Особливості навчання на кожному ступені

 

Основні напрямки реформування сучасної освіти відображено в документах про освіту – законах України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", Національній доктрині розвитку освіти, Державному стандарті базової та повної середньої освіти, Концепції загальної середньої освіти (12-річної школи), Концепції профільного навчання в старшій загальноосвітній школі (10-12 класи), Концепції навчання другої іноземної мови в загальноосвітніх навчальних закладах.

Основна мета навчання іноземної мови у загальноосвітніх навчальних закладах полягає у формуванні в учнів комунікативної компетенції, базою для якої є комунікативні вміння, сформовані на основі мовних знань і навичок. Розвиток комунікативної компетенції відбувається в процесі оволодіння соціокультурними та соціолінгвістичними знаннями, вміннями, навичками, які забезпечують входження особистості в інший соціум і сприяють її соціалізації.

Пріоритетом сучасної системи навчання іноземних мов у загальноосвітніх навчальних закладах є її багатомовність, що полягає у різноманітності мов, які вивчаються (англійська, німецька, французька, іспанська). Програмою підготовки учнів у загальноосвітніх школах вивчення іноземної мови передбачено з 2 класу.

У початковій школі (2-4 класи) важливо викликати в учнів позитивне ставлення до предмета, вмотивувати необхідність і значущість володіння іноземною мовою, сформувати базові навички і вміння, необхідні для подальшого розвитку комунікативної компетенції. На цьому етапі відбувається формування навичок і вмінь спілкування в усній і письмовій формах у межах визначених сфер і ситуацій відповідно до вікових особливостей учнів і їхніх інтересів.

До найбільш важливих для вивчення іноземної мови психологічних особливостей дітей молодшого шкільного віку відносять: різку зміну дітьми оцінки свого соціального статусу, перехід від ігрових форм діяльності до навчальних, швидкий розвиток вольових якостей, ріст інтелектуальних можливостей, недостатнє вміння організувати власну діяльність, слабке використання можливостей пам’яті. [29, с. 136].

Інтерес до уроків іноземної мови, бажання до вивчення її є запорукою результативності в навчанні. Тому вчителеві слід передбачати застосування нового за змістом та формою навчального матеріалу, використання рольових та інших ігор, віршів, магнітофонних записів, відеоматеріалів. Постійна зміна видів навчальної діяльності дозволяє забезпечити активність учнів протягом уроку.

В учнів молодшої школи розвинене переважно конкретне (образне і дійове) мислення. Аналітико-синтетична діяльність знаходиться в стані становлення, тому їм важко помічати граматичні, лексичні спільності та відмінності рідної та іноземної мови, робити відповідні узагальнення, мислити поняттями. Тому комунікативно-спрямована навчальна діяльність учнів має грунтуватися на інструктивному, описовому, розповідному, пояснювальному та аргументованому мовленні учасників процесу навчання.

Під впливом навчання учні поступово переходять від пізнання зовнішньої сторони явищ до їхньої сутності, тому більшість з них успішно засвоюють прості граматичні структури, помічають їх і застосовують у комунікативній діяльності.

Враховуючи ці особливості молодших школярів, програмою передбачені лише вибіркові граматичні положення, знання яких обов’язково необхідне для розуміння навчальних текстів, вправ, комунікативно-мовленнєвої діяльності школярів. Найчастіше слід спиратися на схильність молодших учнів цілісно сприймати і запам’ятовувати слова, фрази, зразки граматичних структур та застосовувати їх в знайомих ситуаціях спілкування.

Зазвичай діти молодшого шкільного віку запам’ятовують матеріал мимовільно, у процесі ігрової діяльності, неважких вправ із виучуваними словами і граматичними структурами. Таке запам’ятовування потребує обов’язкового повторювання засвоюваного матеріалу.

У процесі дорослішання учнів збільшується частка матеріалу, яка має спиратися на довільне запам’ятовування. Використанню довільного запам’ятовування сприяє швидкий розвиток вольових якостей школярів, їхня здатність зосередитися на певній діяльності. Учитель повинен постійно створювати відповідні умови: ведення рукописних словників, записів, виконання письмових творчих робіт, отримання інформації під час аудіювання та в процесі комунікації.

Особливо важливу роль на цьому етапі навчання слід приділити тренуванню артикуляційного апарату за допомогою вправ на аудіювання, читання, вимову, через тренування язика, губ, глибини дихання. Цей процес відбувається легше і швидше в дитячому віці. Далі він уповільнюється.

Цілеспрямована робота над іноземною мовою у молодшій школі сприяє створенню основи для успішного оволодіння нею в наступні роки навчання, дозволяє розширити світогляд молодших школярів, сприяє розумінню ними власної культури та рідної мови.

Рівень володіння іноземною мовою на кінець четвертого класу відповідає рівню А-1 згідно з "Загальноєвропейськими рекомендаціями з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання" [58, с.4].

В основній школі (5-9 класи) розпочинається етап систематичної і послідовної роботи з автентичними матеріалами, помітно зростає обсяг навчального матеріалу. Оволодіння іноземною мовою має розглядатися не як нагромадження певної суми знань про мову, а як певний рівень сформованості навичок та вмінь використовувати мову для усного та писемного спілкування. Тематика для спілкування охоплює різноманітні галузі знань, з якими учні знайомляться і при вивченні інших навчальних предметів.

Процес навчання іноземної мови відбувається на фоні змін у психіці та поведінці підлітків, викликаних швидким фізіологічним дозріванням. Відчуття дорослості, розширення кола спілкування, поява нових захоплень, часто не пов’язаних із навчанням, спричиняють погіршення ставлення до навчання, падіння результативності, ускладнення стосунків з батьками та вчителями.

Знання вчителем названих особливостей передбачає "дорослий" стиль спілкування з учнями, обговорення труднощів, негативної поведінки, результатів у навчанні. Слід уважніше ставитися до підлітків, підтримувати їх, заохочувати та довіряти. Важливу роль у цьому грає комунікативний характер організації та проведення занять.

У цьому віці дедалі більше розвивається аналітико-синтетична діяльність, прагнення зрозуміти виучувані явища, спиратися на словесно-логічну (смислову пам’ять, вдаватися до прийомів опосередкованого, довільного запам’ятовування [29, с.140]. Усе це дозволяє формувати в учнів 7-9 класів загальну систему знань і граматичних зокрема. На даному етапі актуалізується самостійна навчальна робота підлітків. Під час занять слід приділяти увагу формуванню умінь користуватися довідковою літературою, словниками, здійснювати пошук інформації в бібліотеці і в Інтернеті, виділяти головне, готувати повідомлення, працювати з підручником, контролювати себе і один одного в процесі навчальної роботи.

Учні мають оволодіти вміннями читати іноземною мовою різножанрову літературу, розуміти радіо- і телепрограми доступного рівня складності.

Рівень володіння іноземною мовою на кінець 9 класу відповідає рівню А1+ згідно з "Загальноєвропейськими Рекомендаціями з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання".

Психологічна готовність учнів підліткового віку до навчання дозволяє забезпечити введення другої іноземної мови, що передбачено програмою 5 класу.

Процес вивчення другої іноземної мови має реалізуватися в 3 етапи:

– перший (початковий) – 5-6 класи;

– другий (середній) – 7-9 класи;

– третій (завершальний) – 10-12 класи.

На першому етапі важливо сформувати позитивне ставлення до другої іноземної мови, бажання мати друзів за кордоном, знайомитися з життям своїх зарубіжних однолітків і використовувати для цього як першу, так і другу іноземні мови.

На другому етапі має відбуватися послідовна та систематична робота щодо розвитку в учнів тримовної мовленнєвої, соціокультурної і мовної компетенцій, формування вміння іншомовного спілкування другою іноземною мовою.

На третьому етапі систематизуються набуті мовні і соціокультурні знання. Розвиток вмінь спрямовується на використання ІМ 2 для вирішення потреб в різних ситуаціях міжкультурного спілкування, на збір, обробку і використання країнознавчої інформації під час розв’язування комунікативних завдань.

Навчання ІМ 2 грунтується на тих самих загальнодидактичних і власне методичних принципах, що і навчання ІМ 1, але має і специфічні риси. Оволодіння учнями ІМ 2 відбувається в умовах контактування трьох мов: рідної (РМ), ІМ 1 та ІМ 2, що спричиняє виникнення проблем інтерференції не лише з боку рідної мови, але й з боку ІМ 1. Тому при навчанні ІМ 2 вчитель має спиратись на принцип урахування особливостей як рідної, так і першої іноземної мови, щоб передбачити всі можливі труднощі навчання ІМ 2.

Доведено, що вплив ІМ 1 на вивчення ІМ 2 сильніше, ніж вплив рідної мови. Цей факт створює одночасно великі можливості для позитивного переносу знань, навичок і вмінь з ІМ 1 на ІМ 2. Для методики навчання ІМ2 це означає, що необхідно спонукати учнів до зіставлення мовних засобів РМ - ІМ 1 – ІМ 2 у тих випадках, де це допоможе запобігти інтерференції і здійснити переніс. Отже, другий важливий і відмітний принцип навчання ІМ 2 – принцип контрастивного (зіставного) навчання у системах РМ – ІМ 2 та ІМ 1 – ІМ 2 [10; 153].

Процес вивчення учнями іноземних мов буде ефективним, якщо будуть встановлені тісні зв’язки між вчителями, які викладають першу та другу іноземні мови, буде враховуватися досвід вивчення рідної мови, міжпредметні зв’язки між іноземними мовами та іншими предметами (історією, географією, літературою тощо), організоване реальне спілкування українських школярів з їхніми зарубіжними однолітками (листування, спілкування через Інтернет, зустрічі).

У старшій школі (10-12 класи) систематизується мовний матеріал першої та другої іноземних мов, удосконалюється мовленнєвий та комунікативний досвід учнів, набутий ними на попередніх етапах вивчення мови. Методи і види навчальної діяльності мають бути наближені до реальних умов спілкування, академічних та професійних інтересів старшокласників.

Вчителеві слід враховувати, що в процесі дорослішання почуття самостійності часто переростає у надмірну незалежність і зверхність старшокласника, які не сприяють вирішенню навчальних завдань, особливо за умов комунікативного характеру проведення занять з іноземної мови. Вихід з даного положення слід шукати у створенні ситуацій, які спонукають до роздумів, ознайомленні зі зразками позитивної поведінки, створенні умов для партнерського спілкування.

Особистісний розвиток юнаків і дівчат супроводжується формуванням їхніх моральних поглядів і переконань. Тому на даному етапі важливим є обговорення фактів і явищ суспільного життя, вимог до випускників школи, престижності професії, напрямів підготовки спеціалістів, планів на майбутнє життя.

Відповідно до Концепції профільного навчання в старшій школі залежно від потреб учнів класи комплектуються за напрямами диференціації: природничо-математичним, філологічним, суспільно-гуманітарним, художньо-естетичним, технологічним, спортивним. При плануванні навчального процесу з іноземної мови в профільній школі рекомендується опиратися на пройдену тематику на попередніх етапах, узагальнюючи та розширюючи її, враховуючи інтереси учнів; повторювати, систематизувати пройдений лексико-граматичний матеріал, розширюючи та доповнюючи його за рахунок мовних явищ, які є типовими для літературних, публіцистичних, функціональних (прагматичних) текстів; використовувати сучасні технології навчання (метод проектів, колажування, дискусії, інтерактивні методи тощо). Залежно від профілю навчання, слід підбирати тексти різних жанрів, що дозволить забезпечити здобуття нової інформації в межах обраного профілю, актуалізувати набутий життєвий та академічний досвід, ознайомити з найбільш уживаною лексикою, в тому числі з термінологією із відповідних обраному профілю сфер спілкування.

На уроках у профільних класах рекомендується використовувати доступні вчителю країнознавчі матеріали, які мають бути спрямовані на забезпечення учнів інформацією щодо шляхів вирішення проблем, пов’язаних з профілем, у світовому та європейському контекстах. На даному ступені мають розвиватися вміння професійно спрямованого використання іноземної мови відповідно до певної галузі знань. Тому можливе введення дисциплін, які викладаються іноземними мовами, спецкурсів з країнознавства, літературознавства, ділового спілкування, технічного перекладу тощо.

Рівень володіння першою іноземною мовою на кінець 12 класу має відповідати рівню В1+ згідно з "Загальноєвропейськими Рекомендаціями з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання".

Рівень володіння другою іноземною мовою, за об’єктивних умов (менша загальна кількість годин, відведених на вивчення другої іноземної мови) буде дещо нижчим та відповідатиме рівню В1.

Зміст навчання іноземної мови на різних ступенях загальноосвітньої школи конкретизовано в програмах з іноземних мов [148; 149]. Програма, як документ, складається з пояснювальної записки, де подано мету навчання, принципи побудови програми, обгрунтування змісту, комунікативні вміння, якими має оволодіти учень; тематики ситуативного спілкування (Я, моя сім’я, мої друзі; Шкільне життя; Відпочинок і дозвілля; Подорож; Рідне місто (село); Свята і традиції), конкретизованої для кожного року навчання; мовленнєвих функцій та засобів їх вираження (описувати і порівнювати людей, предмети, дії, явища, самопочуття, події; аргументувати свій вибір, точку зору; пропонувати щось та приймати або відхиляти пропозицію тощо); лінгвістичних компетенцій (лексична, граматична, фонетична), конкретизованих для кожного року навчання; соціокультурної компетенції (здатність використати різні стратегії для контакту з представниками інших культур: вживання та вибір привітань, вживання та вибір форм звернення, правила ввічливості); стратегічної (загальнонавчальної) компетенції (ефективно співпрацювати під час парної та групової роботи; уміти робити записи; уміти користуватися двомовним словником; готувати усне повідомлення тощо).

Для кожного року також визначено результати навчання (мовленнєва компетенція) щодо аудіювання, монологічного та діалогічного мовлення, читання, письма.

Програма з іноземних мов дозволяє вчителеві бачити перспективу процесу навчання, окреслює вимоги щодо рівня мовної та мовленнєвої підготовки учнів. На підставі програми вчитель розробляє календарні плани, які конкретизуються в подальшому в поурочних планах.