Фонетичні вправи

 

Засвоєння фонетичного явища починається вже при його введенні. Тут учні вправляються у вимові спочатку ізольованого зву­ка, потім у словах, далі у фразах. На наступних уроках трену­вальна робота над звуком триває.

В методиці фонетично спрямовані вправи звичайно поділяють на вправи у слуханні та вправи у відтворенні.

Вправи у слуханні, які звичайно займають невеличке місце се­ред інших фонетичних вправ, є цілком необхідними, оскільки вони сприяють формуванню важливих ланок механізмів аудіювання і вод­ночас є основою для формування фонетичних навичок говоріння і читання.

Серед цих вправ можна пропонувати невелику кількість таких, при виконанні яких учні зосереджують увагу лише на звуках, аб­страгуючись від смислу слів чи речень. Це можуть бути вправи на впізнавання одного чи декількох нових звуків серед таких, що за­своєні раніше, на впізнавання слів з новим звуком, на розрізнен­ня монофтонгів і дифтонгів, довгих і коротких голосних, синтагм, що вимовляються з висхідним і спадним тоном. Однак, більша час­тина цих вправ повинна бути спрямована на впізнавання фонетичної форми слів, синтагм, речень з одночасним сприйняттям їх змісту.

Вправи у слуханні потрібно супроводжувати певними діями, які, з одного боку, підвищують активність учнів при слуханні, а з дру­гого сигналізують вчителеві про правильність виконання вправи. Наведемо приклади вправ у слуханні.

 

1. Вправи на впізнавання звуків і мелодії:

– Послухайте ряд звуків. Підніміть руку, коли почуєте довгий звук.

– Послухайте ряд слів. Підніміть руку, коли почуєте слово з дифтонгом.

– Послухайте словосполучення. Рукою покажіть, з яким тоном вони вимовляються: спадним чи висхідним.

– Послухайте речення. Підніміть руку, коли почуєте по інтонації, що речення не закінчено.

 

2. Вправи, спрямовані на сприймання форми і змісту мовних одиниць:

– Послухайте слова. Підніміть руку, коли почуєте назву предмета, що знаходиться в класі.

– Послухайте слова. Піднімайте малюнки предметів, назви яких ви почуєте (малюнки учні готують заздалегідь за завданням вчителя).

– Послухайте такі словосполучення. Підніміть руку, коли почуєте словосполучення, яке означає місцезнаходження предмета.

– Послухайте словосполучення. Підніміть руку, коли почуєте словосполучення, що означає якість предмета.

– Послухайте запитання. Підніміть руку, коли почуєте запитання про ваш клас (сім’ю, квартиру тощо).

Звичайно, вправи в слуханні виконувати легше, якщо звуки, слова, речення вимовляє учитель, а учні на нього дивляться. Важче сприймається матеріал з фонограми. Учитель повинен поступово ускладнювати умови виконання вправ.

Після вправ у слуханні учні виконують вправи на відтворення або не репродукцію. При їх виконанні дуже важливо, щоб зразок, за яким учні повторюють звуки, слова, словосполучення і речення, звучав чітко й виразно, в нормальному темпі, з правильною інтонацією. Спочатку цей зразок дає вчитель, а потім учні виконують вправи за фонограмою. Для формування гнучкості артикуляційного апарату учнів і з метою розрізняння ними звуків доцільно виконувати вправи на протиставлення звуків за їх диференційними ознаками: довгота – короткість, лабіалізованість – нелабіалізованість, монофтонг – дифтонг, голосні переднього ряду – голосні заднього ряду, дзвінкий приголосний – глухий приголосний.

Вправи на відтворення, як і в слуханні, можуть бути чисто фонетичними, спрямованими на засвоєння артикуляції окремих звуків, слів, словосполучень, інтонації речень. При цьому учні можуть ви­мовляти слова з незнайомим їм значенням. Це сприяє формуванню в них звуконаслідувальних навичок, заснованих на слухових і мовномоторних відчуттях. Однак кількість чисто формальних вправ повинна бути мі­німальною. Більшість фонетичних вправ повинна мати комунікативну спрямованість, тобто при їх виконанні учні промовляють слова, сло­восполучення та речення в контексті бесіди з учителем або один з одним. При цьому вчитель весь час подає їм зразок, котрий несе ко­мунікативне навантаження, тобто його функція як зразка завуальова­на. З’являється відчуття гри, спілкування, і це сприяє кращому за­своєнню звуків.

Наведемо приклад вправи на формування навички вимови англійського звуку [W]. Учитель кладе перед собою малюнки із зображенням птаха, дівчинки, цирку, чоловічої сорочки, спідниці. Показуючи класу малюнок, він говорить: This is a girl. Am I right? Учні хором дають повну відповідь: Yes, you are right. It’s a girl. Деякі учні повторюють цю відповідь окремо. Далі триває робота в режимі “учитель-клас”. Тепер учитель ставить загальні запитання, на які учні дають стверджувальні або заперечні відповіді. (Is this a shirt? – No, it isn’t a shirt. It is a skirt.). Переконавшись, що учні запам’ятали назви цих предметів, учитель ставить спеціальне запитання: What’s this? Це запитання є стимулом для обміну репліками в парах і відповідно для зміни режиму роботи. Один учень звертається до іншого із запитанням: „Really what’s this? Відповідь: „It’s a bird“. Спочатку обмін репліками відбувається по черзі в двох-трьох індивідуальних парах, потім робота триває в парно-синхронному режимі. Далі можна застосовувати гру на відгадування предмету. Вправа проводиться в режимі “учитель – учень – клас”. Учитель, взявши у руку малюнок і сховавши його за спиною, питає: “What’s that?“ один учень відповідає: I think, that’s a circus“. Клас: “Is that a circus?“ Учитель: “No, it isn’t”. Учень, який відгадує назву предмета, стає ведучим у подальшій грі.

Приклад умовно-комунікативної фонетичної вправи з німецької мови для диференціації довгого та короткого звука [F:], [F].

L.: Bestätigt meine Aussage! (з опорою на малюнки)

Das ist ein M ä dchen. Stimmt das?

S: Ja, das stimmt. Das ist ein Mädchen.

L: Das Mädchen hat zwei Ä pfel. Stimmt das?

S: Ja, das stimmt. Das Mädchen hat zwei Äpfel.

L.: Die Äpfel sind rot und g e lb. Stimmt das?

S.: Ja, das stimmt....

Говорячи про фонетично спрямовані вправи, слід мати на увазі, що в чистому виді (як спеціально фонетичні) вони виконуються лише на початковому етапі, коли учні засвоюють звукову систему іноземної мо­ви. На наступних етапах учитель, тренуючи учнів у вимові слів, речень, уривків з тексту, вирішує інші, не власне фонетичні задачі, хоч його увага до фонетичного аспекту мовлення учнів не повинна по­слаблюватись. Так, при введенні нових слів учитель повинен прагнути до правильної вимови їх учнями окремо і в сполученні з іншими слова­ми. При введенні будь-якої граматичної структури слід звернути увагу учнів на наголошені та ненаголошені слова, на зв’язну вимову службо­вих слів із повнозначними у складі синтагм і т.і. Далі, при оволо­дінні мовними зразками треба вимагати від учнів їх правильного інтонаційного оформлення і потрібного темпу мовлення.

Для підтримки і удосконалення навичок вимови велике значення має голосне читання текстів[5]. Воно сприяє подоланню психологічного бар’єру перед говорінням іноземною мовою.

Розвиваючи вміння діалогічного та монологічного мовлення, учи­тель також повинен дбати про вимову учнів. Він дає їм зразок звучан­ня діалогу чи монологу, який він хоче почути від них, пропонує по­вторити хором деякі речення.

Як бачимо, про фонетичний аспект мовлення учнів учитель повинен турбуватись при вирішенні всіх інших методичних задач. Крім того, на кожному уроці слід давати учням спеціальні вправи для підтримання та удосконалення навичок вимови. Це звичайно робиться під час фоне­тичної зарядки на початку уроку. Матеріал для фонетичної зарядки вчитель обирає самостійно, виходячи з потреб даного класу або особливостей мовного матеріалу, який буде вивчатись на уроці. Для фонетичної зарядки слід використовувати віршики, скоро­мовки, прислів’я. Важливо, щоб учні їх розуміли. Прислів’я можна буде потім використовувати для розвитку вмінь усного та писемного мовлення.

Фонетична зарядка може використовуватись як окрема вправа до або після мовленнєвої розминки або замість неї. В будь-якому ви­падку вона повинна мати комунікативну спрямованість. Наприклад, учитель говорить учням, що сьогодні вони будуть розмовляти про своє місто (село), готуватись бути гідами. Але для цього їм перш за все треба потренуватись у вимові прийменникових сполучень in the street/in der Straße, on the corner/an der Ecke і т.і. Таким чином учні усвідомлюють, для чого вони виконують фонетичну вправу.

 

Питання для самоконтролю

1. Як слід враховувати фонетичні навички рідної мови учнів у формуванні навичок вимови англійських/німецьких звуків?

2. Як слід вводити фонетичне явище іноземної мови, керуючись принципом комунікативності?

3. Яка роль вправ у слуханні при формуванні фонетичних навичок?