві я мріяла стати білетеркою в кінотеатрі.

7. За­яву треба писати на ім’я директриси.

8. Новий пош­тар — дуже привітна жінка.

9. Старший інженер з техніки безпеки підготувала висновок про причини аварії.

10. Контроль за виконанням наказу доручений заступниці директора Ліс-

ній О. О.

11. Комарову М. І. переведено на посаду старшої наукової співробітниці відділу наукової інформації.

12. Петрова Н. І. працює технологом у цеху № 7 з 2010 року. За час роботи на заводі вона виявила себе як великий трудяга і чуйна людина.

13. Моя тітка вже десять років працює інструкторкою-методистом у спор-тивній школі.

14. Ці до­кументи віднесіть вченій секретарці.

15. Вікторія має цікаву спеціальність — художниця-конструкторка.

 

8. Запишіть назви жителів наведених міст, вкажіть можливі варіанти.

Авдіївка, Антрацит, Асканія-Нова, Балта, Бабаї, Бершадь, Велика Михай-лівка, Великий Бурлук, Вільча, Горлівка, Гола Пристань, Гурзуф, Диканька, Діля-тин, Джанкой, Енергодар, Єнакієве, Жидачів, Жовтневе, Запоріжжя, Зарічне, Зи-могір’я, Зміїв, Івано-Франківськ, Іловайськ, Ічня, Калита, Канів, Кацівелі, Лазур-не, Лиман, Лисичанськ, Малокатеринівка, Маневичі, Мелітополь, Недригайлів, Нетішин, Нижня Дуванка, Одеса, Опішня, Острог, Павлівка, Перегин, Рахів, Ру-біжне, Сіверськ, Софіївка, Томашпіль, Торез, Устигул, Фастів, Харцизьк, Хотінь, Чаплинка, Чорнобай, Широке, Щорс, Юр’ївка, Ямпіль, Яремча, Ясинувата.

 

ЛАБОРАТОРНАЯ РАБОТА