Обставини, що підлягають встановленню в справах пов’язаних з порушенням порядку зайняття господарською діяльністю

В процесі складання плану розслідування злочинів, пов’язаних з

порушенням порядку зайняття господарською діяльністю, слідчий

повинен визначити коло обставин, які підлягають обов’язковому

з’ясуванню. перелік обставин1

, що підлягають з’ясуванню по кримі-

нальній справі, регламентовано ст. 64 КпК України, а стосовно зло-

чинів, пов’язаних із порушенням порядку зайняття господарською

діяльністю, при проведенні слідчих дій підлягають доказуванню такі

обставини:

— існуючий порядок державної реєстрації і видачі ліцензій на види

господарської діяльності, що підпадають під дозвільну систему, а також

на банківську діяльність або окремі банківські операції;

— підстави і дотримання встановленого порядку державної реєст-

рації, одержання ліцензії, порядок виконання ліцензійних умов суб’єк-

том господарювання, який здійснює ліцензійну діяльність;

— характеристика суб’єкта господарської діяльності (найменування,

місцезнаходження, вид діяльності, структура, його мета і завдання);

— характер і зміст виконуваних ліцензійних господарсько-фінан-

сових операцій. Як правило, у кримінальній справі серед матеріалів

дослідчої перевірки, якщо її проведено якісно, вже містяться первинні

документи (довідки, акти аудиторської перевірки чи ревізії, пояснення

тощо), котрі підтверджують, що у юридичної або фізичної особи від-

сутня державна реєстрація чи ліцензія на виконання окремих госпо-

дарських операцій і що господарська діяльність здійснюється з пору-

шенням встановленого законом порядку реєстрації або ліцензування.

тому знову перевіряти дійсність довідок про видачу свідоцтва про

державну реєстрацію або ліцензії на господарську (підприємницьку,

банківську) діяльність та запитувати їх повторно немає необхідності.

Але слідчий повинен допитати як свідка співробітника відповідного

органу, що видає свідоцтво про державну реєстрацію чи ліцензію на

проведення господарських (банківських) операцій, особливо коли у

нього виникли сумніви;

— час, місце виготовлення, зберігання та реалізації ліцензійної

продукції;

— час, місце (територія) виконання робіт, надання послуг, на які пот-

рібна ліцензія. Як правило, місцем вчинення цього злочину є територія,

на якій здійснювалася незаконна господарська діяльність, де працювала

дана організація, тобто її фактична, а не юридична адреса. На практиці

нерідко трапляються випадки, коли організацію зареєстровано на підстав-

ну особу за однією адресою, а незаконною діяльністю від її імені займа-

ються інші особи на інший території. У такому випадку місцем вчинення

злочину повинно бути місце фактичного вчинення злочину, тобто тери-

торія, на якій здійснювалися ліцензійні господарські операції;

— характер і зміст нормативних актів, положення яких було пору-

шено при вчиненні злочину (реєстраційних або ліцензійних);

— кількість (розмір) випущеної і реалізованої продукції, її номен-

клатура, асортимент, вартість;

— з якою метою використовувалася виготовлена продукція, в яко-

му місці та ким;

— відомості про майно підприємства, наявність рахунків в уста-

новах банку і рух грошових коштів;

— мета здійснення незаконної господарської діяльності, механізм

злочинної діяльності;

— способи вчинення злочинів, пов’язаних з порушенням порядку

зайняття господарською діяльністю;

— розмір прихованих доходів (прибутку), загальний розмір заподія-

них державі матеріальних збитків;

— коло осіб, які брали участь у виконанні конкретної фінансово-

господарської операції (як суб’єкти даного злочину, так й інші особи),

їх посадові і функціональні обов’язки;

— які дії виконувались конкретними особами при здійсненні фі-

нансово-господарських операцій (водій — провозив продукцію, екс-

педитор — займався підбиранням місць реалізації продукції тощо);

— соціальна, професійна і кримінальна характеристика осіб, які

брали участь у діяльності суб’єкта господарювання;

— наявність в діях зазначених осіб ознак інших злочинів (не-

дбалість, посадове підроблення, шахрайство з фінансовими ресурсами

та ін.);

— обставини, що сприяли вчиненню злочинів. Обов’язковому

встановленню і доведенню по кримінальній справі підлягають причини

й умови, що сприяли вчиненню злочину, обставини, через які стало

можливе здійснення незаконних господарських операцій. До таких мо-

жуть належати, зокрема, відсутність відповідного контролю за діяльніс-

тю даної організації з боку органів влади, органів внутрішніх справ,

податкової інспекції, що обслуговують територію, на якій проводилися

незаконні господарські операції. Як правило, кредитна організація або

банк займають окреме велике приміщення або його орендовану частину

дають рекламу по здійсненню окремих ліцензійних господарських опе-

рацій. Все це не повинно залишитися поза контролем місцевих органів

влади і правоохоронних органів;

— справжність або підробленість поданих у справі установчих і

реєстраційних, ліцензійних документів;

— дійсність відомостей про господарський або фінансовий стан

підприємства, установи та причетних до вчинення злочину осіб;

— визначення характеру і розміру збитків, заподіяних державі,

підприємству, громадянину;

— встановлення наявності або відсутності в діянні ознак діяльності

організованої злочинної групи;

— наявність причинного зв’язку між діями винних осіб і наслідка-

ми, що настали;

— винність осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, і його мотиви;

— умови, що сприяють вчиненню злочину (недосконалість право-

вого регулювання ліцензійних господарських операцій, недостатня

автоматизація операцій, недосконалість програмного забезпечення

тощо).

В плані розслідування мають відображатись усі обставини, що

підлягають доказуванню по кримінальних справах, пов’язаних з пору-

шенням порядку зайняття господарською діяльністю. В процесі пла-

нування розслідування злочинів, пов’язаних з порушенням порядку

зайняття господарською діяльністю, необхідно враховувати, що обста-

вини можуть скластися і так, що відомими стають факти неофіційної

реалізації сировини з підприємства-виробника чи бази або факти пе-

реміщення готової продукції без належного її оформлення, в той час як

не встановлено її виробника і споживача. Це особливо характерно для

однорідної продукції, що виготовляється різними підприємствами.