Студопедия — Конфлікти в навчально-виховному процесі
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Конфлікти в навчально-виховному процесі






Раніше вже йшлося про те, що конфлікти супроводжують нас у всіх галузях життя. І школа - не виняток. Конфлікти тут виникають між різними групами: учень-учитель; учень-учень; учитель-учитель; учитель-адміністрація; колектив-адміністрація; учителі-батьки; адміністрація-батьки тощо.

Розглянемо лише ті конфлікти, що виникають під час взаємодії учня і вчителя.

Учитель, як будь-який керівник, має керувати не окремим учнем, а групою (класом). Учитель змушений брати до уваги норми й цінності, характерні для даної групи, без знання яких він не зможе правильно визначити стратегію керування стосовно окремого учня і класу в цілому. Учитель має постійно контролювати процес розвитку колективу, впливати на процес прийняття або зміни норм і цінностей, щоб вони не суперечили загальноприйнятим і сприяли позитивному розвиткові особистості кожного учня.

Основні причини конфліктів типу вчитель-підліток:

з погляду вчителя: порушення дисципліни на уроці; погане виконання домашнього завдання; нездорові стосунки між учнями;

з погляду учнів: образи з боку вчителя; брутальність, нестриманість, наказовий тон; необ'єктивне оцінювання знань; небажання бачити в учневі союзника й партнера зі спільної діяльності.

Виокремимо основні причини, що ведуть до конструктивних конфліктів у школі:

1. Недостатнє розуміння навчального матеріалу внаслідок поганого пояснення або відсутності такого. Засвоєння учнем нових знань залежить від того, наскільки зрозуміло й дохідливо вчитель пояснює навчальний матеріал. Важливе не механічне завчання теми, а її розуміння. Нездатність або небажання учителя пояснити матеріал знижує результативність навчальної діяльності школяра. Виникають прогалини у знаннях і внаслідок цього - невдоволення школяра і батьків.

2. Невмотивованість оцінювання навчальної діяльності. Оцінювання навчальної діяльності підлітка - дуже важливий момент не тільки уроку, а й усього процесу навчання. Оцінювання має бути закономірним результатом тих зусиль, що були витрачені на її одержання. Якщо вчитель занижує бал - це викликає обґрунтоване невдоволення учня. Але це також підриває віру у справедливість учителя, позбавляє бажання вчити даний предмет, змушує сумніватись у своїх можливостях. Будь-який бал, а особливо низький, має бути обов'язково обґрунтований. Учень має знати, що він не зміг виконати, на які запитання відповів неправильно і що потрібно зробити, щоб наступна відповідь була кращою.

3. Некоректне, неповажне ставлення до учнів. Раніше вже йшлося про авторитаризм у системі освіти. Утім, стиль взаємин кожний вибирає сам. Культурна й вихована людина не дозволить собі некоректної поведінки, не пригнічуватиме учня психологічно, не виявлятиме перевагу й не опускатиметься до хамства і брутальності. Добрі стосунки між учителем та учнем сприяють навчанню й вихованню у школі, роблять сам процес спілкування приємним і бажаним. А неповага і брутальність ніколи не будуть помічниками вчителя в його роботі. Вони викликають відповідну реакцію підлітка, загострюють стосунки і призводять до конфлікту.

4. Невмотивовано завищена вимогливість. Вимогливість необхідна в навчальному процесі. Підліток не завжди у змозі самотужки контролювати свою навчальну діяльність і тому в міру вимогливий учитель спонукає школяра до навчання, а іноді і змушує виконувати необхідні завдання. Але невмотивовано завищена вимогливість учителя викликає протест у підлітка, а іноді і зворотну реакцію, коли учень взагалі припиняє працювати, демонстративно не виконуючи завдання вчителя. Це призводить до напруження у стосунках, нерозуміння й конфліктів.

5. Невідповідність прав і обов'язків учня. Кожна людина має як права, так і певні обов'язки у своєму житті. І підліток тут не є винятком. Але часто, у зв'язку з недотриманням даного правила, виникають конфліктні ситуації, що можуть бути двовидовими. Перший вид конфліктної ситуації викликає підліток, що прагне розширити свої права, але при цьому якнайменше мати обов'язків. Він маніпулює поняттями «Я-дорослий» і «Я-дитина» залежно від своїх бажань і ситуацій, у які потрапляє. І природно, що така позиція школяра, за якої він має багато волі й ні за що не відповідає, викликає протест і дорікання дорослих.

Другий вид конфліктної ситуації створюють дорослі, позбавляючи дитину її прав і розширюючи коло обов'язків. І як приклад - обов'язок беззаперечного виконання всіх вимог дорослих за неможливості їх обговорення дитиною, висловлення свого ставлення й відмовлення од виконання. Обидві ситуації призводять до конфліктів, виходом із яких є зрівноважування прав і обов'язків підлітка.

6. Неритмічність роботи. Усі ми знаємо, наскільки негативно впливає на результат нашої роботи неритмічність її виконання. Це саме стосується і навчальної діяльності школярів. Якщо періоди бездіяльності змінюються божевільною гонитвою, то про яку робочу обстановку можна говорити, знань якої якості очікувати. Навчання перетворюється на муку, в іспит міцності нервової системи вчителів і учнів. І, звичайно, тут не уникнути виправданих обурень і конфліктів.

7. Низький рівень дисципліни. Уся робота у школі побудована на певних вимогах до дисципліни учнів під час уроку і в позаурочний час. Підтримка дисципліни - процес складний і постійний. Учитель із досвідом справляється з даним завданням легше і швидше, ніж початківець. Ідеальний варіант, коли високий рівень дисципліни підтримується самими учнями усвідомлено. Але це не характерно для підліткового віку, а спостерігається вже у випускних класах, коли рівень свідомості учнів уже досить високий і вони розуміють важливість одержання знань для свого майбутнього життя й роботи. Підлітки, зокрема, мають потребу в постійному контролі рівня дисципліни. Неприпустима поведінка на уроці може бути наслідком нецікавого пояснення або нерозуміння матеріалу, бездіяльності на уроці, утоми, невихованості підлітків тощо. Утім, установлюючи необхідний рівень дисципліни, учитель має зробити все, щоб не пригнічувати підлітка психологічно. Не використовувати, за можливості, авторитарних методів впливу, а прагнути до розуміння і взаємної згоди з учнями. Немає проблем із дисципліною на уроці у того вчителя, який є цільною особистістю і прагне до розумної рівноваги, до спільної діяльності зі школярами, дає їм міцні і глибокі знання.

8. Неузгодженість дій і вимог до учнів. Неузгодженість дій і вимог також є причиною конфліктних ситуацій. Якщо до учня пред'являються вимоги взаємовиключні або дорослі говорять одне, а роблять інше - це, природно, викликає протест й обурення в дітей. Якщо вчитель говорить підліткові про те, що палити і вживати спиртні напої не можна, що лаятися - недобре тощо, то він насамперед сам має дотримуватися даних правил і норм поведінки. Також повинні бути погоджені навчальні норми й вимоги, пропоновані різними вчителями до учнів, вироблені подібні критерії оцінювання знань, умінь і навичок школярів.

 

Розглянуті вище причини конфліктних ситуацій часті й типові для школи. Але вони досить легко вирішуються. Головне, щоб учитель був психологічно готовий до їх усунення, прагнув цього і не боявся труднощів і змін. Позитивне вирішення даних проблем полягає в усуненні тих недоліків, що стали першопричиною конфліктної ситуації. Усунення цих причин веде, зокрема, до вдосконалення процесів навчання, виховання й керування. Це йде на користь справі й тому дані конфлікти - творчі. І вчителі, й адміністрація не повинні уникати таких конфліктів, а мають їх розв'язати.

Утім, чітко можна виділити людей, що перебувають у постійних конфліктах, переходячи з одного в інший, і людей, що дуже рідко стають учасниками конфліктних ситуацій. У зв'язку з цим можна використовувати таке поняття, як «конфліктна особистість».

 

Виділяють наступні риси характеру й особливості поведінки, властиві конфліктній особистості:

• прагнення будь-що домінувати, бути першим. Там, де це неможливо, сказати своє останнє слово;

• бути настільки принциповим, що це підштовхує до ворожих дій і вчинків;

• зайва прямолінійність у висловлюваннях і судженнях;

• критика, особливо необґрунтована або недостатньо аргументована, не лише дратує, а й породжує конфлікти;

• поганий настрій, що періодично повторюється;

• консерватизм мислення, поглядів, переконань, небажання перебороти застарілі традиції;

• прагнення сказати правду в очі. Безцеремонне втручання в особисте життя;

• прагнення до незалежності при переростанні у прагнення робити «усе, що хочу», зіштовхується з бажаннями і думкою інших;

• коли наполегливість межує із нав'язливістю;

• несправедливе оцінювання вчинків і дій інших людей, применшення їхньої ролі;

• неадекватне оцінювання своїх можливостей і здібностей, їх переоцінювання;

• вияв ініціативи там, де не слід її виявляти.

Виділяють наступні типи конфліктних особистостей:

1. Демонстративна особистість. Якості демонстративної особистості дуже часто виявляються в підлітків, а особливо в тих, що не можуть або не хочуть виявити себе в навчанні або громадському житті. Чим більше виражений демонстративний компонент у поведінці особистості, тим вищий рівень її конфліктності.

Прагнення бути в центрі уваги може виявлятись у неадекватній поведінці на уроці або перерві, у брутальності, різкості й нестриманості стосовно інших людей, маніпулювання становищем і можливостями батьків, перебільшення своїх фізичних можливостей і спроб тиску силою тощо. Природно, що подібні дії викликають опір з боку навколишніх і створюють конфліктну ситуацію. Серйозні конфлікти виникають між учителем і учнем, коли учні намагаються тиснути на вчителя матеріальними або іншими можливостями своїх батьків, виявляючи при цьому зневажливе ставлення до школи, учителів, предметів і знань загалом.

2. Ригідна особистість. Важкі у спілкуванні і часто є причиною конфліктів і ригідні особистості. «Ригідний» - значить непластичний, що не вміє перебудовуватися, тобто враховувати у своїй поведінці зміни ситуацїї й обставин. А ще ригідний - це шанолюбна людина, яка має потребу в постійному підтвердженні своєї значущості, із завищеним самооцінюванням. Подібні якості ведуть до того, що в ситуації конфлікту ригідна особистість виявляє хворобливу уразливість, підозріливість, підвищену чутливість до несправедливості.

Ригідний учитель - це людина, що не допускає навіть думки про те, що є ще чиясь думка, крім її власної. Вона ігнорує бажання інших людей, заперечує прогресивні нововведення, не бере до уваги ніяких пояснень і причин. Переконати таку людину практично неможливо. Невміння або небажання зрозуміти учня призводить до по­стійних і серйозних проблем і конфліктів. Також складний у спілкуванні і ригідний підліток. Це дитина, яку неможливо переконати. Для неї не важливі докази, не існують авторитети. Вона зарозуміла і впевнена у своїй правоті й непогрішності.

Конфлікти, що виникають із такими людьми, важкі й затяжні. Вони рідко вичерпуються, а частіше перетікають з одного в інший. І, мабуть, єдиний спосіб уникнути конфліктів із такими людьми — це не вплутуватися в полеміку з ними, а надати можливість кожному залишитися при своїй думці.

3. Некерована особистість. Некерованість підлітків також може бути причиною конфліктів. Відсутність самоконтролю й непродуманість учинків - досить серйозний привід для виникнення непорозумінь і проблем, що виникають як під час уроків, так і в позаурочний час. Непередбачуваність та імпульсивність підлітків у поведінці змушують учителя постійно бути дуже уважним і не випускати учня з поля зору, щоб запобігти різним можливим неприємностям або небезпечним ситуаціям. Це призводить до перенапруження нервової системи вчителя, нервового зриву й конфлікту.

4. Надточна особистість. Надточність і педантизм учителя можуть призвести до бурхливих збурювань і невдоволення підлітків, коли за, здавалося б, незначну помилку або неточність при виконанні роботи помітно знижується бал. Підлітки зазвичай у цьому випадкові вважають, що бал занижено не обґрунтовано і вчитель прискіпується, а вчитель пред'являє занадто високі вимоги до учня, забуваючи при цьому, що всі ми можемо помилятися. Та й учимося ми найчастіше не на чужих, а на своїх помилках.

5. Раціональна особистість. Якщо більшість людей намагається уникнути конфліктів, то раціоналісти готові вступити в конфлікт у будь-який момент, аби він допоміг у досягненні їхніх намірів. Це люди, що «підуть по трупах», не зважатимуть ні на вік, ні на заслуги. Вони готові втягти в конфлікт усіх навколо себе, аби одержати те, чого їм хочеться.

6. Безвладна особистість. Не менше невдоволення й конфліктів викликають безвладні люди. Безвладний учитель - це не вчитель. На уроках у такої людини немає ні дисципліни, ні навчання. Діти не звертають уваги на такого вчителя, маніпулюють ним у плані балів, відмовляються працювати. І піддатливість учителя зовсім не викликає в підлітків схвалення. Нагулявшись досхочу, учні починають розуміти, що їм, зрештою, потрібно вчитися, виникає невдоволення і піднімається питання про заміну вчителя.

Безвладні учні - також часта причина конфліктів у школі. Скільки сил і нервів доводиться витрачати вчителям і класному керівникові для того, щоб навчити підлітків жити своїм розумом. Утім, дуже часто бувають ситуації, коли у класі є сильний лідер або група дітей, що ведуть клас не завжди у правильному напрямку. Так можуть зриватися і прогулюватись уроки, не виконуватися домашні завдання учнями - і ніхто у класі при цьому не обурюється й не намагається що-небудь змінити. Спрацьовує так зване «стадне почуття», що позбавляє можливості підлітків думати, аналізувати свої вчинки і вчинки інших. І навіть якщо дії однокласників і оцінюються реально, то бракує сили волі або бажання все це припинити. Ніхто з підлітків не хоче брати на себе відповідальність і що-небудь змінювати, щоб не стати чужим і відторгнутим у своєму колі. І, на жаль, подібні ситуації характерні для підліткового середовища.

 

Неправильно обраний стиль взаємин також може бути причиною конфліктів.

Бар'єри характеру і різні темпераменти також бувають причинами конфліктів. Темперамент - це ті вроджені особливості людини, що обумовлені інтенсивністю й динамічністю психічних процесів: ступінь урівноваженої: її, емоційності, загальної і мімічної рухливості. Характер - сполучення найбільш стійких, суттєвих особливостей особистості, що виявляються у поведінці людини, у ставленні до довкілля і до самого себе. Виявляється він у: ставленні до інших людей і до суспільства в цілому; ставленні до праці; самооцінці; вольових якостях.

Так, холерик і сангвінік через свою рухливість швидко починають стомлювати і дратувати меланхоліків і флегматиків, викликаючи їхнє дорікання через незакінчені справи і невиконані зобов'язання. Меланхоліки і флегматики дратують холериків і сангвініків своєю повільністю, схильністю до довгих роздумів і смутку.

Зіткнення з людьми в холерика проходять за типом миттєвої емоційної розрядки. Попередніх думок про сварку немає, її провокує те, що обурило або не влаштовує холерика в розмові зі співбесідником. І як наслідок - спалах обурення.

Меланхоліки довго обмірковують і переживають ситуацію, вибудовують ланцюг доказів, довго не наважуючись висунути претензії опонентові, виношуючи їх у собі.

Способи вирішення конфлікту у людей з різними індивідуально-типологічними характеристиками відмінні. Холерик вирішує все зопалу, віддаючи перевагу краще поразці, ніж невизначеності. Меланхолік довго обмірковує, не наважуючись щось робити. Він сумнівається, шукає виправдання, будує нескінченні системи доказів і контрдоказів. Однак такий болісний процес зовсім не виключає можливість активно, докорінно змінити сформовану ситуацію.

Більшість підлітків можна віднести до холериків і сангвініків, не виключаючи, звичайно, наявності серед них флегматиків і меланхоліків (але набагато в меншій кількості). Учителі ж, пройшовши певний життєвий шлях, належать переважно до флегматиків і меланхоліків. Тому підлітки не завжди витримують розмірений темп уроку, утомлюються від монотонної роботи і починають відволікатися. Учителеві, щоб виключити проблеми з поведінкою на уроці і підвищити ступінь засвоєння матеріалу, доводиться чергувати різні види робіт. При цьому урок має бути насиченим, але не втомливим і нудним. Складні завдання

Але вся складність полягає в тому, що у класі обов'язково є кілька учнів меланхоліків або флегматиків, що не можуть встигнути за занадто швидким темпом роботи класу і відстають. І тому вчителеві необхідно враховувати ці індивідуальні особливості підлітків і намагатися не випустити учнів з поля зору під час уроку, коригувати темп і характер завдань під час уроку.

Якщо вчитель не враховує особливості темпераменту учнів на уроці, холерики й сангвініки, виконавши завдання (швидко, але не завжди якісно), починають гратись і заважати іншим учням. Це викликає невдоволення вчителя й зауваження на адресу учнів. Меланхоліки і флегматики, не встигаючи за всім класом, обурюються швидким темпом і великою кількістю завдань або просто перестають працювати на уроці. Тому, при плануванні і проведенні уроку, повинні враховуватись індивідуальні особливості учнів класу.







Дата добавления: 2015-09-19; просмотров: 786. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Практические расчеты на срез и смятие При изучении темы обратите внимание на основные расчетные предпосылки и условности расчета...

Функция спроса населения на данный товар Функция спроса населения на данный товар: Qd=7-Р. Функция предложения: Qs= -5+2Р,где...

Аальтернативная стоимость. Кривая производственных возможностей В экономике Буридании есть 100 ед. труда с производительностью 4 м ткани или 2 кг мяса...

Вычисление основной дактилоскопической формулы Вычислением основной дактоформулы обычно занимается следователь. Для этого все десять пальцев разбиваются на пять пар...

Дизартрии у детей Выделение клинических форм дизартрии у детей является в большой степени условным, так как у них крайне редко бывают локальные поражения мозга, с которыми связаны четко определенные синдромы двигательных нарушений...

Педагогическая структура процесса социализации Характеризуя социализацию как педагогический процессе, следует рассмотреть ее основные компоненты: цель, содержание, средства, функции субъекта и объекта...

Типовые ситуационные задачи. Задача 1. Больной К., 38 лет, шахтер по профессии, во время планового медицинского осмотра предъявил жалобы на появление одышки при значительной физической   Задача 1. Больной К., 38 лет, шахтер по профессии, во время планового медицинского осмотра предъявил жалобы на появление одышки при значительной физической нагрузке. Из медицинской книжки установлено, что он страдает врожденным пороком сердца....

Анализ микросреды предприятия Анализ микросреды направлен на анализ состояния тех со­ставляющих внешней среды, с которыми предприятие нахо­дится в непосредственном взаимодействии...

Типы конфликтных личностей (Дж. Скотт) Дж. Г. Скотт опирается на типологию Р. М. Брансом, но дополняет её. Они убеждены в своей абсолютной правоте и хотят, чтобы...

Гносеологический оптимизм, скептицизм, агностицизм.разновидности агностицизма Позицию Агностицизм защищает и критический реализм. Один из главных представителей этого направления...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.014 сек.) русская версия | украинская версия