Методика как наукаЗасоби навчання є важливим невід'ємним компонентом навчального процесу з іноземної мови в середніх навчальних закладах. Визначення засобів навчання — це відповідь на запитання "За допомогою чого навчати?" Отже засобами навчання можуть бути різноманітні матеріальні предмети, які Допомагають учителю організувати ефективне навчання іноземної мови, а учням — успішно оволодівати нею. В методиці навчання іноземних мов до засобів навчання висуваються певні вимоги. Так, засоби навчання повинні: а) виступати в матеріальній формі і виконувати свою основну функцію. а саме — бути таким засобом праці, який забезпечує реалізацію діяльності вчителя і діяльності учня у навчальному процесі з іноземної мови; б) бути орієнтованими на цілі навчання, тобто сприяти досягненню цілей у процесі навчання іноземної мови; в) бути інструментами реалізації методів і прийомів, що застосовуються у навчальному процесі, і забезпечувати управління діяльністю вчителя і діяльністю учня; г) відповідати сучасним досягненням методики навчання іноземних мов і забезпечувати реалізацію новітніх технологій навчання іноземної мови. Згідно з такими критеріями як значущість, призначення та застосування технічної апаратури засоби навчання іноземної мови розподіляються на основні та допоміжні; для вчителя і для учня; технічні та нетехнічні. Звукотехнічні засоби (магнітофони, електрофони, аудіопассівние іаудіоактівние пристрої лінгафонних кабінетів) дозволяють здійснювати всівиди звукової наочності при навчанні вимові, мають можливість представляти навчальну інформацію в природній мовній формі при навчанніаудіювання і говорінню, сприяють інтенсифікації навчального процесу. У методиці навчання іноземних мов активно досліджувалися навчальні можливості ТЗ. Велика увага їм приділена в роботах К. Б. Карпова, А. С. Лурье, М. В. Ляховнцкого та інших радянських і зарубіжних методистів. У результаті узагальнення досвіду і результатів проведених досліджень було встановлено, що раціональне застосування ТЗ дозволяє: 1) заповнювати відсутність природного іншомовної середовища на всіх етапах навчання; 2) повніше реалізувати важливий дидактичний принцип наочності; 3) здійснювати навчання з урахуванням індивідуальних типологічних особливостей кожного учня; 4) створювати кращі умови для програмування і контролю; 5) забезпечувати прискорене формування та розвиток навичок слухового самоконтролю; 6) максимально використовувати аналітичні та імітаційні здібності учнів, повніше мобілізувати їхні внутрішні ресурси; 7) більш-менш точно визначати якісні показники іншомовної мовлення учнів у магнітного запису; 8) виконувати багато активні види вправ з усіма учнями одночасно, включаючи говоріння. Створення штучної іншомовної середовища в процесі навчання іноземним мов - одна з важливих проблемних питань сучасної методики. З ним у першу чергу пов'язана реалізація масового, тобто з одночасним активним участю великої кількості учнів, навчання двох з чотирьох основних видів мовної діяльності: аудіювання і говорінню (умовно - комунікативного або комунікативному). Наскільки велика роль ТЗ у вирішенні цих завдань свідчить той факт, що раніше - до появи ТЗ – ці завдання навіть не ставилися, так як в методиці були відсутні необхідні засоби для їх практичного вирішення. Аудіювання як складова частина двосторонньої мовного обміну інформацією при всіх інших рівних умовах легше, ніж його варіант одностороннього прийому інформації з різних джерел відтворення звукозапису. Розуміння інформації при двосторонньому спілкуванні полегшується наявністю багатьох зовнішніх факторів, таких, як вираз обличчя, міміка і інші види прояву емоційного стану говорить і його відносинидо викладаються і одержуваних відомостей. Одним з факторів, що полегшують сприйняття мови, є й те, що аудіювання в ході двостороннього мовного спілкування здійснюється поперемінно з говорінням. У зв'язку з цим значно зменшується навантаження на слухові аналізатори та процес аудіювання менш стомлюючий. Крім того (і це дуже важливо), у разі будь-яких неясностей у сприйнятті змісту висловлювання співрозмовник завжди має можливість в тій або іншій формі запросити додаткову інформацію. Ці фактори відсутні при відтворенні мови, записаної за допомогою ТЗ. Все це необхідно враховувати в практичній роботі, але не слід думати,що відсутність згаданих факторів є недоліки технічного звуковідтворення як засоби навчання. Швидше навпаки. Згідно зі спостереженнями, учні, які мають гарні навички аудіюваннямови, відтвореної за допомогою ТЗ, як правило, ніколи не відчувають труднощів при сприйнятті живий іноземної мови з нормальними психоакустичними характеристиками. Тому можна вважати безперечним, що аудіювання є одним з потужних засобів подолання психологічного бар'єру при мовному спілкуванні іноземною мовою, особливо коли для формування і закріплення його навичок використовувалася мова, записана і відтворена за допомогою ТЗ. В сучасній школі використання аудіо і відео записів на уроці є не тільки доречними, а й обов’язковими. Робота з такими матеріалами на уроці урізноманітнює види діяльності учнів в процесі навчання іноземній мові. Аудіо і відео матеріали роблять урок цікавим для всіх учнів, підвищує рівень мотивації вивчення іноземної мови, дає можливість працювати з автентичними зразками іноземної мови Зупинимося докладніше на можливостях використання відео- та аудіо записів у процесі навчання іноземної мови. Останнім часом зарубіжна школа особливу увагу приділяє досягненням в галузі сучасних технологій. Поступово створюються загальнонаціональні розгалужені структури ресурсів інформатики, аудіо- та відео засобів для навчальних закладів, з використанням яких перед ними відкрилися небачені досі перспективи у розв’язанні важливих завдань підвищення ефективності навчального процесу. Відеозасоби не вважаються новою технологією, але нажаль, у навчанні іноземних мов у школах навчання за відео курсами не використовується. Лише у шкіл з поглибленим вивченням іноземної мови вчителі та учні працюють з відеокурсами. Потенціал відео методу для комунікативного викладання мови очевидний. З усіх доступних засобів він забезпечує найточніше відображення мови у користуванні, тому що вона вживається конкретними мовцями, тісно пов’язана з певною мовною ситуацією, а її комунікативна мета підсилюється цілим рядом візуальних закодованих немовних характеристик (пози, міміка, жести). Експерти Ради Європи вважають, що на відміну від телебачення та кінофільмів, які також необхідно використовувати для вивчення мови, відео метод має декілька переваг. Якщо продукція телебачення сприймається скоріше як програми, які замінюють викладача, ніж як джерела, що можуть бути використані для взаємодії між викладачем та учнем, то нова відео технологія дозволяє використовувати записи із зупинками або вибірково; розділення двох каналів (аудіо та відео) і використання стоп-кадру дозволяє проводити дискусію щодо відео зображення. Учням можна запропонувати після перегляду відео уривка без звукового супроводу спробувати визначити де відбувається дія та про що йде мова. Виділяють дві групи вправ відеозаписів: відеовідгук, де учні зайняті в різних комунікативних ситуаціях, відеозапис, що використовується для детального обговорення, та відеопроект, де відео є засобом для таких учнівських робіт як документальний фільм, рекламний ролик, новини. Технологія використання відеокамери дає гарну мотивацію навчання та спонукає учнів до роботи над вдосконаленням комунікативних умінь. При відборі фрагментів автентичних відеофільмів для навчання лексики велике значення має визначення раціонального співвідношення зорової та звукової інформації у фрагментах. Роль та варіанти такого співвідношення завжди привертали увагу дослідників, які займалися проблемами навчального телебачення. Деякі дослідники вважають, що зоровий ряд є основним компонентом відеофонограми (Е. Г. Багіров, С. Л. Равич); інша група дослідників пропонує приділяти більше уваги звуковому ряду, мотивуючи це тим, що «звуковий ряд набуває все більшої поліфонічності відносно зображення та самостійної змістової насиченості, що несе нове трактування зоровому ряду». Крім того, ряд методистів (S.Cіrder, R.Sherrington) висловлює думку про необхідність рівноправності двох компонентів (мовлення та зображення) у відеофонограмі, особливо при навчанні іноземної мови. Мовлення у фрагменті відеофільму, який використовується для навчання лексики, є джерелом іншомовної лінгвістичної та екстралінгвістичної інформації, дає загальну характеристику відеоряду, конкретизує деякі деталі. Як відомо, слово доповнює зображення, підсилює, деталізує його, керує процесом перегляду фільму. Словесний ряд має всю ту інформацію, яка не може бути відображена зоровим рядом. Зоровий ряд, що відображає природну ситуацію, показує середовище, обставини дії, є органічно пов’язаним з темою, може формувати у учнів певні додаткові асоціації, допомагає зрозуміти залежність, що існує між мовою, мовленням та ситуацією завдяки безпосередньому чуттєвому сприйняттю. Саме автентичні фрагменти відображають функціонування мовних одиниць в реальних ситуаціях, тобто, відбувається процес «контекстуалізації». Крім того, зоровий ряд автентичних матеріалів є різноманітним і може поєднувати в собі жанрові та виразні можливості наукового, хронікально-документального та мультиплікаційного кіно. Таким чином, саме, синтез слухової і зорової наочності забезпечує лінгвістичну та екстралінгвістичну основу, що є важливою умовою для оволодіння іншомовним мовленням, а співвідношення цих компонентів у відеофонограмі повинно вирішуватись в залежності від предмета вивчення, від конкретних завдань навчання. Перевага того чи іншого ряду може зберігатися протягом фрагмента або переходити від звуку до зображення і навпаки. Екстралінгвістичному компоненту подій відеоматеріалу необхідно приділяти значну увагу, тому що середовище, оточення не можуть бути пасивними, вони органічно пов'язані з темою, з сюжетом і мають певну драматичну силу. Крім того, вважається доцільним використовувати такі фрагменти на початковому етапі роботи з відеофільмами. Саме фрагменти, які мають ідентичність зорового та звукового рядів, є матеріалом для вправ, що готують учнів до аудіювання тексту, формують здогадку про значення незнайомих слів за контекстом. Методика как наука Методика обучения иностранным языкам представляет собой относительно самостоятельную педагогическую науку, объектом которой являются закономерности процесса обучения учащихся коммуникативной деятельности на иностранном языке, а также особенности образования и воспитания всесторонне развитой личности средствами ИЯ. 4 основных компонента предмета: 1) цель - зачем учить, 2) объект – кого учить, 3) содержание – чему учить, 4) методы, принципы, приемы, способы обучения, т.е. как учить. В 1927г. наблюдается всплеск интереса к ИЯ. Наладились торгово-экономические отношения. Индустриализация требовала новых технологий их брали из-за границы, а для этого нужен был язык. Возникают многочисленные курсы языков. Начались поиски методов. Учили на курсах, в основном, читать и переводить, живого общения не было. Значение ИЯ, как предмета; 1) вклад в культуру умственного труда, умение пользоваться словарями, справочниками. 2) положительное влияние на психику человека. 3) развитие абстрактного мышления.4) развивается речедвигательный аппарат.5) развивается фонематический и интонационный слух.6) развивается воображение и творческие способности.7) развиваются познавательные функции психики. 8) знакомство с культурой и историей изучаемого языка. 9) развивается умения межличностного общения. Методика является самостоятельной наукой, т.к. она имеет свой объект и предмет. Объектом является процесс обучения ИЯ, процесс передачи знаний о языке и формирование навыков и умений иноязычной речи. Предметом является научное обоснование цели, научная разработка эффективных методов изучения ИЯ. К основным грамматическим категориям относятся: принцип, метод, прием. Принцип- исходное теоретическое положение, лежащее в основе того или иного метода. Они разделаются на обще-дидактические и методичесикие. Метод –в узком смысле, способ совместной деятельности учителя и обучаемого. Под приемом обучения понимают методические действия учителя, направленные на решение конкретной задачи; ознакомление с новыми ЛЕ, использование наглядности, перевод на родной язык. К средствам обучения ИЯ относятся: основные-учебник и рабочая тетрадь; вспомогательные-лингафонные классы, диктофоны, разработки. Методы исследования; основные-1)критический анализ литературных источников. 2)изучение и обобщение положительного опыта преподавания передовых учителей. 3) научно-фиксированное наблюдение(сбор фактов, выводы). 4) апробация-исследование, основанное, в основном, на эрудиции учителя. 5) методический эксперимент-научно-поставленный опыт. Вспомогательные; анкетирование, тестирование, беседа экспериментатора с экспериментируем. 4) хронометрирование. Методика опирается на данныебазисных и смежных с ней наук. К базисным наукам относятся: психология (общая, возрастная, педагогическая, психология речевой деятельности); лингвистика; дидактика. Наряду с базисными науками методика опирается на данные смежных с нею наук, к которым относятся: теория информации; методика преподавания русского языка в национальной школе. К основным понятиям в методике относятся:- принцип обучения;- метод обучения;- система обучения;- методический прием;- методическое средство.
|
