Розділ 5. Географія типів лісу
Відповідно до районування, запропонованого науково-дослідним інститутом лісового господарства, територія Кам’янець-Подільського Придністров’я входить до лісогосподарського району Західного Лісостепу – клімат вологого груду, зони Лісостепу. Ведення лісового господарства тут здійснюється на основі лісівничо-екологічної типології. Класифікаційною основою встановлення типів лісу і типів лісорослинних умов є едафічна сітка Алєксєєва-Погребняка, запропонована академіком П.С.Погребняком. На її основі всі типи лісу і лісорослинні умови за їх багатством можуть бути поділені на чотири основні групи: бори (А), субори (В), сугруди (С) і груди (D). Кожна з наведених груп залежно від ступеня зволоження поділяється на 6 окремих категорій: 0 – вкрай сухі умови, 1 – сухі, 2 – свіжі, 3 – вологі, 4 – сирі, 5 – мокрі (табл. 10) [29]. Таблиця 10 Едафічна сітка Алєксєєва-Погребняка
Важливими, найвиразнішими чинниками екологічного середовища для класифікації лісорослинних умов лісівнича типологія приймає умови життя лісостанів: вологість, трофність (родючість) грунту і клімат (тепло, опади, зволоженість і континентальність). Ці чинники, поєднуючись між собою, впливають на рослини кожний по своєму. Ряд ділянок лісу, які відрізняються за кількісними градаціями трофності, називається трофогенним, а окремі члени цього ряду (А, В, С, D) – трофотопами. Трофотопи – ділянки лісу, місцеоселення яких мають однакову або дуже подібну грунтову родючість. Ряди ділянок лісу, розміщених за кількісними ступенями зволоження, називаються гігрогенними, а окремі члени ряду (1, 2, 3, 4, 5) – гігротопами. Гігротопи – ділянки лісу, місцеоселення яких характеризується однаковим у своїх межах зволоженням. Отже, за основу класифікації лісів прийняті едафічні чинники – трофність і зволоження грунту. Класифікація лісів за едафічними ознаками припускає, що кожна ділянка лісу є одночасно і трофотопом і гігротопом, які в єдності називаються едатопом. Для синтезу лісостанів у типи приймається сукупність ознак – провідних і допоміжних. Головною провідною ознакою визнано лісорослинний ефект – склад і продуктивність корінних рослинних угруповань (насаджень). Кожний рослинний вид лісостану розглядається як індикатор умов місцевиростання, оскільки наділений певними, тільки для нього характерними екологічними рисами. Допоміжними ознаками для визначення і розмежування типів лісової ділянки служать рельєф, механічний склад грунту, морфологічні ознаки грунтового профілю, тобто характер генетичних горизонтів грунту, глибина підгрунтових вод. В природі найчастіше спостерігаються поступові переходи між окремими едатопами. Тому просторову мінливість в межах одного едатопу виражають виділенням їх підтипів, варіантів, морф. Щоб показати місце підтипів на едафічній сітці, кожний едатоп ділиться на девять частин – підтипів, вісім крайніх із них є перехідними до менш або більш багатих, до менш або більш вологих, а центральний характеризує власне едатоп. Варіанти типів лісової ділянки виділяються для відобрадення впливу на особливості едатопу якихось специфічних додаткових факторів. Установлені варіанти – ацидофільний, кальцієфільний, галогенний, заплавний. Морфи типів розрізняються за рельєфом, особливостями грунту (скелястий, крутосхильний, рівнинний) і мають виробниче значення, яке виражається у вирішенні питань механізації, технології лісокористування і лісовідновлення тощо. Типи лісу – ділянка лісу або їх сукупність, які характеризуються єдиним типом лісорослинних умов, однаковим складом деревних порід, кількістю ярусів, аналогічною фауною і потребують одних і тих же лісогосподарських заходів при рівних економічних умовах. Типи лісу – це географічні, кліматичні форми типів лісової ділянки, в межах якої вони відрізняються складом корінних лісостанів. Утворення типів лісу пов’язане з кліматом, сумою активних і єфективних температур, величиною ФАР, зволоженням, континентальністю, тривалістю вегетації та історією формування сучасної флори. Тип лісу об’єднує лісові ділянки, покриті і непокриті лісом, і є найважливішою для лісогосподарського виробництва класифікаційною одиницею лісівничої типології. За головну ознаку при виділенні типів лісу приймають закладені в їх основу корінні лісостани. До одного типу лісу відносяться лісові ділянки, які мають однаковий склад корінних лісостанів з усіма похідними від них асоціаціями. Деревні породи й інша рослинність у даному випадку розглядаються як індикатори кліматичних умов. Типи лісу визначаються в межах едатопу. Тип лісостану – найменша і найконкретніша одиниця лісівничо-екологічної типології. Це сукупність ділянок лісу, подібних за домінуючою породою деревного ярусу. Вони визначаються в межах типу лісу і можуть бути корінними і похідними. Корінний лісостан разом з корінною формою надґрунтового покриття є критерієм для виділення типу лісу. Корінні лісостани формуються в умовах незайманого, непорушного лісу, похідні – на місці корінних, як наслідок господарської діяльності чи після стихійних явищ (лісові пожежі, вітровали). У процесі природної зміни лісостанів умови місцевиростання, як правило, не порушуються або швидко відновлюються до початкового едатопу, а похідні лісостани поступово трансформуються в корінні. Для кожного типу лісу характерний один корінний лісостан, а похідних може бути декілька. Отже, похідні лісостани – це форми зміни (порушення або відновлення) корінних асоціацій, тому їх потрібно класифікувати у межах кожного типу лісу за домінантними видами і характерною домішкою деревостану, підліску і трав’яного покриття. При визначенні типів лісостанів необхідно з’ясовувати причини їх утворення, генезис. У лісовпорядкуванні вони є об’єктом організації господарства[29].
5.1. Типи умов зростання, типи лісу та типи лісостанів у Кам'янець-Подільському Придністров'ї
На території Кам’янець-Подільського Придністров’я виділено такі умови місцевиростання лісових насаджень як субори (В), сугруди (С) та груди (D). Найбільшу площу займають груди – 20711.2 га (91.6% від загальної лісовкритої площі), сугруди поширені на – 1798.7 га (8.1%), субори виділені на незначній території і займають 101,9 га (0.3%) (табл. 11) [26]. Сухі та вологі субори (В1, В2) мають незначне поширення у Подільському, Маківському та Староушицькому лісництвах. Сухі субори (С1) зустрічаються на незначних ділянках у Маківському, Маліївецькому, Панівецькому лісництвах і найбільше поширені у Староушицькому лісництві на площі 665 га. Свіжі субори (С2) поширені у всіх лісництвах, крім Дунаєвецького та займають найбільшу площу у Староушицькому лісництві – 787 га. Умови місцевиростання вологого субору (С3) мають незначне поширення у Подільському та Староушицьких лісництвах. Груди – сухі, свіжі та вологі(D1, D2, D3) – це основа формування лісових насаджень району дослідження, поширені у всіх лісництвах Кам’янець-Подільського держлісгоспу. В умовах свіжого груду (D2) здійснюється лісогосподарська діяльність на площі майже 20000 га. Основний тип лісу, що сформувався і займає найбільшу площу району дослідження є грабові діброви (в умовах сухого, свіжого та вологого груду). Грабові діброви -дубово-широколистяні, змішані по складу і складні по формі насадження, що ростуть на сірих лісових опідзолених грунтах та на опідзолених чорноземах. Головною лісоутворюючою породою є дуб. Разом з дубом в дубравах ростуть ясен звичайний, липа дрібнолиста, клени гостролистий і польовий, граб, ільмові, черешня, береза, яблуня лісова, груша [5]. В ході лісовідновлюваних робіт сформувались похідні лісостани, значна частка яких припадає на грабняки. Таблиця 11 Типи лісу в розрізі лісництв, га
Граб – це деревна порода, що є супутником дуба. Свіжа грабова діброва – тип лісу, що виділений на площі – 19489,5 га (86,2% лісовкритої території) (табл. 12). Цей тип лісу отримав поширення у всіх лісництвах держлісгоспу. Інші типи лісу, що сформувались у Придністров’ї мають незначне поширення і вбільшості виконують природо-захисні функції. Кожному типу лісу, що сформувався у районі дослідження, притаманний один чи декілька лісостанів. Так, сухий дубово-сосновий субір (В1ДС) має один лісостан сосни звичайної; у сухому дубовому суборі еродованому (В1ДЕ) сформувалось чотири типи лісостанів, і отримав більше поширення лісостан сосни звичайної; у свіжому дубово-сосновому суборі (В2ДС) – два лісостани із перевагою осикового лісостану; у сухій судіброві еродованій (С1ДЕ) сформувалось 10 типів лісостанів, із переважанням соснового та акацієвого лісостанів; свіжому грабово-дубово-сосновому сугруду (С2ГДС) притаманні чотири типи лісостанів із переважанням соснового; найбільша кількість типів лісостанів сформувалась у свіжій грабовій діброві (D2ГД) – 26, і отримали найбільше поширення – такі типи – дубовий, ялиновий, сосновий, ясеновий та березовий; у вологій грабовій діброві (D3ГД) сформувались більше десяти типів лісостанів, але вони мають незначну площу поширення із переважанням дубового та ясеневого лісостанів. Таблиця 12 Розподіл площі вкритих лісовою рослинністю земель за типами лісу, га
Отже, в районі дослідження ми спостерігаємо поширення, поряд із твердолистяними насадженнями, насадження хвойних порід, ростуть, як в сухих так і свіжих умовах місцезростання.
|
