Похідний порядок механізованої бригади

 

« Призначення, склад, оснащення та порядок дій загону забезпечення руху під час здійснення маршу»

Для безпосереднього забезпечення маршу створюють загін забезпечення руху (ЗЗР), який рухається за похідною охороною. У передбаченні зустрічного бою для прикриття дій ЗЗР, до складу якого залучаються механізовані або танкові підрозділи.

Для більшої самостійності загальновійськових підрозділів під час подолання важко прохідних ділянок, бойова та транспортна техніка забезпечується засобами підвищеної прохідності місцевості, а також навісним бульдозерним обладнанням, які розподіляються по колонах. Дії ЗЗР містять інженерну розвідку шляхів, пророблення проходів у руйнуваннях та завалах, перепуск колон через важко прохідні ділянки місцевості, відновлення і ремонт дорожньо-мостових споруд.

 

Склад ЗЗР

(варіант 1)

1. Група розвідки і розгородження	2. Дорожньо-мостова група	3. Група забезпечення
- танк з тралом - інженерно-саперне відділення на БТР з ВР, УЗ-1, міношукачами, щупами - мостоукладачі	- ТБС-86 (БАТ-2) - механізований міст (ВММ) - машини з мостовими та дорожніми конструкціями та автокраном - ісв (без відділення)	- механізоване відділення на БТР з покажчиками

 

 

Склад ЗЗР

(варіант 2)

1. Група розвідки і розгородження	2. Дорожня група	3. Мостова група	4. Група забезпечення
(дорожньо-мостова група)
- танк з тралом - інженерно-саперне відділення на БТР з ВР, УЗ-1, міношукачами, щупами - хіміки-дозиметристи - мостоукладачі	- ТБС-86 (БАТ-2) - ½ інженерно-саперного відділення з ВР	- інженерно-саперне відділення - механізований міст (ВММ) - машини з мостовими і дорожніми конструкціями - автокран - ісв (без відділення)	- ½ інженерно-саперного відділення на машині з покажчиками - механізоване відділення.

 

Взимку колонні шляхи можливо прокладати по льоді річок та озер. Для розчищення шляхів від снігових заносів на допомогу ЗЗР можуть залучатися підрозділи військ з технікою, яка має навісне обладнання.

У розпуття під час підготовки шляхів здійснюється підсилення проїзної частини доріг на важко прохідних ділянках, підйомах та спусках, підходах до мостів. Для гусеничних машин готуються окремі шляхи по обочині та цілині, поблизу від основного шляху.

У лісі на колонних шляхах влаштовуються роз’їзди, в лісових завалах вибуховим або іншим способом улаштовуються проходи, з подальшим розчищенням. У горах особлива увага приділяється підготовці та позначенню шляху на крутих поворотах, підйомах та спусках, а також обладнанню переправ через гірські річки і переходів через ущелини. На небезпечних для руху ділянках влаштовуються огородження і встановлюються знаки попередження.

В степах маршрути вибираються по твердих ґрунтах і позначаються добре відомими орієнтирами та покажчиками. Слабкі ділянки посилюються дорожніми покриттями. На шляхах, які проходять по цілині, передбачають зсув напрямку руху від осі проїзної части, з метою запобігання утворення глибоких ям або колій, що руйнують дорогу. Райони відпочинку (привалів) і зосередження при здійсненні маршу мають знаходитися на безпечній відстані від вірогідних об’єктів нанесення противником ударів; місцевість визначається з достатніми захисними та маскувальними властивостями і необхідною кількістю джерел води.

Обладнання районів денного (нічного) відпочинку містить перевірку на мінування шляхів і місцевості в районах розташування підрозділів, влаштування з’їздів з основних шляхів і виїздів з районів розташування підрозділів, маскування бойової техніки після прибуття до району.

Шляхи та місцевість перевіряються на мінування інженерно-розвідувальними дозорами ЗЗР і спеціально призначеними інженерно-саперними підрозділами. З’їзди з основного шляху і виїзди готують інженерно-дорожні підрозділи або (у ході маршу) ЗЗР і підрозділи родів військ за допомогою навісного бульдозерного обладнання.

Обладнання району зосередження розпочинається після прибуття у нього підрозділів і містить підготовку шляхів усередині району, влаштування сховищ для особового складу і техніки, споруджень на ПУ, влаштування окопів для зенітних засобів і підрозділів охорони, обладнання пунктів водопостачання.

При завчасному обладнанні у район зосередження одночасно з рекогносцировочними групами висилаються інженерні підрозділи з необхідною технікою та засобами, а також підрозділи родів військ, які оснащені технікою з навісним обладнанням. Вони перевіряють райони на мінування, готують шляхи, влаштовують споруди на ПУ і, при необхідності, облаштовують пункти водопостачання.

Техніка та озброєння у районі розташовується розосереджено, у порядку, що є зручним для швидкого виходу на основні маршрути.

Інженерні заходи щодо ліквідації наслідків ядерних ударів противника (у випадку застосування ядерної зброї) містять інженерну розвідку для визначення (уточнення) стану доріг, мостів, районів завалів, пожеж, затоплень, і можливістю їх долання або обходу; встановлення шляхів для просування боєздатних підрозділів; пророблення проходів у районах масових зруйнувань (осередків ураження) для виведення підрозділів після ядерного удару і допомога потерпілим. До виконання завдань залучаються ЗЗР, інженерні підрозділи із засобами механізації, а також техніка родів військ з навісним бульдозерним обладнанням.

 

«ДІЇ ВЗВОДУ З РОЗВІДКИ ТА ПРОРОБЛЕННЯ ПРОХОДІВ У МІННО-ВИБУХОВИХ ЗАГОРОДЖЕННЯХ ПЕРЕД ПЕРЕДНІМ КРАЄМ ТА У ГЛИБИНІ ОБОРОНИ ПРОТИВНИКА»

«Розвідка мінно-вибухових загороджень»

«Завдання та способи розвідки мінно-вибухових загороджень противника»

Поспішному наступу і своєчасному маневру наших військ часто можуть перешкоджати загородження і перешкоди, які влаштовуються противником які обійти не завжди можливо. Тому перед військами постає одне із важливіших і складних завдань інженерного забезпечення - розвідка і пророблення проходів у загородженнях і влаштування переходів через перешкоди.

Засоби її виконання та заходи, які при цьому здійснюються залежать від умов обстановки і головним чином від характеру і виду загороджень, що застосовуються противником та наявних перешкод.

За висновками провідних військових фахівців у війнах майбутнього головну роль будуть відігравати мінно-вибухові загородження, як ефективний і перспективний засіб боротьби з невеликими військовими формуваннями, тому необхідність подолання таких загороджень потребує високоефективних дій підрозділів інженерних військ із сучасним інженерним озброєнням, щоби зуміти своєчасно зайнятися проробленням проходів в мінно-вибухових загородженнях перед переднім краєм та в глибині оборони противника.

Дії підрозділів з пророблення проходів, організації комендантської служби на проходах потребують від командирів інженерних підрозділів чіткого усвідомлення часу, місця, кількості і технічних характеристик засобів розвідки і пророблення проходів, порядок їх отримання і доставки до місць виконання задач.

Метою даного заняття є надання тим, хто навчається відомостей щодо цілей, завдань і порядку організації дій взводу під час ведення інженерної розвідки МВЗ і пророблення проходів в них перед переднім краєм та в глибині оборони противника. Доцільним є також ознайомлення студентів з порядком дій номерів розрахунку ІРД щодо виконання завдань з розвідки інженерних загороджень та подолання МВЗ, які більш детально будуть розглянуті в процесі наступних занять.

Інженерна розвідка загороджень ведеться з метою добути відомості про систему загороджень противника, визначити місцеположення і характер загороджень для організації їх обходу або подолання військами. Вона має бути цілеспрямованою, безперервною, активною, своєчасною, оперативною і прихованою, а розвідувальні дані, що здобуваються, — достовірними, з точним визначенням координат розвіданих загороджень і руйнувань.

Інженерна розвідка організовується начальником інженерної служби частини (з'єднання), командирами і штабами частин (підрозділів) інженерних військ. Вона ведеться підрозділами інженерних військ самостійно або у складі військових розвідувальних органів.

Розвідка мінних загороджень, встановлених дистанційними системами мінування, ведеться усіма підрозділами родів військ, призначеними в розвідку і охорону, а також спеціально призначеними спостерігачами в підрозділах.

Під час розвідки мінно-вибухових загороджень противника виявляються:

- їхні види, розташування на місцевості, протяжність та глибина;

- наявність і розміщення проходів;

- можливість обходу загороджень;

- їхній технічний стан, порядок охорони та система вогневого прикриття.

Крім того, визначаються:

- ступінь готовності мінних полів;

- кількість рядів (смуг) у мінному полі та відстань між ними;

- схеми розташування, способи встановлення, типи мін, відстань між мінами та групами мін в рядах;

- наявність мін з елементами, що не дозволяють їхнє видалення, протиміношукачевими, протищупними та протиградовими пристроями;

- наявність та характер керованих мінних полів.

Для ведення інженерної розвідки загороджень призначаються інженерні спостережні пости (ІСП), інженерні пости фотографування (ІПФ), інженерні розвідувальні дозори (ІРД), у тому числі й офіцерські, інженерні розвідувальні групи (ІРГ). Результати розвідки ІСП заносяться в журнал спостереження, і складається схема спостереження.

Для ведення розвідки і подолання загороджень на майданчиках приземлення тактичного повітряного десанту до складу передових груп захоплення майданчиків виділяються інженерно-саперні підрозділи.

Під час постановки завдань і ведення інженерної розвідки необхідно враховувати можливості противника по виявленню радіолокаційними станціями або іншими засобами місця і напрямки дій наших ІРД (ІРГ).

 

Друге навчальне питання: «Ведення розвідки мінно-вибухових загороджень перед переднім краєм та в глибині оборони противника»

До демаскуючих ознак мінно-вибухових загороджень відносяться:

- сліди мінування — земля, не прибрана під час встановлення мін, залишені на місцевості упаковки від мін і підривників, паперові етикетки, покинутий інструмент і обладнання для мінування, сліди пересування, орієнтирні кілочки, знаки позначення і огородження мін і, мінних полів;

- для протитанкових мінних полів—невеличкі горбки, розташовані у визначеній послідовності, просівший ґрунт над мінами давньої установки, відмінність маскувального шару від загального фону навколишньої місцевості, штирі протиднищевих мін, сліди гусениць або коліс і борозни, що утворюються при встановленні мінних полів мінними загороджувачами;

- для протипіхотних мінних полів — відміна маскувального шару від навколишнього фону, забиті в ґрунт кілочки, розтяжки, натягнуті над поверхнею землі;

- для мінних полів, встановлених авіаційними, ракетними і артилерійськими системами мінування, — наявність мін, встановлених безсистемно («внакид») на поверхню ґрунту, предметів закупорювання і деталей кріплення мін в касетах і контейнерах, а також оболонок снарядів і бомб, які були споряджені мінами;

- для протитранспортних мін, встановлених на дорозі, — ділянки частково зруйнованої проїзної частини, просідання ґрунту в місцях встановлення мін, а також сліди риття шурфів у дорожньому полотні;

- для об'єктових мін, що встановлені у спорудах, — ділянки з частково порушеним облицьовуванням і фарбуванням або ділянки, зовнішня поверхня яких відрізняється від загального фону, а також часткове руйнування споруди і нагромадження різних предметів поблизу нього;

- для керованих мінних полів — дроти, що зариті в ґрунт на глибину 15-20 см, або рови для їхнього укладання.

При розвідці мінно-вибухових загороджень в гірській місцевості слід враховувати, що місця встановлення мінних полів, груп мін і окремих мін на дорогах, як правило, вибираються поруч дорожніх споруд, на перевалах, серпантинах і об'їздах. Місця установки мін і фугасів для маскування розпушеного ґрунту на дорогах поливаються водою, в населених пунктах і поблизу них посилаються сміттям, сухими вітками дерев.

Для розвідки інженерних загороджень перед переднім краєм оборони противника виділяється інженерна розвідувальна група і складі відділення, яке оснащується засобами розвідки в залежності від виду загороджень.

Так, для розвідки мінно-вибухових загороджень необхідно мати: міношукачі, щупи, чорно-білі стрічки, прапорці, бирки для позначення виявлених мін, засоби для зняття та знешкодження мін, компаси, маскувальні комбінезони та індивідуальні засоби захисту.

 

Шикування відділення під час розвідки мінно-вибухових загороджень:

1 — своє мінне поле; 2 — мінне поле противника

Під час підготовки до виконання завдання щодо ведення розвідки інженерних загороджень противника вивчають дані військової розвідки про: креслення переднього краю, систему вогню, характер дій противника та виявлених інженерних загородженнях. Організовується спостереження з метою уточнення отриманих даних та вивчення характеру місцевості для визначення маршруту висунення до загороджень та повернення саперів-розвідників, а також готується особовий склад ГРГ. З ним проводиться комплекс тренувань на місцевості, що є подібною до тієї, на якій доведеться виконувати завдання, проводиться підготовка всіх необхідних засобів та оснащення, пророблюється та позначається прохід в своїх загородженнях, організовується взаємодія з механізованими підрозділами, попереду фронту яких буде здійснюватись розвідка.

Успіх розвідки МВЗ залежить від прихованого висунення, чітких дій ІРГ під час розвідки та прихованого повернення.

Висування номерів розрахунку ІРГ до загороджень противника через прохід в своєму мінному полі здійснюється один за одним.

Кожен номер може оснащуватися міношукачем. Перед мінним полем противника відділення перешиковуються, рухаючись уступом праворуч (ліворуч). Кожен номер, що діє з міношукачем та щупом (за виключенням п'ятого) тягне за собою відрізок чорно-білої стрічки довжиною 10 - 15 м, по якому орієнтуються сусідні номери розрахунку. Командир відділення рухається між 3та4 номерами на відстані 5 метрів, а поруч з ним рухається 6 номер, розмотуючи осьову чорно-білу стрічку, яка прикріплена на виході з нашого проходу. При виявленні міни командир відділення висувається до неї, уточнює тип, спосіб встановлення та дає команду на продовження розвідки.

До осьової чорно-білої стрічки він прикріплює бирку з розрахунковим номером солдата, який знайшов міну. На вихідний рубіж сапери повертаються по осьовій стрічці. Щоб забезпечити безпеку зворотного руху, всі міни, знайдені 3 номером, повинні позначатися прапорцями. При зворотному русі до вихідного рубежу ці прапорці знімаються, та за допомогою кішок з мотузками, намічені до зняття як зразки, вилучаються.

При наявності дротяних загороджень перед мінним полем в них пророблюється прохід шириною 1—1,5 м, який після повернення закривається.

При різанні дроту у загородженнях необхідно впевнитися у відсутності будь-яких розтяжок до сигнальних та осколочних мін, до мін-пасток у загородженнях.

Різання дроту здійснюється двома саперами. 1-й номер перерізує дріт у одного з колів, а 2-й — підтримує її з боку дальнього колу (користуючись рукавицею), після перерізування плавно відпускає дріт, щоб не було шуму і не демаскувалася робота саперів.

Якщо у звичайних загородженнях є хімічні міни (фугаси), особовий склад повинен мати засоби захисту і надання першої допомоги. Під час підготовки ІРГ до виконання завдання має бути ретельно відпрацьоване питання взаємодії всередині групи, тому що під час роботи у засобах захисту ускладнюються орієнтування, спостереження за противником, складніше керувати діями кожного номера.

Під час розвідки мішаних мінно-вибухових загороджень місцевість попереду дій відділення протралюється «кішкою», при цьому звертається особлива увага на демаскуючі ознаки можливих місць встановлення протипіхотних мін, вони можуть встановлюватись групами на відстані 1—1,5 м від протитанкової міни або самостійними групами.