Синонімічний вибір слова

План

1. Багатозначні слова і контекст

2. Семантичні процеси в термінології: омонімія, синонімія, антонімія

3. Особливості вживання термінів-синонімів. Синонімічний вибір слова

4. Пароніми та омоніми у мові фаху

 

Студенти повинні знати: особливості використання багатозначних слів, синонімів, паронімів, омонімів у професійному мовленні.

Студенти повинні вміти: знаходити в тексті й доречно використовувати у професійному мовленні синоніми, пароніми, омоніми; користуватися різними видами словників.

 

1. Багатозна́чність сло́ва наявність у одного і того ж слова різних значень відповідно до різних контекстів, коли слово може переосмислюватись.

Багатозначність слова виникає у процесі розвитку мови. Напр., в укр. мові «вік» залежно від контексту може означати:

1) століття [«Ім'я Леніна, його діла і вчення переживуть віки й тисячоліття» (Біографія Леніна)];

2) життя кого-небудь [«Батько кінчає свій вік, а син починає» (Коцюбинський)];

3) період часу, епоху [«У дитячі любі роки Я любила вік лицарства» (Леся Українка)];

4) довгий час [«Тому сидіти доведеться, гляди — і цілий може вік» (Котляревський)];

5) ступінь у розвитку людини [«З того віку дитячого поперед усього пам'ятаю нашу хату білу» (Марко Вовчок)];

6) у сполученні з часткою «не» — в значенні «ніколи» [«Раз добром нагріте серце, вік не прохолоне» (Шевченко)];

7) ствердження «завжди» [«Потім хвилі морські голоситимуть вік надо мною» (Леся Українка)].

Якщо значення однакових слів втратили смисловий зв'язок, то вони стають омонімами, які вже не мають між собою нічого спільного, напр.: аспід (змія і мінерал), банка (посуд, обмілина і лава для гребців), коса (знаряддя і волосся), місяць (планета і час) тощо.

Конкретне значення слова найчастіше встановлюється в реченні, через зв'язок його з іншими словами.

Так, у реченні Земля обертається навкруги Сонця слово "сонце" означає "центральне небесне світило Сонячної системи"; у реченні Під променями сонця змінилася вся земля "сонце" - це вже "світло та тепло, яке випромінює це світило", а у реченні "Сонце моє" - прошепотіла Любаша під "сонцем", зрозуміло, мається на увазі коханий дівчини на ім'я Любашa.

Ця властивість слова - вживатися у різних значеннях - називається багатозначністю, або полісемією (від гр. poly - багато і sema - знак).

В українській мові більшість слів належить до багатозначних, тобто є полісемічними.

Однак, значна частина слів - однозначні, або моносемічні.

У період свого виникнення слово завжди має одне значення, тобто за походженням кожне слово - однозначне, а здатність виражати різні значення ним набувається з часом.

До однозначних слів належить більшість спеціальних наукових темінів (економічних - інвестиції, ціни; мовознавчих - підмет, присудок; літературознавських - метафора, ямб; медичних - грип, астма та ін.), назви тканин (вельвет, шовк), деталі та механізми (шайба, плейєр), власні назви (Київ, Європа).

Але й серед термінологічної лексики є багатозначні слова, напр.: швидкий потяг (поїзд) і потяг до Марфи; жовте коло і коло парку.

Полісемі́я (грец. Πολυσημίς — багатозначний) — багатозначність, наявність у мовній одиниці (слові, фраземі, граматичній формі, синтаксичній конструкції) кількох значень.

Наприклад, слово «драматургія» означає:

драматичне мистецтво;

сукупність драматичних творів письменника, літературного напряму, народу, епохи;

теорія побудови драматичного твору.

2. Омоніми - не слова, які однаково звучать, але мають різне значення. Наприклад: стан - стоянка.

1) Джерелами омонімії є випадковий збіг до неспоріднених слів. Термін слова, термін строк.

2) Розпад багатозначного слова: (сісти).

3) Словотворчі процеси (винний).

4) збіг абревіатури з наявним у мові слова (сум-сумувати).

5) Збіг українського та іншомовного слова: (клуб).

6) Засвоєння з різних слів (ліга).

Омоніми становлять трудність у практиці слововживання. Тому основна вимога до тексту з омонімами - це чіткість, виразність, повнота інформації. Омоніми бувають:

- лексичні;

- фонетичні;

- орфографічний збіг з написанням (мука).

Омонімію треба відрізняти від багатозначності. Багатозначні слова пов'язані між собою значенням, одне - пряме, друге - вихідне.

Синонімія

Синоніми - це слова, що по різному звучать, а близькі за значенням. Вони відрізняються відтінками значення, стилістичним зображенням, можливістю поєднання з іншими словами. Вони поділяються на 3 групи:

1) лексичні синоніми - вони відрізняються відтінками: стислий, короткий, лаконічний;

2) стилістичні синоніми відрізняються емоційно-експресивними зображеннями: іти, ступати, прямувати, шкандибати.

3) абсолютні синоніми - вони не мають відмінностей у значенні: процент-відсоток; аплодисменти - оплески.

Абсолютних синонімів у мові небагато. Назву абсолютні синоніми треба розуміти певним застереженням.

Слова з протилежним значенням називаються антонімами. Наприклад: початок — кінець, світло — темрява, день — ніч; хвороба

— здоров'я; брехня — правда; сила — неміч, безсилля,, слабість: мир — війна; перемога.

— поразка; щастя — горе; добрий — злий; високий — низький; твердий — м'який; старанний — ледачий; любити — ненавидіти; радіти — журитися; говорити — мовчати; голосно — тихо; ніколи — завсіди, повсякчас, постійно і т. ін.

Антоніми протиставляються один одному як слова, що мають протилежне значення. Об'єднання антонімів можливе саме на основі протиставлення значення цих слів.

В антонімічні пари об'єднуються слова з протилежним значенням, якщо вони мають яку-небудь лексичну спільність. Так, наприклад, прикметники білий і чорний, вражаючи протилежні значення, об'єднуються в антонімічну пару спільністю поняття кольору; слова близько і далеко об'єднуються в антонімічну пару спільним поняттям простору; слова бігти і стояти об'єднуються в антонімічну пару спільним поняттям руху.

Як не всі поняття мають свої протилежності, так і не всі слова мають антоніми. Слова, що не мають будь-якої лексичної спільності, не можуть утворювати антонімів, наприклад: початок і мир, веселий і м'який, ходити і бачити, жарко і далеко і т. ін.

В сучасній українській мові антоніми можуть виражатися такими частинами шви:

а) іменниками: день — ніч, початок — кінець;

б) прикметниками: твердий — м'який, близький — далекий;

в) займенниками: всі — ніхто, всякий — ніякий;

г) дієсловами: працювати — ледарювати, радіти — журитися;

д) прислівниками: близько — далеко, широко — вузько, високо — низько;

є) прийменниками: до — від, над — під. Антонімія властива переважно словам, які виражають якість. Тому антонімія розвинена, в основному, серед якісних прикметників (чистий — брудний), а також серед іменників, що виражають якість (любов — ненависть).

Прийменники, як слова, що майже повністю втратили лексичне значення, об'єднуються в антонімічні пари лише в сполученні з повнозначними словами.

3. Синоніми - це слова, що по різному звучать, а близькі за значенням. Вони відрізняються відтінками значення, стилістичним зображенням, можливістю поєднання з іншими словами. Вони поділяються на 3 групи:

1) лексичні синоніми - вони відрізняються відтінками: стислий, короткий, лаконічний;

2) стилістичні синоніми - відрізняються емоційно-експресивними зображеннями: іти, ступати, прямувати, шкандибати.

3) абсолютні синоніми - вони не мають відмінностей у значенні: процент - відсоток; аплодисменти - оплески.

Абсолютних синонімів у мові небагато. Назву абсолютні синоніми треба розуміти певним застереженням.

Синоніміка — це найважливіший чинник стилю письменника.

Однією з важливих функцій синонімів є уникнення повторень і монотонності. Для цього існують синонімічні ряди: поштовх, випадок.

Синонімія пов'язана з культурою мови. Багатство синонімів дає змогу найдоречніше відшукати слово для контексту. У мові ділового стилю є чимало різних позначень понять: одержувати, отримувати, використовувати.

Багато слів з одного синонімічного ряду мають певні відтінки, які потрібно враховувати і шукати, значення слів в словниках.

4. Омоніми (від гр. homos - однаковий і onyma - ім'я) - це слова, які мають однакове значення і написання, але зовсім різні значення.

Напр., потяг - "поїзд" у значенні "ряд з'єднаних між собою залізничних вагонів, що рухаються за допомогою локомотива" і потяг - "настійне прагнення до чогось чи когось".

Омоніми можуть бути повними та неповними.

Повні лексичні омоніми - це слова, що тотожні за звуковим складом і написанням у всіх граматичних формах:

коса - заплетене довге волосся;

коса - вузька намивна смуга суходолу в озері, морі чи річці;

коса - сільскогосподарське знаряддя.

Неповні лексичні омоніми розподіляються на омоформи, омофони і омографи.

Омоформи (граматичні омоніми) - це слова, які збігаються за звучанням та написанням лише в окремих граматичних формах:

діти - куди вас діти;

коса - іменник і коса (лінія) - прикметник жіночого роду;

три - наказовий спосіб дієслова і три - числівник.

Омофони (фонетичні омоніми) - це слова, які збігаються лише за звучанням, а пишуться неоднаково: мріяти і мрія ти; сонце - чи не сон це?

Омографи - це слова, що збігаються за написанням, але розрізняються за написанням і наголосом: мала дитина - не мала щастя; плачу і плачу; замок і замок.

Слова-омоніми в сучасній мові нічого спільного у значенні між собою не мають (напр., склад - як фонетична одиниця мови і склад - як приміщення).

Пароніми (від гр.para - поблизу, поруч і onyma - ім'я) - це слова, подібні між собою за звучанням і частково за будовою: абонент - абонемент; континент - контингент.

За допомогою паронімів нерідко створюються рими в авторських поетичних творах та в народних прислів'ях та приказках:

Говорили - балакали, сіли й заплакали; Ні слуху ні духу; Яке їхало, таке й здибало.