Написання та оформлення курсової роботи.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Після того, як план курсової роботи затверджений викладачем-керівником, студент приступає до її написання. При цьому слід пам’ятати таке:

1. До написання курсової роботи треба підходити творчо, уникати загальних фраз і дослівного переписування тексту з літературних джерел.

2. Особливу увагу треба звернути на глибоке теоретичне висвітлення як теми в цілому, так і окремих її питань, на правильне пов’язання теоретичних положень з практикою і з конкретним фактичним матеріалом.

3. Виклад змісту треба робити логічно, послідовно і згідно з планом роботи.

4. Визначення тих чи інших категорій, положень тощо повинні бути чітко сформульованими.

5. Важливо, щоб текст роботи був написаний простою, зрозумілою мовою.

6. Слід правильно зробити вступ і висновки.

При написанні курсової роботи треба вміло використати і подати зібраний фактичний і цифровий матеріал, пояснити його, зробити висновки. В значній мірі це досягається правильною побудовою таблиць, графіків, діаграм, розрахуванням показників за єдиною методикою. Важливо, щоб окремий факт, ілюстрація не підводилися під загальний висновок, пропозицію.

Заголовки таблиць і діаграм слід робити чітко, з посиланням на джерела, Якщо студент сам складає таблицю, то треба обов’язково робити примітку, що таблиця складена на основі цифрового матеріалу, наприклад, річного звіту підприємства, статистичного довідника чи іншого джерела (дивись взірець в додатках).

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в курсовій роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках курсової роботи, вносять до загальної нумерації сторінок. Ілюстрації позначають словом «Рис», «Мал.» і нумерують послідовно в межах розділу за винятком ілюстрацій, наведених у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу та порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Наприклад:

Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назву та пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в розділі курсової роботи подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу та порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу).

Якщо в розділі курсової роботи одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовж. табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовж. табл. 1.2».

Формули в курсовій роботі (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу та порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) - перша формула третього розділу (дивись взірець в додатках).

При написанні курсової роботи студент повинен посилатися на джерела та матеріали, що присвячені проблемам, завданням, питанням, які розглядаються в курсовій роботі. Посилання обов’язково потрібно робити на кожну цитату чи довільний виклад положення того чи іншого автора, на цифровий матеріал, який дається в курсовій роботі. Такі посилання дають змогу відшукати документи, перевірити достовірність відомостей про цитування документа, забезпечують необхідну інформацію про нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися треба на останні видання та публікації. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли наявний у них матеріал, не входить до останнього видання.

Коли використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке є посилання в курсовій роботі.

Посилання в тексті курсової роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1-7]...», тобто йдеться про джерела, які у списку використаних літературних джерел значаться під номером 1-7.

Коли в тексті курсової роботи необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у квадратних дужках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.

Приклад:

Цитата в тексті: «... незважаючи на пріоритетне значення мовних каналів зв'язку між діловими партнерами, ні в якому разі не можна ігнорувати найбільші канали передавання інформації [6, с. 29]». Це означає, що цитату взято з джерела, яке у списку використаних літературних джерел значиться під номером 6 на сторінці 29.

Посилання на ілюстрації, які даються в курсовій роботі, позначають порядковим номером ілюстрації, наприклад: «рис.1.2».

Посилання на формули позначають порядковим номером формули в дужках, наприклад: «... у формулі (2.1)».

На всі таблиці роботи необхідно посилатися в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «...у табл.1.2».

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи того друкованого твору слід наводити цитати.Науковий етикет потребує точного відтворення цитованого тексту, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками та наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

д) якщо необхідно виявити ставлення автора курсової роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

є) коли автор курсової роботи, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, то робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора курсової роботи, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. - Л.М.), (підкреслено мною. - Л.М.), (розбивка моя. - Л.М.).

Інколи замість самостійного викладу матеріалу студенти дослівно списують текст із підручників, монографій і т.д. Цього не можна допускати. Такі роботи, як правило, одержують незадовільні оцінки.

Робота в чистовику повинна починатися з титульної сторінки (дивись взірець в додатках). На наступному аркуші вміщується план роботи, на третьому аркуші пишеться: “Вступ” і починається виклад самого вступу. Після закінчення останнього, з нової сторінки пишеться заголовок питання, а за ним дається виклад матеріалу першого питання. Так само слід виділити і заголовки наступних питань, висновок та список використаної літератури, який подається в кінці роботи.

Після списку використаної літератури ставиться підпис студента і дата виконання роботи.