Тема: Робота з папками, файлами та ярликами в Windows. Пошук об’єктів.

Аналіз даного живописного твору «Натюрморт з поліном» проводиться за допомогою схематичного розбору та пояснення.

А) Симетричність чи асиметричність композиції.

схема а.1 схема а.2

В асиметричній композиції ліва і права частини неврівноважені, а у симетричній – врівноважені, тому вона більш статична.

Розглядаючи даний твір на перший погляд складається враження, що його композиція має неповну симетрію, оскільки, якщо примружити очі, побачимо, що зліва і з права від вертикальної осі знаходяться взаємоврівноважені світлі плями. Проте при більш детальному аналізі видно динамічність форм, мас і напрямків, так як композиція натюрморту вписується у пірамідальну форму і заперечує статику у даній композиції.

Таким чином сміливо можна стверджувати, що дана композиція є асиметричною.

Б) Переважаючі напрямки композиції (вертикалі, горизонталі, похилі, використання діагоналей).

схема б.1 схема б.2

Схематично аналізуючи напрямки композиції (схеми б.1, б.2) можна помітити яскраво виражену перевагу похилих напрямків під різним кутом, оскільки композиція динамічна, спрямована на рух. Пленерний живопис сам по собі передбачає, переважно, передачу руху, активності природи.

Окрім цього в композиції «Натюрморту з поліном» присутня прихована діагональ (схема б.2), що виражає впевнену напруженість твору не дивлячись на те, що формат даної композиції має статичну форму квадрата. Дана діагональ проходить з лівого нижнього кута до правого верхнього, а це означає, що вона є динамічною, тому порушує статику квадратного формату. Діагональ розділяє композицію на візуально різні за масою трикутники з різною динамічністю – це лише підтверджує зроблений висновок.

В)Характер застосування золотого перетину.

У композиції даного натюрморту активно діють закони золотого перетину. По-перше, на верхній головній горизонталі, у місцях перетину її з лівою і правою основними вертикалями знаходяться нагромадження предметів, що відносяться до двох композиційних центрів композиції (схема в). По-друге, права основна вертикаль золотого перетину співпадає зі світлою масою драпіровки. По-третє, нижній основній горизонталі з лівого краю картини паралельна колода – основа композиційного центра картини, що знаходиться на передньому плані. Інші лінії золотого перетину використані незначним чином.

схема в

Таким чином бачимо, що автор картини «Натюрморт з поліном» свідомо застосував закон золотого перетину, що забезпечило гармонійне поєднання елементів твору.

Г)Визначення особливостей руху у композиції (формат, напрямки ритму).

«Натюрморт з поліном» вписується у формат квадрату. Хоча квадрат є статичною формою, це не заважає присутності динаміки в композиції даного твору. Одна з причин цього – присутність складних і простих ритмів (схема г). Зокрема тут присутні наступні ритми:

- простий ритм форми (на схемі г позначений цифрою «1»);

- складний ритм форми між чергуванням силуетів яблук та груш (схема г, «2»);

- ритм розміру між однаковими формами розрізу колод (схема г, «3»);

- ритм світлого тону прослідковується у місцях, куди потрапляють найактивніші промені світла (на схемі г позначений значком «۷»);

- ритм середнього тону, що присутній у тіньових частинах теплих предметів натюрморту;

- ритм теплого та холодного кольорів, а саме: основні предмети натюрморту (колоди, драпіровка, бокал, фрукти) у зоні світла мають теплі плями, а у зоні тіней – прохолодніші; загальна маса натюрморту виглядає теплою плямою, краплачні кольори якої повторюються у загальній масі оточення натюрморту (зруби колод), а загальна маса оточення – холодна, у якості холодних рефлексів вона повторюється у тінях світлих предметів.

схема г

Таким чином зрозуміло, що статичність квадратного формату композиції компенсує різноманітність наявних у ній ритмів.

Д)Перевага гострих чи криволінійних форм.

На схемі д видно, що у композиції натюрморту переважають криволінійні та округлі форми над прямими та гострими, тому що і кольорова гамма натюрморту, і ідейно-психологічний зміст даного твору диктують плавність силуетів. Проте при мимобіжному погляді на натюрморт складається враження, що гострі форми мають перевагу через їх величину та динамічність.

схема д

Е)Визначення композиційного центру твору.

При аналізі твору «Натюрморт з поліном» непросто з’ясувати, де конкретно автор передбачав концентрацію уваги глядача даної композиції. При схематичному аналізі твору (схема е) наочно видно, що даний натюрморт передбачає два композиційні центри, один з яких знаходиться у яскраво освітленій зоні композиції, а інший – у зоні напівтіні.

Таким чином, даний натюрморт має два виправдані взаємопов’язані композиційні центри на першому і на другому плані.

Є) Наявність або відсутність композиційного вузла.

Оскільки композиційним вузлом вважається об’єкт, що об’єднує усі елементи композиції, то у даному творі композиційним вузлом сміливо можна вважати поліна, оскільки вони присутні в обох композиційних центрах натюрморту, а також частково зустрічаються в різних частинах композиції.

Ж) Застосування геометричного та оптичного центру.

На схемі ж. видно, що у зоні геометричного центру немає жодного значимого предмета, а у зоні оптичного центру знаходиться основна маса натюрморту, де можна виявити чотири основні плани. Це підкреслює простір даної композиції.

Таким чином, автор свідомо застосував оптичний центр при компоновці предметів, а геометричний – незначним чином.

схема з схема ж

З) Визначення лінії горизонту та точки зору.

У даній композиції лінія горизонту проходить через центр формату композиції, можливо, навіть, незначним чином занижена. Про це свідчить той факт, що верхній видимий овал скляного предмета зовсім не відкритий для глядача, і лише трішки відкритий з іншої сторони (див. схема з).

Також важко визначити точку зору, оскільки дана композиція не має жодного прямокутного предмета, кожен кут якого становив би 90 градусів. Беручи за орієнтир колоду на передньому плані можна стверджувати, що точка зору не профільна, оскільки освітлена частина колоди знаходиться у перспективі до глядача, і не анфас, оскільки усі овали видимих колод і драпіровка також знаходяться не у прямій зоні видимості глядача, а розташовуються приблизно посередині, можливо трохи лівіше, тому що два композиційні центри знаходяться на різних планах (головний і другорядний).

И) Характер переваги тонів (нюанс, контраст, перевага темних чи світлих тонів).

схема и

У даній композиції яскраво виражена різниця між фігурами по формі (об’ємами), по тону (схема и), присутня протилежність кольору, тому можна стверджувати, що вона побудована на контрастних співвідношеннях. Проте композиційні центри побудовані на нюансах теплохолодності, а саме: при тому, що предметний колір у фруктів і колод теплий, а знаходяться вони частково під розсіяними, частково під прямими сонячними променями, то світлова зона предметів тепла, а тіньова – прохолодніша по відношенню до світлової.

З’ясовано, що обидва композиційні центри виконані на нюансах, до того ж у світлих тонах. Темні ж тони переважають в оточенні натюрморту. Автор свідомо використав цей прийом для передачі протилежностей у стані природи: спеки на сонці та прохолоди у тіні активного руху живих предметів та німого спокою неживих (natura morte), твердості фактур кори, деревини, скла, та м’якості фактур листя оточуючих дерев, драпіровки, інших об’єктів натюрморту (виноград тощо).

І) Визначення особливостей кольорової гамми.

схема і

Переважний колорит картини – теплий, проте тут є деякі особливості. Оточення натюрморту (на схемі і. знаходиться поза дугою) безсумнівно відноситься до холодної кольорової гамми. Зони світла в предметах обох композиційних центрів сміливо можна віднести до теплої кольорової гамми (схема і., по ліву сторону від прямих). Що ж стосується тіньової зони цих же об’єктів (на схемі і. на них вказує стрілочка), то по відношенню до оточення – вони теплі, а по відношенню до світлової зони – прохолодніші від основного предметного кольору.

Отже, якщо умовно розділити натюрморт на дві великі зони – теплу і холодну, то можна зробити висновок, що у колориті «Натюрморту з поліном» переважає тепла кольорова гамма.

Ї) Виявлення зв’язку ідейно - змістовного компоненту твору та формального.

Ідея твору «Натюрморт з поліном» - представити до уваги глядача ті дарування осені, які отримує людина у разі плідної співпраці з природою. Тут є і позитивні моменти: виноград перетворюється у напій, без якого не обходиться жодне гуляння (натяком на це служать зображені поряд грона винограду і витончений бокал); є і негативні: можливо саме ці колоди та поліна, нещодавно будучи фруктовими деревами, принесли ці соковиті плоди, що нині радують око, а згодом ними смачно поласують. Живі дерева мовчки спостерігають за такими подіями, і тільки інколи висловлюють своє обурення тихим шелестом листя.

У творі це зображено у вигляді протилежностей теплої кольорової гамми (композиція, власне, натюрморту), та холодної (оточення натюрморту). Поліна та колоди, як болісний результат співпраці людини з природою, зображені безформенною, грубою масою, а скляний бокал передбачає відпочинок та насолоду, на картині зображений з чистою, прозорою. Гладкою фактурою, демонструє, свого роду, подяку природі за щедрі осінні дари.

Таким чином, композиція «Натюрморт з поліном» передбачає зв’язок ідейно-формального компоненту твору.

Й) Характер застосування основних законів композиції.

Підводячи підсумки з усього вищезазначеного можна стверджувати, що дана композиція виступає як система внутрішніх зв’язків, що об’єднує всі компоненти форм і змісту твору в єдине ціле. Завдяки дотриманню закону цілісності у творі «Натюрморт з поліном», він сприймається як єдине нероздільне ціле, а не як сума розрізнених елементів.

Даній композиції властива рівновага, оскільки тональні, кольорові, формальні елементи збалансовані між собою. Основна світлі тональні плями знаходяться у зоровій рівновазі, два композиційні центри мають збалансовану виразність. У даному випадку можна говорити про динамічну рівновагу, оскільки збалансовані між собою елементи викликають враження руху завдяки прихованій діагоналі, похилим – внутрішня динаміка.

У творі «Натюрморт з поліном» передбачено два композиційні центри: домінуючий знаходиться на передньому плані, інший – йому підпорядкований, останні допоміжні елементи (драпіровка, інші колоди, оточення) підсилюють акценти в композиції. Завдяки цій ієрархії елементів об’єкти підпорядковані один одному у певній закономірності, рівноцінні.

Отже, даний натюрморт є гармонійним художнім твором, оскільки побудований за основними законами композиції.

К) Використання основних засобів виразності картинної площини.

Формат картини «Натюрморт з поліном» має статичну форму квадрата, що порівняно рідко зустрічається у художній практиці. Рух у такому форматі зупиняється, застигає, жоден з напрямків форми не отримує переваги (його ще називають абстрактно-математичний формат). Не дивлячись на це композиція даного натюрморту динамічна, спрямована на рух. Такого ефекту автору вдалося досягти за допомогою грамотного застосування певних засобів виразності картинної площини, що сприяють внутрішній напруженості даного твору.

Одним із таких засобів є використання «активної» діагоналі – зліва направо в глибину від глядача, її називають також діагоналлю «боротьби» (див. схема б.2). Цей факт підтримує напружену ідею даного твору.

У даному художньому творі вдало підпорядковані усі елементи пануючому закону структури. Зображаючи усі об’єкти в одній загальній манері, автор даного натюрморту створив ціле, в якому ясно і чітко визначені місце і функції кожного з них (яблука, груші, виноград можна узагальнити визначенням фруктами, та при цьому вони не втрачають своєї індивідуальності).

Стабільність у композиції даного натюрморту присутня частково, оскільки горизонтальна чи вертикальна орієнтація тут прослідковуються дуже слабко: прямі кути нібито горизонтальної площини, яка нахилена (де знаходяться предмети), або приховані похилим положенням, або спотворені. Не дивлячись на це у композиції настрій процвітаючого спокою вносить стійкий симетричний бокал, що не зазнає зовнішніх змін ні під плином часу, ні під дією слабких природних сил (на відміну від колод, фруктів та інших природних об’єктів).

Квадратний формат «Натюрморту з поліном» диктує свою специфічну тональність, яку можна визначити як зосередженість на змістовно-ідейному компоненті твору. Окрім того, що динамізму даному формату додає візуальна перевага лівої нижньої частини композиції над правою (такий хід часто застосовують художники, враховуючи психологію найбільш активного сприйняття глядачем правого верхнього візуального поля), горизонтальні та вертикальні напрямки зображуваного поля сприймаються, як визначаючі фронтальну площину, у даному випадку переважають похилі, оскільки вони легко сприймаються просторово і сприяють внутрішньому динамізму твору.

Таким чином автор композиції «Натюрморт з поліном» цілеспрямовано застосовував вищевказані засоби виразності картинної площини, оскільки квадратний формат даної картини вносить деякі протиріччя щодо ідеї динаміки та постійної мінливості природи. Цю задачу художник вдало розв’язав.

Л) Використання композиційних прийомів.

Ритм, як один з основних прийомів композиційної організації, присутній у різних варіантах (простий, складний) і видах (ритм форми, тону, розміру, кольору) в даному творі, що ілюструє схема г.

Вдало побудована ритмічна структура натюрморту розчленовує тональні елементи композиції (проявляється закон контрастів) і об’єднує їх (закон цілісності). Ритм форми, розміру та кольору виявляє візуалізацію ілюзії простору в даній композиції, руху у ній.

Закон підпорядкування ідейному задуму проявляється за допомогою прийому приведення композиційного центра до центра сюжетного, а саме: обидва центри композиції, що привертають найбільшу увагу, співпадають з сюжетними центрами, в яких виражається основна ідея твору «Натюрморт з поліном». Цей прийом реалізується, до того ж, за допомогою розташування на другому плані другорядного композиційного центра, також за допомогою застосування золотого перетину при компоновці головних деталей натюрморту.

Закон поєднання і співставлення реалізується у використанні тотожних елементів, а саме: фрукти і поліна (подекуди у фрагментарному вигляді) чергуються у картинній площині даного твору як на передньому, так і на задньому плані.

М) Засоби композиції.

В композиції «Натюрморту з поліном» такий засіб, як лінія, застосовано у тіньовій правій частині. Тут вона визначає форму колод та натякає на обмеженість простору.

Застосовані для передачі простору тональні плями, фактури – плями по формі, для визначення композиційних центрів – кольорові, з нюансами у тоні.

Одна з найрозповсюдженіших комбінацій – композиція на ритмі, що грамотно застосовано при створенні даного твору. Це впливає на позитивне її сприйняття, запам’ятовуваність «Натюрморту з поліном».

Даний натюрморт є багатоплановим, так як має два композиційні центри на першому та другому планах, деякі предмети не повністю знаходяться у зоні видимості глядача, контрасти тонів та теплих і холодних кольорів підкреслює простір, гармонізує ритми та виявляє рух і динаміку композиції.

Н) Техніка виконання твору.

Твір «Натюрморт з поліном» належить такому живописному жанру, як натюрморт. Картина виконана у техніці олія на основі полотно.

Даний натюрморт зображений реалістично і за стилем виконання найбільш наближений до романтизму, оскільки визначальним у сюжеті є формально підкреслений філософський характер, присутні нотки звернення до народності, а саме: зображення не виглядає напружено, не дивлячись на рух та динаміку наявних ритмів та напрямків.

О) Місце твору у мистецькій спадщині автора.

Для сучасного періоду творчості автора композиції «Натюрморт з поліном» характерна тематика з жанровою перевагою пейзажу та сюжетної композиції, а саме: руський пейзаж, класичний портрет різних видів (переважають поясні) та жанрові сцени із сільського життя.

Таким чином можна зробити висновок, що натюрморт не є характерним жанром у творчості сучасного українського художника Юрія Клапоуха. В основному митець працює на замовлення, нерідко копіює власні роботи, проте, що стосується техніки виконання, майстерності зображення та ідейно-тематичного змісту, то натюрморт не поступається творам інших живописних жанрів його творчості.

П) Характер відповідності твору загальномистецьким тенденціям періоду його створення.

Течії та напрямки сучасного мистецтва настільки різноманітні, що серед деяких із них навіть компетентні спеціалісти не в змозі знайти суттєвої різниці. Про кількість та різноманітність цих напрямків можна судити з того факту, що починаючи з 2000-х років найбільш популярні та дорогі художники почали висувати свої власні напрямки (наприклад, Такасі Муракамі і «flat-art»).

До найрозповсюдженіших течій та напрямків, починаючи з 2000-го року, можна віднести наступні: неокадемізм, дугізм, систематизм, мистецтво епохи Web, альтермдерн, нонспектакулярне мистецтво, яке відкидає видовищність (наприклад, перформанс), смолл-, софт-, стрітарт (графіті, трафарети, скульптурні інсталяції), фанізм, віджуй («відеомікси» як результат), тоталреалізм тощо. Це далеко не увесь список можливих варіантів.

А що стосується розглянутого «Натюрморту з поліном», то неозброєним оком видно, що написаний він у натуралістичній манері з урахуванням класичних канонів (закон золотого перетину, інші закони, засоби та прийоми композиції), а стилістично найбільш наближений до романтизму, для якого характерний культ природи, почуттів, природного у людині (туризм, пікніки) та інші феномени, покликані відновити єдність antropos і nature.

Таким чином зрозуміло, що даний живописний твір не відповідає загальномистецьким тенденціям періоду сучасного мистецтва за технікою виконання взагалі, а за ідейним змістом – відповідає у деякій мірі філософського задуму.

Тема: Робота з папками, файлами та ярликами в Windows. Пошук об’єктів.

Мета: Уміти створювати, вилучати, копіювати, переміщати, перейменовувати папки і текстові файли, а також створювати і використовувати ярлики.

Забезпечення заняття: Персональний комп’ютер, ОС Windows.