Довідковий матеріал. Зона відчуження – це відкрите площинне джерело іонізуючого випромінювання з власною структурою міграції різних видів радіоактивних елементів

 

Зона відчуження – це відкрите площинне джерело іонізуючого випромінювання з власною структурою міграції різних видів радіоактивних елементів. Відтак радіоактивне забруднення є головним чинником у визначенні потенційної небезпеки для населення, що проживає на прилеглих до цієї зони територіях і населення України в цілому.

Залежно від ландшафтно-геохімічних особливостей поширення ґрунтового покриву величини перевищення доаварійного природного рівня накопичення радіонуклідів у природному середовищі, пов’язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров’я населення, вся територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на радіоекологічні зони. Усі радіоекологічні зони в Україні поділяють на радіаційнонебезпечні та радіоактивнозабруднені землі.

Радіаційнонебезпечні землі передбачають неможливість постійного проживання населення в їхніх межах, а також господарського використання цих площ. Такі землі підлягають вилученню із лісо- і сільськогосподарського обігу. До них відносять території 30-кілометрової зони відчуження та зони безумовного відселення. Радіаційнозабруднені землі потребують проведення оптимізаційних заходів, спрямованих на зменшення додаткового опромінення та забезпечення нормальної господарської діяльності. До них відносять зони добровільного відселення та підсиленого радіоекологічного контролю.

Головною проблемою зони відчуження вважається її виведення з господарського використання. Види діяльності, які заборонені у зонах відчуження і безумовного (обов’язкового) відселення та умови використання цих земель:

· заборона постійного проживання населення;

· здійснення практичної діяльності з метою одержання товарної продукції;

· перебування осіб, які не мають на це спеціального дозволу, а також залучення до роботи осіб без їхньої згоди;

· вивезення за межі зон землі, глини, піску, торфу, деревини, а також заготівля і вивезення рослинних кормів, лікарських рослин, грибів, ягід та інших продуктів лісокористування;

· винесення або вивезення із зон будівельних матеріалів і конструкцій, машин і устаткування, побутових речей тощо;

· ведення сільськогосподарської, лісогосподарської, виробничої та іншої діяльності, а також будівництво;

· випас худоби, порушення середовища, перебування диких тварин, спортивне та промислове полювання і рибальство, перегін свійських тварин, сплав лісу тощо;

· будь-яка інша практична і господарська діяльність, яка не забезпечує режим радіаційної безпеки.

Проведення господарської діяльності можливе лише за умови одержання спеціального дозволу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. В’їзд на територію зони і виїзд з неї дозволяється тільки за спеціальними перепустками з обов’язковим радіоекологічним контролем людей та транспортних засобів.

Концентрація ¹³⁷Cs у воді водозаборів зони відчуження перебуває в межах 9–16 Бк/м³; ⁹⁰Sr – 3–13 Бк/м³, що практично перебуває на рівні можливості визначення при допустимому рівні вмісту радіонуклідів для питної води по вмісту ⁹⁰Sr та ¹³⁷Cs – 2000 Бк/м³.

Джерелами радіоактивних відходів на території зони відчуження є ґрунтовий покрив, технічні споруди, машини, механізми тощо, які мають високий рівень радіоактивного забруднення і знаходяться на поверхні території зони відчуження або в пунктах тимчасової локалізації радіоактивних відходів. Кількість їх оцінюється у понад 800 одиниць і всі вони на сьогодні недіючі. Загалом, у зоні відчуження проведено дезактивацію території площею понад 30 тис. га, зібрані та захороненні на пунктах «Підлісний», «ІІІ черга ЧАЕС» та «Буряківка» радіоактивні відходи об’ємом понад 700 тис. м³, дезактивовано матеріалів та обладнання близько 9 тис. т та ін. Останніми роками на пункти тимчасової локалізації щороку надходить понад 25 тис. м³ радіоактивних відходів.

 

Тестові завдання для самоконтролю знань:

1. Яка площа території включена у зону відчуження: а) 30 км; б) 300 км; в) 40 км; г) 3000 км.

2. Чи дозволено проживання населення в зоні відчуження: а) ні; б) так; в) лише за певних умов.

3. Яка концентрація ¹³⁷Cs у воді водозаборів зони відчуження: а) 3–13 Бк/м³; б) 2000 Бк/м³; в) 9–16 Бк/м³.

4. Яка концентрація ⁹⁰Sr у воді водозаборів зони відчуження: а) 3–13 Бк/м³; б) 2000 Бк/м³; в) 9–16 Бк/м³.

5. Скільки було захоронено радіоактивних відходів на території зони відчуження: а) 25 тис. м³; б) 700 тис. м³; в) 9 тис. м³; г) 70 тис. м³.

6. Проведення оптимізаційних заходів, спрямованих на зменшення додаткового опромінення та забезпечення нормальної господарської діяльності потребують: а) радіаційнонебезпечні землі; б) радіаційнозабруднені землі.

7. Радіоекологічні зони – це …(продовжити думку).

8. Чи дозволяється винесення або вивезення із зони відчуження будівельних матеріалів, машин і устаткування, побутових речей: а) ні; б) так; в) лише за певних умов.

9. До радіаційнозабруднених земель відносять такі зони: а) добровільного відселення; б) безумовного відселення; в) підсиленого радіоекологічного контролю; г) відчуження.

10. До радіаційнонебезпечних земель відносять такі зони: а) добровільного відселення; б) безумовного відселення; в) підсиленого радіоекологічного контролю; г) відчуження.