Студопедия — Розрахунок сил і засобів для забезпечення дій ЗЗР
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Розрахунок сил і засобів для забезпечення дій ЗЗР






У залежності від приналежності ЗЗР, його складу, театру воєнних дій, природно-кліматичних умов, обраного маршруту, прогнозованих і встановлених противником загороджень та руйнувань ЗЗР комплектується різноманітними:

- засобами розвідки і подолання МВЗ;

- машинами інженерного озброєння з подолання загороджень і здійснення земляних робіт;

- танковими мостоукладачами і механізованими мостами;

- мостобудівними установками і комплектами будування мостів

Техніка і майно, що надходить на укомплектування елементів ЗЗР застосовується, як правило штатна, але в залежності від обстановки, важливості завдань і об'єктів, ЗЗР за рішенням загальновійськового командира і заявкою начальника інженерної служби може підсилюватися додатковими засобами інженерного озброєння.

Орієнтовні середні обсяги завдань, що виконуються ЗЗР

Основні завдання Об’єм завдань на 10 км шляхів
під час маршу при висуванні у ході переслідування
Влаштування проходів у лісових завалах у населених пунктах (шириною 6-8), м 25-30 30-60 25-35
Виконання земляних робіт під час устаткування під'їздів до мостів, бродів і з'їздів, м 10-20 20-40 15-25
Влаштування переходів через вузькі водні перешкоди (замість табельних мостів), м 0,5-0,7 1,5-4 1-1,2
Підготовка обходів зруйнованих ділянок доріг по цілині, км 0,1-0,2 0,3-0,7 0,2-0,4
Поширення проходів у мінно-вибухових загородженнях, шт. - 1-2 1-2
Посилення важко прохідних ділянок місцевості на обході, м 3-5 3-7 2-3
Локалізація осередків пожежі, га 0,1-0,15 0,1-0,15 -

 

«Дії командира взводу з організації виконання завдання»

Командиром загону забезпечення руху призначається офіцер інженерних військ.

Бойове завдання командир загону одержує від загальновійськового командира або від начальника інженерної служби.

При цьому він повинен з'ясувати: необхідні відомості про противника, стан доріг, загородження і перешкоди; відомості про майбутні дії своїх військ; місце загону забезпечення руху в бойовому (передбойовому, похідному) порядку; склад загону та його завдання (вихідний пункт, напрямок і темп прокладання шляху, ширина проходів у загородженнях, вантажопідйомність дорожньо-мостових споруджень); номер або умовний знак для позначення шляху; рубежі регулювання і терміни їх проходження (при необхідності); порядок зв'язку і подання доповідей; порядок поповнення витратних засобів розгородження і дорожньо-мостових конструкцій.

Отримавши і з'ясувавши завдання, командир загону оцінює обстановку; визначає орієнтовний об'єм інженерних завдань і потрібну кількість засобів та матеріалів; ухвалює рішення на організацію робіт; ставить завдання підрозділам загону; організовує взаємодію між ними і готує загін до наступних дій.

Під час оцінки обстановки командир загону повинен надати особливу увагу вивченню місцевості та оборони противника на заданому напрямку, з тим щоби правильно визначити характер і об'єм майбутніх завдань, заготовити необхідні інженерні засоби і прийняти обґрунтоване рішення на організацію робіт. Особливо цінні дані він може отримати в результаті вивчення аерофотознимків, що були відзняті безпосередньо перед наступом.

На робочій карті командира загону маршрут «підіймається», тобто відображаються всі дорожні споруди, які можуть бути зруйновані противником, місця проходів через траншеї і рви, місця проходів в загородженнях, а також природні перешкоди, важко прохідні ділянки і можливі об'їзди. Звертається особлива увага на виявлення ділянок можливих завалів і руйнувань. Як робочу карту можливо використовувати бланкову карту з надрукованими розвідувальними даними.

Потрібні інженерні засоби і дорожньо-мостові конструкції, а також автотранспорт, якого не вистачає, командир загону має одержати від своєї частини. Крім того, він повинен вжити всіх заходів для поповнення недостатньої кількості засобів своїми силами.

Приймаючи рішення на організацію робіт, командир загону визначає: порядок розташування загону у вихідному положенні; побудову загону для виконання завдань; завдання підрозділам і порядок взаємодії між ними; порядок використовування дорожніх машин і дорожньо-мостових конструкцій; завдання з бойового та матеріального забезпечення; організацію управління і зв'язку.

Рішення командира загону може оформлятися у вигляді графіка організації робіт.

Під час постановки завдань командир загону повинен зазначити:

— командирам інженерно-дорожніх підрозділів — завдання загону, завдання даного підрозділу і спосіб його виконання, порядок забезпечення підрозділів інженерними і транспортними засобами, порядок використовування і поповнення дорожніх конструкцій;

— командиру загальновійськового підрозділу — місце у складі загону, завдання у випадку нападу противника, можливі завдання і роботи за відсутності загрози нападу з боку противника.

При відпрацюванні питань взаємодії командир загону уточнює способи поширення проходів, що влаштовані для танків і можливості використовування переходів через невибухові загородження; порядок пропуску військ по важко прохідних ділянках дороги або колонного шляху, а також через завали і руйнування; спільні дії підрозділів інженерних військ з підрозділами РХБ захисту і особовим складом механізованих підрозділів (танкістами), що призначені до складу загону забезпечення руху.

З виходом військ у вихідний район для наступу загони забезпечення руху розташовуються поблизу своїх шляхів в готовності до швидкого заняття вказаного їм місця в бойових порядках. Інженерні машини і автомобільна техніка розташовуються в укриттях і ретельно маскуються. Розташування підрозділів і машин загону має бути таким, щоб не треба було здійснювати зайві перешиковування під час виходу на маршрут.

З початком наступу загони забезпечення руху прокладають шляхи безпосередньо за батальйонами першого ешелону, виконуючи роботи в темпі наступу. Першою рухається група розвідки і розгородження, потім дорожньо-мостова група. Група прикриття діє згідно з обстановкою: або розгорнувшись у бойовий порядок знищує дрібні групи противника, що заважають роботі, або допомагає дорожньо-мостовій групі виконуючі окремі завдання. Група розвідки і розгородження веде інженерну і радіаційну розвідку маршруту, обирає та позначає шлях, відшукує обходи загороджень, руйнувань і перешкод, а за відсутності обходів розширює і розчищає проходи в МВЗ, що пророблені для підрозділів першого ешелону або проробляє нові проходи.

Зустрівши загородження (перешкоду), командир групи визначає характер і об'єм робіт, докладає про це командиру загону по радіо або подає сигнал і, не чекаючи підходу загону, приступає до виконання робіт.

Поширення проходів у мінно-вибухових загородженнях, пророблених підрозділами що діють попереду, здійснюється за допомогою мінного трала і подовжених зарядів розмінування.

Протитанкові рови і вузькі струмки група долає самостійно, використовуючи мостоукладач.

Дорожньо-мостова група свою роботу організовує за групою розвідки і розгородження, зосереджуючись на одній ділянці або розподіляючись по декількох об'єктах залежно від об'єму робіт.

Шляхопрокладач БАТ-М (БАТ-2) засипає вирви, рови, траншеї і ходи сполучення зрізує значні нерівності місцевості та при необхідності звільняє проїзну частину від розбитої техніки. Може здійснюватись профілювання проїзної частини там, де це необхідне. На ділянках зі слабким ґрунтом, а також на засипаних траншеях, щоб уникнути появи вибоїн укладаються дорожні покриття.

Інколи залежно від об'ємів робіт в загонах забезпечення рухи доцільно створювати по дві дорожньо-мостові групи, які ведуть роботи «перекатом», тобто тоді як одна група веде роботи на якій-небудь ділянці, друга група пересувається вперед і приступає до робіт на наступній ділянці.

При виявленні радіоактивного зараження понад допустиму норму (у випадку застосування ядерної зброї) і неможливість обходу зараженої ділянки в ньому проробляються проходи одним з наступних способів: зрізуванням і видаленням зараженого поверхневого шару ґрунту або снігу (на ґрунтових дорогах і на колонних шляхах); змітанням або змиванням радіоактивних речовин (на дорогах з твердим покриттям і на кам'янистих ґрунтах); покриттям зараженої поверхні щитами, матами і незараженим ґрунтом (на ділянках із слабким ґрунтом).

Проходи, як правило, проробляються для одностороннього руху шириною 4-5 м.

Через природні перешкоди (струмки, яри, канави, заболочені ділянки і т. п.) за відсутності обходів або недоцільності їхнього обходу влаштовуються переходи за допомогою табельних або підручних засобів. При цьому в першу чергу влаштовується перехід з використанням МТУ-20 (МТ-55). Одночасно дорожньо-мостова група приступає до влаштування переходу з використанням наявних комплектів елементів колійних мостів.

До готовності переходу забезпечувані підрозділи долають перешкоди по мосту МТУ-20 (МТ-55). Після закінчення робіт з влаштування переходу або після пропуску підрозділів, що забезпечуються мостоукладач МТУ-20 (МТ-55) займає своє місце в колоні ЗЗР.

Переходи через яри з крутими обривистими берегами влаштовуються шляхопоркладачем БАТ-М (БАТ-2) або послідовними вибухами зарядів вибухових речовин з подальшим плануванням за допомогою БАТ-М. Переходи через ділянки місцевості зі слабким ґрунтом влаштовуються укладанням дорожніх щитів або вистилання з хмизу, жердин, накатника або колод.

В лісових завалах і завалах, що створилися в ході бойових дій (внаслідок застосування високоточної або звичайної зброї), якщо не можна їх обійти, влаштовують проходи з використанням вибухових речовин, а також застосуванням тягачів і бульдозерів. Загони забезпечення руху в цьому випадку повинні посилюватися за рахунок механізованих підрозділів, що підійшли до завалу (обвалу), і саперів, що забезпечують дії механізованих (танкових) підрозділів.

Роботи з улаштування проходу в лісовому завалі можуть бути організовані трьома групами. Перша група у складі одного інженерно-саперного відділення, використовуючи сокири і вибухові речовини, просувається вперед по азимуту, розвідуючи прохід і позначаючи його напрямок зарубками на повалених деревах. Ділянки, заражені радіоактивними речовинами, позначаються покажчиками і обходяться. Великі осередки пожеж також обходяться. Невеликі осередки низових пожеж, що заважають просуванню групи, гасяться. Вийшовши до протилежної сторони завалу, група приступає до розчищення проходу, рухаючись назад.

Друга група в складі до двох інженерно-саперних відділень з мотопилами і вибуховими речовинами здійснює розпилювання дерев, що повалені, і гасіння низових пожеж, просуваючись слідом за першою групою.

Третя група в складі до одного інженерно-саперного (механізованого) взводу за допомогою тягача і шляхопрокладача відтягує уламки дерев і крупні суччя убік від проходу.

В зимових умовах трасу шляху доцільно вибирати з мінімальним сніговим покривом. Виконання робіт щодо прокладення шляху можуть бути організоване трьома групами. Перша група діючі на лижах, вибирає напрямок шляху з якнайменшим об'ємом робіт і позначає його, визначає глибину снігового покриву і стан підстилаючих ґрунтів, вибирає місця, зручні для подолання загороджень та перешкод, розчищає проходи в мінних полях або пророблює нові проходи. Друга група розчищає трасу шляху від заносів і влаштовує тупики та роз'їзди. Третя група влаштовує переходи через перешкоди, підсилює ділянки шляху, що не промерзли, зі слабким ґрунтом і позначає шлях дорожніми знаками.

Командир загону забезпечення руху в ході робіт повинен знаходитися з тим підрозділом загону, від роботи якого залежить успіх прокладення шляху в цілому. Він управляє підлеглими підрозділами командами і сигналами, що подаються особисто, через зв’язкових або по радіо.

Звичайно командиру загону доцільно знаходитися з групою розвідки і розгородження, оскільки в цьому випадку він може особисто впливати па правильність вибору траси шляху, своєчасно приймати рішення і віддавати вказівки групам загону забезпечення руху.

Про хід робіт командир загону доповідає начальнику інженерної служби по радіо та письмово, шляхом надання схеми маршруту з переліком проведених робіт і зазначенням витрати засобів розгородження і дорожньо-мостових конструкцій.

З переходом військ до переслідування противника бойові порядки ущільнюються в колони. Загони забезпечення руху висуваються вперед і слідують попереду колон своїх з’єднань (частин), прокладаючи шляхи безпосередньо за передовими або розвідувальними загонами.

В ході переслідування противника, а також на марші у передбаченні зіткнення з противником командир загону забезпечення зобов'язаний приділяти особливу увагу безпосередній та похідній охороні. Поповнення витратних засобів розгородження і дорожньо-мостових конструкцій загін забезпечення руху здійснює за розпорядженням військового інженера, для чого останній повинен мати резерв зазначених засобів.

Загони забезпечення руху бригад другого ешелону рухаючись в голові колон своїх з’єднань в готовності до виконання дорожньо-мостових робіт.

 

 

«ДІЇ ВЗВОДУ З ВСТАНОВЛЕННЯ ПРОТИТАНКОВОГО МІННОГО ПОЛЯ»

«Робота командира взводу щодо організації виконання завдання»

 

«Підготовка інженерно-саперного взводу до виконання завдань»

Мінно-вибухові загородження мають високу бойову ефективність, є такими, які важко долаються особовим складом і бойовою технікою противника, порівняно легко встановлюються, допускають багаторазовість застосування і можливість комбінування з іншими видами загороджень.

Мінно-вибухові загородження встановлюються як перед переднім краєм, так і в глибині оборони. З найбільшою щільністю такі загородження влаштовуються на танконебезпечних напрямках. Вони розташовуються в поєднанні з природними перешкодами і ретельно маскуються. В розташуванні загороджень не має бути шаблону. На напрямках передбачуваного маневру і контратак з боку противника влаштовуються керовані мінно-вибухові загородження, а в некерованих мінних полях під час встановлення залишаються проходи, які готуються до швидкого закриття.

Мінні поля для прикриття позицій військ встановлюються зі щільністю: протигусеничні міни - 550-1000 шт. на 1 км; протиднищеві міни - 300-400 шт. на 1 км; осколкові міни - 100-300 шт. на 1 км.

Протитанкові мінні поля з протигусеничних мін встановлюються, як правило, в три-чотири ряди, відстань між рядами від становить від 10 до 40 м, крок мінування 4 або 5,5 м. Загальна глибина мінного поля може складати від 20 до 120 м і більше.

Протитанкові мінні поля з протиднищевих мін встановлюються також в три-чотири ряди, відстань між рядами від 10 до 40 м, крок мінування 9-12 м.

Осколкові міни спрямованої дії встановлюються групами або поодинці.

Встановлене мінне поле у поєднанні з природними перешкодами має прикрити основний танконебезпечний напрямок. Мінне поле звичайно встановлюється на відстані, що забезпечує його прикриття вогнем військ, які обороняються.

Встановлення зазначених мінних полів здійснюється із застосуванням мінних загороджувачів або вручну.

 

Розвідка, розбивка і позначення рядів мін у мінному полі.

Після отримання завдання на встановлення загороджень проводиться інженерна розвідка намічених ділянок мінування з метою отримання необхідних даних про характер місцевості та уточнення меж ділянок, які є зручними для мінування. На ділянці розбиваються і позначаються ряди мін, здійснюється прив'язка контурів мінних полів до наявних постійних орієнтирів, намічаються місця для розташування польових складів мін.

Мінні поля мають забезпечувати:

- найбільшу бойову ефективність;

- стійкість від дії вибуху ядерних та звичайних боєприпасів, зарядів розмінування або сусідніх мін;

- найбільшу складність щодо їхнього виявлення і пророблення в них противником проходів;

- можливість швидкого відшукування і розмінування їх своїми військами.

Найбільша бойова ефективність мінних полів забезпечується максимальною ймовірністю ураження об'єктів, проти яких вони призначені та високою уразливою здатністю мін, які застосовуються.

Стійкість мінних полів від вибуху ядерних і звичайних боєприпасів, зарядів розмінування або сусідніх мін досягається застосуванням стійких до вибухів мін; встановленням мін уґрунт (сніг); розосередженим розташуванням мін в рядах і рядів в мінному полі.

Найбільша складність виявлення мінних полів і пророблення противником проходів в них досягається:

- різноманітністю схем розташування мін;

- ретельним маскуванням мін;

- установкою хибних і змішаних мінних полів;

- встановленням різноманітних мін-сюрпризів;

- застосуванням мін з багатотактними зривниками;

- збільшенням глибини мінного поля до розмірів, що перевищують найбільшу довжину зарядів розмінування, які застосовуються противником.

Можливість швидкого знаходження мінних полів і розмінування їх своїми військами забезпечується ретельною фіксацією кожного мінного поля і всіх встановлених в ньому мін з елементами, що не дозволяють їхнє вилучення та мін-сюрпризів.

Мінні поля мають встановлюватися з таким розрахунком, щоб мінімальна відстань тильного ряду мінного поля від позиції, що займана своїми військами, виключала б ураження особового складу ударною хвилею або осколками, які утворюються під час вибуху мін. Як правило, вона має бути не менше 10 м, а для осколкових мін не менше ніж радіус суцільного ураження міни.

 

Способи встановлення мінних полів

Протитанкові мінні поля встановлюються, як правило, з чотирьох рядів мін. Відстань між рядами мін приймається рівною 10-30 м, протигусенічні міни в ряді встановлюються на відстані 4-6 м, а протиднищеві 8-10 м одна від одної. Загальна глибина мінного поля має бути від 30 до 100 м.

Під час встановлення мінних полів із застосуванням мінних загороджувачів міни можуть встановлюватись у 3-4 ряди, в окремих випадках — у два ряди.

Протипіхотні мінні поля встановлюються не менше ніж в два ряди. В мінних полях з мін натискної дії відстань між мінами в ряді має бути не менше 1 м, а між рядами 2-4 м, з осколкових мін - у ряді 10-15 м, між рядами 10-20 м.

Сигнальні міни встановлюються в 1-2 ряди. Відстань між мінами в ряді приймається 10-15 м, між рядами 2-3 м

У змішаних мінних полях основу складають протитанкові міни, між рядами яких перед зовнішньою границею і на флангах встановлюються протипіхотні міни. Відстань між рядами протитанкових і протипіхотних мін має бути не менше 5 м.

Хибні мінні поля влаштовуються шляхом створення на місцевості окремих демаскуючих ознак мінування (горбки ґрунту, підняті дернини, натягнуті дроти, сліди уздовж рядів, елементи огородження та позначення мінного поля і т. п.).

Керовані протитанкові і протипіхотні мінні поля встановлюються із застосуванням спеціальних комплектів засобів керування і, як правило, спеціально підготовленими з цією метою інженерно-саперними або іншими підрозділами.

З метою ускладнення дій противника щодо виявлення і розмінування наших мінних полів необхідно: застосовувати різноманітні схеми встановлення мінних полів; протитанкові мінні поля прикривати протипіхотними, а ті й інші — сигнальними мінними полями; застосовувати змішані мінні поля; встановлювати в мінних полях міни, які не можливо вилучати з місця встановлення або знешкоджувати, причому більшу частину таких мін встановлювати в зовнішніх рядах мінного поля; застосовувати стійкі до вибухів міни; застосовувати протитралові міни, особливо в зовнішніх рядах мінного поля; застосовувати комбіновані загородження; широко застосовувати хибні мінні поля.

Залежно від обстановки і місця розташування мінно-вибухові загородження можуть встановлюватись в різних ступенях готовності:

— перший ступінь готовності — загородження приведені в повну бойову готовність: в мінних полях некеровані міни встановлені в остаточно спорядженому стані; керовані мінні поля (міни) переведені в бойовий стан; проходи закриті; огородження зняті; намічені до руйнування об'єкти повністю підготовлені до вибуху (міни сповільненої дії встановлені і замасковані, їхні механізми включені; в заряди ВР вставлені детонатори);

— другий ступінь готовності — загородження підготовлені до швидкого приведення в повну бойову готовність; в мінних полях некеровані міни встановлені в остаточно спорядженому стані, але самі мінні поля захищені; керовані мінні поля (міни) знаходяться в безпечному стані; в об'єктах, підготовлених до вибуху, заряди вибухових речовин

встановлені, детонатори підключені до вибухових мереж, але в заряди не вставлені, підривні станції обладнані; міни сповільненої дії встановлені і замасковані, але їхні механізми не включені.

В смузі забезпечення (виключаючи шляхи відходу передових загонів), на передовій позиції, перед позиціями бойової охорони, перед переднім краєм і на першій позиції першої смуги оборони, а також на відкритих флангах з'єднань (частин), що обороняються, мінно-вибухові загородження влаштовуються, як правило, в першому ступені готовності; другому ступеню готовності загородження влаштовуються на шляхах відходу передових загонів, бойової охорони, підрозділів, що обороняють передову позицію, а також на другій й інших позиціях.

Додатково до мінних полів, що встановлені завчасно, частина мінних полів встановлюється в ході бою. Для цього в резерві завжди має зберігатися відповідна кількість мін, які при потребі видаються рухомому загону загороджень або іншим інженерно-саперним підрозділам, що залучаються для мінування в ході бою.

Система загороджень створюється таким чином, щоб не перешкоджати активним діям своїх військ. Протитанкові загородження з найбільшою щільністю встановлюються на танконебезпечних напрямках. Глибина оборони, на яку загородження встановлюються завчасно, визначається з урахуванням забезпечення свободи маневру своїх військ, а також з урахуванням можливості своєчасного нарощування загороджень в ході бою. Протипіхотні мінні поля встановлюються лише перед переднім краєм оборони і на підходах до тих об'єктів тилу, які можуть бути метою нападу диверсійних груп і повітряних десантів противника.

На напрямках, де передбачається маневр і проведення контратак наших військ влаштовуються керовані мінно-вибухові загородження, а в некерованих загородженнях залишаються проходи, які швидко закриваються.

При розташуванні загороджень на місцевості, окрім їх обов'язкової ув'язки з системою вогню, враховуються розташування природних перешкод і вимоги щодо їхнього маскування.

Мінні поля повинні бути розташовані не далі 100-150 м від позицій наших військ, з тим щоби забезпечити добрий огляд і обстріл мінних полів та підходів до них (особливо вночі) і ускладнювати можливість розвідки і розгородження їх противником. В той же час мінні поля не повинні бути розташовані дуже близько до наших позицій, щоб не допустити ураження мінами особового складу своїх військ.

 

Особливості мінування на зараженій місцевості взимку, в лісі, у горах, на зараженій місцевості. Раніше було зазначено, що встановлення мінних полів в даних умовах здійснюється в основному із застосуванням мінних загороджувачів за допомогою спеціально обладнаних вертольотів і в окремих випадках вручну. Особовий склад, що виконує завдання з встановлення мінних полів на радіоактивно зараженій місцевості, повинен добре уміти користуватися індивідуальними захисними засобами.

З цією метою перед початком мінування проводиться радіаційна розвідка, а в ході мінування - контроль за опромінюванням особового складу.

Крім того, необхідно:

- маскувальний шар ґрунту при встановленні мін вручну відгортати у підвітряний бік;

- склади інженерних боєприпасів розташовувати за можливості поза меж зараженої місцевості (зони).

У зимових умовах міни встановлюються на поверхню ґрунту, а при сніговому покриві товщиною понад 25 см міни ставляться на ущільнений шар снігу або на підкладки, що збільшують опорну площу міни, і маскуються шаром рихлого снігу завтовшки 10-15 см. Протіднищеві міни в рихлий сніг не встановлюються.

У лісі протитанкові мінні поля встановлюються на прохідних для танків просіках, лісових дорогах, полянах і узліссях.

У горах протитанкові мінні поля встановлюються на дорогах і в прохідних для військ ущелинах. На гірських дорогах мінуються круті повороти, серпантини і перевали. Для збільшення ділянок руйнування міни ставляться з додатковими зарядами ВР.

 

Утримування й охорона мінних полів

Утримання мінних полів звичайно здійснюється інженерними підрозділами. Воно полягає у регулярній перевірці і підтримуванні у бойовій готовності мінних полів; переведенні мінних полів з одного ступеня готовності в інший; організації перепуску своїх військ по проходах та їх швидкому закритті.

Мінні поля, як правило, перевіряються:

- після ядерних ударів, артилерійського обстрілу та нальотів авіації;

- після дій противника щодо пророблення проходів;

- після сильних дощів, снігопадів, заморозків і при підйомі ґрунтових вод;

- після відбиття наступу противника.

Перевірка інженерних загороджень організовується начальниками інженерних служб і командирами інженерних частин і підрозділів.

 

«Послідовність і зміст роботи командира взводу щодо організації встановлення мінно-вибухових загороджень»

Завдання на встановлення загороджень ставить начальник інженерної служби відповідно з рішенням загальновійськового командира. На встановлення мінних полів звичайно призначаються інженерно-саперні роти у повному складі. Діючи перед переднім краєм оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником, інженерно-саперна рота може встановити 750-900 протитанкових мін протягом ночі (4-5 год. темного часу). Діючи в глибині оборони, інженерно-саперна рота може встановити 1800-2000 протитанкових мін за день (10-12 год.). Під час мінування інженерно-саперна рота звичайно діє повзводно. Кожен взвод встановлює мінне поле на відведеній йому ділянці.

Командир інженерно-саперної роти, отримавши завдання на влаштування мінно-вибухових загороджень, прибуває разом з командирами взводів до командира частини (підрозділу), перед фронтом яких має здійснюватись мінування і на місцевості уточнює необхідні відомості про противника, креслення нашого переднього краю, намічені місця встановлення мінних полів. Якщо роботи з мінування будуть здійснюватись перед переднім краєм оборони, то уточнюється також порядок виходу інженерно-саперних підрозділів на передній край, порядок прикриття їхніх дій вогнем й інші питання взаємодії з підрозділами, що обороняються. Тут же командир інженерно-саперної роти вказує командирам взводів ділянки, способи і щільність мінування. При цьому він особливу увагу звертає на орієнтування місць стиків ділянок мінування сусідніх взводів. Крім того, командир роти вказує час початку і закінчення робіт, місце тимчасового складування мін, своє місцезнаходження і порядок подання донесень.

 







Дата добавления: 2015-08-31; просмотров: 1070. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...

Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

Методы прогнозирования национальной экономики, их особенности, классификация В настоящее время по оценке специалистов насчитывается свыше 150 различных методов прогнозирования, но на практике, в качестве основных используется около 20 методов...

Методы анализа финансово-хозяйственной деятельности предприятия   Содержанием анализа финансово-хозяйственной деятельности предприятия является глубокое и всестороннее изучение экономической информации о функционировании анализируемого субъекта хозяйствования с целью принятия оптимальных управленческих...

Образование соседних чисел Фрагмент: Программная задача: показать образование числа 4 и числа 3 друг из друга...

Этапы и алгоритм решения педагогической задачи Технология решения педагогической задачи, так же как и любая другая педагогическая технология должна соответствовать критериям концептуальности, системности, эффективности и воспроизводимости...

Понятие и структура педагогической техники Педагогическая техника представляет собой важнейший инструмент педагогической технологии, поскольку обеспечивает учителю и воспитателю возможность добиться гармонии между содержанием профессиональной деятельности и ее внешним проявлением...

Репродуктивное здоровье, как составляющая часть здоровья человека и общества   Репродуктивное здоровье – это состояние полного физического, умственного и социального благополучия при отсутствии заболеваний репродуктивной системы на всех этапах жизни человека...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.011 сек.) русская версия | украинская версия