ПРАКТИЧНА РОБОТА №2Суть психофізіологічної проблеми - у співвідношенні мозку і психіки, психічного і фізіологічного. Психофізіологічна проблема є приватним аспектом проблеми психофізичної, в центрі якої - питання про місце психічного у природі, про співвідношення психічних і матеріальних явищ. Психофізична проблема стала поступатися місцем в психології психофізіологічної проблеми з XVII століття, що пов'язано з розвитком медицини. З кінця XIX століття про психофізичної проблеми практично перестали говорити. Психофізіологічна проблема - питання про співвідношення психічних і фізіологічних процесів в конкретному організмі (теле). У такому формулюванні вона складає основний зміст предмета психофізіології. Проблема співвідношення психіки і мозку, душі і тіла, розведення їх по різних рівнях буття має глибокі історичні традиції, насамперед традиції європейського мислення, відмінні від східних систем світогляду. У європейській традиції терміни "душа" і "тіло" вперше став розглядати з наукових позицій видатний філософ і лікар Рене Декарт, який жив у XVII столітті. За поданням Декарта, тіло - це автомат, діє за законами механіки і лише за наявності зовнішніх стимулів. Саме Декарт висунув ідею рефлексу як машинообразное відповідного поведінкового акту (хоча сам термін "рефлекс" був запропонований через століття). Душа, навпаки, - особлива сутність (субстанція), що складається з непротяжних явищ свідомості - "думок". Саме думка є найбільш доступним об'єктом самоспостереження. Звідси знамените твердження: "Я мислю, отже, я існую". Виступили проти погляду на психіку як на особливу субстанцію Т.Гоббс і Б.Спиноза стверджували, що вона повністю виведена з взаємодії природних тіл, але позитивно вирішити психофізіологічну проблему вони не змогли. Гоббс запропонував розглядати відчуття як побічний предмет матеріальних процесів. Спіноза, вважаючи, що порядок ідей той же, що і порядок речей, трактував мислення і протяжність як нероздільні і разом з тим не пов'язані між собою причинними відносинами атрибути нескінченної субстанції - природи.
Видатний філософ і математик Г. В. Лейбніц, поєднуючи механистическую картину світу з поданням про психіку як унікальної сутності, висунув ідею психофізіологічного паралелізму. Згідно з його уявленням, душа і тіло діють незалежно і автоматично в силу свого внутрішнього устрою, але діють дивно погоджено і гармонійно. Вони подібні парі годин, які завжди показують один і той же час, хоча і рухаються незалежно. Отже, психофізіологічний паралелізм - протиставлення психіки і мозку як незалежно існуючих один від одного явищ; варіант тлумачення психофізіологічної проблеми, згідно з яким психічний і фізіологічний являють собою два самостійних ряду процесів, невіддільних один від одного, корелюють, але не пов'язаних між собою відносинами причини і наслідки. Матеріалістичну інтерпретацію психофізіологічний паралелізм отримав у Д.Гартли та інших натуралістів. Психофізіологічний паралелізм особливої??популярності набув в середині XIX в., Коли з відкриттям закону збереження енергії стало неможливо представляти свідомість за типом особливої??сили, здатної довільно змінювати поведінку організму. Разом з тим Дарвінських вчення вимагало розуміння психіки як активного чинника регуляції життєвих процесів. Це призвело до появи нових варіантів концепції психофізіологічного взаємодії (У.Джеймс). Наприкінці XIX - початку XX століття набула поширення махістского трактування психофізіологічної проблеми, згідно з якою душа і тіло побудовані з одних і тих же "елементів", а тому мова повинна йти не про реальні взаємозв'язках реальних явищ, а про кореляцію між "комплексами відчуттів". На противагу різним ідеалістичним концепціям діалектичний матеріалізм трактує психофізіологічну проблему, виходячи з розуміння психіки як особливої??властивості високоорганізованої матерії, яке виникає в процесі взаємодії живих істот із зовнішнім світом і, відображаючи його, здатне активно впливати на характер цієї взаємодії. Отже, перше рішення психофізіологічної проблеми можна позначити як психофізіологічний паралелізм. Суть його полягає в протиставленні незалежно існуючих психіки і мозку (душі і тіла). Відповідно до цього підходу психіка і мозок визнаються як незалежні явища, не пов'язані між собою причинно-наслідковими відносинами. У той же час поряд з паралелізмом сформувалися ще два підходи до вирішення психофізіологічної проблеми: психофізіологічна ідентичність і психофізіологічне взаємодію.
Психофізіологічна ідентичність - повне ототожнення психічного з фізіологічним. Прикладом такого підходу може служити метафора: "Мозок виробляє думка, як печінка - жовч". Психофізіологічне взаємодія - ідеалістичний підхід до психофізичної проблеми, згідно з яким свідомість і його нервовий (тілесний) субстрат являють собою два самостійних начала, що роблять вплив один на одного і взаємодіючих між собою. Дуалізм цієї концепції (висхідній до Р. Декарт) несумісний з науковим поясненням психічної регуляції поведінки людини як цілісної істоти. Еволюція уявлень про рефлекс. Висловлена Декартом ідея про рефлекторному принципі організації найпростіших поведінкових актів знайшла своє плідний розвиток у подальших дослідженнях, у тому числі спрямованих на подолання психофізіологічного паралелізму. Велику роль в цьому зіграв видатний російський фізіолог И.М.Сеченов. Він обгрунтував можливість поширення принципу рефлексу як детерминистического принципу організації поведінки на всю роботу головного мозку. Сєченов стверджував, що психічні акти носять такий же строго закономірний і детермінований характер, як і акти, що вважаються суто нервовими. Він ввів уявлення про ієрархію рефлексів, довівши, що поряд з елементарними є безліч складних рефлексів - це рефлекси з посиленим і затриманим кінцем, при яких відбувається актуалізація минулого досвіду. Думка, по Сеченову, - це психічний рефлекс із затриманим закінченням, що розвивається по внутрішній ланцюга асоційованих рефлексів, а психічний рефлекс з посиленим закінченням - це афект або емоція. Він ввів також подання про психічний елементі - інтегральної частини рефлекторного процесу, завдяки якому організм може активно пристосовуватися до середовища. Розглядаючи психічний відчування як невід'ємний елемент внутрішньої структури рефлексу, Сєченов міцно зв'язав поняття психічного з рефлексом, обгрунтував неможливість відриву психічного від рефлекторної діяльності. Надалі в дослідженнях І. П. Павлова і його школи дослідження рефлекторної діяльності мозку отримали глибоке теоретико-експериментальне розвиток.
ПРАКТИЧНА РОБОТА №2 «Електронні таблиці Excel та автоматизація обчислень на ПК» Основні операції в електронній книзі Excel, форматування комірок.
Документ, з якими доводиться працювати (створювати та редагувати) користувачам, можуть бути різними, як за формою, так і за змістом. Подання статистичних та аналітичних даних, а також їх візуалізація в вигляді графіків та діаграм, засобами текстового редактору буде неможливим. В таких випадках на допомогу приходять електронні таблиці.
Чотири кнопки прокрутки листі в нижньому лівому кутку робочої книги використовують для швидкого перебирання ярличків (закладок) листів. Натиснення мишею по крайній лівій кнопці прокрутки листів дозволяє переміститись до першої закладки, а по крайній праві кнопці – до останньої. Натиснення на середніх кнопках прокрутки дозволяють розмістити необхідні користувачеві закладки по одній ліворуч або праворуч, не змінюючи порядок їх розташування. Перед операціями введення даних, копіюванням, видаленням або вставленням необхідно обрати (виділити) відповідний лист. При створенні нового документу (пункт «Файл \Создать \ Новая книга») в рабочій книзі з’являється 3 листи. Їх кількість, порядок розташування можна змінити, так як і назви закладок. Для цього необхідно викликати контекстне меню, натиснувши правою кнопкою миші на закладці листа. В меню, яке з’явилось для довання/видалення листа обираємо відповідний пункт меню. Надати інше і’мя закладці листа можно або через контекстне меню, або подвійним натисканням лівої кнопки миші на відповідній закладці листа. Пункт контекстного меню «Переместить/скопировать» дозволяє змінити порядок розташування листів. Також можливе клонування листа з усім його вмістом (значенями та форматуванням комірок) для цього необхідно встановити прапорець «Создавать копию» в діалозі операції. Окрім контекстного меню операцію переміщення листа можна виконати наступним чином. Навести курсор на потрібну закладку листа, натискаємо і утримуємо ліву кнопку миші. Переміщуємо курсор в області закладок в потрібну позицію і відпускаємо кнопку миші, коли вибрано нове розташування закладки. Якщо небхідно зробити клонування листа, то виконуємо такі ж операції, тільк утримуючи клавішу [Ctrl].
Адресація комірки робочого листа є лише частиною повної адреси комірки, яка в загальному випадку містить ім’я робочого листа та повне ім’я файлу робочої книги. При написанні повної адреси після імені листа ставлять знак оклику, а адреса книги пишеться в дужках. Наприклад: A1 – адреса комірки, Лист1!A1 – ім’я листа та адреса комірки, [Книга1.XLS]Лист1!A1 – ім’я робочої книги, ім’я робочого листа та адреса комірки.
Комірки наскрізних діапазонів можуть містити необхідну для обчислень інформацію, яка не обов’язково повинна бути видимою для користувача. В таких випадках окремі рядки/стовпці на робочому листі приховують. Для цього необхідно виділити наскрізний діапазон та викликати контекстне меню, в якому обрати пункт «Скрыть». Приховані рядки/стовпці стають недоступними для виділення за допомогою миші. Для виконання оберненої операції відображення, необхідно виділити суміжні з прихованими рядки/стовпці, викликати контекстне меню та обрати пункт «Показать». Інформація, розміщена в комірках, може бути представлена в різних стилях оформлення, що вже знайоме Вам із програми Microsoft Word панель форматування. Варто відмітити, що використовується стиль оформлення повністю до всього вмісту комірок діапазону. Однак, під час введення інформації в комірку, режим виділення перемикається в режим редагування, і в цьому режимі можливо застосування різних стилів оформлення до різних ділянок інформації, що вводиться. Також в режим редагування можна переключитись подвійним натисненням лівої клавіші миші на комірці. Крім цього, інформація, яка вноситься в комірку, дублюється в рядку формули «строка формул», як арозташована днад робочим листом. В ній також можна виділяти фрагменти інформації, яка міститься в комірці. Додаткові можливості оформлення доступні в діалозі «Формат ячеек», який можна відкрити через контекстне меню, або через пункт кнопки «Формат» панелі «Главная» «Формат ячеек».Закладки «Шрифт» та «Выравнивание» даного діалогу дозволяють налаштувати параметри оформлення інформації в комірках. Завдання 1. Запустіть програму Microsoft Excel. Змініть назву листа з номером 1 на «Завдання 1». Внесіть текстову інформацію в робочий лист як показано на рисунку 1.
Рисунок 1.
Коли необхідно однотипно оформити кілька комірок, яка знаходяться поряд і не тільки, тоді виділяють діапазони, об’єднуючи їх в групу додатковим натисненням клавіш [Shift] або [Ctrl] в різних комбінаціях разом з процесом виділення мишею. Вміст комірок можна очистити натисненням клавіші [Del], або виконати форматування комірок. Остання операція передбачає не тільки форматування шрифтів, але і додаткові можливості, пов’язані, з призначенням способу заливки комірок, границь комірок та візуальним представленням, інформації, яка в них зберігається. Завдання №2: Лист 2 назвіть «Завдання №2». Виконайте виділення діапазонів в робочому листі та оформіть границі і заливку комірок так, як запропоновано на рисунку 2.
Рисунок 2. Завдання №3: Лист 3 назвіть «Завдання №4». Встановіть розміри комірок робочого листа такими, щоб вони набули форми квадратів. Складіть кросворд з 9 слів.
Завдання №4: Створіть новий лист і назвіть його «Завдання 4». Сформуйте таблицю множення. Вам необхідно продумати та використати формулу, яку Ви внесете в комірку B2, так, щоб її можна було використати для заповнення інших комірок діапазону B2:I9 за допомогою тиражування.
Завдання №5: Створіть лист з назвою «Завдання 5»
Завдання №6: Створіть лист з назвою «Завдання 6» Створіть таблицю:
|
Електрона таблиця – це інтерактивна програма, яка представляє собою спеціальне вікно з набором рядків та стовпців. Область, що знаходиться на перетині радка та стовця називається коміркою. В комірці можуть знаходитись дані різного типу: число, текст або формула, з допомогою якої виконують обчислення, які стосуються однієї або декілької комірок. Комірки можна копіювати, переміщувати, змінювати їх розмір, форматувати, а також редагувати інформацію, яка в них міститься. При зміні вмісту комірки відбувається автоматичний перерахунок вмісту всіх комірок, які використовують в формулах змінену комірку. На базі груп комірок створюються діаграми, зведені таблиці, карти.
Електронну таблицю можна зберегти в окремому файлі для подальшого використання. В складі програмного пакету Microsoft Office є програма електронних таблиць Microsoft Excel. Документи, створені в цій програмі, мають розширення .XLS або .XLSX, називають робочими книгами. Робоча книга складається з декількох робочих листів.
Комірка – це елемент робочого листа (розташований на перетині певного рядка та стовпця), що має свою адресу, який може містити числове значення, текст або формулу. Комірка однозначно ідентифікується своєю адресою, яка складається з імені стовпця (їх 256 – A,…,Z,AA…HZ,IA,…,IV) та номера рядка(1,…,65536). Наприклад, B3 – це комірка, розташована на перетині другого стовпця та третього рядка. Існує ще один, так званий R1C1, формат адреси комірок (рідко використовується), в якому комірка ідентифікується номерами рядка та стовпця. Наприклад, R3C2 – це комірка розташована на перетині третього рядка та другого стовпця. Переключення між форматами адреси виконується шляхом встановлення прапорця «Стиль ссылок R1C1» в розділі «Формулы» діалогу «Параметры», який можна викликати через пункт «Файл \Параметры».
Діапазон – це група комірок, розташована на одному листі. Щоб задати адресу діапазону, необхідно вказати адресу його лівої верхньої та правої нижньої комірок, відокремлених двокрапкою. Наприклад, B3:C4 – це діапазон, як складається з комірок B3, B4, C3, C4. Для виділення (вибору) комірки достатньо просто натиснути на неї мишею. Виділення діапазону комірок дозволяє застосовувати команди та вводити дані та формули одразуж у всі комірки діапазону одночасно. Для виділення діапазону необхідно навести курсор на одну з комірок області діапазону, натиснути і втримувати лівою клавішею миші, одночасно переводячи курсор на іншу комірку прямокутного діапазону.
По завершенню виділення прямокутної області відпустіть кнопку миші. Використання клавіші [Shift] може полегшити завдання. Натиснувши на одній з кутових комірок потрібного діапазону лівою кнопкою миші, переведіть курсор на діагонально протилежну кутову комірку області, яку виділяєте, натисніть клавішу [Shift] і втримуючи її натиснутою клацніть лівою кнопкою миші. В результаті буде виділена необхідна прямокутна область. Окрім прямокутних областей діапазон може бути представлений у вигляді наскрізних рядків чи стовпців. Під наскрізним набором комірок розуміють необмежену за кількістю комірок групу у вказаних рядках або стовпцях. Тобто скільки б не було комірок у вказаному рядку або стовці, всі вони будуть виділені в діапазон. Наприклад, 3:4 – це діапазон, який складається із всіх комірок рядків з номерами 3 та 4, B:C – це діапазон, який складається із всіх комірок стовпців з іменами B та C. Для Виділення наскрізного діапазону потрібно навести курсор на ліву або верхню границі робочого листа в відповідну область з номером рядка або найменуванням стовпця і натиснути лівою кнопкою миші. Якщо наскрізний діапазон охоплює декілька суміжних рядків/стовпців, то натиснутою кнопку миші необхідно утримувати до тих пір поки не буде виділена необхідна наскрізна область. Також можна користуватись клавішею [Shift].
Для виділення всієї області комірок робочого листа достатньо виконати натиснення лівою клавішею миші в верхньому правому кутку робочого листа в місці перетину номерів рядків та найменувань стовпців. Також можна використовувати комбінацію клавіш [Ctrl]+[A].®
В процесі роботи, щоб надати коміркам необхідного розміру можна скористатись діалогами висоти/ширини, які викликаються через відповідні пункти меню «Формат» – «Высота строки» та «Ширина столбца», або кнопки 
(
- «Ширина стовпця», 
- «Висота рядка»)панелі задач. Співвідношення умовних одиниць, які використовуються, 7:1. Якщо розмір рядка/стовпця дорівнює 0, рядок/стовпець будуть сховані, але значення, які в них містяться, залишаться актуальними. Також можна за допомогою миші встановлювати розмір виділених комірок. Для цього необхідно навести курсор миші в область лівої або верхньої границь робочого листа на місце розділення між номерами рядків або назвами стовпців. Зображення курсора зміниться відповідно до напрямку зміни розмірів (висота або ширина). Натискаючи та втримуючи натиснутою ліву кнопку миші, встановіть необхідний розмір, після чого відпустіть кнопку миші.
Внесіть в комірку А1 число 1, а в комірку А2 число 2. Виділіть обидві комірки, наведіть курсор миші на нижній правий куточок діапазону. Курсор миші перетвориться на чорний хрестик. Натисніть ліву клавішу миші і, не відпускаючи, «розтягніть» діапазон до десятого рядка. Повторіть дії, записавши в комірку С1 число 1, а в комірку С2 число 4. Поясніть результат.
Виділіть комірку Е1. Натисніть правою клавішею миші, в контекстному меню оберіть пункт «Формат ячейки». Обріть вкладку «число» та формат даних «Дата». Після цього внесіть в комірку Е1 сьогоднішню дату, а в комірку F1 завтрішню. Виділіть обидві комірки, наведіть курсор миші на нижній правий куточок діапазону. Натисніть ліву клавішу миші і, не відпускаючи, «розтягніть» діапазон до десятого рядка. Повторіть дії, записавши в комірку С3 сьогоднішню дату, а в комірку F1 дату, яка буде через 7 днів. Поясніть результат.
Відсортуйте данні в таблиці спочатку за іменем співробітників (П.І.Б.), за датою народження та за стажем роботи. Для цьго виділить весь діапазон з даними таблиці, натисніть на панелі задач, вкладка «Главная» кнопку «Сортировать и форматировать». Оберіть пункт Контекстного меню «Настраиваемая сортировка» и вонайте сортування за вказаними полями.
