Введення нових слів

 

Пригадаємо етапи породження мовленнєвого висловлювання: думка, не оформлена мовними знаками → відбір мовних одиниць → оформлен­ня висловлювання у внутрішньому і зовнішньому мовленні. Думка, як ми пам’ятаємо, виникає в певній ситуації і визначається кому­нікативною задачею того, хто говорить.

Отже, як і при формуванні граматичних навичок, при навчанні нових слів необхідно відразу закладати в пам’ять учнів зв’язки між типом мовленнєвої ситуації, думкою і словами, які по­трібні для оформлення цієї думки. Це й визначає підхід до введен­ня нових слів. Спочатку слід створити ситуацію, визначити загальну пізнавальну комунікативну задачу (“Сьогодніми навчимось говори­ти про нашу школу”), підказати, про що саме піде мова (яка наша школа, що в ній є, чому ми її любимо), а потім, вказуючи на пред­мети або їхні зображення, назватиїх іноземною мовою. Відомо, що при засвоєнні семантичного аспекту слова необхідна наочність для того, щоб ввести в механізми мовлення зв’язок “іншомовне слово – внутрішній психічний образ позначуваного об’єкту”. І хоч учні при демонстрації предмету можуть назвати його словом рідної мови, це не завадить досягненню нашої цілі: при постійному підкріпленні зв’язку іншомовного олова з об’єктом, яке воно позначає, слова рід­ної мови будуть поступово зникати з мовних дій, і учні навчаться співвідносити предмети, дії, стан речей безпосередньо з іноземни­ми словами.

Як свідчить практика, слова краще за все вводити у зв’язній розповіді з опорою на наочність. Учитель, розповідаючи про що-небудь, вживає нові слова і демонструє відповідні предметичи ма­люнки. Наприклад, розповідаючи про день школяра Віктора, учитель може скористатись композиційною картиною, вказуючи кожного разу на дії, що їх виконує Віктор вдома, в школі, після уроків тощо. Учитель робить зупинку в розповіді, щоб ще раз назвати дію або її обставину (англ.: early, late, нім.: am Morgen, dann, später, nach der Schule), продемонструвати картку, на якій написа­но відповідне слово, і пропонує учням вимовити його. Коли учитель перевірить, що всі учні це слово зрозуміли (можна шляхом перекла­ду його на рідну мову), він знову вимовляє все речення і продов­жує свою розповідь.

Така вступна ситуативна розповідь повинна бути короткою, в ній не повинно бути незнайомих слів окрім тих, які вводяться. По мож­ливості вона повинна бути цікавою, емоційно забарвленою. Важливо, щоб учитель підготувався представляти її виразно, обов’язково на­пам’ять, при хорошому контакті з класом. Такий спосіб введення слів допомагає вирішити відразу декілька методичних задач: учні отримують додаткову практику в аудіюванні зв’язного тексту, за­кріплюють в пам’яті нові слова, які подаються в єдності їхньої форми (звукової, графічної, мовномоторної) і змісту, отримують зразок зв’язного висловлювання, який пізніше будеїм опорою для побудови власних висловлювань.

У такий же спосіб можна вводити і слова, які не можна проде­монструвати за допомогою наочності (англ.: to know, to understand, to explain, нім.: wissen, kennen, verstehen, erklären). Учні можуть зрозуміти їх значення по контекс­ту. Розуміння цих слів можна перевірити за допомогою перекладу, а потім вони закріплюються в одномовних вправах.

Такий спосіб введення нових слів можна застосовувати і в мо­лодших і в старших класах, якщо вінмає характер природного спіл­кування з учнями.

Записування нових слів у словникові зошити краще робити піс­ля вступної бесіди і первинних вправ по їх засвоюванню. Практика свідчить про доцільність такого способу запису слів. В лівому, вужчому стовпчику пишеться слово (вираз). Якщо потрібно, поряд із словом записується транскрипція, а під словом – його переклад на рідну мову. В правому і ширшому стовпчику учні записують одне-три короткі речення з цим словом і підкреслюють його. Ці речення по­винні бути такими, які учні з найбільшою вірогідністю вживатимуть у своєму мовленні.

Наприклад:

Англ.:

to know І know а new song

знати We don’t know this word. Do you know this girl?

 

milkmaid ['mIlkmeId] Ann’s mother is a milkmaid.

доярка Is Nell going to be a milkmaid?

 

difficult ['dIfIkqlt] The work is difficult.

важкий The text isn’t difficult. Which words are difficult?

 

Нім.:

kennen (kannte, gekannt) Ich kenne diesen Schüler.

знати Ich kenne dieses Buch nicht.

Kennst du deine Stadt gut?

 

der Arzt, ¨­e Mein Vater ist Arzt.

лікар Willst du auch Arzt sein?

 

schwierig Diese Übung ist schwierig.

важкий, складний Der Text ist nicht schwierig.

Ist das eine schwierige Aufgabe?

Крім ведення словника, учні можуть записувати слова на картки і складати свою власну картотеку слів. На одну сторону картки записується іноземне слово з усіма граматичними формами, транскрипцією та прикладами (словосполучення, речення). На іншу сторону картки записується переклад слова.

 

 

Такі способи роботи зі словами мають певні переваги перед традиційним веденням словника (слово – транскрипція – переклад). По-перше, при підготовці до уроку учні можуть не лише повторити ізольовані слова, а й проговорити їх у типових контекстах, що викличе в їх пам’яті ті зв’язки слів із ситуаціями, які учитель здійснював на уроці.

По-друге, картка зручніша ще й тому, що її завжди можна доповнити новими словосполученнями, синонімами, антонімами. З часом на картці фіксується все, що належить до цього слова чи поняття. Учень отримує своєрідну "мережу" слова.

По-третє, ведення картотеки дозволяє використовувати картки різних кольорів (форм) або робити записи на них різнокольоровими фломастерами. Цей прийом сприяє кращому запам’ятовуванню слів, їх систематизації за певними ознаками. Наприклад, для кращого запам’ятовування роду слів у німецькій мові методисти рекомендують використовувати картки блакитного кольору для іменників чоловічого роду, картки рожевого кольору – для жіночого роду, картки жовтого кольору – для середнього роду.

По-четверте, повторюючи слова по картках, учень може "сортувати", групувати їх за складністю, за ступенем засвоєння. Наприклад, слова, що забулись, виставляються наперед картотеки, а добре знайомі слова – на кінець. Виконуючи ці дії, учень весь час знаходиться в стані активності і, значить, запам’ятовує матеріал набагато краще, ніж коли просто читає колонки слів.

По-п’яте, працюючи з картотекою, учень може бачити, скільки він усього вже знає, а саме: цілу купу слів. Цей факт позитивно впливає на мотивацію його навчання, на усвідомлення значення самостійної роботи при вивченні іноземних мов. [25]

Введення нових слів - це лише початок формування лексичних навичок. Для того, щоб заклались автоматизмиїх вживання, необхід­ні лексично спрямовані вправи.