ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА ОЦІНКИ СТІЙКОСТІ РОБОТИ ОБ'ЄКТУ
Для оцінки стану стійкості роботи об'єкту промисловості проводиться спеціальне дослідження. Воно полягає у всебічному вивченні умов, які можуть скластися в різних надзвичайних ситуаціях, і у визначенні їх впливу на виробничу діяльність.
Мета дослідження полягає в тому, щоб виявити вразливі місця в роботі об'єкту в умовах надзвичайних ситуацій і виробити найбільш ефективні рекомендації, направлені на підвищення його стійкості.
Дослідження проводиться силами інженерно - технічного складу підприємства із залученням фахівців науково - дослідницьких і проектних організацій. Організатором і керівником дослідження є керівник підприємства - начальник ЦЗ об'єкту.
Весь процес проведення дослідження ділиться на три етапи:
- перший етап - підготовчий; - - другий - оцінка стійкості роботи об'єкту в умовах надзвичайних ситуацій; - - третій - розробка заходів, щодо підвищення стійкості роботи об'єкту. - На першому етапі розробляються керівні документи, визначається склад учасників дослідження і організовується їх підготовка. Основними документами для організації дослідження є:
- наказ керівника підприємства; - - календарний план основних заходів щодо підготовки до проведення дослідження; - - план проведення дослідження. - Тривалість дослідження залежить від об'єму робіт, підготовки учасників, що привертаються для роботи, і, може складати 2-3 місяці.
Для проведення дослідження створюються дослідницькі групи по основних напрямах дослідження в кількості 5-10 чоловік і група керівника дослідження на чолі з головним інженером для узагальнення отриманих результатів і вироблення загальних пропозицій по підвищенню стійкості роботи підприємства. У підготовчий період з керівниками дослідницьких груп проводиться спеціальне заняття, на якому керівник підприємства доводить до виконавців план роботи, ставить завдання кожній групі і визначає термін проведення дослідження.
На другому етапі проводиться оцінка стійкості роботи об'єкту в умовах надзвичайних ситуацій.
В ході дослідження оцінюються:
1 умови захисту робочих і службовців;
2 стійкість інженерно - технічною комплексу до впливу вражаючих чинників надзвичайних ситуацій;
3 визначається характер можливих пошкоджень чи руйнувань;
4 вивчається стійкість системи постачання і корпоративних зв'язків об'єкту з підприємствами - постачальниками і споживачами
5 виявляються вразливі місця в системі управління виробництвом і цивільною обороною.
Кожна група фахівців оцінює стійкість певних елементів виробничого комплексу, проводить необхідні розрахунки, робить висновки і готує пропозиції щодо підвищення стійкості роботи об’єкту.
Так, група головного механіка – оцінює стійкість устаткування і розробляє заходи щодо його захисту.
Начальник відділу капітального будівництва – відповідає за оцінку стійкості будівель і споруд, а головний енергетик – за мережі енерго - і водопостачання.
Загальне керівництво дослідженням покладається на штаб ЦЗ. На третьому етапі підводяться підсумки проведених досліджень. Група керівника дослідження на підставі доповідей груп фахівців узагальнює отримані результати, формулює загальні пропозиції і розробляє план заходів щодо підвищення стійкості роботи об'єкту в умовах надзвичайних ситуацій.
План заходів щодо підвищення стійкості складається з розділів:
1 Підвищення стійкості інженерно-технічного комплексу
2 Переведення об'єкту на режим воєнного часу;
3 Забезпечення захисту робочих і службовців;
4 Підвищення стійкості управління;
5 Підвищення стійкості постачання.
Так, наприклад, для підвищення стійкості інженерно - технічного комплексу застосовують спеціальні захисні пристрої такі як:
Камери – повне огородження цінного устаткування;
Кожухи - захищаються пульти управління верстатів та інше.обладнання.
Зонти - для захисту устаткування від падаючих уламків і т.п.
План заходів щодо підвищення стійкості для підприємств, які продовжують роботу у воєнний час, тісно узгоджується з мобілізаційним планом підприємства.
У ньому передбачаються заходи ЦЗ:
- На мирний час (будівництво захисних. споруд);
- При загрозі нападу - (планується розосередження робочих і службовців в заміську зону);
- На воєнний час – (видача засобів індивідуального захисту), та інші заходи залежно від специфіки об’єкту виробництва.
Методика оцінки стійкості роботи об'єкту ґрунтується на наступних основних положеннях:
- оцінка стійкості здійснюється за допомогою моделювання вразливості об'єкту /характер руйнувань, пожеж, поразок робочих і службовців / розрахунковим шляхом; - стійкість об'єкту оцінюється відносно дії найбільш вірогідних вражаючих чинників /ударна хвиля, світлове випромінювання, радіоактивне і хімічне забруднення та ін.;
- для розрахунку стійкості застосовуються максимальні значення вражаючих чинників для всієї території об'єкту;
- під час оцінки стійкості виділяються основні елементи, від яких залежить функціонування об'єкту і визначається ступінь їх руйнування;
- за ступенем руйнування і межею стійкості визначається стійкість кожного з цих елементів та об'єкту в цілому.
|
